Рішення № 121734520, 18.09.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14155/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді, Бжассо Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3051675-24/15-12 від 02.02.2024 року

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 3051675-24/15-12 від 02.02.2024 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваного ППР відповідачем нараховано МПЗ з урахуванням відомостей щодо 3 земельних ділянок, що належать позивачу, а саме: - площею 0,3808 га (кадастровий № 5120886600:01:001:0278); - площею 0,3858 га (кадастровий № 5120886600:01:001:0271); - площею 4,5629 га (кадастровий № 5120886600:01:005:0089). Позивач зазначає, що відповідачем, при обчисленні МПЗ, помилково не було враховано, що земельна ділянка пл. 4,5629 га з кадастровим № 5120886600:01:005:0089, протягом звітного 2022 року перебувала в оренді у ПП «Агробізнес-2» на підставі договору оренди землі № 28 від 01.10.2017 р., строком на 10 років, укладеного між ПП «Агробізнес-2» та дружиною позивача - ОСОБА_2 . Відповідно до умов п. 34 вказаного договору оренди землі № 28 від 01.10.2017 р. перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Позивач зазначає, що аналогічна норма передбачена також частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та частиною 1 ст. 770 Цивільного кодексу України. Щодо інших земельних ділянок, позивач не вирощує та не продає власну сільськогосподарську продукцією, є пенсіонером за віком, інвалідом ІІІ групи, а отже, не повинен сплачувати нараховувати МПЗ при відсутності у нього об`єкта оподаткування, оскільки обов`язок із сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.06.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, ГУ ДПС в Одеській області вважає позов необґрунтованим та таким, що не належить до задоволення. Представник відповідача зазначає, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 5120886600:01:005:0089 укладено між ОСОБА_1 та СФГ «Колос» лише 09.12.2022 року.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Згідно з даними Державного земельного кадастру, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема:

- площею 0,3808 га (кадастровий номер 5120886600:01:001:0278);

- площею 0,3858 га (кадастровий номер 5120886600:01:001:0271);

- площею 4,5629 га (кадастровий номер 5120886600:01:005:0089).

На підставі вказаних відомостей, Головне управління ДПС в Одеській області, обчислено суму мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік у розмірі 6140,44 грн., та з урахуванням сплаченого земельного податку у сумі 1533,83 грн., винесено податкове повідомлення-рішення від 02.02.2024 № 3051675-24/15-12 на суму 4606,61 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 оскаржив до ДПС України.

Проте, відповідно до рішення ДПС України № 9591/6/99-00-06-01-03-06 від 04.04.2024 року, оскаржуване ППР залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 30.11.2021 року № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ).

Відповідно до п. 64 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Згідно з пп.170.14.1 п.170.14 ст.170 ПК України, для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному ст.,42 ПК України, до 1 липня року, наступного за звітним.

Законом України від 30.11.2021 року № 1914 «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у власності та або/користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ).

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ, платником у частині МПЗ є резидент, який володіє, та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

П.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ встановлено, що визначення загального МПЗ фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи - підприємці, здійснюється контролюючим органом за податковою адресою таких осіб до 1 липня року наступного за звітним.

Відповідно до п.п. 170.14.5 п.170.14 ст.170 ПКУ, до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.

Для фізичних осіб, які відповідно до норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України від 06.10.1998 року № 161 «Про оренду землі» оформили взаємовідносини щодо передачі сільськогосподарських угідь в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування, МПЗ контролюючим органом не визначається. У такому випадку МПЗ за такі землі сплачує орендар.

Розрахункова сума МПЗ визначається за формулами, встановленими ст.381 ПКУ, в залежності від наявної нормативно грошової оцінки відповідної земельної ділянки або нормативно грошової оцінки 1 гектара ріллі по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю, коефіцієнту та кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до п.67 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово для розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт застосовується із зазначенням 0,04.

Сума податку у частині позитивного значення різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги площі кожної із земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та сплачується (перераховується) до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.

Відповідно до пп.170.14.6 п.170.14 ст.170 ПКУ, у разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним МПЗ та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні рішенні сумою річного податкового зобов`язання з податку таких платник податку має право у порядку, встановленому 42 ПКУ, протягом 30 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суму податку, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо: земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі; суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції; суми сплачених податків, зборів, платежів.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельні ділянки або договорів про передачу майна в оренду, емфітевзис або інше користування земельних ділянок, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, обчислення мінімального податкового зобов`язання здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації від відповідних органів про власність/користування або перехід права власності/користування на такі земельні ділянки.

Якщо за результатами звірки виявлено розбіжності між даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, контролюючий орган протягом 10 днів, наступним днем завершення звірки, зобов`язаний скасувати (відкликати) таке податкове-повідомлення рішення та у разі потреби надіслати (вручити) платнику податку нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку, складене з урахуванням результатів проведеної звірки.

Суд встановив, що земельна ділянка пл. 4,5629 га з кадастровим № 5120886600:01:005:0089, протягом звітного 2022 року перебувала в оренді у ПП «Агробізнес-2» на підставі договору оренди землі № 28 від 01.10.2017 р., строком на 10 років, укладеного між ПП «Агробізнес-2» та дружиною позивача - ОСОБА_2 .

Вказаний договір оренди землі був зареєстрований 24.10.2017 р. державним реєстратором Арешкіною О.Д. КП «Департамент державної реєстрації» Одеської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37782526 від 26.10.2017 р. строком на 10 років з правом пролонгації, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП на нерухоме майно від 18.09.2020 р. № 224535491.

Після смерті дружини ОСОБА_2 , вказана земельна ділянка була успадкована позивачем на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.2019, серія та номер: 75, виданого державним нотаріусом Білгород- Дністровської державної міської державної нотаріальної контори Садановим О.В., що зафіксовано записом в інформаційній довідці з ДРРП на нерухоме майно від 18.09.2020 р. № 224535491.

Відповідно до умов п. 34 договору оренди землі № 28 від 01.10.2017 року, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Аналогічна норма передбачена також частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та частиною 1 ст. 770 Цивільного кодексу України.

Тобто, позивач став правонаступником прав та обов`язків по договору оренди землі № 28 від 01.10.2017 р. земельної ділянки пл. 4,5629 га кадастровий № 5120886600:01:005:0089.

В подальшому, між ОСОБА_1 та СФГ «Колос» укладено договір оренди землі від 09.12.2022 р. № 108-с, згідно з яким земельна ділянка пл. 4,5629 га з кадастровим N№ 5120886600:01:005:0089 передана в оренду СФГ «Колос» строком на 7 років.

Суд зазначає, що посилання відповідача на помилково застосував положення ст. 19 Закону України «Про оренду землі» є безпідставним, оскільки вказане положення закону передбачає процедуру державної реєстрації за заявою орендаря до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку у випадку якщо строк дії договору оренди землі закінчується у день або після смерті орендодавця, при умові якщо договір оренди не підлягає поновленню.

Тоді як, у даному випадку договір оренди землі № 28 від 01.10.2017 р. укладений строком на 10 років між ПП «Агробізнес-2» та дружиною позивача - ОСОБА_2 та був зареєстрований 24.10.2017 р. строком на 10 років був чинним та продовжував свою дію в силу приписів самого договору до моменту укладення позивачем, як спадкоємцем, нового договору оренди землі від 09.12.2022 р. № 108-с з СФГ «Колос».

Крім того, відповідно до правил статті 38-1.4 ПК України, у разі переходу права оренди на земельну ділянку віднесену до сільськогосподарських угідь до іншого орендаря протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього орендаря за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право оренди, а для нового орендаря починаючи з місяця, в якому він набув право оренди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких користувачів.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем протиправно нараховано ОСОБА_1 МПЗ за 2022 року за об`єкт оподаткування земельна ділянка пл.. 4,5629 га кадастровий № 5120886600:01:005:0089.

Щодо земельних ділянок площею 0,3808 га (кадастровий номер 5120886600:01:001:0278) та площею 0,3858 га (кадастровий номер 5120886600:01:001:0271), суд зазначає, що фактичне невикористання вказаних земельних ділянок не звільняє позивача від сплати МПЗ.

Проте, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 3051675-24/15-12 від 02.02.2024 року стосується 3-х земельних ділянок, а нарахування МПЗ є дискреційними повноваженнями відповідача, суд робить висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн., які мають бути стягнуті з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3051675-24/15-12 від 02.02.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 3051675-24/15-12 від 02.02.2024 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінгарська, 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ ВП: 44069166).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 18 вересня 2024 року.

Суддя Н.В. Бжассо