Рішення № 121700198, 26.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуСправа №160/15579/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.12.2023 року № UA110130/2023/000262/1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним (першим) методом. За наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв`язку з чим, за результатами перевірки ЕМД, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000972, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості від 14.12.2023 року №UA110130/2023/000262/1. На думку позивача Дніпровська митниця, витребувавши у ТОВ «ФРУТАЛІЯ» додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання ухвали суду, 10.07.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що до товарів №1-3 митної декларації застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Так, визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару № 1 - за ЕМД від 17.11.2023 р. №23UA408020071871U3 на рівні 1,00 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «цитрусові свіжі, не в первинній упаковці, не містять ГМО: мандарин свіжий (Fresh Mandarin Dobashibeni) 2250 ящиків (19700 кг). Торговельна марка - немає даних. Виробник: YDS FRUIT GIDA PAZARLAMA ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI. Країна виробництва - TR»; товару № 2 за ЕМД від 06.12.2023 р. № 23UA408020073461U7 на рівні 1,20 дол.США/кг, при цьому за основу для коригування взято товар «лимони свіжі, INTERDONATO, в ящиках, не розфасовані для роздрібної торгівлі»; товару № 3 за ЕМД від 25.10.2023 р. № 23UA100190564695U4 на рівні 1,8001 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «інші плоди, свіжі: гранат (HICAZ) (Punica granatum) свіжий, врожай 2023 року, без первинної упаковки, у пластикових ящиках 950 штук на 7 палетах - 4500 кг. Виробник - VEDI GIDA SANAYU VE TICARET LTD STI. Країна виробництва - Туречинна». У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості від 14.12.2023 №UA110130/2023/000262/1. В оскаржуваному рішенні виконано всі вимоги до його заповнення. Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання. Під час дії гарантійних зобов`язань позивачем документів на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару до Дніпровської митниці не надавалось. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

До суду 17.07.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не доведено факт наявності в поданих ТОВ «ФРУТАЛІЯ» для митного оформлення товарів документах розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Окрім того, відзив відповідача взагалі не містить посилань на невірність саме числових значень заявленої товариством митної вартості товарів. Тобто, фактично, відповідачем не обґрунтовано законність витребування від підприємства додаткових документів при митному оформленні товарів за ЕМД, підстави для витребування яких чітко визначені ч.3 ст.53 МК України. Так, твердження відповідача про начебто наявність розбіжностей у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості, є виключно суб`єктивним висновком посадової особи відповідача, які не ґрунтуються на нормах МК України та інших нормах законодавства. Таким чином, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у ньому.

13.08.2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.11.2022 року між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією OLDEN FRUIT SEBZE MЕYVЕ IHR.ITH.SAN.TIC.LTD.STI (Туреччина) було укладено зовнішньоекономічний контракт №22/11-2022 від 22.11.2022 р.

Відповідно до п.1.1 Контракту компанія OLDEN FRUIT SEBZE MЕYVЕ IHR. ITH. SAN.TIC. LTD. STI (за контрактом Продавець) продає, а ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (за договором Покупець) купує товар у кількості та ціною і на умовах, зазначених у виставлених Продавцем інвойсах. Згідно із п.2.2. Контракту ціни на товар і умови поставок визначаються в інвойсах. Контракт діє до 22.11.2025 р.

Відповідно до інвойсу №OLC2022000000057 від 04.12.2023 р. до Контракту сторони визначили до постачання товар: «мандарини свіжі» вага брутто 13600 кг, вага нетто 12800 кг, ціною 0,65 дол.США за 1 кг., «лимони свіжі» вага брутто 4530 кг, вага нетто 4300 кг, ціною 0,38 дол.США за 1 кг., «гранат свіжий» вага брутто 3715 кг, вага нетто 3450 кг, ціною 1,00 дол.США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 13404,00 дол.США.

Умови поставки EXW (Інкотермс-2010), Турція, Мерсін.

З метою митного оформлення вищезазначених товарів до Дніпровської митниці ТОВ «ФРУТАЛІЯ» було подано 14.12.2023 року електронну митну декларацію №23UA110130025809U9 за інвойсом №OLC2022000000057 від 04.12.2023 р. до Контракту з відповідними документами. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв`язку з чим, за результатами перевірки ЕМД, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000972, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості від 14.12.2023 року №UA110130/2023/000262/1.

Згідно із рішенням вартість товару: «мандарини свіжі» з 0,65 дол.США за 1 кг товару була скоригована відповідачем до 1,00 дол.США за 1 кг, вартість товару «лимони свіжі» з 0,38 дол.США за 1 кг товару була скоригована відповідачем до 1,20 дол.США за 1 кг, вартість товару «гранат свіжий» з 1,00 дол.США за 1 кг була скоригована відповідачем до 1,8001 дол.США за 1 кг.

Відповідно митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 13 404 дол.США, була скорегована відповідачем до 24 170,35 дол.США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №23UA110130025862U2 від 15.12.2023 р. був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

У зв`язку з прийняттям відповідачем рішення, позивач сплатив додатково до визначених самостійно митних платежів (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні) мито 10% 9 222,19 грн. та ПДВ 20%

в сумі 69 833,03 грн., а разом 79 055,22 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2 - 8 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення стало наступне: «…Згідно частини 4 контракту умови оплати товару визначаються інвойсом. Інвойс від 04.12.2023 № ОLС2022000000057 містить відомості щодо умов оплати товару - передплата. Переклад документу не надано, згідно даних google перекладача, фраза «mal mukabili» має переклад: «оплата проти товарів». Це означає, що оплата за товар здійснюється безпосередньо при відвантаженні без відстрочення такого платежу. Відомості щодо відстрочення оплати та період такого відстрочення відсутні. Платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару та дозволяють здійснити перевірку числового значення та обчислення митної вартості товару з урахуванням складових митної вартості товару до митного контролю не надано. Пакувальний лист до митного контролю не надано. В наданій до митного контролю митній декларації країни відправлення від 04.12.2023 №23330100ЕХ00233590 наявні умови оплати за товар: «mal mukabili» (що означає передплата за товар), із зазначенням розміру такої оплати, проте до митного контролю платіжні документи не надавались. До митного контролю заявлено умови поставки ЕХW-Мерсін. Частиною 3 вищезазначеного контракту не передбачено такі умови поставки, зазначено лише про варіанти FСА, СІF, DDР, СРТ за умов поставки ЕХW передбачено навантаження товару за рахунок покупця. Проте серед наданих до митного контролю документів відсутні відомості щодо вартості навантаження. Згідно задекларованих даних такі відомості також відсутні. Заявка на перевезення від 29.11.2023 № 29/11 містить відомості щодо пункту відправки товару м.Адана, в той час як пунктом відправлення товару заявлено м.Мерсін. Крім того, в умовах оплати зазначено - 2000 дол.США по курсу НБУ на дату розвантаження товару на складі покупця і підписання акту надання послуг. При цьому згідно наданого до митного контролю рахунку від 13.12.2023 № 82 вже зазначено суму вартості послуг у валюті гривня в розмірі 73 344 грн. Крім того, в наданому рахунку на оплату транспортних послуг зазначено пункт відправлення м.Адана, в той час як згідно заявлених умов поставки та транспортних документів, в тому числі СМR від 04.12.2023 №127577, транзитного документу від 04.12.2023 № 23TR33010002361780, митної декларації країни відправлення від 04.12.2023 № 23330100ЕХ00233590 пунктом відправлення є м.Мерсін. Крім того, в наданому до митного контролю рахунку на оплату транспортних послуг відсутні відомості щодо вартості експедиторських витрат. Довідка про транспортні витрати від 13.12.2023 р. № 18 також містить відомості щодо пункту відправлення м.Адана, всупереч заявленим умовам поставки та всупереч відомостям, що містяться у транспортних документах. Таким чином, враховуючи вищезазначені розбіжності у документах унеможливлюють здійснення перевірки митної вартості оцінюваної партії товару. Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст.58 МКУ, в повному обсязі та не вірності розрахунку митної вартості…».

Так, питання умов виконання контрактних обов`язків декларанта, зважаючи на вимоги ст.53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості за ЕМД. В даному випадку строк оплати товару взагалі ніяким чином не стосується визначення вартості товару за Контрактом. Про це й не міститься жодного зауваження в рішенні, де б відповідач зазначив обґрунтовані доводи про вплив таких умов на числові значення митної вартості товарів.

Платіжні документи щодо оплати товару не впливали на числові значення митної вартості товарів. Більш того, такі документи були відсутні у позивача, про що він зазначив у своєму позові, на момент здійснення митного оформлення товарів за ЕМД.

Тобто, числові значення митної вартості товару не мали і не мають ніяких розбіжностей.

Окрім того, згідно із п.4 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Таким чином, з наданих для митного оформлення документів за ЕМД чітко вбачається, що постачався один і той самий товар і за однією і тією ж ціною. Вартість товару за інвойсом було включено до митної вартості за ЕМД.

Отже, відсутніми були невідповідності у вигляді не включення до митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД, будь-яких складових, зазначених відповідачем в картці відмови. В ціну товару включено його вартість, зазначену в інвойсі. Платіжні ж документи щодо оплати товару не впливали на числові значення митної вартості товарів.

Щодо вимоги митного органу про надання до митного оформлення пакувального листа, суд зазначає, що стаття 53 МК України не визначає такий документ, як такий, що подається в обов`язковому порядку. А відтак, пакувальний лист не є документом на підставі якого перевіряється правильність визначення декларантом митної вартості товару, а відповідно і не можуть бути підставою для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості товару визначеного декларантом.

Пунктом 2.2 контракту від 22.11.2022 р. №22/11-2022 визначено, що ціни за товар і умови поставок визначаються в інвойсах.

У інвойсі № OLC2023000000057 від 04.12.2023 вказано умови поставки EXW.

EXW- термін Інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізником товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Так, згідно із п.2.4. Контракту його сторонами визначено, що всі витрати, митні збори, податки і збори, такі як митний збір, податок на додану вартість і пов`язані з виконанням даного контракту на території покупця, оплачуються покупцем, а податки, мита, витрати і збори на території продавця, оплачуються продавцем.

Що стосується відомостей про навантаження товару, в довідці про транспортні витрати від 13.12.2023 року, яка надавалася митному органу при оформленні товарів, зазначено, що вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника.

Так, транспортування придбаного позивачем товару відбулося на підставі договору-заявки №29/11 від 29.11.2023 р. на перевезення вантажу (міжнародне), укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 .

У транспортній заявці №29/11 від 29.11.2023 р. сторони узгодили маршрут перевезення Туреччина Адана - Україна м.Дніпро, вартість перевезення 2000 дол.США №29/11 від 29.11.2023 р. шляхом безготівкового розрахунку в гривні на протязі 7 днів з дати підписання акту виконаних робіт (надання послуг).

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 13.12.2023 р. вих. №18 транспортні витрати по перевезенню вантажу з м.Адана (Туреччина) до пункту перетину кордону Джурджулештн/Рені (Україна) складають 58 675,52 грн. Транспортні витрати по перевезенню вантажу від пункту перетину кордону Джурджулештн/Рені (Україна) до місця розвантаження м.Дніпро (Україна) складають 14 668,48 грн.

Перевезення вантажу здійснювалося відповідно до товарно-транспортної накладної CMR №127577 від 04.12.2023 р., пунктом відправки товару є м.Мерсін (Турція), що також підтверджується і змістом митної декларації №2333100ЕХ00233590.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати та умови поставки безпосередньо ціни товару не стосуються.

Позивач в даному випадку є замовником послуг у перевізника і погоджує лише вартість послуг, з іншого боку перевізник формує ціну на транспортування виходячи з місця завантаження та місця доставки товару.

Крім того, перевезення вантажу надавалось перевізником власним автотранспортом без залучення експедиторів, відповідно експедиційна винагорода до рахунку не включалась.

З огляду на викладене вище, відповідач неправомірно прийшов до висновку про не включення до складу митної вартості товарів за ЕМД транспортних витрат. Такі витрати за ЕМД включено до ціни товару, яка заявлена позивачем у складі митної вартості.

При цьому, відповідачем взагалі не обґрунтовано в чому він вбачав невідповідність заявлених числових значень митної вартості товарів за ЕМД. Відповідачем заявлена митна вартість не спростована.

Надані до митного оформлення за ЕМД документи дають можливість чітко встановити вартість заявлених товарів. Відсутні будь-які розбіжності та невідповідності у визначенні числових значень митної вартості заявлених до митного оформлення товарів.

Суд також зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з чим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості товарів.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку що при винесенні рішення про коригування митної вартості товару від 14.12.2023 року № UA110130/2023/000262/1, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 16.06.2023 р. з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з Адвокатським об`єднанням «АДВІС» договір про надання правничої (правової) допомоги №16/01-06/23.

На виконання умов договору, 05.06.2024 р. позивач та Адвокатське об`єднання «АДВІС» уклали додаток № 11 до договору, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання на умовах договору зобов`язується надати позивачу наступні послуги з надання правової допомоги: підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, доказів на обґрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовка додатків до позову, підготовка позову як документу 4 год.; підготовка відповіді на відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу 2 год.

Вартість послуг за додатком № 11 від 05.06.2024 р. до договору №16/01-06/23 про надання правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 р. склала 7 500 грн.

Відповідно до пункту 5 додатку №11 до договору клієнт, тобто позивач, зобов`язується сплатити на користь Адвокатського об`єднання «АДВІС» вартість (гонорар) визначених послуг в наступному порядку: 7 500 грн. сплачується на протязі 10 робочих днів з моменту підписання відповідно акту приймання-передачі послуг.

Згідно із актом приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 19.08.2024 р. до договору №16/01-06/23 про надання правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 р. Адвокатським об`єднанням «АДВІС» надано наступні послуги з правничої допомоги ТОВ «ФРУТАЛІЯ»:

1) підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, доказів на обґрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовка додатків до позову, підготовка позову як документу 4 год.;

2) підготовка відповіді на відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу 2 год.

Усього витрачено часу 8 год. 00 хв.; вартість складає 7 500 грн.

Для оплати правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «АДВІС» складено рахунок на оплату № 80 від 17.07.2024 р. на суму 25 000 грн. за надання послуг, що передбачені додатком № 11, № 12 згідно до договору про надання правової допомоги від 16.06.2023 р.

ТОВ «ФРУТАЛІЯ» сплатило платіжною інструкцією № 1114 від 17.07.2024 р. на користь Адвокатського об`єднання «АДВІС» 25 000 грн., з призначенням платежу «сплата за надання проф. правничої допомоги зг. дог. №16/01-06/23 від 16.06.2023 р. по рах. на опл. №80 від 17.07.2024 Без ПДВ».

Відповідач 26.08.2024 року надав заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 19.08.2024 року, в яких зазначено, що в наданому акті приймання-передачі від 19.08.2024 р. адвокатом витрачено 4 год. для підготовки позовної заяви - вартість послуги 5 000 грн. та 2 год. для підготовки відповіді на відзив - вартість послуги 2 500 грн. Відповідач вважає, що вказані адвокатом витрачений час та вартість послуги у даній справі є завищеним, оскільки з січня 2024 року на адресу Дніпровської митниці надійшло більше 14 позовних заяв ТОВ "ФРУТАЛІЯ" щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, які є типовими. Витрати за надання вказаних послуг не є співмірними із складністю заявлених позовних вимог, щодо розгляду яких існує усталена практика судів усіх інстанцій, в тому числі Верховного Суду, а також враховуючи, що спір у цій справі відноситься до категорії спорів незначної складності. Враховуючи вищевикладене, розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. є значно завищеним та необґрунтованим, а надане платіжне доручення на суму 25 000 грн. містить посилання в призначенні платежу на договір від 16.06.2023 р. №16/01-06/23 та на рахунок на оплату №80, який виставлено на суму 25 000 грн., що свідчить про не підтвердження фактичних витрат у даній справі за актом приймання-передачі від 19.08.2024 р. на суму 7 500 грн.

Згідно із п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із постановою від 03 жовтня 2019 р. Об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на викладене, та враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вказані витрати у розмірі 7 500 грн., не є співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Враховуючи, викладене, суд доходить висновку, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають поверненню лише в розмірі 5 000 грн.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 3 028 грн.

Разом з тим, враховуючи, що позовну заяву позивачем до суду подано через підсистему «Електронний суд», то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивач мав сплатити 2 422,40 грн. судового збору.

При цьому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн., згідно із положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню за клопотанням позивача.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., що разом складає 7 422,40 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.12.2023 року № UA110130/2023/000262/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" (вул.Старочумацька, буд.6-Я, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42424288) судові витрати по справі у розмірі 7 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма