Рішення № 121682975, 17.09.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/960/24

Номер провадження 2/350/372/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря судового засідання Маєвської С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, -

у с т а н о в и в:

І.Стислий виклад позицій сторін:

представник позивача звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідачки, у якій просив стягнути з останньої у користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит №5045334 від 03.07.2021 у розмірі 50496, 00 грн., а також судові витрати у розмірі 3028,00 грн. за сплачений судовий збір та 13000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.07.2021 року між відповідачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №5045334, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 8300 грн. шляхом переказу на картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 23.07.2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії за надання кредиту.

16.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 16/12-2021-43, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором про споживчий кредит №5045334 від 03.07.2021 року, що укладено між ТОВ «Мілоан» та боржником яким є ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року в тому числі за кредитним договором про споживчий кредит №5045334 від 03.07.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та боржником яким є ОСОБА_1 .

Таким чином позивач ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за договором про споживчий кредит №5045334 від 03.07.2021 року.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 10.05.2024 року виникла заборгованість, яка в межах вимог позивача становить 50496,00 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 8300,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 41366,00 грн.; заборгованість за комісією 830,00 грн. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі, а також судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, направила до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Долинка О.А. у судове засідання не прибули, останній направив на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі сторони відповідача, а рішення у справі прийняти з урахуванням поданих до суду пояснень зі сторони ОСОБА_1 .

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи. (а.с.42).

16.07.2024 адвокат Долинка О.А. через підсистему електронний суд подав до суду заяву про вступ у справу, в якій просив залучити його до участі у розгляді справи №350/960/24 як представника відповідачки ОСОБА_1 та надати доступ до матеріалів електронної справи №350/960/24 (а.с. 48).

24.07.2024 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Долинка О.А. направив на електронну адресу суду письмове пояснення, в якому зазначає, що аналіз зазначених умов Договору кредиту вказує на їх двозначність і певну суперечливість один одному - з одного боку у договорі чітко визначений строк кредитування, а з іншого зазначена пролонгація цього строку і на суттєво гірших для позичальника умовах.

У Постанові Верховного Суду від 23.08.2023 усправі №564/282/16-ц міститься висновок, що відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.Участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Підписанням Договору кредиту споживач мав сподівання і очікування на сплату процентів за користування кредитом за ставкою 1,25% за кожен день і які нараховуються лише протягом чітко обумовленого строку кредитування - 20 днів.

Як висновок - за таких обставин правомірним є нарахування процентів за користування кредитними коштами в сумі 2075,00 грн за ставкою 1,25% за кожен день протягом строку кредитування 20 днів з 04.07.2021 року по 23.07.2023 року включно.

Щодо можливості нарахування процентів новим кредитором ТОВ "Вердикт Капітал" зазначає, що зі змісту договору факторингу від 16.12.2021 року №16/12-2021-43 ТОВ "Вердикт Капітал" не набуло права здійснювати фінансові операції відносно Відповідача, оскільки за умовами цього договору в нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор - ТОВ "Мілоан".

Як зазначено, у договору визначені поняття "заборгованість" і "право вимоги".

А, отже договором факторингу від 16.12.2021 року №16/12-2021-43 визначено певну грошову суму заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на час укладання вказаного договору, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором. Вказана сума визначена у відповідному реєстрі (розрахунку) і складається лише із заборгованості за тілом кредиту та відсотків, нарахованих ще первісним кредитором.

Означеним підтверджується, що ТОВ "Вердикт Капітал" придбало право вимоги до Відповідача на чітко визначену суму заборгованості, нарахованої первісним кредитором (8300,00 грн за тілом кредиту, 830,00 грн комісії і 26 975,00 грн нарахованих процентів), договором факторингу право нового кредитора нараховувати позичальнику проценти ти/чи інші суми платежів за кредитом не передбачене, а тому подальше нарахування процентів в сумі 29 050,00 грн за період з 16.12.2021 року по 23.02.2022 року є неправомірним.

Крім цього зазначив, що Пунктом 4.2. Договору кредиту визначено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

Як вже було зазначено вище, стандартною процентною ставкою відповідно до пункту 1.6. Договору кредиту є 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Разом з тим, ні позовна заява, ні додатки до неї не містять обґрунтувань і вимог про стягнення з Відповідача коштів у вигляді процентів, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, що додатково підтверджує відсутність підстав для стягнення таких.

Окрім того, з врахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року - нарахування кредитором 1825% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України не відповідає принципам розумності, справедливості, є надмірним і призводить до безпідставного його збагачення за рахунок споживача.

Також просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, виходячи з вимог розумності, справедливості, пропорційності та складності виконаної адвокатом роботи.

02.08.2024 представник відповідача ОСОБА_2 через підсистему електронний суд надала суду письмові пояснення в яких вказала, що відповідачка не заперечує факт укладання кредитного договору, а відтак того, що вона була належним чином ознайомлена з усіма його умовами. Тобто, позичальник свідомо обрала саме ті умови, які їй були зручними та виконала умови договору, тим самим підтвердила виникнення відносин між сторонами. Таким чином, до підписання договору позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору, в тому числі паспорт споживчого кредиту та розміщена інформація на сайті товариства. Крім того, зважаючи на дистанційний порядок укладення договору, позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами які він сам обрав та прийняття зваженого рішення. Позичальник засвідчив факт належного ознайомлення з умовами Договору, в тому числі підписавши Договір, в якому визначені розмір та порядок нарахування відсотків.

Відповідачкою було помилково визначено, що новий стягував не набув права здійснювати фінансові операції, оскільки відповідно до умов договору факторингу право вимоги - право грошової вимоги щодо погашення заборгованості за договором. А відповідно до вимог ЦК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором (в даному випадку стягувачем), у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідачкою не було надано ніяких доказів виконання зобов?язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсотках, відповідно до умов Договору, які підлягають застосуванню у період прострочення, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку за встановленою відсотковою ставкою. Виходячи з чого, вбачається, що стягувачем у відповідності до домовленостей між сторонами, що викладені в даному Договорі позики, було правомірно нараховано відсотки в межах дії даного Договору. Всі інші доводи відповідача є нічим іншим як непогодженням з позовними вимогами, без належного правового обгрунтування, з урахуванням визначеності правомірності правочину. Щодо стягнення судових витрат у вигляді правової допомоги, то відповідач не наводить обґрунтування не співмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь яких доказів на підтвердження такої позиції. Просила позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

03.07.2021 року між відповідачкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 5045334 на суму 8300,00 грн.

Згідно п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Пунктами 1.2, 1.3 договору зазначено сума кредиту 8300,00 грн., строк надання кредиту 20 днів з 03.07.2021 року.

Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.07.2021року.

Відповідно до п.п. 1.5.1, 1.5.2 договору комісія за надання кредиту 830,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 2075,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.5-9).

Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.1 позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених п. 1.5.1.-1.5.2 Договору, в терміни (дату) вказаний у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.

Пунктом п. 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6. Договору.

П.2.3.2. договору визначено, що розділ 2.3 договору (пролонгація на стандартних (базових) умовах) є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и), щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у:

а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;

б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору .

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з п. 6.1 Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан".

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ "Мілоан" про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ "Мілоан" електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ "Мілоан" електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ "Мілоан" про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ "Мілоан", що розміщені на вебсайті ТОВ "Мілоан" та є невід`ємною частиною цього договору.

Укладення ТОВ "Мілоан" кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ "Мілоан" ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 Договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).

Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора R19511 03.07.2021 року о 18:10 год.

З копії платіжного доручення № 50358905 від 03.07.2021 року вбачається, що ТОВ "Мілоан" виконало свої зобов`язання за договором перед відповідачкою ОСОБА_1 належним чином, перерахувавши на її картковий рахунок грошові кошти в сумі 8300,00 грн.(а.с.12).

До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту №5045334, який дублює зазначені в договорі умови щодо суми, строку кредитування, розміру комісії, графіку погашення, анкету-заяву на кредит №5045334, у якій зазначена інформація стосовно кредиту, анкетні дані позичальника, процес оформлення та розгляду заяви 5045334; довідка про ідентифікацію, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою укладено договір №5045334 від 03.07.2021 року ідентифікований ТОВ «Мілоан» (одноразовий ідентифікатор R19511 (а.с.9 зв.-10, 10 зв.-11, 11 зв.).

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №5045334 станом на 16.12.2021 року прострочене тіло кредиту за договором: 8300,00 грн., прострочена комісія за договором - 830,00 грн, прострочені проценти - 26975,00 грн. (а.с.12зв.-13).

16.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за договором про споживчий кредит №5045334 від 03.07.2021 року, що укладено між ТОВ «Мілоан» та боржником яким є ОСОБА_1 (а.с.16-21).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16/12-2021-43 від 16.12.2021 ТОВ "Вердикт Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 36105,00 грн, що складається з 8300,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 26975,00 грн. - заборгованості за відсотками, 830,00 грн. - заборгованості за комісією (а.с. 22).

Згідно з розрахунком заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ "Вердикт Капітал" за кредитним договором №5045334 станом на 10.03.2023 становить 65155,00 грн., з яких: з 8300,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 26975,00 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 830,00 грн. - заборгованості за комісією, 29050,00 грн. - нараховані відсотки згідно кредитного договору(а.с.14).

У подальшому, 10.03.2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено Договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №5045334 від 03.07.2021 року(а.с.23-28).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 ТОВ "Коллект Центр" набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 65155,00 грн., з яких : з 8300,00 грн. - заборгованості за основним зобов`язанням, 56025,00 грн. заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги, 830,00 грн. - заборгованості за комісією (а.с.29).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Дійсно, відповідно до п.2.3.1.2 договору №5045334 від 03.07.2021 року, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6. Договору.

Проте наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як п.п.1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом до 23.07.2021 року та не вказано іншої умови.

Так, з врахуванням встановлених судом обставин та взявши до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), слід дійти висновку, що відповідно до укладеного договору про надання споживчого кредиту №5045334 від 03.07.2021 року проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 20 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти згідно п.1.3 та 1.4 договору і, враховуючи визначені проценти за користування кредитом та суму, визначену як договором (п.1.5.2) так і графіком погашення платежів, нарахування процентів має проводитися на рівні процентної ставки 1,25% та в сумі 2075,00 грн.

При цьому суд не приймає до уваги визначену у договорі стандартну (базову) процентну ставку в розмрі 5 %, оскільки п. 1.5.2 договору встановлена процентна ставка 1,25%, умови договору його сторонами не змінювалися, тому до правовідносин застосовуються положення частини 3 статті 1056-1 ЦК України щодо незмінності фіксованої процентної ставки і неможливості її зміни в односторонньому порядку.

При цьому суд, з урахуванням вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, не приймає до уваги визначену у договорі можливість нарахування відсотків протягом 60 днів після завершення строку кредитування, так як кредитний договір укладений на строк, визначений у п.1.3. договору - 20 днів.

Крім того, суд додатково звертає увагу, що відсотки у розмірі 29050,00 грн. нараховані ТОВ "Вердикт Капітал" у період з 16.12.2021 до 23.02.2022 після відступлення йому права вимоги ТОВ "Мілоан" таким чином вийшовши за межі суми, зазначеної в реєстрі боржників, а відтак право вимоги на цю суму не набуте, оскільки відповідно до договору факторингу від 16.12.2021 року правом вимоги є право грошової вимоги клієнта до боржників щодо погашення заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

Позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України, позивач не заявляв, а суд не має права виходити за межі предмету та підстав позову.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за договором про споживчий кредит № 5045334 від 03.07.2021 року в сумі 11205,00 грн., з яких 8300 грн. - тіло кредиту, 2075,00 грн - відсотки за користування кредитом, 830,00 - заборгованість за комісією.

VІ. Розподіл судових витрат.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №786 від 26.04.2024 року, витяг з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024 та платіжна інструкція № 0433390000 від 10.05.2024.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, клопотання представника відповідачки прозменшення розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 5 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 3028, 00 грн. і 5000,00 гривень за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, ст.ст.525,526,527,530,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №5045334 від 03.07.2021 року в розмірі 11205,00 грн., з яких 8300 грн. - тіло кредиту, 2075,00 грн - відсотки за користування кредитом, 830,00 грн. - заборгованість за комісією.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.М. Бейко