Рішення № 121725517, 11.09.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/988/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) адвоката Полубоярової К.В., відповідача не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» про стягнення 1407194 грн. 25 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія» (далі відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу природного газу №105-В-АМПУ-16 від 30.11.2016 року, 1407194 грн. 25 коп. збитків та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено господарське зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу №105-В-АМПУ-16 від 30.11.2016 року щодо нереєстрації податкових накладних за здійсненими операціями за платіжними дорученнями № 218 від 02.02.2022 року, № 220 від 02.02.2022 року, що потягнуло за собою понесення позивачем збитків, оскільки останній втратив право включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1407194 грн. 25 коп.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 09.08.2024 року, 23.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/988/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засіданні з розгляду справи по суті на 11.09.2024 року; забезпечено судове засідання у справі призначеного на 10 год. 30 хв. 11.09.2024 року для представника Полубоярової К.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за клопотанням вх. № 13077/24 від 21.08.2024 року.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до даних довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою суду від 09.08.2024 року до його електронного кабінету (а.с. 150), причини неявки представника не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.09.2024 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 11.09.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі заяви сторін по суті справи, подані ними письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

30.11.2016 року позивачем - Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», як споживачем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія», як постачальником, укладено договір купівлі-продажу природного газу №105-В-АМПУ-16 (далі Договір, а.с. 14-20), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати Покупцю природний газ у власність (надалі - «Газ» або «Товар»), а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей Газ на умовах даного Договору.

Сторони Договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема, домовилися про наступне:

п. 1.2 - цей Договір надає можливість Постачальнику постачати природний Газ філіям Споживача;

п.1.3. найменування, адреси та коди Е1С філій Споживача наведені в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору;

п. 2.2. - для кожної філії добовий розподіл запланованого обсягу продажу Газу здійснюється, виходячи з середньодобового обсягу передачі газу (далі - Середньодобовий обсяг передачі). Середньодобовий обсяг передачі Газу визначається шляхом ділення місячного запланованого обсягу продажу Газу на кількість днів роботи газоспоживного обладнання у відповідному місяці. Можливі зміни квартальних та місячних обсягів поставки Газу встановлюються за погодженням Сторін шляхом підписання Додаткових угод до даного Договору;

п. 4.1.1. - ціна Газу декларується Постачальником у вигляді додаткової угоди до цього Договору, що надсилається удвох примірниках уповноваженій особі Споживача не пізніше 12.00 години 18 числа місяця, що передує розрахунковому;

п. 5.1. - Оплата за поставлений Споживачу Газ здійснюється на умовах попередньої оплати до 1 числа відповідного розрахункового періоду сплачується обсяг замовленого Газу, відповідно Заявки, за умови отримання Рахунку від Постачальника, який надається у термін, достатній для проведення банківських розрахунків з можливістю надходження грошових коштів на рахунок Постачальника до 1 числа відповідного розрахункового періоду. Рахунок на оплату надасться Споживачу Постачальником електронними засобами передачі інформації (електронною поштою або з використанням факсу) та у письмовій формі поштою. До оплати Споживач приймає той примірник Рахунку па оплату, який він отримає першим. У разі здійснення коригування лімітів Газу в бік збільшення, остаточний розрахунок проводиться за фактом споживання Газу до 5 числа місяця наступного за місяцем передачі Газу.У разі здійснення коригування лімітів Газу в бік зменшення. Постачальник перераховує па рахунок Споживача надмірно сплачену попередню оплату за Газ до 5 числа місяця наступного за місяцем передачі Газу.

п. 5.2. - датою оплати Споживачем Газу є дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника;

п. 6.3.6. Постачальник зобов`язаний надати Споживачу належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(ий) в електронній формі та зареєстровану(ий) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України;

п. 7.1. - у разі невиконанням або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України;

п.п.12.1., 12.2. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Дія договору може бути подовжена за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод до даного договору.

Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.

Додатком № 1 до Договору є Найменування, адреси та коди ЕІС філій (а.с. 21), п. 4 якої вказано Одеську філію ДП « АМПУ» (адміністрація Одеського морського порту) за кодом 56ХО00012К8СР00F, місцезнаходження: 65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, буд.1.

До Договору сторонами у період з 2016 по 2022 роки укладено додаткові угоди щодо ціни та продовження строку дії Договору, зокрема:

16.12.2017 року Додаткову угоду №1 (а.с. 24 ); 23.03.2017 року Додаткову угоду №2 (а.с. 25); 25.04.2017 року Додаткову угоду №3 (а.с. 26 ); 23.05.2017 року Додаткову угоду №4 (а.с. 27); 22.08.2017 року Додаткову угоду №5 (а.с. 28 ); 22.09.2017 року Додаткову угоду №6 (а.с. 29); 13.12.2017 року Додаткову угоду №7 (а.с. 30 ), п.1 якої п. 12.2. Договору виклали в наступній редакції: « Дія Договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору у встановлений термін»; 23.02.2018 року Додаткову угоду №8 (а.с. 31 ), 03.04.2018 року Додаткову угоду №9 (а.с. 32 ), 26.11.2018 року Додаткову угоду №10 (а.с. 32 ), 17.01.2019 року Додаткову угоду №11 (а.с. 34-35 ), 26.11.2019року Додаткову угоду №12 (а.с. 36-37 ), 15.01.2020 року Додаткову угоду №13 (а.с. 38-41 ), 26.03.2020 року Додаткову угоду №14 (а.с. 42 ), 30.04.2020 року Додаткову угоду №15 (а.с. 43 ), 04.08.2020 року Додаткову угоду №16 (а.с. 44 ), 02.10.2020 року Додаткову угоду №17 (а.с. 45 ), 25.11.2020року Додаткову угоду №18 (а.с. 46 ), 21.12.2020 року Додаткову угоду №19 (а.с. 47-48 ), 28.12.2020року Додаткову угоду №20 (а.с. 51 ), 01.03.2021 року Додаткову угоду №21 (а.с. 52 ), 26.03.2021 року Додаткову угоду №22 (а.с. 53 ), 26.05.2021 року Додаткову угоду №23 (а.с. 54 ), 27.08.2021 року Додаткову угоду №24 (а.с. 55 ), 26.11.2021 року Додаткову угоду №25 (а.с. 56 ), 26.01.2022 року Додаткову угоду №26 (а.с. 57 ).

Із платіжних доручень: № 218 від 02.02.2022 року на суму 8403010 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ 1 400 501 грн. 83 коп. (а.с. 59), № 220 від 02.02.2022року на суму 40154 грн. 52 коп., у тому числі ПДВ 6692 грн. 42 коп. (а.с. 58) вбачається, що позивачем сплачено на рахунок відповідача компенсацію вартості замовлених потужностей за рахунком №249 від 26.01.2022 року, за природній газ за лютий 2022 року згідно рахунку № 250 від 26.01.2022 року за договором купівлі-продажу природного газу №105-В-АМПУ-16 від 30.11.2016 року, на загальну суму 8 443 165 грн. 50 коп.

За твердженням позивача, відповідач в порушення п. 6.3.6. Договору, податкового законодавства не здійснив реєстрацію в ЄРПН податкових накладних за здійсненими позивачем операціями оплачені платіжними дорученнями: № 218 від 02.02.2022 року, № 220 від 02.02.2022 року.

03.11.2022 року, 05.05.2023 року, 29.04.2024 року позивач звертався до відповідача з листами №№ 1201/19-06-04/вих., 1020/19-06-04/вих., 824/19-06-04/вих., в яких, з урахуванням п. 6.3.6. Договору, п.п.20.1.1. ст. 201, ст. 187 Податкового кодексу України вимагав у найкоротші терміни виписати та зареєструвати податкові накладні в ЄРПН від 02.02.2022 року на суму 8403010 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ 1400501 грн. 83 коп. та від 02.02.2022 року на суму 40154 грн. 52 коп., у тому числі ПДВ 6692 грн. 42 коп., у разі відмови реєстрації вказаних податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 1407194 грн. 25 коп., повідомив про намір звернення до суду щодо стягнення вказаних коштів (а.с. 60-61, 63-64, 66-67, доказ направлення а.с. 62, 65, 68).

Письмові вимоги позивача про необхідність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, на загальну суму ПДВ 1407194 грн. 25 коп. отримані відповідачем, однак, залишені без відповіді і виконання, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки купівлі-продажу природного газу №105-В-АМПУ-16 від 30.11.2016 року, вимоги позивача витікають із прав і зобов`язань сторін за цим договором.

За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов`язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності. Також перебувають у сфері регулювання Податкового кодексу України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Приписами ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст. 524);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч. 1, 2 ст. 533);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральноїшкоди (п. 4 ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612);

особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);

боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч.ч. 1-3 ст. 623).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632).

За вимогами ст. 264 ГК України передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) приєднаними мережами у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацем першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПК України.

Відповідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг. оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/ розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/ послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що сторонами 30.11.2016 року був укладений договір поставки купівлі-продажу природного газу №105-В-АМПУ-16, дію якого продовжено сторонами укладенням відповідних додаткових угод до нього, вказаний договір сторонами виконувався.

Пунктом 5.1. Договору сторонами погоджено, що оплата за поставлений Споживачу Газ здійснюється на умовах попередньої оплати до 1 числа відповідного розрахункового періоду сплачується обсяг замовленого Газу, відповідно Заявки, за умови отримання Рахунку від Постачальника, який надається у термін, достатній для проведення банківських розрахунків з можливістю надходження грошових коштів на рахунок Постачальника до 1 числа відповідного розрахункового періоду. Рахунок на оплату надасться Споживачу Постачальником електронними засобами передачі інформації (електронною поштою або з використанням факсу) та у письмовій формі поштою. До оплати Споживач приймає той примірник Рахунку па оплату, який він отримає першим. У разі здійснення коригування лімітів Газу в бік збільшення, остаточний розрахунок проводиться за фактом споживання Газу до 5 числа місяця наступного за місяцем передачі Газу. У разі здійснення коригування лімітів Газу в бік зменшення. Постачальник перераховує па рахунок Споживача надмірно сплачену попередню оплату за Газ до 5 числа місяця наступного за місяцем передачі Газу.

Крім того пунктом. 6.3.6. Договору відповідач, як Постачальник, зобов`язався надати Споживачу належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(ий) в електронній формі та зареєстровану(ий) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України.

02.02.2022 року позивач на виконання зобов`язань за Договором платіжними дорученнями: № 218 від 02.02.2022 року на суму 8 403 010 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ 1400501 грн. 83 коп. № 220 від 02.02.2022року на суму 40 154 грн. 52коп., у тому числі ПДВ 6 692 грн. 42 коп. здійснив оплату замовленого на лютий 2022 року природного газу на загальну суму 8 443 165 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ 1407194 грн. 25 коп.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 року у справі № 925/1208/22, яке набрало законної сили 04.04.2023 року, встановлено порушення стороною відповідача зобов`язань щодо поставки природного газу у лютому 2022 року за договором поставки купівлі-продажу природного газу №105-В-АМПУ-16 від 30.11.2016 року, в меншому розмірі відповідно до оплачених позивачем платіжними дорученнями: № 218 від 02.02.2022 року на суму 8 403 010 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ 1 400 501 грн. 83 коп. № 220 від 02.02.2022року на суму 40 154 грн. 52коп. вартості природного газу, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість із повернення передоплати на суму 1163804 грн. 36 коп., а також нарахованих позивачем 220 963 грн. 41 коп. - пені, 21 618 грн. 06 коп. 3% річних, 154 217 грн. 35 коп. інфляційних втрат.

Згідно з п. 102.9 ст. 102 ПКУ, на період дії правового режиму воєнного стану, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ. Це положення зупиняло у тому числі перебіг строків і для формування податкового кредиту.

Пункт 102.9 ст.102 ПКУ та п.п.69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що встановлював окремі особливості зупинення перебігу строків, діяли до 01.08.2023 року.

З 01.08.2023 року відновився перебіг строків для формування податкового кредиту, визначених п. 198.6 ст. 198 ПКУ (365 календарних днів з дати складання податкової накладної).

Отже, строк на включення до податкового кредиту сум ПДВ (за зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, у тому числі складеними до введення воєнного стану на території України), встановлений п. 198.6 ст. 198 та п. 80 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК Ураїни, починаючи з 01.08.2023 року продовжується на ту кількість днів, протягом яких платник мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, які припадають на період починаючи з дати введення воєнного стану на території України і до 01.08.2023 року.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та /або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Строк на включення до податкового кредиту позивача сум здійсненими за платіжними дорученнями: № 218 від 02.02.2022 року, № 220 від 02.02.2022 року сплинув 08.07.2024 року.

Відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних в реєстрі ЄРПН за платіжними дорученнями: № 218 від 02.02.2022 року, № 220 від 02.02.2022 року на загальну суму 8443165 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ 1407194 грн. 25 коп., ні з моменту отримання оплати від позивача коштів, ні на момент звернення позивача до суду.

Отже, позивач не отримав права на податковий кредит щодо операцій за платіжними дорученнями: № 218 від 02.02.2022 року, № 220 від 02.02.2022 року у загальному розмірі 1407194 грн. 25 коп. які є реальними збитками позивача.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).

Обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов`язку у господарському договорі такий обов`язок стає також господарсько-договірним зобов`язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Згідно зі статтею 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Сторони господарського договору, навіть будучи платниками податків, зокрема ПДВ, не мають прямих податкових відносин між собою, і відповідно податкове порушення стосується обов`язків платника перед державою, яка адмініструє податки, а не прав та законних інтересів іншого платника податку (навіть якщо таке податкове порушення похідним чином впливає на розмір його податкового кредиту).

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Разом з тим, судом також врахована правова позиція Об`єднаної палати КГС ВС викладену у постанові від 01.12.2023 року у справі № 926/3347/22 - обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Таким чином, суд вважає, що на підтвердження своїх вимог позивач надав письмові докази, які є належними, допустимими і в своїй сукупності достатніми для прийняття висновку про доведеність наявності в діях відповідача повного складу ознак цивільного правопорушення, наслідком вчинення якого є відповідальність у виді стягнення спірних збитків.

Розрахунок суми спірних збитків підтверджено позивачем поданими письмовими доказами, судом цей розрахунок перевірений і визнаний вірним.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 21107 грн.91 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна газопостачальна компанія», ідентифікаційний код юридичної особи 38553084, місцезнаходження: 18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 137 на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту), ідентифікаційний код юридичної особи 38728457, місцезнаходження: 65026, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1 1407194 грн. 25 коп. збитків, 21107 грн.91 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 18.09.2024 року.

СуддяВ.М. Грачов