Вирок № 12170285, 05.11.2010, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 1-101/10

В И Р О К

Іменем України

05 листопада 2010 року Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Толстого О.О.

при секретарі Ковальвій К.В.

з участю: прокурора Літвінової Т.М.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх законних представників - ОСОБА_3., ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_1- адвоката ОСОБА_5

представника цивільного відповідача ОСОБА_3

захисника - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Путивль кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, не одруженого, освіта професійно-технічна, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2010 р. близько 13 год. 40 хв. підсудний ОСОБА_7, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю близько 45 км/год по вул. Леніна в м. Путивлі та наближаючись до рівнозначного перехрестя з вул. Чехова, в порушення вимог пунктів 2.3 “б”, 16.3, 16.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), якими визначено, що:

- 2.3 “б” « водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та закріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 16.3 «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.;

- п. 16.12 «на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобовязаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч»,

не виявив вчасно та не надав дорогу мопеду “ALPHA” під керуванням ОСОБА_1, що рухався справа по вул. Чехова в його напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення з ним.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ( далі ДТП ) водій мопеда ОСОБА_1 та його пасажир ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоровя більше ніж 21 день.

Підсудний ОСОБА_7 винним себе у цьому злочині визнав повністю та суду показав, що має водійський стаж з 2006 року. В той день їхав на автомобілі ВАЗ, яким керував на підставі тимчасового реєстраційного талону. Автомобіль знаходився в технічно справному стані. Була ясна, сонячна погода, сухе дорожнє покриття.

Рухаючись по вул. Чехова зі швидкістю 45 км/год та наближаючись до перехрестя з вул. Чехова, виявив мопед, що рухався з правого боку із швидкістю 50 км/год. Видимість дороги була нічим не обмежена, інших транспортних засобів не було. Побачивши мопед застосував гальмування та змістив автомобіль в лівий бік, однак уникнути аварії не зміг, в результаті мопед зіткнувся з передньою правою частиною його автомобіля. Транспортні засоби отримали механічні ушкодження, постраждали водій мопеда та його пасажир. Спиртних напоїв чи лікарських засобів він не вживав. Щиро кається у скоєному.

Крім таких показань підсудного його вина у порушенні правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, підтверджена сукупністю інших доказів.

Як вбачається зі схеми, фототаблиці і протоколу огляду місця (а.с. 8-15) ДТП трапилось на нерегульованому перехресті вулиць Леніна і Чехова в м. Путивлі, яке немає дорожньої розмітки чи знаків.

Після аварії автомобіль ВАЗ знаходився переднім правим колесом в 10 cм від краю проїзної частини і 8,6 м від заднього правого колеса до лінії орієнтиру (узбіччя вул. Леніна), а мопед в 3,5 м від лівого краю та 2,2 м до лінії орієнтиру. На проїзній частині зафіксовані також сліди гальмування автомобіля ВАЗ та сліди ковзання, залишеного колесом мопеда - в 1,4 м від умовної лінії орієнтиру та в 3 м від лівого краю проїзної частини (в напрямку руху ВАЗ). Обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дані додаткового огляду місця події з фототаблицею (а.с. 175 -179) про наявність твердого дорожнього покриття проїзної частини обох вулиць підтверджують ту обставину, що місцем аварії є перехрестя рівнозначних доріг, виходячи з пункту 1.10 ПДР, яким головною визначена дорога з покриттям відносно ґрунтової.

Із протоколу огляду і перевірки технічного стану автомобіля ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_1 від 24.06.2010 р. (а.с. 19) вбачається, що його рульове керування, гальмівна система та ходова частина знаходились в технічно справному стані.

Потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що того дня попросив у ОСОБА_2 покататися на мопеді. Він сів за кермо, а ОСОБА_2 на місце пасажира. Рухаючись по вул. Чехова та проїжджаючи перехрестя з вул. Леніна він побачив автомобіль ВАЗ, що наближався з лівого боку зі швидкістю 50 км/год. Помітивши, що цей автомобіль не зупинився перед перехрестям, він застосував гальмування, але відбулося зіткнення. Подальші обставини події вказати утруднювався. Спиртного не вживав. Внаслідок ДТП травмувався, проходив стаціонарне лікування в ЦРЛ. Через отримані тілесні ушкодження відчував біль, переніс страждання.

Потерпілий ОСОБА_2 такі обставини пригоди суду повністю підтвердив.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 92 від 20.05.2009 р. (а.с. 84-91) водій автомобіля ВАЗ з технічної точки зору в даній дорожній ситуації повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 2.3 “б”, 16.3, 16.12 ПДР. Шляхом виконання вимог п. 16.3, 16.12 ПДР мав можливість упередити зіткнення. Невідповідність в діях водія ВАЗ вимогам п. 16.3, 16.12 ПДР з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з виникненням пригоди. В діях водія мопеда невідповідностей вимогам ПДР не вбачається. При цьому такі висновки є незмінними як при швидкості руху автомобіля ВАЗ у 45 км/год (за свідченнями водія ВАЗ), так і 50 км/год (за свідченнями водія мопеду).

Суд вважає такі висновки обєктивним і такими, що ґрунтуються на інших доказах, які маються у справі, зокрема даних огляду місця події про дорожню обстановку і розташування транспортних засобів на місці аварії, а також відтворення обстановки та

обставин події (а.с. 48-53) щодо уточнення моменту виявлення водіями перешкоди для руху, дій кожного з них у аварійній ситуації, видимості дороги в місці ДТП тощо.

Згідно висновків судово-медичних експертиз № 155, 156 (а.с. 74-75, 77-78), в результаті ДТП потерпілий ОСОБА_1 отримав закритий перелом середньої треті лівої ключиці, а ОСОБА_2 закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я більш ніж 21 день, і могли утворитися від удару об асфальтне покриття дороги чи виступаючі деталі легкового автомобіля.

Як видно з протоколу медичного огляду підсудного від 24.06.2010 р. (а.с. 21), ознак алкогольного спяніння у нього не встановлено.

Виходячи з наведеного та даючи оцінку зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд вважає доведеною винність підсудного у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин і кваліфікує його злочинні дії за ч. 1 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що помякшують та обтяжують його покарання.

ОСОБА_7 вчинив злочин невеликої тяжкості, як особа - вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, на Д-обліках у лікаря психіатра-нарколога не перебуває, тимчасово не працює, тяжкі чи хронічні захворювання заперечував.

Вчинення ним злочину вперше, щире каяття у скоєному, суд визнає за обставини, що помякшують його покарання.

Обставин, що обтяжують його покарання, не вбачається.

З огляду на все зазначене в сукупності, суд приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів буде призначення покарання підсудному у виді штрафу, в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Водночас, за відсутності обтяжуючих обставин і ряду помякшуючих обставин, суд вважає можливим не призначати ОСОБА_7 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, встановлену у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, беручі до уваги його позитивну характеристику до злочину, який скоєний ним вперше, з необережності і не в стані алкогольного спяніння, а також позицію потерпілих, які не наголошували в судовому засіданні на застосуванні такої додаткової міри покарання.

По справі заявлено цивільні позови :

- законним представником потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з підсудного 1582,75 грн. матеріальної шкоди і 3,5 тис. грн. моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровю (а.с. 139-140);

- прокурором в інтересах держави про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 1212 грн. 12 коп. та потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 707 грн. 07 коп. (а.с. 147-152)

Вирішуючи перший цивільний позов суд виходить з такого.

Представник цивільного співвідповідача - НАСК “Оранта” в судовому засіданні визнала позов лише в частині відшкодування 93 грн. витрат на придбання ліків, а решту вимог вважала недоведеними.

Як вбачається зі справи (а.с. 98), підсудний керував автомобілем на підставі тимчасового реєстраційного талону, а тому як володілець джерела підвищеної небезпеки є відповідальним за заподіяну шкоду на підставі ст. 1187 ЦК України.

Разом з тим, його відповідальність перед третіми особами застрахована згідно

полісу № ВЕ 1814436 (звор. бік арк. 98), виданого НАСК “Оранта” відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 1961-ІV), з лімітом на одного потерпілого - 51 тис. грн. за шкоду, заподіяну здоровю і 25 тис. грн. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб (франшиза 510 грн.).

За змістом ст. 1195 ЦК України особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 22 Закон 1961-ІV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 24.1, 24.3 ст. 24 цього закону, в зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

В судовому засіданні досліджено фіскальні чеки, довідки на придбання батьками неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 ліків та супутніх речей на загальну суму 752 грн. 75 коп. (а.с. 143-146,182), що свідчить про понесення таких матеріальних витрат в звязку з лікуванням сина та є підставою для їх відшкодування за рахунок страховика - НАСК „Оранта”.

Проте не вбачається підстав для відшкодування вартості одягу і взуття потерпілого в сумі 830 грн. (а.с. 142), оскільки якихось даних про те, що вони були знищені, пошкоджені чи втрачені за обставин ДТП у справі немає і таких доказів цивільним позивачем в судовому засіданні не надано.

Встановлено також, що в результаті ДТП потерпілому ОСОБА_1 було спричинено фізичних і душевних страждань, яких він зазнав у звязку з тілесними ушкодженнями, перенесеним фізичним болем, вимушеним лікуванням і змінами звичайного способу життя, що свідчить про завдання моральної шкоди.

Визначаючи розмір і порядок її грошового відшкодування, суд виходить з вимог ч.1 ст. 23 ЦК України, п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, п. 9.3 ст. 9, п. 22.3 ст. 22 Закону 1961-ІV та бере до уваги тяжкість отриманого ушкодження здоров'ю, глибину перенесених фізичних і душевних страждань, необережний характер дій відповідача, вимоги розумності та справедливості, тому вважає, що потерпілому повинна бути відшкодована моральна шкода в розмірі 3500 грн., з яких 2550 грн. (5 % ліміту, встановленого п. 9.3 ст. 9 вищевказаного закону) - НАСК „Оранта”, а 950 грн. - підсудним.

Заявлені прокурором цивільні позови про стягнення з підсудного витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають повному задоволенню в силу ст. 93-1 КПК України, оскільки у справі доведено, що внаслідок злочинних дій підсудного потерпілі отримали тілесні ушкодження, з приводу чого знаходились на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Путивльської ЦРЛ, якою витрачено відповідно 1212,12 грн. (12 ліжко/днів х 10,01 грн.) і 707 грн. 07 коп. (7 ліжко/дн х 101,01 грн.) бюджетних коштів (а.с. 153).

Речові докази у справі: автомобіль ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_1, мопед “ALPHA” (№ рами НОМЕР_2) слід дозволити використовувати власникам на свій розсуд.

Підлягають стягненню з підсудного витрати за проведення експертизи (а.с. 83 ).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути на його користь з Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” 752,75 (сімсот пятдесят дві гривні сімдесят пять) гривень матеріальної шкоди і 2550 (дві тисячі пятсот пятдесят гривень) гривень моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровю, а з ОСОБА_7 950 (девятсот пятдесят ) гривень моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровю.

Цивільні позови прокурора задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_7 1919,19 грн. (одну тисячу девятсот девятнадцять гривень девятнадцять копійок ) витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перерахувати на користь місцевого бюджету Путивльського району ( код платежу 24060300, МФО 837013, код 23635161, р/р 31419544700278 Банк ГУ ДКУ у Сумській області ).

Речові докази у справі: автомобіль ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_1, мопед “ALPHA” (№ рами НОМЕР_2), які знаходяться під розпискою у власників - ОСОБА_7 і ОСОБА_4 - дозволити їм використовувати на власний розсуд після набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Сумській області судові витрати в сумі 1933 грн. 20 коп.(одну тисячу девятсот тридцять три гривні двадцять копійок) за проведення автотехнічної експертизи, які перерахувати на рахунок № 31256272210011 банк ГУДК України в Сумській області, МФО 827013, код ЄДРПОУ 25574892, код класифікації доходів бюджету 25010100.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення всіма учасниками процесу.

Суддя: підпис

Копія вірна:

Суддя

Путивльського районного суду О.О.Толстой