Рішення № 121735175, 19.09.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року Справа № 480/787/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці і просить суд:

- визнати протиправними дії Сумської митниці щодо видання наказу Сумської митниці від 21.12.2023 №473-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » завчасно до закінчення строку дії контракту про проходження державної служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ Сумської митниці від 21.12.2023 №473-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу чергових Сумської митниці;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Сумської митниці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.01.2024 (наступний день після звільнення) до дати поновлення на роботі;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу чергових Сумської митниці та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць;

- зобов`язати Сумську митницю вирішити питання подальшого проходження ОСОБА_1 державної служби з укладенням контракту про проходження державної служби із врахуванням висновків суду у даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював тривалий час в митних органах України. Позивач займав посаду перед звільненням відповідно до укладеного контракту. Незважаючи на те, що з іншими працівниками було продовжено строк дії контракту, із позивачем такої угоди не було підписано. При цьому відповідач мав можливість продовжити строк дії контракту, штатна чисельність працівників у 2023 та 2024 роках є незмінною. Позивач вважає, що строк дії контракту можливо було продовжувати, шляхом підписання нової додаткової угоди до контракту. Відповідачем завчасно видано наказ про звільнення з посади, що звузило права позивача на продовження строку дії контракту. Будь-яких підстав, що обумовили неможливість продовження строку дії укладеного контракту у відповідача не було.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначає, що відповідачем правомірно прийнято спірний наказ, яким звільнено позивача із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Зазначає, що контракт може бути продовжено виключено за угодою сторін. Діючим законодавством не передбачено обов`язку відповідача продовжувати контракт з позивачем, а тому після закінчення дії контракту позивача і було звільнено із Сумської митниці. Жодних звернень не пізніше 2 місяців до дня закінчення контракту, тобто в строк до 02.11.2023, від позивача про продовження строку дії контракту Сумська митниця не отримувала. Стосовно посилання позивача на недосягнення граничного строку перебування на державній службі зазначає, що позивача було звільнено не у зв`язку із вивільненням, а у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Просить врахувати висновки Верховного Суду, в яких судом зазначено про правомірність звільнення працівників по закінченню строку дії контракту.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому зазначається про безпідставність позиції відповідача. Просить врахувати, що в даному випадку позивач проходів публічну службу, а тому висновки Верховного Суду з розгляду цивільних справ із застосуванням норм КЗпП України не стосуються розгляду даної справи. Сумська митниця мала можливість продовжити термін дії контракту.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив. Повторно зазначає, що позивач працював за контрактом, обізнаний про термін дії контракту, а тому правомірно було звільнено у зв`язку із закінченням строку дії такого контракту. В строк до 02.11.2023 позивачем не було взагалі повідомлено відповідача про намір продовжити строк дії укладеного контракту, письмово позивач не звертався із відповідною заявою.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення своєї позиції по справі, зазначає про правомірність заявлених вимог. Звертає увагу суду, що норми КЗпП України не розповсюджуються на спірні правовідносини, а тому висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 36 КЗпП України не є ревалентними до даної справи.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судом відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з розглядом справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та Сумською митницею було укладено контракт №81 від 30.06.2023 про проходження державної служби. Строк дії контракту визначено сторонами «з 03.07.2023 по 02.01.2024».

Наказом Сумської митниці Державної митної служби України від 21.12.2023 №473-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до п.1 та 4 ч.12 ст.31-1, п.2 ч.1 ст.83, абз. 2 ч. 1 ст.85 Закону України «Про державну службу», припинено державну службу та звільнено 02.01.2024 позивача із займаної посади у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 30.06.2023 №81 та строку призначення на посаду державної служби (підстава абзац другий та п`ятий п.21, 25 контракту про проходження державної служби від 30.06.2023 №81).

Позивач вважає спірний наказ відповідача протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України зокрема передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає (пункт 1 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на працю як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ).

Частиною 1 ст. 1 Закон № 889-VІІІ визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 2 ст. 1 Закон № 889-VІІІ).

Основні обов`язки державного службовця визначені в ст. 8 Закону № 889-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України (далі - МК України) працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Так, ч. 3 ст. 569 МК України встановлено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Згідно ч. 5 ст. 570 МК України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається до проведення конкурсу керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці у разі делегування йому відповідних повноважень.

Контракт про проходження державної служби укладається з особами у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають як тимчасовий, так і постійний характер.

Чисельність посад державної служби в митному органі, на які здійснюється призначення з укладанням контракту про проходження державної служби, не обмежується.

Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.

Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.

Порядок укладення контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, регламентований ст. 31-1 Закону № 889-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 31-1 Закону № 889-VІІІ з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно з ч. 2 ст. 31-1 Закону № 889-VІІІ порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає: 1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом; 2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності; 3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту; 4) порядок укладання контрактів; 5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; 6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту; 7) особливості укладання окремих контрактів.

Частиною 5 ст. 31-1 Закону № 889-VІІІ визначено, що до істотних умов контракту належать: 1) місце роботи і посада державної служби; 2) спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби; 3) дата набрання чинності та строк дії контракту; 4) права та обов`язки сторін; 5) завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; 6) режим праці та відпочинку; 7) умови оплати праці; 8) відповідальність сторін та вирішення спорів; 9) підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.

За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби.

При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 31-1 Закону № 889-VІІІ контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.

Згідно з ч. 9 ст. 31-1 Закону № 889-VІІІ контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду.

Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов`язків (ч. 10 ст. 31-1 Закону № 889-VІІІ).

Відтак, відносини, зокрема, щодо припинення державної служби, регулюються Законом № 889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані цим Законом, а з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби.

На виконання ч. 1 ст. 31-1 Закону № 889-VIII, постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 494 затверджено Порядок укладення контрактів про проходження державної служби (далі Порядок).

Абзацом 1 п. 4 цього Порядку передбачено, що контракт може бути укладено з особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби та основні посадові обов`язки за посадою якої передбачають виконання конкретного завдання (завдань), яке є заздалегідь визначеним, досяжним, з встановленими датами початку і завершення виконання (не виконується постійно).

Згідно пункту 18 Порядку, строк дії контракту не може становити більше трьох років.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що: контракт є особливою формою трудового договору; сфера застосування контракту визначається законами України; з особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби, може бути укладено контракт; істотною умовою контракту є його строк, який не може перевищувати трьох років; нижня межа строку контракту не передбачена.

Як слідує з матеріалів справи, позивач працював на посаді головного державного інспектора відділу чергових Сумської митниці, державним службовцем та нього поширювалися зазначені вище норми чинного законодавства, зокрема, в частині строків перебування на посаді згідно укладеного контракту.

Між позивачем та відповідачем 30.06.2023 укладено контракт № 81 про проходження державної служби, у пункті 26 якого сторони погодили строк дії цього контракту з 03.07.2023 по 02.01.2024.

Так, укладаючи контракт про проходження державної служби від 30.06.2023 № 81, позивач добровільно погодився з умовами контракту, в тому числі і зі строком дії контракту, який повинен закінчитися 02.01.2024.

Слід зазначити, що укладаючи контракт про проходження державної служби від 30.06.2023 № 81, позивач добровільно погодився і з умовами продовження строку дії контракту, про що зазначено в п. 27 Контракту.

Зокрема додаткова угода про продовження строку дії контракту повинна була укладена сторонами не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку його дії, тобто до 02.11.2023.

Представником позивача у додаткових поясненнях зазначено, що позивач лише 21.12.2023 звертався до кадрової служби з проханням надати зразок додаткової угоди про продовження строку дії контракту.

Разом із тим, суд звертає увагу, що відповідно до змісту укладеного контракту така додаткова угода повинна бути укладена не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку його дії, тобто до 02.11.2023.

При цьому, жодних документів, які б указували на те, що сторони змінили строк його дії чи вживали заходів для зміни цього строку, як то подання заяви про зміну цього строку, про укладення нової додаткової угоди до контракту, тощо в строк до 02.11.2023 у матеріалах справи відсутні.

Посилання представника позивача на укладенні відповідачем з іншими особами додаткових угод не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки такі обставини не стосуються спірних правовідносин щодо проходження саме позивачем служби згідно укладеного контракту №81 від 30.06.2023.

Посилання позивача в позові з приводу застосування до спірних відносин ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України, а саме обов`язок попередити позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж 30 календарних днів, оскільки ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України є спеціальною нормою, що регулює порядок звільнення державних службовців, а також незмінністю кількості штатних одиниць відділу у 2023 та 2024 роках, в якому позивач працював, суд зазначає наступне.

В даному випадку, позивач не вивільнявся у відповідності до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України, позивача не вивільнено у зв`язку із скороченням штатної чисельності чи реорганізації Сумської митниці, а було припинено державну службу та звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Правові наслідки закінчення строку дії контракту передбачені абзацом 2 ч. 1 ст. 85 Закону №889-VIII, згідно з яким у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

Також, п. 2 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).

З огляду на встановлені вище обставини, у суду відсутні правові підстави уважати протиправним наказ №473-о від 21.12.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Враховуючи зазначене у суду відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.01.2024 (наступний день після звільнення) до дати поновлення на роботі.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язати Сумську митницю вирішити питання подальшого проходження ОСОБА_1 державної служби з укладенням контракту про проходження державної служби із врахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач не позбавлений права на окреме звернення, подання нової заяви до відповідача щодо проходження державної служби чи укладення нових контрактів із Сумською митницею на новий строк.

В даному випадку, доказів вчинення активних дій щодо продовження дії контракту від 30.06.2023 № 81 позивачем не здійснювалося, додаткова угода між сторонами до 02.11.2023 підписана не була, контракт від 30.06.2023 № 81 діяв в строк до 02.01.2024, а у зв`язку із закінчення строку дії контракту позивача звільнено з посади.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дії Сумської митниці щодо видання наказу Сумської митниці від 21.12.2023 №473-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » завчасно до закінчення строку дії контракту про проходження державної служби, суд зазначає, що Сумською митницею не було завчасно звільнено позивача з посади. Так, спірним наказом від 21.12.2023 припинено державну службу та звільнено посади 02.01.2024, тобто в граничний строк дії контракту від 30.06.2023 №81.

Стосовно посилання позивача на належне виконання позивачем службових обов`язків, суд зазначає, що позивача не було звільнено у зв`язку із неналежним виконанням умов контракту. Позивача звільнено з підстав закінчення граничного строку дії контракту.

Посилання позивача на обмеження права звернутися до керівника із заявою про продовження строку дії контракту шляхом прийнятого 21.12.2023 наказу про звільнення, суд такі твердження визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки такі дії позивач повинен був вчинити до 02.11.2023, як то передбачено п. 27 Контракту. Спірний наказ відповідачем прийнято 21.12.2023.

Як зазначено вище, позивачем до 02.11.2023 взагалі не ініціювалося та не було доведено до Сумської митниці інформації про намір позивача продовжити строк дії контракту, який, як було відомо позивачу, діяв виключно до 02.01.2024, а додаткова угода повинна бути укладена до 02.11.2023.

Стосовно посилання представника позивача щодо того, що проведено розрахунок позивача не в день звільнення, в тому Сумська митниця мала можливість продовжити термін дії контракту позивача принаймні на такий мінімальний строк, що б не порушувати вимоги трудового законодавства і звільнити позивача після появи відповідного бюджетного фінансування, суд зазначає, що такі обставини не є підставою для задоволення позовних вимог щодо поновлення на посаді позивача.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував про неможливість виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в даному випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Аналогічні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).

З огляду на викладене, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. При цьому такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Вказаний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15, постанови від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а.

Повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

При цьому, у постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Аналогічні правові висновки підтверджені Верховним Судом і в постанові від 11 травня 2023 року в справі № 260/1549/21 (пункти 56-62).

У даному випадку, позивачем в адміністративному позові не заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, від позивача заяви про збільшення розміру позовних вимог не надходило. Предметом розгляду даної справи є дослідження судом правомірності звільнення позивача з посади 02.01.2024. Таким чином суд зазначає, що позивач не позбавлених право окремого звернення до суду із позовними вимогами, в разі якщо вважає, що відповідачем не дотримано вимоги ст.ст. 116,117 КЗпП України.

Враховуючи вищезазначені обставини, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними дії Сумської митниці щодо видання наказу Сумської митниці від 21.12.2023 №473-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » завчасно до закінчення строку дії контракту про проходження державної служби; визнання протиправним та скасування наказу Сумської митниці від 21.12.2023 №473-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу чергових Сумської митниці; стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 03.01.2024 (наступний день після звільнення) до дати поновлення на роботі; допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу чергових Сумської митниці та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; зобов`язання Сумську митницю вирішити питання подальшого проходження ОСОБА_1 державної служби з укладенням контракту про проходження державної служби із врахуванням висновків суду у даній справі відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета