Рішення № 121729873, 08.08.2024, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2522/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокаля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Острівська сільська рада Сокальського району про визнання права власності на частку у спірному будинковолодінні та з інших суміжних питань- ,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд до ОСОБА_2 третя особа Острівська сільська рада Сокальського району про визнання права власності на частку у спірному будинковолодінні та з інших суміжних питань з наступних підстав:

в позові позивач просить суд визнати за ним право власності на частку у спірному будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1 , за рахунок проведених будівельних робіт та покращення його кількісних та якісних показників власнею працею і коштами, які не можливо відокремити, із визначенням такої позивача частки, та зміною у зв`язку з цим (зменшенням) часток у цьому будинковолодінні ОСОБА_2 та скасувати у зв`язку з цим реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у цьому будинковолодінні.

А саме позивач зазначає, що проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом з іншими членами своєї родини.

Протягом часу проживання за вище вказаною адресою позивачем проводились ремонтні роботи по будівництву даного будинку, що за життя батьків, а так само і після їхньої смерті. Проведення робіт підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, а саме будівництва двохповерхового житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Рішення від 30.05.1991 року батькові було видано свідоцтво про право власності на весь будинок, ще до своєї смерті батько склав заповіт на користь позивача.

Згідно до Рішення Сокальського районного суду від 22.01.2004 року встановлений юридичний факт прийняття позивачем спадщини після смерті батька на підставі заповіту.

А тому на підставі викладеного в позовній заяві та наданих доказів просить суд позов задоволити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 прибули позовні вимоги підтримали, та просять задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання прибули, надали пояснення в яких зазначили, що ОСОБА_2 також робила свій вклад у ремонт даного будинку, вказала що згідно до Заповіту діда він заповів все належне майно у рівних частинах своїм онукам, позивачу і відповідачу в рівних частках. Також повідомила суд, що згідно Рішенням Сокальського районного суду від 22.01.2004 року встановлений юридичний факт прийняття позивачем спадщини після смерті батька на підставі заповіту, однак їй про це було не відомо. При здійсненні перебудов (ремонту) житлового будинку позивачем , була відсутня її згода як співвласника будинку, що є підставою для відмови в позові згідно практики апеляційного суду.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що раніше проживав по АДРЕСА_1 та являвся сусідом позивача. В своїх показав зазначив, що допомагав з ремонтами позивачеві, а саме перекриття між поверхами, ремонтні роботи на першому поверсі, положена бруківка. Відповідача по справі там не бачив.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні, надав покази аналогічні ОСОБА_7 .

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надали покази в яких зазначили, що батьки будували хату для двох дітей, а також Відповідачка допомагала батькам по хаті та також робила свій вклад у будівництво будинку.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав:

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до заповіту від 14.03.1978 року ОСОБА_1 все належне йому майно заповів своїм онукам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах.

Згідно до Рішення Виконавчого комітету Сокальської районної ради народних депутатів про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків визнано ОСОБА_10 власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Заповіту від 21.04.1999 року Батько ОСОБА_10 все належне майно заповів своєму синові ОСОБА_1 .

Згідно до Рішення Сокальського районного суду від 22.01.2004 року встановлений юридичний факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька на підставі заповіту.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною першою статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991р. судам роз`яснено, що право вимагати стягнення витрат на проведення ремонту будівлі, що належить власникові, у членів сім`ї власника виникає лише у випадку, якщо їх затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на них статтею 156 ЖК України обов`язок.

За час проживання позивача з сім`єю в будинку було проведено частково ремонт даного будинку та господарських будівель, однак позивачем не надано жодних письмових документів, які б підтверджували вартість вкладення ним своїх власних коштів в ремонт будинку ( квитанції про оплату будівельних робіт , чеки з магазинів про придбання будівельних матеріалів тощо), а лише судом було допитано в судовому засіданні ряд свідків зі сторони позивача, які підтвердили, що вони дійсно проводили певні будівельні роботи в житловому будинку , при цьому свідки не могли пояснити суду точну суму коштів , які вони отримали за виконання будівельних робіт та чи сплачувалися ними податки в дохід держави з отриманих коштів ( підтверджуючих документів про оплату позивачем їх послуг також не надано і позивачем ), свідкам не відомо достовірно за чиї кошти придбавалися будівельні матеріали за якими проводився ремонт , також свідкам і достовірно не відомо чиїми саме коштами розраховувався позивач ( своїми чи відповідачки ) .

При здійснення перебудов житлового будинку, позовні вимоги про перерозподіл часток співвласників у праві спільної часткової власності із виділенням в натурі новостворених часток , про що відсутня згода кожного із таких співласників, не можуть бути задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2. річ є неподільною;

3. спільне володіння і користування майном є неможливим;

4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Для припинення права на частку в майні на підставі позову інших співвласників достатньо наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій статті 365 ЦК України обставин (зокрема, в пунктах 1-3).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) в якій зазначено, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року

у справі № 6-1500цс15 зроблено висновки про те, що за змістом статті 358 ЦК України первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Вочевидь, рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Отже, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. Втім, допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 17.04.2020 року по справі №457/238/18 щодо про зміни розміру ідеальних часток у спільній частковій власності після перебудови будинку без згоди інших співвласників, прийшов до наступних висновку:

При розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності.

Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

При здійсненні перебудов житлового будинку, позовні вимоги про перерозподіл часток співвласників у праві спільної частково власності із виділенням в натурі новостворених часток, про що відсутня згода кожного із таких співвласників, не можуть бути задоволені.

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що здійснення нею житлової прибудови зроблено за згодою інших співвласників, ... суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для збільшення позивачеві розміру ідеальної частки у спірному житловому будинку та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачем не доведено підставність його позовних вимог

Враховуючи вищезазначене, позов ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦК України, заходи забезпечення позову слід скасувати.

Однак це не позбавляє права позивача ОСОБА_1 звернутися з іншим позовом в суд щодо відшкодування йому затрачених ним коштів на проведення ремонту житлового будинку та господарських будівель відповідачки ОСОБА_2 за час проживання в даному будинку, однак це є зовсім інші позовні вимоги , які не охоплюються даним позовом.

Повний текст рішення складено 19.08.2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Острівська сільська рада Сокальського району про визнання права власності на частку у спірному будинковолодінні та з інших суміжних питань - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Головуючий: О. А. Веремчук