Ухвала суду № 121733467, 19.09.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 вересня 2024 року м. Київ № 320/1174/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В. розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дудіна С.О. в рамках адміністративної справи за позовом справі за позовом ОСОБА_1 до голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Овсієнка Антона Михайловича та Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 за позовом ОСОБА_1 до голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Овсієнка Антона Михайловича та Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди , у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Сільського голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Антона Овсієнка від 12.01.2022 №02-к «Про звільнення ОСОБА_1 » із займаної посади завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі абзацу 2 частини першої статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» , у зв`язку з порушенням Присяги посадових осіб місцевого самоврядування.

Поновлено ОСОБА_1 з 13.01.2022 року на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.

Стягнуто з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2022 року по 09.03.2023 року в розмірі 161412 грн. 48 коп.

Вирішено постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, що становить 11 853 грн. 66 коп., допустити до негайного виконання.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору понесеного у суді першої та апеляційної інстанції, у розмірі 6202 (шести тисяч двохсот двох) грн. 50 коп., відповідно до квитанцій №0.0.2437165802.1 від 28.01.2022 року та №5564-4900-7120-0454 від 28.08.2022 року.

09.09.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 в частині поновлення ОСОБА_1 з 13.01.2022 року на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.

Також 09.09.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 в частині:

- стягнення з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2022 року по 09.03.2023 року в розмірі 161412 грн. 48 коп.;

- стягнення з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, що становить 11 853 грн. 66 коп.;

- стягнення з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 6202 грн. 50 коп.

За результатами автоматизованого розподілу вказані заяви були передані для розгляду судді Дудіну С.О.

17.09.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Дудіна С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Дудін С.О.) від 18.09.2024 відвід судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. у справі №320/1174/22 визнано необґрунтованим.

Матеріали адміністративної справи №320/1174/22 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 19.09.2024 для розгляду даної заяви визначено суддю Шевченко А.В.

19.09.2024 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляді заяви про відвід судді Дудіна С.О. за її участі.

Вирішуючи вказану заяву суд виходить з наступного.

Згідно з частиною восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, типові справи та інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Про необхідність розгляду заяви у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін позивачка стверджувала що хоче особисто надати всі пояснення, водночас у поданому клопотанні заявницею не зазначено, встановлення яких обставин є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання, а також не обґрунтовано необхідність обов`язкової явки учасників справи.

Суд наголошує, що призначення розгляду справи (заяви) у судовому засіданні вирішується судом у кожному випадку окремо і є правом суду, а не його обов`язком.

Відтак, дослідивши клопотання заявниці, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими заявниця обґрунтовує свої доводи та вимоги, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду заяви про відвід судді Дудіна С.О. у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому дійшов висновку, що задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Розглядаючи заяву про відвід судді, суд виходив з наступного.

Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною четвертою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 про відмову у задоволенні позову, що було винесено суддею Дудіним С.О., було скасовано, відтак, на думку заявниці, це унеможливлює розгляд її заяви попереднім складом суду.

Заявниця стверджує, що суддя Дудін С.О. є упередженим під час розгляду поданих нею заяв про встановлення судового контролю.

Суд вважає за необхідне звернути увагу заявниці на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Тобто, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.

Виходячи з аналізу аргументів ОСОБА_1 , вбачається, що остання фактично не погоджується з процесуальним рішенням суду, зокрема із рішенням, яким їй було відмовлено у задоволенні позову, що в свою чергу, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.

При цьому, посилання заявниці на частину першу статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України в якості обґрунтування заяви, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до норми вказаної статті, суддя не може брати участі при новому розгляді справи після скасування рішення в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, судом встановлено, що у даному випадку попередньому складу суду була передана на розгляд заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, відсутній новий розгляд справи судом першої інстанції як необхідна передумова для застосування частини першої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів клопотання про відвід не вбачається, а отже доводи ОСОБА_1 побудовані лише на її суб`єктивних припущеннях.

Суд зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 12, 36, 39, 40, 41, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд заяви про відвід судді Дудіна С.О. у судовому засіданні з викликом сторін відмовити.

2. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. від розгляду заяви в рамках адміністративної справи № 320/1174/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Шевченко А.В.