Рішення № 121699085, 17.09.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37572/23-ц

пр. 2-3925/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/37572/23-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»

відповідач 2: ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

представник позивача - адвокат Мельниченко М. С.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ТдОВ «СК «Гардіан» на свою користь матеріальні збитки, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у розмірі 84 402,25 гривень; з відповідача ОСОБА_2 стягнути матеріальні збитки в розмірі 3 917,66 гривень, а також розподілити судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 04.05.2023 року на бульварі Лесі Українки в м. Києві сталась ДТП, за участю автомобілів «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням та «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Автомобіль «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, проте в момент ДТП автомобілем керував він (позивач).

11.05.2023 року ОСОБА_3 було замовлено висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження, в якому визначено вартість завданого йому в результаті ДТП матеріального збитку, який становить 86 002,25 грн, а вартість відновлюваного ремонту становить 88 318, 91 грн.

Зазначає також, що цивільно-правова відповідальність відповідача-2 застрахована в страховій компанії «Гардіан».

У встановлений законом строк, ним (позивачем) було подано заяву про виплату страхового відшкодування.

Оскільки запропонованої страховиком суми страхової виплати в розмірі 59 013,81 грн було не достатньо для відшкодування шкоди, він направив страховій компанії досудову вимогу на суму 84 402,25 грн, однак відповіді на вимогу не отримав, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачам направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи.

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження, направлений на адресу позивача, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до поштового відправлення №06 002 3800 42 49 копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, направлено на адресу відповідача 1, на електронну пошту ухвалу доставлено - 08.09.2023 року.

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, направлений на адресу відповідача 2, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Відповідач 2 правом надати відзив на позов не скористався.

03.01.2024 року від відповідача - ТдОВ «СК «Гардіан» надійшов відзив на позов, у якому останній виклав свої заперечення на позов, зокрема вказує, що виплату страхового відшкодування, в сумі 69 135,78 грн (з урахуванням франшизи) сплачено 01.09.2023 року на рахунок ТОВ «ВІДІ Автострада» (а.с. 98). Вказану суму страхового відшкодування сплачено на підставі звіту оцінювача ОСОБА_4 №98-D/12/42. За наведених обставин, просить у позові відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 04.05.2023 року на бульварі Лесі Українки в м. Києві сталась ДТП, за участю автомобілів «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2023 року у справі №757/19870/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 850 грн (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 (а.с. 9).

В момент ДТП автомобілем керував ОСОБА_1 (а.с. 14-15).

Автомобіль «Volkswagen» застраховано в ТдОВ «СК «Гардіан» (а.с. 99).

01.09.2023 року страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 69 135,78 грн на підставі повідомлення ОСОБА_1 про ДТП (а.с. 14), його ж заяви про виплату страхового відшкодування (а.с. 15), страхового акта №G -28978-1 та звіту №98-D/12/42 від 11.05.2023 р. (а.с. 76-95, 98).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як видно із матеріалів справи, страхове відшкодування було виплачено ТдОВ «СК «Гардіан» на рахунок ТОВ «ВІДІ Автострада», відповідно до заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування (а.с. 15, 95, 98).

В той же час, позивач звернувся до суду із позовом до двох відповідачів: до страховика - про стягнення 84 402,25 грн та винуватця ДТП - про стягнення різниці між страховою виплатою та реальними збитками в сумі 3 917,66 грн.

Оскільки страховиком частина суми страхового відшкодування сплачена ( в період розгляду справи), а саме 69 135,78 грн, отже в цій частині позову слід відмовити. Проте невирішеною залишається вимога про стягнення решти суми, заявленої позивачем до страховика - 15 266,47 грн (різниця між сплаченою страховою сумою і заявленою позовною вимогою), а також вимога до ОСОБА_2 про стягнення рівниці між реальними збитками та страховим відшкодуванням - 3 917,66 грн.

В той же час, суд вважає, що у позивача не виникло право на подання позову загалом, оскільки він не є власником пошкодженого автомобіля «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 .

Факт правомірності керування даним транспортним засобом в момент ДТП не наділяє позивача правами, які притаманні власнику цього рухомого майна. Позивач не довів факт порушення відповідачами його прав та не вказав в чому конкретно проявляється порушення його прав кожним із відповідачів.

За ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Зміст права власності складається із правомочностей володіння, користування і розпорядження річчю (майном) власника.

Під правом володіння розуміється право фактичного, фізичного та господарського впливу на річ (майно).

Під правом користування - можливість власника або інших осіб вилучати з речі її корисні властивості, привласнення плодів і доходів, що приносяться річчю для задоволення своїх потреб.

Право розпорядження - це можливість власника визначати юридичну і фактичну долю майна, може здійснюватися власником у різні способи: шляхом відчуження (продаж, дарування, рента тощо), шляхом передачі іншим особам у володіння та (або) користування (оренда, застава, позичка тощо), шляхом знищення або шляхом фізичної відмови від майна та ін.

Всі правомочності взаємопов`язані між собою і існують всі разом лише у власника майна.

Як видно з матеріалів справи, позивач наділений правом лише користування майном, дві інші складові права власності у позивача відсутні.

За таких обставин не вбачається порушень прав позивача.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, таку правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі № 910/6091/19, від 29.08.2023 року у справі 910/5958/20.

Отже враховуючи вищенаведене суд відмовляє у задоволені позову в повному обсязі.

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме ст. 2 ЦПК України, згідно з якою завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою вказаної статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволені позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 526, 979, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач 1: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», адреса: вул. Саксаганського, 96, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35417298.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Г.О.Матійчук