Рішення № 121699036, 17.09.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37634/23-ц

пр. 2-3929/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/37634/23-ц

учасники справи:

позивач 1: ОСОБА_1

позивач 2: ОСОБА_2

позивач 3: ОСОБА_3

позивач 4: ОСОБА_4

відповідач 1: Національний заповідник «Києво-Печерська лавра»

відповідач 2: Головне управління Національної поліції у м. Києві,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання наказу незаконним та зобов`язання припинити дії, -

представник позивача 4 - адвоката Ковальчук Я. В.

представник відповідача 1 - адвокат Прокопенко І. І.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року позивачі звернутись до суду із вказаним позовом, у якому просять визнати незаконним, таким, що порушує свободу позивачів сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно, наказ Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 10.08.2023 року №04-07/91 з моменту його прийняття, тобто з 10.08.2023 року; зобов`язати відповідача - Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» припинити дії щодо обмеження доступу відвідувачів на територію «Нижньої Лаври».

В обгрунтування позову зазначено, що підставою порушення прав та законних інтересів позивачів у свободі віросповідання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно, як їм стало відомо, слугував лист Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 10.08.2023 року №04-24/762 до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, згідно якого Заповідник з 07.00 год. 11.08.2023 року закриває територію Нижньої Лаври для відвідувачів. Крім того, доступ на територію Нижньої Лаври (вул. Лаврська, 15) священників, ченців та обслуговуючого персоналу Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий Монастир/УП дозволено лише з 9.00 год. до 18.00 год. щоденно через центральний вхід біля церкви Святого Агапіта (вул. Лаврська, 11). Обґрунтуванням вказаного листа став відповідний наказ Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 10.08.2023 року №04-07/91.

Крім того, на офіційному сайті Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» (за посиланням www.kplavra.kyiv.ua/ua/node/3521) також міститься повідомлення про обмеження доступу з 07.00 год. 11.08.2023 року відвідувачам на територію Нижньої Лаври.

Вважають, що відповідач - Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», який виступає господарюючим суб?єктом, ухваленням рішення про обмеження відвідувачам у доступі на територію Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, грубо порушив їх законні права та свободи у мирних зібраннях, у вигляді участі в релігійних обрядах, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Матійчук Г. О.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу та направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи.

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження, направлений на адресу позивача, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», на електронну пошту ухвалу було доставлено - 08.09.2023 року.

Відповідно до розписки представник відповідача отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 04.10.2023 року, на електронну пошту та до електронного кабінету учасника справи ухвалу про відкриття провадження було доставлено - 08.09.2023 року.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2023 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №757/36951/23-ц за позовом ОСОБА_2 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» про визнання наказу незаконним та зобов`язання припинити дії із справою №757/37634/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» про визнання наказу незаконним та зобов`язання припинити дії, надавши об`єднаному провадженню спільний єдиний унікальний номер справи № 757/37634/23-ц.

19.10.2023 року надійшов відзив на позов відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, обов`язком відповідача у своїй діяльності є збереження пам`яток культури, що знаходяться у його оперативному управлінні на території, що має статус заповідника. Через неодноразові перешкоджання невстановленими особами роботі комісії Заповідника з опечатування вивільнених корпусів на території Нижньої Лаври (вул. Лаврська, 15) у зв`язку із розірванням договору безоплатного користування майном зі Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою (чоловічий монастир) УПЦ, з метою забезпечення належної роботи Комісії для перевірки та опечатування корпусів на території Нижньої Лаври, для подальшого уникнення перешкоджань в доступі Комісії до приміщень і корпусів Нижньої Лаври та для забезпечення охорони і збереження об`єктів культури місцевого та національного значення на території Заповідника, наказом Заповідника від 10.08.2023 року №04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври для відвідувачів», з 11 серпня 2023 року територію Нижньої Лаври тимчасово закрито для відвідувачів та визначено порядок доступу на територію Нижньої Лаври священників, ченців та обслуговуючого персоналу Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічий монастир) УПЦ, а також заїзду/виїзду транспортних засобів Монастиря і працівників Заповідника. Вказує, що оспорюваний наказ від 10.08.2023 року №04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври для відвідувачів» винесено відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положення Заповідника для забезпечення збереження об`єктів культурної спадщини від масових заворушень, тобто є законним.

13.10.2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшли клопотання про доручення доказу до матеріалів справи.

13.10.2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про виклик свідків.

13.10.2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.10.2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції у м. Києві.

13.10.2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Релігійної організації Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічий монастир) Української православної церкви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2024 року відмовлено у задоволенні заяв позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третіх осіб.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про допит свідків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2024 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №757/8785/24-ц за позовом ОСОБА_3 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» про визнання наказу незаконним та зобов`язання припинити дії із справою №757/37634/23-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» про визнання наказу незаконним та зобов`язання припинити дії, надавши об`єднаному провадженню спільний єдиний унікальний номер справи № 757/37634/23-ц.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2024 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №757/40777/23-ц за позовом ОСОБА_4 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» про визнання наказу незаконним та зобов`язання припинити дії із справою №757/37634/23-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» про визнання наказу незаконним та зобов`язання припинити дії, надавши об`єднаному провадженню спільний єдиний унікальний номер справи № 757/37634/23-ц.

15.01.2024 року надійшов відзив на позов відповідача (щодо справи №757/40777/23-ц), у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, обов`язком відповідача у своїй діяльності є збереження пам`яток культури, що знаходяться у його оперативному управлінні на території, що має статус заповідника. Через неодноразові перешкоджання невстановленими особами роботі комісії Заповідника з опечатування вивільнених корпусів на території Нижньої Лаври (вул. Лаврська, 15) у зв`язку із розірванням договору безоплатного користування майном зі Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою (чоловічий монастир) УПЦ, з метою забезпечення належної роботи Комісії для перевірки та опечатування корпусів на території Нижньої Лаври, для подальшого уникнення перешкоджань в доступі Комісії до приміщень і корпусів Нижньої Лаври та для забезпечення охорони і збереження об`єктів культури місцевого та національного значення на території Заповідника, наказом Заповідника від 10.08.2023 року №04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври для відвідувачів», з 11 серпня 2023 року територію Нижньої Лаври тимчасово закрито для відвідувачів та визначено порядок доступу на територію Нижньої Лаври священників, ченців та обслуговуючого персоналу Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічий монастир) УПЦ, а також заїзду/виїзду транспортних засобів Монастиря і працівників Заповідника. Вказує, що оспорюваний наказ від 10.08.2023 року №04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври для відвідувачів» винесено відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положення Заповідника для забезпечення збереження об`єктів культурної спадщини від масових заворушень, тобто є законним.

24.01.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.01.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації).

24.01.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції у м. Києві.

24.01.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. надійшла заява про виклик свідків.

24.01.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства культури України.

24.01.2024 року від Релігійної організації Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічий монастир) Української православної церкви надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача.

24.01.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Релігійної організації Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічий монастир) Української православної церкви.

24.01.2024 року від ОСОБА_5 надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача.

24.01.2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Релігійної організації Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічий монастир) Української православної церкви.

24.01.2024 року від ОСОБА_6 надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача.

24.01.2024 року від ОСОБА_7 надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача.

24.01.2024 року від ОСОБА_8 надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача.

24.01.2024 року від ОСОБА_9 надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача.

24.01.2024 року від ОСОБА_10 надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача.

05.04.2024 року та 11.04.2024 від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. надійшла відповідь на відзив, у якій вказує, що виданий Національним заповідником «Києво-Печерська Лавра» наказ від 10.08.2023 року №04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври для відвідувачів» можна називати не інакше, як логічним продовженням протиправних та аморальних дій, здійснюваних свого часу комуністичним режимом, що функціонував в Радянському Союзі, супроти віруючих людей та духовних святинь заради незаконного привласнення церковної власності і брутального знищення священної релігії, зокрема й канонічного Православ`я.

05.04.2024 року та 11.04.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства культури та інформаційної політики України.

05.04.2024 року та 11.04.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. надійшла заява про зміну предмету позову, у якій позивач уточнив позовні вимоги та коло відповідачів, а саме просить зобов`язати відповідача 1 Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» забезпечити позивачу вільний доступ на території Нижньої Лаври цілісного майнового комплексу Києво-Печерська лавра, а також до комплексу будівель та споруд Нижньої Лаври цілісного майнового комплексу Києво-Печерська лавра; зобов`язати співробітників Головного управління Національної поліції у м. Києві, які забезпечують громадський порядок згідно зі листом Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 10.08.2023 року №04-24/762, при першій вимозі позивача безкоштовно та безперешкодно пропускати її та надати їй доступ до культових будівель і споруд цілісного майнового комплексу Києво-Печерська лавра для участі у богослужіннях, релігійних обрядах, церемоніях та процесіях. Також подав заяву про залучення співвідповідача - Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 року у задоволенні заяв представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. ОСОБА_1 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, та заяви Релігійної організації Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічий монастир) Української православної церкви, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» про визнання наказу незаконним та зобов`язання припинити дії - відмовлено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Ковальчука Я. В. про виклик свідків.

Відповідач 2 правом подати відзив на позов не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 10.08.2023 року Національним заповідником «Києво-Печерська лавра» винесено Наказ №04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври» наступного змісту: «Відповідно до Положення про Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.12.2020 №2390, у зв?язку із неодноразовим перешкоджанням роботі комісії з опечатування вивільнених корпусів на території Нижньої Лаври (вул. Лаврська, 15) невстановленими особами та для забезпечення належної роботи Комісії для перевірки та опечатування корпусів на території Нижньої лаври (вул. Лаврська, (5), утвореної наказом Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 30.06.2023 №04-07/71, з метою подальшого уникнення перешкоджань в доступі Комісії до приміщень корпусів Нижньої лаври НАКАЗУЮ: 1. Закрити з 07:00 11 серпня 2023 року територію Нижньої лаври (вул. Лаврська, 15) для відвідувачів».

Відповідно до Положення про Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.12.2020 року № 2390 (далі - Положення), Заповідник є адміністрацією історико-культурного заповідника у розумінні статті 33-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» є юридичною особою публічного права, що за організаційно-правовою формою є державна організація (установа, заклад). Права і обов`язки Заповідник набуває з дня його державної реєстрації (п. 3.1 Положення).

Частинами 2 та 3 ст. 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у межах історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об`єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання.

Частиною 1 ст. 27 Закону України ««Про охорону культурної спадщини» визначено, що у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Згідно із ч. 3 ст. 33-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» адміністрація історико-культурного заповідника відповідно до закону:

1) проводить роботу з виявлення, фіксації, класифікації, складення облікової документації на об`єкти культурної спадщини, готує документацію для їх державної реєстрації;

2) інформує відповідний орган охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування об`єктів історико-культурного заповідника;

3) здійснює науково-методичне керівництво проведенням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам`яток та інших робіт на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;

4) надає висновки відповідному органу охорони культурної спадщини щодо можливості розміщення реклами на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;

5) вживає заходів для запобігання і припинення порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а також для усунення негативних наслідків і відшкодування шкоди, завданої такими порушеннями;

1) проводить роботу з виявлення, фіксації, класифікації, складення облікової документації на об`єкти культурної спадщини, готує документацію для їх державної реєстрації;

2) інформує відповідний орган охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування об`єктів історико-культурного заповідника;

3) здійснює науково-методичне керівництво проведенням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам`яток та інших робіт на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;

4) надає висновки відповідному органу охорони культурної спадщини щодо можливості розміщення реклами на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;

5) вживає заходів для запобігання і припинення порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а також для усунення негативних наслідків і відшкодування шкоди, завданої такими порушеннями;

6) здійснює інші заходи щодо охорони та збереження об`єктів історико-культурного заповідника.

З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника його адміністрація відповідно до закону може забезпечувати охорону об`єктів і території заповідника.

Так, обов`язком Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» у своїй діяльності є збереження пам`яток культури, що знаходяться у його оперативному управлінні на території, що має статус заповідника.

Судом встановлено, що через неодноразові перешкоджання невстановленими особами роботі комісії Заповідника з опечатування вивільнених корпусів на території Нижньої Лаври (вул. Лаврська, 15) у зв`язку із розірванням договору безоплатного користування майном зі Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою (чоловічий монастир) УПЦ, з метою забезпечення належної роботи Комісії для перевірки та опечатування корпусів на території Нижньої Лаври, для подальшого уникнення перешкоджань в доступі Комісії до приміщень і корпусів Нижньої Лаври та для забезпечення охорони і збереження об`єктів культури місцевого та національного значення на території Заповідника, наказом Заповідника від 10.08.2023 року №04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври для відвідувачів», з 11 серпня 2023 року територію Нижньої Лаври тимчасово закрито для відвідувачів та визначено порядок доступу на територію Нижньої Лаври священників, ченців та обслуговуючого персоналу Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічий монастир) УПЦ, а також заїзду/виїзду транспортних засобів Монастиря і працівників Заповідника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ від 10.08.2023 року №04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври для відвідувачів» винесено відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положення Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», для забезпечення збереження об`єктів культурної спадщини від масових заворушень, тобто є законним.

Вказане не спростовано позивачами, суду не надано доказів, не підтвердження того, що вказаний наказ прийнято з порушенням норм законодавства, а отже відсутні підстави для визнання його незаконним.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача 1 Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» припинити дії щодо обмеження доступу відвідувачів на територію «Нижньої Лаври», а також щодо вимоги позивача 4 про зобов`язання відповідача 1 Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» забезпечити вільний доступ на території Нижньої Лаври цілісного майнового комплексу Києво-Печерська лавра, а також до комплексу будівель та споруд Нижньої Лаври цілісного майнового комплексу Києво-Печерська лавра, та зобов`язанняспівробітників Головного управління Національної поліції у м. Києві, які забезпечують громадський порядок згідно зі листом Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 10.08.2023 року №04-24/762, при першій вимозі позивача безкоштовно та безперешкодно пропускати її та надати їй доступ до культових будівель і споруд цілісного майнового комплексу Києво-Печерська лавра для участі у богослужіннях, релігійних обрядах, церемоніях та процесіях, суд зазначає наступне.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Аналогічні положення містяться й у ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», відповідно до якої кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом України № 3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим являється джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Положеннями статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Разом з тим, згідно положення статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на свободу об`єднань з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Із пункту 117 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» від 14 червня 2007 року (заява №77703/01), стаття 9 Конвенції має розглядатися не тільки у світлі статті 11, а також у світлі статті 6 цієї Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У 112 пункті цього рішення зазначено, що свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу «сповідувати релігію» самому або в об`єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру.

Разом з цим, суд також враховує і те, що у Фундаментальних принципах щодо статусу неурядових організацій в Європі від 5 липня 2002 року (пункти 2, 15) та у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі СМ/REC (2007) 14 від 10 жовтня 2007 року (пункти 2, 16) передбачено право будь-якої особи бути, зокрема, членом неурядової організації (громадської організації).

Також, у п.113 вищевказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об`єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов`язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, позивачами не надано суду доказів, що дії відповідачів порушуються права позивачів на свободу світогляду і віросповідання, зокрема прав на свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

При цьому, встановлено, що відповідачі діють відповідно до законодавства, обмеження доступу відвідувачів на територію Нижньої Лаври цілісного майнового комплексу Києво-Печерська лаври, здійснюється відповідно до Наказу від 10.08.2023 року №04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври для відвідувачів», який прийнятий згідно чинного законодавства України, на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положення Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», для забезпечення збереження об`єктів культурної спадщини від масових заворушень.

Суду не надано доказів, що відповідачі обмежують права позивачів на мирні зібрання, а із змісту Наказу від 10.08.2023 року № 04-07/91 «Про закриття території Нижньої лаври для відвідувачів» вбачається, що він не націлений саме особисто на позивачів та не регулює їх право на мирні зібрання, а лише регулює заходи безпеки для території, на якій знаходяться велика кількість культурних пам`яток від масових заворушень.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що доступ відвідувачів для богослужінь на території Заповідника є вільним у храмах Святого Агапіта і Сєргія Радонєзького (вул. Лаврська, 11), Вознесенського (афганського) храму (вул. Лаврська, 17), а також в Успенському та Трапезному храмах (вул. Лаврська, 9) - згідно розкладів богослужінь, що не спростовується позивачами, а отже останні можуть відвідувати храми Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» та брати участь в богослужіннях.

Таким чином, суд приходить до висновків, що відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивачів на свободу віросповідання.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, судом почуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення цього спору не впливають.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 35 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 25, 26, 27, 33, 33-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-284, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання наказу незаконним та зобов`язання припинити дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній.

Позивач 2: ОСОБА_11 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач 3: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП не зазначено.

Позивач 4: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», адреса: вул. Лаврська, 9, корп. 8, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 20073260.

Відповідач 2: Головне управління Національної поліції у м. Києві, адреса: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108583.

Суддя Г.О.Матійчук