Ухвала суду № 121685179, 18.09.2024, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1063/24

Номер провадження № 2/708/458/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

Суддя Чигиринського районного суду Черкаської області Івахненко О.Г., отримавши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Відділ реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати ОСОБА_3 , якого вказала, згідно позову, третьою особою на стороні позивача, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю якої є позивачка.

Відповідно дост. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

За змістомст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і заст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються. Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає позивачу усунути недоліки, які стали підставою залишення позовної заяви без руху.

Вимоги до позовної заяви викладені у ст.ст.175, 177 ЦПК України і у разі недодержання таких вимог позовна заява, відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України ухвалою суду залишається без руху.

Однак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Таким чином, відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка просить визнати батьківство за третоьою особою на стороні позивача та зобов`язати внести відповідні зміни до актового запису про народження щодо дитини.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідачем є та процесуальна особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Однак, визначивши процесуальний статус ОСОБА_2 , як відповідача, позивачка жодним чином не обґрунтувала, якими саме діями чи бездіяльністю зазначеного відповідача порушуються, не визнаються чи оспорюються будь-які її права, як позивачки.

Відповідно до ч. 1ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до ст. 129 СК України, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Диспозитивність цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням принципу диспозитивності та наведених вище норм, позивачці варто визначитися із колом відповідачів і третіх осіб, одночасно із усуненням недоліків позовної заяви вирішити питання щодо визначення складу осіб у справі із обгрунтуванням по кожній позовній вимозі, якими саме діями чи бездіяльністю зазначеного відповідача порушуються, не визнаються чи оспорюються будь-які її права, як позивачки.

У зв`язку з наведеним, позивачці необхідно привести позов у відповідність до вимог закону та надати докази наявності у неї спору саме з відповідачем, з відповідачем, де у позові позивачка сама і посилається на те, що вимога матері за ч. 2 ст.138 СК України може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачеві час для усунення виявлених недоліків.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст.42,84,175,185,260,261,353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Відділ реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства - залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачкою ухвали.

Роз`яснити позивачці, що в разі невиконання цієї ухвали в зазначений термін, позовна заява відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Г. Івахненко