Ухвала суду № 121676184, 12.09.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/3273/16-к

Провадження № 1-кп/127/112/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020010007860 від 20.11.2015 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_7 ,

захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України.

Прокурор ОСОБА_7 у ході судового провадження заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_5 має ряд не знятих та не погашених судимостей, обвинувачується у вчинені ряду злочинів, в тому числі і особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому він може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, а обвинувачений ОСОБА_5 тривалий час перебуває під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував щодо клопотання прокурора та звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт. Вказане клопотання мотивував тим, що він на має на утриманні матір похилого віку, яка потребує постійного догляду, а єдиною особою, яка могла здійснювати догляд являвся брат обвинуваченого - ОСОБА_10 , однак останній загинув боронячи державу.

Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали думку захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_5 .

Суд вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 неодноразово продовжувався.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та на даний час обвинувачується у вчинені ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, до затримання не працював, не мав стабільного джерела доходу, не мав стійких соціальних зв`язків.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 будучи раніше неодноразово судимим може і надалі продовжувати вчинювати злочини, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені ряду тяжких та особливо тяжких злочинів та усвідомлюючи міру покарання, яка може бути до нього застосована у разі визнання його винним у інкримінованих злочинах, він може переховуватись від суду, також обвинувачений ОСОБА_5 може чинити тиск на потерпілих, які є особами пенсійного віку, та свідків у казаному кримінальному провадженні, а також обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо позиції обвинуваченого, який зазначив, що являється єдиною особою, яка може здійснювати догляд за матір`ю, що є підставою для зміни йому запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

Так, з наданої суду копії постанови про ідентифікацію особи від 25.04.2024 вбачається, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом умисного вбивства військовослужбовця були внесені 18.09.2023. Тобто, понад рік, брат обвинуваченого не здійснював жодного догляду за матір`ю, однак про вказані обставини ОСОБА_5 жодного разу суду не зазначав.

Крім того, суд звертає увагу сторони захисту, що обвинувачений ОСОБА_5 одружений та у разі потреби, догляд за його матір`ю може здійснювати дружина.

Таким чином, дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_5 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, а у клопотанні захисника та обвинуваченого слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 із тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 10.11.2024 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: