Ухвала суду № 121700319, 17.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 вересня 2024 року Справа 160/24773/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:

- зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради розглянути проект рішення про присвоєння поштової адреси житловому будинку по вул. Генерала Пушкіна у м. Дніпрі.

Відповідно до пунктів 1, 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що його подано з порушенням вимог ст. 160,161 КАС України, з наступних підстав.

Так, відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З огляду на те, що прохальна частина адміністративного позову містить лише вимоги зобов`язального характеру, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог.

Крім того, із системного аналізу зазначених норм процесуального закону слідує, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулось втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать тощо.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але регламентує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Положеннями частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі звертались із заявою до Дніпровської міської ради про присвоєння поштової адреси новозбудованому будинку, відповідь на яку було надано листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, тобто зміст позовної заяви свідчить про незгоду позивачів із діями Дніпровської міської ради та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, при цьому позовні вимоги звернуті саме до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, при цьому доказів порушення останнім прав позивачів позовні матеріали не містять.

У зв`язку із цим, суд роз`яснює позивачу, що у силу вимог статей 44 та 45 Кодексу, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Поряд із цим суд наголошує, що звертаючись із цим позовом до суду, позивачем не надано докази, які підтверджують, що саме його право порушене суб`єктом владних повноважень Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, як і не надано доказів, що по відношенню до позивача з боку відповідача прийнято рішення чи вчинено дії (бездіяльність) Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, оскільки на обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на незгоду з діями інших суб`єктів владних повноважень.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону, у зв`язку з чим позивачам потрібно подати до суду уточнену позовну заяву, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: із конкретним зазначенням порушеного права саме позивача в контексті неправомірних дій суб`єкта владних повноважень та надання доказів, які підтверджують наявність у позивачів порушеного права на звернення до суду із цим позовом, а у разі їх відсутності клопотання, де знаходяться ці докази та обґрунтування неможливості їх подання.

Також, згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України«Про судовий збір»від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особоювстановлюється ставка судового збору0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннямистатті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № №3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб:з 1 січня 2024 року 3028,00 гривень.

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України«Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Позивачами було заявлено одну вимогу немайнового характеру (3028,00 х 0,4 = 1211, 20 грн)

Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , окремо один від одного повинні були сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 1211, 20 грн., що в загальному розмірі буде складати 2422,40 грн.

Позивачами до позовної заяви доказів сплати судового збору за подання даного адміністративного позову не додано, у зв`язку з чим позивачам потрібно подати до суду докази сплати судового збору окремо один від одного за вимогу немайнового характеру у розмірі 1211, 20 грн. кожний.

Для сплати судового збору за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлені наступні реквізити: Отримувач коштів ГУК у Дн-кiйобл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без руху.

Встановити позивачу строк у 5 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі суду.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Дєєв