Ухвала суду № 121733459, 18.09.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у встановленні судового контролю

за виконанням рішення суду

18 вересня 2024 року м.Київ № 640/27038/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (суб`єкта владних повноважень) протиправною щодо не перерахунку та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) визначеного пенсійного забезпечення відповідно до довідки №21/3/2-9/878-381 від 28.07.2020 року;

- зобов`язати вчинити Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахунок та виплату пенсії за період з 01.04.2019 року, відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки №21/3/2-9/878-381 від 28.07.2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 встановленого за відповідною посадою на день звільнення станом на 05.03.2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2021 у даній справі, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.04.2019 року, відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки №21/3/2-9/878-381 від 28.07.2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 встановленого за відповідною посадою на день звільнення станом на 05.03.2019 року, із урахуванням виплаченого раніше.

Рішення допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 суми пенсійних виплат за один місяць.

Також, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок, відповідно до квитанції від 30.10.2020 року №ХР33-Н327-5Н4М-САСМ.

До Київського окружного адміністративного суду 13.08.2024 позивач подав клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві шляхом зобов`язання подати суду звіт про виконання судового рішення та накладення на керівника відповідача штраф відповідно до вимог ст.382 КАС України.

Дана справа разом з клопотанням позивача були передані судді для подальшого розгляду 18.09.2024.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином, розгляд вказаної заяви за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною другою статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами (вказані висновки щодо застосування положень статті 382 КАС України викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 у цій справі суд не зобов`язував відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Проте, на думку суду, вказана обставина не позбавляє позивача права звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду після його ухвалення.

Отже, необхідно встановити наявність підстав для покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання рішення суду у даній справі за заявою позивача заявнику видано 14.01.2022 виконавчі листи.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання учасниками справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII.

Суд звертає увагу на те, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України Про виконавче провадження врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватись судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю, заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України Про виконавче провадження при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відтак, ураховуючи те, що заявнику видано виконавчі листи з метою звернення до органів державної виконавчої влади для примусового виконання рішення суду у даній справі, а державний виконавець, у свою чергу, вживає заходів щодо виконання рішення суду, тому саме на органи державної виконавчої служби в першу чергу покладений обов`язок здійснювати контроль за виконанням рішень судів, які видали виконавчі документи.

З наданих документів вбачається, що виконавчий лист, виданий у цій справі, перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) (виконавче провадження №68993016).

Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 04.01.2023 №68993016 вказане виконавче провадження закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказана постанова не оскаржувалась позивачем та є чинною.

Позивач в обґрунтування своєї заяви про встановлення судового контролю зазначає про те, що він неодноразово звертався до керівника ПФУ щодо невиконання рішення у повному обсязі, однак отримував лише формальні відповіді. Також, позивач звертає увагу, що він звертався до правоохоронних органів щодо вчинення відповідачем у цій справі кримінального правопорушення через неповне виконання рішення суду, проте інформація щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про вказаний злочин відсутня.

Однак, суд звертає увагу на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

У даному випадку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про встановлення судового контролю.

Стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за невиконання вказаного судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до статті 8 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим з військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Водночас, позивачем не доведено того, що відповідач не вжив жодних заходів з метою виконання вказаного вище рішення суду.

Фактична невиплата нарахованих коштів зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання відповідача встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, що обов`язкова для врахування судом першої інстанції відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у вказаному рішенні врахував, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме:

- встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення;

- аналізувати акти законодавства;

- враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства;

- встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Зважаючи на наведені висновки Верховного Суду, приписи викладених вище положень законодавства України, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд не вбачає наявності підстав для накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві штрафу, оскільки суб`єктом владних повноважень, як установлено вище, вчинено усі залежні від нього заходи для виконання рішення суду, зокрема, здійснено перерахунок пенсії та включено суму заборгованості у реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Оскільки рішення суду перебуває на примусову виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ), доказів невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області заходів, спрямованих на виконання вказаного вище рішення Київського окружного адміністративного суду позивачем не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Лисенко В.І.