Рішення № 121725146, 27.08.2024, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/253/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1

до відповідача: Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, 46007, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 1 Б

про стягнення заборгованості у сумі 15 326 грн 86 коп., з яких: 12 252 грн 70 коп. основний борг, 2 620 грн 40 коп. пеня, 246 грн 65 коп. три відсотки річних, 207 грн 11 коп. інфляційні втрати.

За участі учасників та їх представників:

Позивача: адвокат Рильцова Євгенія Юріївна, довіреність №29/12-2023/15 від 29.12.2023 (дійсна до 31.12.2024 включно), (присутня до виходу суду в нарадчу кімнату);

Відповідача : Гаврилюк Зоряна Богданівна, довіреність №09/16-2 від 02.01.2024 (дійсна до 31.12.2024), (присутня до виходу суду в нарадчу кімнату).

Cуть справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, у якій просить суд стягнути заборгованість у сумі 15 326 грн 86 коп., з яких: 12 252 грн 70 коп. основний борг, 2 620 грн 40 коп. пеня, 246 грн 65 коп. три відсотки річних, 207 грн 11 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 26.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням предмету та підстави позову, категорії та складності справи, обсягу та характеру доказів у справі постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 21.05.2024.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, відкладалось підготовче засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 09.07.2024, судом продовжено строк підготовчого провадження до 29.07.2024, закрито підготовче провадження з 30.07.2024 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.2024 о 10 год. 40 хв., про що постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати та без постановлення окремого процесуального документу.

У судовому засіданні 30.07.2024 відкрито розгляд справи по суті.

В порядку статті 216 ГПК України судове засідання по розгляду справи по суті неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 27.08.2024.

Присутня у призначеному судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представниця відповідача проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити із посиланням на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, у судовому засіданні 27.08.2024, видалився до тривалої нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

У поданій позовній заяві №б/н від 23.04.2024 (вх. № 284 від 23.04.2024) позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на порушення відповідачем зобовґязання з оплати вартості спожитого природного газу відповідно до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

З приводу цього ним зазначено, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем обсяги природного газу, спожиті відповідачем у квітні 2023 року автоматично включені до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та відповідно, спожитий природний газ віднесений до обсягів, поставлених позивачем.

Позивач стверджує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: листом оператора ГТС від 17.01.2024 № ТОВВИХ-24-824 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживачів з ЕІС кодом 56ХS00011NB12005; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56ХS00011NB12005.

Посилаючись на пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу позивач вказує, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Позивач стверджує, що з 01.04.2023 по 30.04.2023 він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,41300 тис. куб. м. на загальну суму 12 252,70 грн.

Cтаном на момент звернення позивача до суду з позовом, основна заборгованість відповідача складає 12 252,70 грн.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, на підставі п. 4.5 Типового договору та статті 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 620 грн 40 коп. пені, 246 грн 65 коп. три відсотки річних та 207 грн 11 коп. інфляційні втрати.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Правова позиція відповідача.

Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву (вх. № 3785 від 13.05.2024) та у запереченнях (вх. № 4338 від 30.05.2024) проти доводів позивача щодо укладеного між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України та Управлінням державної міграційної служби України в Тернопільській області Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" заперечує та посилається на відсутність підстав для визнання його укладеним. Зокрема, вказує на не підтвердження факту надіслання на його адресу позивачем копії примірника Типового договору та первинних документів до нього (акту приймання-передачі природного газу №7869 та рахунку на оплату (природного газу №15738) ;

- відповідач не заперечує викладені позивачем обставини щодо укладення у 2021 році Типового договору постачання природного газу "постачальником останньої надії" та здійснення на його виконання поставки природного газу у листопаді 2021 року в обсязі 0,97 тис. куб.м на суму 16 296 грн, яка є оплаченою у повному обсязі і що поставки грудня 2021 року також є оплаченими ;

- стосовно викладених позивачем обставин щодо поставки відповідачу природного газу в квітні 2023 року, то відповідач, посилаючись на відсутність договірних зобов`язань між УМДС у Тернопільській області та ТОВ "ГК "Нафтогаз Україна" вважає, що у нього відсутній обов`язок оплати за послуги по поставці природного газу в об`ємі 0,41300 тис. куб. м. на суму 12 252,70 грн ;

- щодо поставки йому природного газу в період з 01.12.2021 по 04.12.2021, також, зазначає, що кошти в сумі 10 389,60 грн також сплачені в повному обсязі ;

- звертає увагу на відсутність доказів, щодо включення відповідача до портфеля постачальника "останньої надії" у квіні 2023 року, проте проти самого факту споживання природного газу в об`ємі 0,41300 тис. куб. м., відповідач не заперечує;

- крім того, просить врахувати, що відповідач, відповідно до Бюджетного кодексу України, є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється у межах одного фінансового року, а тому просить зменшити розмір заявлених штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату заборгованості за поставлений природний газ.

З огляду на наведене, на переконання відповідача, відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі Позивач, Постачальник «останньої надії») відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який немає права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102).

Пунктом 2 зазначеного нормативно-правового акту покладені зобов`язання на АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погоджено Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС код споживача або ЕІС код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є прибутковими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Як встановлено судом, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у квітні 2023 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується : листом оператора ГТС від 17.01.2024 № ТОВВИХ-24-824 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживачів з ЕІС кодом 56ХS00011NB12005; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56ХS00011NB12005.

Як відзначає позивач відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56ХS00011NB12005 надаються у вигляді принтскрину з особового кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії»(п.1.1. Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору).

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п.4.5 Договору).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Договір набрав чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п.11.1 Договору).

На виконання умов договору, Оператором ГРМ направлявся Споживачу відповідний рахунок №15738 на оплату поставленого природного газу за квітень 2023 року на суму 12 252,70 грн.

Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Як встановлено судом, нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу Постачальником здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.метр з врахуванням податку на додану вартість.

Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, що підтверджується роздруківкою з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченому договором, зокрема, в квітні 2023 поставлено відповідачу - природний газ на суму 12 252,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у листі від 17.01.2024 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХS00011NB12005 був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК» Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780B) та щодо алокації відборів споживачів з ЕІС кодом 56ХS00011NB12005.

При цьому зазначено, що згідно з абзацом 10 пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХS00011NB12005 у квітні 2023 та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з 01.04.2023 по 30.04.2023 0,41300 тис.куб.м.

З огляду на те, що відповідачем, в порушення умов договору, оплату за отриманий та спожитий природний газ в зазначеному об`ємі не проведено, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг у розмірі 12 252,70 грн (на момент звернення з даним позовом до суду), про що свідчить обґрунтований розрахунок ціни позову.

У зв`язку з порушенням строків оплати, відповідно до умов Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 2 620,40 грн, а також, згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 246,65 грн та інфляційні втрати в розмірі 207,11 грн.

Норми права, які застосовував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1, п.1 ч.2 статті 11 ЦК України).

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Із змісту частини 1 статті 626 ЦК України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Статтями 662, 663 ЦК України визначено, що Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 пункту 1 статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" зазначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до частин 1-3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 15 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії".

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2501.

Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (стаття 1 Закону України "Про ринок природного газу").

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 809 і від 9 грудня 2020 № 1236".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України за №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом, наданими позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету Нафтогазу на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Щодо заперечення відповідача про укладення двостороннього договору "останньої надії" на постачання газу.

Відповідач, у наданому суду відзиві на позовну заяву та представниця відповідача у судових засіданнях заперечує факт укладення договору між сторонами, оскільки його укладення не узгоджується із приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України. А тому відповідач зауважує, що постачальник не вправі був реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодивши зі споживачем усіх умов договору.

Вважає, що типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", копію якого долучено позивачем до позовної заяви, та відповідно на підставі якого пред`явлено позов у зв`язку із наявною на думку позивача, заборгованістю за місяць квітень 2023, є неукладеним оскільки протягом 2023 року між УДМС у Тернопільській області та ТОВ "ГК "Нафтогаз України" жодних договоріва не укладалось.

Суд, надавши оцінку вказаному запереченню, розцінює його критично, з огляду на таке.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесяти днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії», крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Споживач, який немає укладеного договору із іншим постачальником має можливість споживати природний газ в різні періоди.

При цьому, як встановлено судом, 22.12.2021 між УДМС у Тернопільській області і ТОВ "ГК "Нафтогаз України" укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Даний договір у встановленому законодавством про публічні закупівлі порядку був опублікований відповідачем на електронному майданчику "Держзакупівлі Онлайн".

За цим договором постачання приоодного газу постачальником "останньої надії" (ТОВ "ГК "Нафтогаз України") для потреб УДМС у Тернопільській областім здійснювалось у період з 01.11.2021 до 30.011.2021 у обсязі 0,97 тис.м.куб. на суму 16 296,00 грн. Згідно платіжного доручення №3787 від 22.12.2021 відповідач вказану суму за спожитий природний газ сплатив.

Також, за отримання природного газу в період з 01.12.2021 по 04.12.2021 на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідачем сплачено 10 389,60 грн.

При цьому, заперечення відповідача щодо отримання природного газу в період з 01.04.2023 по 30.04.2023 поставленого йому ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у відповідності до договору постання природного газу постачальником "останньої надії", суд розцінює критично, посилаючись на таке.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (п.1.1 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ /оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 Договору).

На виконання умов договору, Оператором ГРМ направлявся Споживачу рахунок на оплату (природного газу), а саме: № 15738 за квітень 2023 року на суму 12 252,70 грн.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу у відповідності до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

При цьому, нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу Постачальником здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.метр з врахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. м. у відповідності до пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Позивачем, згідно приписів статей 662, 663 ЦК України, виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченого договором, зокрема, з 01.04.2023 по 30.04.2023 поставлено відповідачу природний газ, в обсязі 0,41300 тис куб. м. на загальну суму 12 252,70 грн, що не заперечено і УДМС у Тернопільській області.

Також, як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у листі від 17.01.2024 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХS00011NB12005 в період з 01.04.2023 по 30.04.2023 був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК» Нафтогаз України», а обсяг спожитого Споживачем природного газу становить 0,41300 тис. куб. м.

При цьому, як вбачається з наявних у справі матеріалів, відповідачем не надано суду доказів (актів прийому - передачі газу, рахунків на оплату, розрахункових документів, тощо) на підтвердження отримання природного газу для відповідних потреб у квітні 2023 року, від інших господарюючих суб`єктів - постачальників природного газу, окрім ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Натомість в матеріалах справи наявні докази включення спірних об`ємів природного газу в означений період саме до Реєстру споживачів позивача. Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований Управлінням державної міграційної служби України в Тернопільській області.

При цьому суд враховує, що у спірних правовідносинах, за законодавчими вимогами, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не вправі було самостійно включати споживача до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ним договір з власної ініціативи чи з ініціативи відповідача. Проте, саме через відсутність постачання природного газу іншим постачальником, Оператор ГТС об`єми природного газу, спожитого Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області у спірний період автоматично включив до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Щодо заперечень відповідача строку дії Типового договору, суд зазначає, що УДМС України в Тернопільській області був обізнаний про здійснення постачання природного газу постачальником "останньої надії", у даному випадку саме позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами направлення відповідачу Акту приймання передачі природного газу №7869 про поставку природного газу відповідачу в період з 01.04.2023 по 30.04.2023 в об`ємі 0,41300 тис.м.куб. та рахунку за поставлений природний газ на суму 12 252, 70 грн.

Окрім цього, суд враховує, що у відповідності до абзацу 4 пункту 1 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

При цьому, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем у квітні 2023 року до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується, також, листом Оператора ГТС №ТОВВИХ-24-824 від 17.01.2024 та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживачів з ЕІС-кодом 56ХS00011NB12005.

Наведене вище підтверджує той факт, що між сторонами у справі укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" Споживач зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Згідно з п.5.1 та п.5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Отже у відповідача виник обов`язок здійснити оплату вартості отриманого газу у встановлений договором строк.

При цьому, як свідчать матеріали справи, за поставлений позивачем в період з 01.04.2023 по 30.04.2023 природний газ в обсязі 0,41300 тис. куб.м. на загальну суму 12 252,70 грн, відповідачем, станом на час розгляду спору, оплату не здійснено.

Таким чином у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 12 252,70 грн.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки вартість спожитого природного газу не сплачена, що є порушенням умов договору, статті 527 ЦК України та статті 193 ГК України.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 202 - 205 ГК України, статтями 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Споживачем, своїх договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за спожитий природний газ.

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі правочину, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, факт поставки поставки природного газу відповідачу у квітні 2023 року доведено належними доказами та не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення заборгованості у розмірі 12 252,70 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, та клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 246,65 грн, суд зазначає таке.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати спожитого природного газу, у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 246,65 грн відповідно до вимог статті 625 ЦК України.

Судом, перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він виконаний правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 246,65 грн є такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 207,11 грн, суд зазначає таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

У зв`язку з порушення строків оплати вартості послуг з постачання природного газу, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 207,11 грн.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву (вх3785 від 13.05.2024) відповідач, із посиланням на те, що нарахування позивачем санкцій припадають на період після 24.02.2022 дати початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні і є форс мажорними обставинами (обставинами непереборної сили, що підтверджуються листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022) та впливають на спроможність ведення розрахунків між суб`єктами господарювання за господарськими зобов`язаннями, просив зменшити розмір пені, 3% та інфляційних втрат.

Стосовно клопотання відповідача щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, то суд відмовляє у задовленні такого клопотання, з огляду на таке.

Відповідач, у наданому суду відзиві на позовну заяву (вх№3785 від 13.05.2024), просив суд про зменшення неустойки, нарахованої та заявленої до стягнення позивачем. При цьому відповідач посилався на те, що УДМС у Тернопільській області є бюджетною установою , фінансування якої здійснюється у межах одного фінансового року. Крім того, просив суд взяти до уваги форс мажорні обставини пов`язані з введенням в Україні воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Разом з тим, твердження відповідача про настання після 24.02.2022 форс-мажорних обставин не доводять відсутності підстав для задоволення пред`явленого позивачем позову, оскільки за умовами пункту 10.4 Договору сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно, та протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Однак, Управлінням державної міграційної служби України в Тернопільській області не було надано суду належних доказів на підтвердження повідомлення позивача у встановлений Договором строк про настання обставин непереборної сили з долученням документів щодо неможливості виконувати свої грошові зобов`язання за Договором. Наведені обставини свідчать про необґрунтованість посилань відповідача на форс-мажорні обставини як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання Договору

Суд також звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Порушення зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання Договору.

З огляду на викладене, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (вчасну оплату вартості наданих за Договором послуг), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим. Однак, доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку відповідачем надано не було.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Судом враховано, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце після початку військової агресії російської федерації, тобто, після запровадження військового стану.

При цьому, судом зауважено, що станом на час звернення позивача із позовом до суду (23.04.2024) у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 12 252 грн 70 коп. за поставлений відповідачем природний газ у квітні 2023 року.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази фактичної неможливості сплати відповідачем заборгованості за поставлений відповідачем природний газ у квітні 2023 року в сумі 12 252 грн 70 коп.

Відтак, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та встановши, що він виконаний правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 207,11 грн є такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

При цьому, суд відмовляє у задовленні клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що зазначені нарахування є компенсаційними нарахуваннями і не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року № 910/12604/18.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат та зазначає, що вказані нарахування є компенсаційними і не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 ГК України. А тому з огляду на зазначене суд відмовляє в задоволенні клопотання щодо зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 620, 40 грн та клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій в частині нарахованої пені.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України та статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки відповідачем не оплачено вартість спожитого природного газу, на підставі положень статей 546-551 ЦК України, статей 217-230 ГК України та умов договору позивачем нараховано пеню за період з 01.06.2023 по 30.11.2023 у розмірі 2 620,40 грн.

Згідно з пунктом 4.4 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» , споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

З огляду на наведене, строк оплати за поставлений природний газ у період з 01.04.2023 по 30.04.2023 закінчився 31.05.2023.

Відповідно, з врахування п.4.5. Типового договору, позивач починаючи з 01.06.2023, вправі був нараховувати пеню з дотриманням пункту 6 статті 233 ГК України.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пунктах 7.42-7.43 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке: "Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

Разом з тим, відповідно до п.п.1 п.3 Положення про Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, основними завданнями УДМС є реалізація на території Тернопільської області державної політики у сферах міграції (іміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. УДМС у Тернопільській області безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні підрозділи, які є структурними підрозділами Управління (п.7.8. Положення).

УДМС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 37839038) відповідно до рішення Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 08.11.2016 №1619184600700 включене до Реєстру неприбуткових установ та організацій (ознака неприбутковості 0031-бюджетні установи).

Пунктом 16 Положення передбачено, що УДМС у Тернопільській області утримується за рахунок державного бюджету.

На підставі викладеного, суд з огляду на надане йому право щодо зменшення пені, беручи до уваги предмет спору та правовідносини, що склались між сторонами договору, а також те, що відповідач УДМС у Тернопільській області є територіальним органом державної влади, утримується за рахунок коштів державного бюджету України, не займається підприємницькою діяльністю, та в розумінні Бюджетного кодексу України є бюджетною організацією, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дійшов висновку, що заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов`язання з повернення орендованого майна підлягає зменшенню на 50%.

Суд з огляду на вищезазначене, використовуючи надане йому право, зменшує розмір пені до 50% та стягує з відповідача в користь позивача пеню в розмірі 1 310,20 грн.

Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача у справі так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним своєчасно взятих на себе зобов`язань по оплаті за поставлений йому газ.

Позивачем, при зверненні до суду сплачено судового збору - 2 422 грн 40 коп (платіжна інструкція № 0000006548 від 18.04.2024).

А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України - заборгованості у сумі 15 326 грн 86 коп., з яких: 12 252 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн 70 коп. основний борг, 1310 (одна тисяча триста десять) грн 20 коп. пеня, 246 (двісті сорок шість) грн 65 коп. три відсотки річних, 207 (двісті сім) грн 11 коп. інфляційні втрати.

3. В іншій частині позову, відмовити.

4. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

5. Судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. покласти на відповідача у справі.

6. Стягнути з Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, (код ЄДРПОУ 40121452) ;

Відповідач : Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, 46007, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 1 Б (код ЄДРПОУ 37839038).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення складено 19.09.2024. Копію повного тексту рішення надіслати учасникам справи відповідно до вимог статті 242 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко