Рішення № 121700182, 26.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуСправа №160/14506/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 26.04.2024 року № 262840021159, яким відмовлено йому у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, а саме з 19.04.2024 року відповідно до п.2 ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 19.04.2024 року звернувся до Головного управління ПФУ в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно із принципом екстериторіальності заява була передана на розгляд Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого було відмовлено в призначенні йому пенсії від 26.04.2024 року №262840021159. У своєму рішенні відповідач зазначив, що позивач не має достатньої кількості пільгового стажу для призначенні пенсії за віком. Вказане рішення позивач вважає протиправним та зазначає, що трудова книжка є основним документом, яка підтверджує трудову діяльність працівника. Записи в його трудової книжки є чіткими, без будь-яких виправлень, відомостей, що він прийнятий на неповний робочий не містить, що свідчить про зайнятість протягом повного робочого дня, у зв`язку з чим відсутні підстави для не призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу позов з додатками та ухвала суду від 10.06.2024 року доставлені до його електронного кабінету 04.06.2024 року та 11.06.2024 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 19.04.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 26.04.2024 року №262840021159 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу.

Спірним рішенням від 26.04.2024 року №262840021159 встановлено, вік позивача 50 років, страховий стаж становить - 35 років 06 місяців 20 днів (з урахуванням кратності за Списком №1 + додаткові роки), пільговий стаж за Списком № 1 - 06 років 09 місяців 17 днів. До пільгового стажу не враховано періоди роботи до 1999 року, оскільки відповідно до постанови КМУ № 637 від 12.09.1993 р., періоди роботи, які не можливо підтвердити, так як підприємство знаходиться на тимчасово окупованих територіях зараховується згідно із даними персоніфікованого обліку, відомості за 1991-1998 роки відсутні.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до форми РС-право, станом на 19.04.2024 року, позивачу враховано наступні періоди трудової діяльності:

- з 12.06.1987 р. - по 24.07.1987 р.;

- з 20.06.1988 р. - по 13.07.1988 р.;

- з 16.06.1989 р. - по 01.08.1989 р.;

- з 03.08.1991 р. - по 08.09.1992 р.;

- з 09.09.1992 р. - по 01.02.1996 р.;

- з 02.02.1996 р. - по 01.11.1996 р.;

- з 02.11.1996 р. - по 02.12.1996 р.;

- з 22.01.1998 р. - по 19.11.1998 р.;

- з 20.11.1998 р. - по 31.12.1998 р.;

- з 01.01.1999 р. - по 31.12.2003 р. (Список №1);

- з 01.01.2004 р. - по 17.10.2005 р. (Список №1);

- з 10.04.2006 р. - по 12.12.2006 р.;

- з 15.01.2007 р. - по 27.06.2007 р.;

- з 17.07.2007 р. - по 07.05.2008 р.;

- з 19.02.2009 р. - по 28.05.2013 р.;

- з 06.06.2013 р. - по 07.10.2013 р. (Безробіття);

- з 08.10.2013 р. - по 24.09.2014 р.;

- з 06.10.2014 р. - по 30.04.2018 р.;

- з 02.05.2018 р. - по 31.12.2023 р.

Страховий стаж позивача з урахуванням перетину періодів - 29 років 06 місяців 20 днів, робота за Списком №1 становить 6 років. Всього для розрахунку 35 років 06 місяців 20 днів.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).

В силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова КМУ №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови КМУ №637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В силу п.3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637 (далі - Порядок №637).

Згідно із п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В свою чергу трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 17.06.1987 р. містить наступні записи за спірний період:

- запис №7 03.08.1991 року прийнятий в цех №6 слюсарем ремонтником 3 розряду виробництва поліефіру 3-оксогекаснової кислоти. Наказ №628 від 03.08.1991 р.;

- запис №8 08.09.1992 року цех №6 слюсар ремонтний 4 розряду виробництва поліефіру з О.Г.К. Наказ №57 від 08.09.1992 р.;

- запис №9 18.01.1994 року цех № 11 слюсар ремонтний 4 розряду. Наказ №235 від 18.01.1994 р.;

- робоче місце атестовано підтверджено право на пільгову пенсію по списку №1. Наказ №719 від 07.09.1994 р.;

- запис №10 01.02.1996 року цех №11 футеровщик-кислотоупорщик 4 розряду. Наказ №9 від 01.02.1996 р.;

- робоче місце атестовано підтверджено право на пільгову пенсію по списку №1. Наказ №719 від 07.09.1994 р.;

- запис №11 01.11.1996 року цех №11 включений до складу цеху №5. Наказ №749 від 10.10.1996 р.;

- робоче місце атестовано підтверджено право на пільгову пенсію по списку №1 футеровщик-кислотоупорщик 4 розряду. Наказ №736 від 01.11.1996 р. Наказ №719 від 07.09.1994 р.;

- запис №12 02.12.1996 року звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Наказ №984 від 02.12.1996 р.;

- запис №13 22.01.1998 року прийнятий в цех №7 слюсарем-ремонтником по ремонту хімобладнання 4 розряду. Наказ №22 від 22.01.1998 р.;

- робоче місце атестовано підтверджено право на пільгову пенсію по списку №1. Наказ №606 від 20.07.1998 р.;

- запис №14 19.11.1998 року цех №9 слюсар-ремонтник 4 розряду. Наказ №128 від 19.11.1998 р.;

- робоче місце атестовано підтверджено право на пільгову пенсію по списку №1. Наказ №606 від 20.07.1998 р.

Отже, трудова книжка позивача в частині спірних періодів містить відомості про його роботу на пільгових умовах по Списку №1.

Як вже суд зазначав вище, приймаючи рішення від 26.04.2024 р. №262840021159, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області не зарахувало періоди роботи позивача до пільгового стажу до 1999 р., оскільки відповідно до постанови КМУ №637 від 12.09.1993 р. періоди роботи, які не можливо підтвердити, так як підприємство знаходиться на тимчасово окупованих територіях зараховується згідно із даними персоніфікованого обліку, відомості за 1991 1998 роки відсутні.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01.07.2000 року відповідно до постанови КМУ від 04.06.1998 р. № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», якою доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 р. впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та установлено, що починаючи з 01.07.2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Згідно із пункту 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою №794 (далі - Положення №794) персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Пунктом 2 Положення №794 визначено, що основними завданнями персоніфікованого обліку є:

створення єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб;

створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.

В силу пункту 3 Положення №794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов`язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів.

Пунктом 5 Положення №794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Відповідно до пункту 10 Положення №794 роботодавці зобов`язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

Отже пенсійні органи ведуть персоніфікований облік сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі даних про фізичну особу, які надають роботодавці, та у подальшому використовує їх при обрахунку страхового стажу.

Натомість, трудова книжка відповідно до пункту 1 Порядку № 637 є основним документом, що підтверджує стаж особи до 01.07.2000 року.

У свою чергу, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача.

Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.06.1987 р. в спірний період позивач працював на Рубіжнянському хімзаводі "Зоря".

Відомості про атестацію робочого місця позивача та віднесення його роботи до Списку № 1 містяться безпосередньо в його трудовій книжці та підтверджується відповідними записами.

Вказане підприємство розташоване у м.Рубіжне, Луганської області.

Згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» від 22.12.2022 р. № 309, м.Рубіжне Рубіжанської міської територіальної громади Луганської області є територією активних бойових дій з 24.02.2022 року до 13.05.2022 року, тобто, до дати окупації міста.

Суд зауважує, що неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у даному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 р. у справі №808/1735/18.

Крім того, відповідач мав прийняти до розгляду та взяти до уваги, що підприємство, на якому працював позивач у період з 03.08.1991 р. по 31.12.1998 р., знаходиться на тимчасово окупованій території.

При цьому, відсутність можливості надати позивачем первинних документів, що знаходяться на підприємстві, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, не може порушувати право позивача на отримання пенсії, гарантоване Конституцією України.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм була висловлена у постанові Верховного суду від 25.09.2018 р. у справі № 569/15635/16-а.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У пункті 4.7 Порядку №22-1 окреслено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, у разі сумніву пенсійного органу у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 р. у справі № 446/656/17.

Натомість, відповідач проігнорував вищезазначені законодавчо встановлені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу. Всупереч приписам Порядку №22-1 в частині подання у тримісячний строк з дня прийняття заяви відсутніх документів, відповідачем 26.04.2024 р. винесено рішення про відмову в призначенні пенсії.

Отже, рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 26.04.2024 р. № 232840021159 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, з 19.04.2024 року відповідно до п.2 ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 19.04.2024 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, у вигляді рішення від 26.04.2024 року №262840021159, яке скасовано судом як протиправне.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, а також дискреції пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне лише зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.04.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1211,20 грн.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі у розмірі 605,60 грн. (1211,20 грн. : 2), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У період з 29.07.2024 року по 25.08.2024 року суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим рішення ухвалено у перший робочий день 26.08.2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.04.2024 року №262840021159 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19.04.2024 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма