Рішення № 121720308, 19.09.2024, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4450/24

Провадження № 2/645/2053/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді - Спесивцева О.В.,

за участю секретаря судових засідань - Асєєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Моторне (транспортне) страхове бюро України, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому спросить стягнути з відповідача кошти в розмірі понесених витрат в сумі 41800, 85 грн., витрати за послуги експерта в розмірі 2080,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 20.10.2022 року о 09:00, в м. Луцьку по вул. Конякіна, 24-А, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW i3, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на регульованому перехресті, при виконанні повороту ліворуч, не надала переваги в русі транспортному засобу VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого допустила з ним зіткнення. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.12.2022 року по справі №161/1494/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. В результаті ДТП був пошкоджений транспортний засіб «Фольцваген», р.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , який був забезпечений полісом СК «Мега-Гарант», що діяв на момент ДТП. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Згідно Звіту № 22/4448, складеного спеціалістом ФОП ОСОБА_3 розмір матеріальної шкоди був розрахований, як вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу (Сврз) та склав суму з ПДВ на запчастини, 46178 грн. 42 коп., без ПДВ на запчастини - 41 800 грн. 85 коп. Витрати за послуги спеціаліста склали 2080 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією. У листопаді 2022 року потерпілий повідомив про ДТП та в той же день звернувся з заявою про виплату відшкодування. У зв`язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 03 січня 2023 року перерахувало потерпілому ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 41 800 грн. 85 коп., що підтверджується платіжною інструкцією. Таким чином, загальний розмірі збитків МТСБУ склав 43880 грн. 85 коп. (41800,85+2080,00). Згідно п. 38.2.1 ст. 38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону. Оскільки МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути вказану вище суму витрат в порядку регресу з відповідача.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.08.2024 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.

У судове засідання представник позивача не прибув, надав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся. Відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.10.2022 року о 09:00, в м. Луцьку по вул. Конякіна, 24-А, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW i3, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на регульованому перехресті, при виконанні повороту ліворуч, не надала переваги в русі транспортному засобу VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого допустила з ним зіткнення.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.12.2022 року по справі №161/1494/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Постанова суду набрала законної сили 13.12.2022 року.

Позивач вказував, що в результаті ДТП був пошкоджений транспортний засіб «Фольцваген», р.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , який був забезпечений полісом СК «Мега-Гарант», що діяв на момент ДТП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

03.11.2022 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із повідомленням про дорожньою-транспортну пригоду.

Також 03.11.2022 року ОСОБА_2 направив МТСБУ заяву, в якій просив здійснити відшкодування шкоди заподіяної ДТП.

МТСБУ складено довідку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №1 від 29.12.2022 року, відповідно до якої визначено ОСОБА_2 розмір шкоди заподіяної в результаті ДТП у сумі 41800,85 грн.

Згідно з наказом начальника Департаменту регламентних виплат МТСБУ №3/13231 від 02.01.2023 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих прийнято рішення про сплату користь ОСОБА_2 41800,85 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди та відповідно до платіжної інструкції №65259 від 03.01.2023 року перераховано вказану суму коштів на рахунок останнього.

Також згідно платіжної інструкції №936893 від 12.12.2022 року МТСБУ було перераховано на користь ФОП ОСОБА_3 2080 грн. з призначенням платежу оплата послуг аваркома ( експерта) у справі № 87589.

Позивач вказує, що оскільки МТСБУ здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то простить стягнути вказану вище суму витрат в порядку регресу з відповідача.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (ст. 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Згідно з пунктом 39.2.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 39.2.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що основними завданнями МТСБУ є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

За змістом підпункту «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі №756/16649/13-ц (провадження №61-26702св18); від 02 жовтня 2019року у справі №447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18); від 26 квітня 2022 року у справі №184/1641/20 (провадження №61-14226св21).

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №184/1641/20 ( провадження №61-14226св21).

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.12.2022 року по справі №161/1494/22, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Постанова суду набрала законної сили 13.12.2022 року.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з підпунктом 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст. 13 цього Закону.

Регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто, є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 910/2603/17).

Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі, потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З огляду на вище викладене, та з урахуванням норм ст.1191 ЦК України, матеріальна шкода, що завдана майну ОСОБА_2 (транспортному засобу VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_2 ) внаслідок його пошкодження під час ДТП, що сталося 20.10.2022 року о 09:00 у м.Луцьку по вул. Конякіна, 24-А, повинна відшкодовуватися відповідачем ОСОБА_1 з огляду на те, що її вину у вчиненні вказаної ДТП було встановлено судом, що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.12.2022 року по справі №161/1494/22, яка набрала законної сили.

Також із відповідача підлягають стягненню витрати МТСБУ на послуги аварійного комісара у розмірі 2080 грн., що підтверджуються платіжною інструкцією №936893 від 12.12.2022 року, яку було перераховано МТСБУ на користь ФОП ОСОБА_3 2080 грн. з призначенням платежу оплата послуг аваркома ( експерта) у справі № 87589.

Заперечень щодо правильності розрахунку суми, яка підлягає відшкодуванню, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стороною відповідача не надано доказів в розумінні положень ст. ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України та стягнення з відповідача грошових коштів в порядку регресу у загальному розмірі 43880 грн. 85 коп. (41800,85 грн. + 2080 грн.).

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) грошові кошти в порядку регресу у розмірі 43880 (сорок три тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Моторно (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, м.Київ, Русанівський бульвар, 8.

Відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений 19.09.2024.

Головуючий суддя О.В. Спесивцев