Рішення № 121700189, 26.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуСправа №160/14412/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №040307 від 03.04.2024 року за порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та притягнення до адміністративно-господарської відповідальності, згідно із абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", на суму 17 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з постановою від 03.04.2024 року №040307 позивач не погоджується, оскільки вона винесена без повного з`ясування обставин справи, оскільки відповідачем не було враховано, що він не є суб`єктом господарювання, не здійснює підприємницьку чи іншу господарську діяльність, пов`язану з наданням послуг вантажно-транспортного чи експедиційного перевезення вантажів, послуг з комерційного перевезення вантажів чи пасажирів. При цьому, відповідач розглядаючи справу щодо притягнення позивача до відповідальності жодним чином не встановлював та не перевіряв документи щодо використання транспортного засобу на комерційній чи регулярній основі. Крім того, повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за вих. № 22647/23/24-24 від 15.03.2024 р., направлено листом №0600900387544, який був отриманий позивачем лише 08.04.2024 р. Таким чином, позивач був позбавлений можливості надати власні зауваження та пояснення в частині порушення виявленого під час рейдової перевірки та скористатися правом на правову допомогу при розгляді провадження щодо притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності. За таких обставин, позивач вважає, що постанова від 03.04.2024 року №040307 є протиправною та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.03.2024 р. № 038519 встановлено, таке: «Під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану до т.з. MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 , відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до т.з. MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 чим порушено п.3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, ст.48 та 35 цього Закону. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 та ст.35 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану до т.з. MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 , відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до т.з. MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 . Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 03.04.2024 р. № 040307».

Щодо доводів позивача стосовно неналежного повідомлення його про розгляд справи про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу відповідач вказує, що повідомлення про розгляд справи від 15.03.2024 р. № 22647/23/24-24, було направлено на адресу позивача 20.03.2024 р. Відповідно до трекінгу поштових відправлень з офіційного сайту Укрпошти лист № 0600900387544 знаходився у точці видачі 22.03.2024 р. Окрім того, позивач у додатках до позовної заяви надає копію конверту, в якому було надіслано повідомлення. Отже, останній мав можливість бути присутнім на розгляді справи, але не отримав повідомлення в момент доставки, що може свідчити про навмисні дії стосовно не отримання вищевказаного повідомлення. Зауважує, що відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення. Надсилання повідомлення рекомендованим листом за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо інформування. Також, водієм не було надано документів, які б підтверджували належне використання транспортного засобу особою, відмінною від позивача. Позивачем такі документи також не було надано до матеріалів розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та до матеріалів позовної заяви. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 .

11.03.2024 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в рамках проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки: 916км + 897м, а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, перевірено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ), що належить ОСОБА_1 .

Згідно із актом про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №038519 від 11.03.2024 року, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 07.03.2024 № 000129. Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану до т.з. MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 , відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до т.з. MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 чим порушено п.3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, ст.48 та 35 цього Закону. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 та ст.35 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній протокол перевірки технічного стану до т.з. MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 , відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до т.з. MERCEDES-BENZ, н.з. НОМЕР_1 . Пояснення водія про причини порушень: Не згоден. Безпричинна зупинка. Не ознайомлений зі своїми правами».

03.04.2024 року за результатами розгляду справи Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області прийняла постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №040307 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом № 038519 від 11.03.2024 р. та на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17 000 грн.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ, у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із частинами сімнадцятої - двадцять першої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 08.11.2006 р. № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно із пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено поняття як автомобільного перевізника так і водія.

Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власні кошти перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Частиною 14 статті 6 Закону №2344-IIІ встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В силу статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно із абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 1 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У постанові від 14.12.2023 р. у справі №140/6000/22 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу. У тій самій постанові зазначено також, що першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, та в кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять інформацію щодо предмета перевірки, зокрема про автомобільного перевізника.

Як видно з матеріалів справи, актом перевірки зафіксовано загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані водія. Однак, в акті перевірки не вказано інформацію про вантаж, хто є його відправником та одержувачем, відсутні пояснення водія про те від кого та куди він здійснює перевезення.

Висновок відповідача про те, що перевізником виступає позивач ґрунтується лише на тому, що транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення зареєстровано за ОСОБА_1 (вказана обставина не є спірною).

Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

Як стверджує позивач, вказаний транспортний засіб ним було передано ОСОБА_2 для власних потреб, про що свідчить наявність у водія при проведенні перевірки відповідного свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу.

Слід зауважити, що норми статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ надають право власнику автомобіля, або водію довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування.

При цьому, факт передачі такого транспортного засобу в користування може бути підтверджено наявністю відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не вимагає від особи оформляти будь-які додаткові документи.

З акту перевірки від 11.03.2024 р. №038519 слідує, що на момент проведення перевірки керування транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , здійснював водій ОСОБА_2 . При цьому, доказів, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах із позивачем матеріали справи не містять.

ОСОБА_2 під час проведення рейдової перевірки надано посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області товарно-транспортну накладну № Ц-90028 від 11.03.2024 р., згідно якої водієм є ОСОБА_2 , автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2 .

Отже, на момент здійснення рейдової перевірки 11.03.2024 р. автомобіль марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 хоч і належав позивачу на праві власності, проте перебував у користуванні ОСОБА_2 , який і керував вказаним транспортним засобом.

При цьому, лише та обставина, що транспортний засіб належить на праві власності позивачу не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 11.03.2024 року саме позивач здійснював перевезення вантажу та, що він є автомобільним перевізником у розумінні ст.1 Закону № 2344-ІІІ.

Щодо доводів відповідача про те, що будь-якої інформації про трудові, орендні правовідносини або ж інші відомості, які могли бути враховані під час проведення перевірки надано не було, суд вказує на таке.

Як вже зазначалося вище, нормами статті 16 Закону №3353-ХІІ дозволено передачу транспортного засобу у користування іншій особі без оформлення договору.

Під час проведення перевірки відповідачем не відбиралось пояснення у водія з приводу використання ним транспортного засобу. У акті перевірки відсутні відомості про те, що водій відмовився від дачі таких пояснень.

При цьому в товарно-транспортній накладній № Ц-90028 від 11.03.2024 р., водієм є ОСОБА_2 , автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2 , а не позивач.

Відтак, під час розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідач повинен був врахувати дану обставину.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що неможливо визначити автомобільного перевізника по товарно-транспортній накладній від 11.03.2024 р., суд зазначає наступне.

Оскільки обов`язок із заповнення товарно-транспортної накладної та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, яким позивач не є, а відповідальність перевізника на підставі норм ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності товарно-транспортної накладної, а не за порушення правил її оформлення.

При цьому такі недоліки товарно-транспортної накладної як не зазначення у ній коду ЄДРПОУ або рнокпп, перевізника вважаються судом формальними, оскільки у накладній зазначено інші обов`язкові її реквізити, що дають можливість у повній мірі ідентифікувати суб`єктів транспортного процесу, вантаж та транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №040307 від 03.04.2024 року, що винесена відповідачем є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 211,20 грн.

Разом з тим, враховуючи, що позовну заяву позивачем до суду подано через підсистему «Електронний суд», то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивач мав сплатити 968,96 грн. судового збору.

При цьому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн., згідно із положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню за клопотанням позивача.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

У період з 29.07.2024 року по 25.08.2024 року суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим рішення ухвалено у перший робочий день 26.08.2024 року.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.04.2024 року №040307, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма