Вирок № 121676168, 16.09.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №: 127/4874/22

Провадження №: 1-кп/127/96/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020010001649 від 31.12.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, із вищою освітою, не одруженого, українця, громадянина України, в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

представника потерпілого: захисника ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 31.12.2021 близько 19:00 год. перебуваючи на перехресті вулиць Келецька-Шевченка у м. Вінниця, помітив раніше невідомого ОСОБА_7 , в наслідок раптового виниклого конфлікту у останнього виник умисел спрямований на відкрите викрадення майна ОСОБА_7 поєднане з насильством.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи відкрито, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок іншого, ОСОБА_3 повалив ОСОБА_7 на землю, та почав хаотично наносити останньому удари руками та ногами по обличчю та голові, внаслідок чого заподіяв потерпілому ушкодження відповідно до висновку експерта № 75/87 рубці на лобі зліва, в ділянці зовнішнього кінця лівої брови, на нижній повіці лівого ока, на шкірі верхньої губи праворуч з переходом на червону кайму, синець в лівій навколоорбітальній ділянці, травматичні повні вивихи 1-го зуба на нижній щелепі справа та 1-го зуба на нижній щелепі зліва, травматичні неповні вивихи 1-3-го зубів на верхній щелепі справа, які за степенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну втрату працездатності.

Після чого, подолавши опір останнього, заволодів його рюкзаком чорного кольору, вартістю відповідно до висновку експерта № 877-844/22-21 становить 106 грн., в якому знаходились матеріальні цінності та особисті речі ОСОБА_7 , вартість яких встановлена відповідно до висновку експерта № 877-884/22-21, а саме: портативна акустична бездротова колонка ТМ «TRUST» моделі «23825» вартістю 672,88 грн., мобільний телефон виробника «Xiaomi» торгової марки «Redmi 6A» вартістю 670 грн., портативний зарядний пристрій ТМ «hoko», чохол із шкірозамінника чорного кольору для навушників, овальної форми, вартістю 40,88 грн., портативний зарядний пристрій ТМ «Xiaomi» ємністю 20000мАг., 3 блоки живлення для USB кабелю Huawei HW-050200E1 білого кольору, Assistant PS10A050K2000EU, чорного кольору Носо С81А, білого кольору, загальною вартістю 165 грн.

Усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_3 маючі на меті уникнення відповідальності, почав тікати з місця вчинення злочину з викраденим майном, при цьому ігноруючи переслідування ОСОБА_7 та його викрикування з вимогою повернути викрадене майно.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_7 збитку на загальну суму 1654,76 грн.

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані з а ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Допитаний у ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 , вину в інкримінованому йому злочині визнав частково та суду надав наступні показання.

Так, 31.12.2021 ввечері ОСОБА_3 прогулювався разом із ОСОБА_8 та на вул. Келецькій у м. Вінниці біля кафе «Вінниця» помітили знайомого свідка ОСОБА_9 , який стояв разом із незнайомим чоловіком, яким виявився його брат потерпілий ОСОБА_7 .

Тоді обвинувачений підійшов до свідка ОСОБА_9 та запитав коли він поверне йому велосипед, який взяв в користування два тижні тому, на що останній промовчав, а між потерпілим ОСОБА_7 потерпілий та обвинуваченим почалась словесна перепалка, а у подальшому штовханина, жодної бійки не було.

Після чого, обвинувачений помітив, що на землі біля хлопців знаходився рюкзак, взяв його, викрикнув при цьому, що поверне рюкзак, коли свідок ОСОБА_9 поверне йому велосипед та пішов додому разом із ОСОБА_8 .

Також, ОСОБА_3 повідомив, що на той момент вважав, що рюкзак належить саме свідку ОСОБА_9 , наміру викрадати його не мав, а лише хотів обміняти на свій велосипед, який тривалий час йому не повертав свідок ОСОБА_9 . Вдома, обвинувачений рюкзак не відривав та навіть не дивився його вміст, а через кілька годин його вилучили працівники поліції та розпакували.

Свідком всіх подій була ОСОБА_8 .

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що цивільний позов потерпілого він не визнає, оскільки жодних речей він не викрадав.

Допитаний у ході судового провадження свідок ОСОБА_9 , суду надав наступні показання, що потерпілий ОСОБА_7 є його рідним братом, а обвинувачений ОСОБА_3 знайомим.

Так, 31.12.2021 ввечері ОСОБА_9 разом із потерпілим та обвинуваченим розпивали спиртні напої у квартирі ОСОБА_3 та у ході спілкування між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, який у подальшому перейшов у бійку, після чого ОСОБА_9 разом із братом пішли додому.

Однак, через 30 хвилин ОСОБА_7 помітив, що забув свій рюкзак із речами в квартирі ОСОБА_3 , тоді брати повернулись за ним, проте двері квартири ніхто не відчинив.

Під час досудового розслідування ОСОБА_9 надавав слідчому аналогічні показання, однак чому в протоколі допиту міститься інша інформація свідку не відомо, оскільки свої свідчення він писав власноручно, а протокол допиту, що міститься в матеріалах справи є надрукованим.

Жодних слідчих дій зі свідком також не проводили, підпис в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_9 не належить, 01.01.2022 це був наступний день після нового року, тому свідок ОСОБА_9 цілий день вдома спав та фізично не міг підписувати будь яких документів.

Крім того, свідок зазначив, що його брат ОСОБА_7 з початком війни перебуває за межами України, повертатись додому наміру не має. Свідок ОСОБА_9 підтримує із братом родинні стосунки, однак чому він категорично відмовляється з`являтись у судові засідання йому не відомо.

Допитана у ході судового провадження свідок ОСОБА_8 , суду надала наступні показання, що обвинувачений ОСОБА_3 є її другом, із потерпілим вона не знайома.

Так, 31.12.2021 ОСОБА_8 разом із ОСОБА_3 повертались додому та на перехресті вулиць Келецька-Шевченка у м. Вінниці зустрілись із раніше не знайомим їй потерпілим. Обвинувачений почав спілкуватись із потерпілим та між ними почалась суперечка, в ході якої ОСОБА_3 та ОСОБА_7 наносили один одному ушкодження. Тоді ОСОБА_3 випадково (можливо разом зі своїми речами) забрав рюкзак потерпілого ОСОБА_7 .

Потім ОСОБА_8 та ОСОБА_3 пішли до будинку останнього, рюкзак ніхто не відкривав, а залишили на кухні в кутку, для того, що б наступного дня повернути власнику.

Через годину, в квартиру, де вони перебували, прийшли працівники поліції, які проводили обшук, потім знайшли рюкзак та самостійно його відкрили і розпакували. Після чого, працівники поліції проводили обшук в квартирі, оскільки намагались знайти грошові кошти, однак обшукавши всю квартиру, вони нічого не знайшли, а тому всі поїхали до відділу поліції для допиту.

Також судом у ході судового провадження безпосередньо досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення, а саме:

?витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2021 за № 12021020010001649;

?протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 31.12.2021, відповідно до якого ОСОБА_7 просить прийняти міри до невідомих осіб, які 31.12.2021 близько 19:00 год. шляхом нанесення тілесних ушкоджень відкрито заволоділи належним йому рюкзаком з грошовими коштами у розмірі 1800 доларів США, мобільним телефоном, чим завдали ОСОБА_7 матеріального збитку;

?виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 29117 від 31.12.2021, відповідно до якої у ОСОБА_7 наявні множинні забої голови та обличчя, травматична екстирпація 42 і 31 зубів, неповний вивих 11 і 12 зубів;

?протокол огляду місця події від 31.12.2021, відповідно до якого оглянуто ділянку асфальтного покриття, яка знаходиться ліворуч від перехрестя вулиць Шевченка-Келецька у м. Вінниці на кінці пішохідного переходу. Із фототаблицею до протоколу, яка була оглянута та досліджена у ході судового провадження;

?протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.01.2022, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 в присутності двох понятих вказав на фото із зображенням ОСОБА_3 , як на особу, яка забрала рюкзак із грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 . Впізнання здійснив за формою обличчя, розрізом очей та зачіскою;

?довідка комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» № 1958 від 31.12.2021, відповідно до якого ОСОБА_7 31.12.2021 об 21:25 год. знаходився у тверезому стані;

?протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.01.2022, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 в присутності двох понятих вказав на фото із зображенням ОСОБА_3 , як на особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження та відкрито заволоділа його рюкзаком. Впізнання здійснив за загальними рисами обличчя, формою очей, бороди, формою вух;

?протокол обшуку від 01.01.2022, відповідно до якого за участю потерпілого ОСОБА_7 , у присутності двох понятих проведено обшук з адресою: АДРЕСА_2 . У ході проведення обшуку ОСОБА_3 добровільно видав працівникам поліції речовину рослинного походження та рюкзак з особистими речами ОСОБА_7 . Із фототаблицею до протоколу та відеозаписом, які були оглянуті та досліджені у ході судового провадження;

?протокол огляду речей від 01.01.2022, відповідно до кого слідчий СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, лейтенант поліції ОСОБА_10 оглянув речі вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ;

?ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 10.01.2022, відповідно до якої надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні квартири під АДРЕСА_3 , який було проведено 01.01.2022;

?висновок експерта № 877/884/22-21 від 10.02.2022, відповідно до якого загальна ринкова вартість наданих на дослідження, ідентифікованих об`єктів, станом на момент вчинення злочину, складала 1654,76 грн.;

?висновок експерта № 75/87 від 04.02.2022, відповідно до якого у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження: рубці (як наслідок загоєння ран та/чи саден) на лобі зліва, в ділянці зовнішнього кінця лівої брови, на нижній повіці лівого ока, на шкірі верхньої губи праворуч з переходом на червону кайму, синець в лівій навколоорбітальній ділянці, травматичні повні вивихи 1-го зуба на нижній щелепі справа та 1-го зуба на нижній щелепі зліва, травматичні неповні вивихи 1-3-го зубів на верхній щелепі справа. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_7 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння, за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності, за давністю утворення відповідають строку понад три тижні в межах 2-х місяців до обстеження, що включає і термін 31.12.2021;

?висновок експерта № СЕ-19/102-22/1383-НЗПРАП від 09.02.2022, відповідно до якого надана на дослідження речовина рослинного походження, яка знаходиться у прозорому пакеті з пазовим замком та стрічкою фіолетового кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 2,26 г. В наданій на експертизу подрібненій речовині рослинного походження масою 3,79 г, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів не виявлено. В наданій на експертизу подрібненій речовині рослинного походження масою 85,83 г, яка знаходиться в прозорому полімерному пакеті, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів не виявлено;

Аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до наступного.

Так, у ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 зазначив про те, що вину в інкримінованому йому злочині визнає у повному обсязі.

Разом із тим, у ході його допиту обвинувачений ОСОБА_3 не визнав ні фактичні обставини справи ні те, що ним вчинено грабіж.

Натомість обвинувачений ОСОБА_3 будучі двічі допитаним у ході судового розгляду повідомив, що 31.12.2021 прогулюючись у м. Вінниці разом із свідком ОСОБА_8 , зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_9 (свідок) та його рідним братом ОСОБА_7 (потерпілим), з яким раніше він знайомий не був.

Під час розмови, ОСОБА_3 , повідомив свідку ОСОБА_9 аби останній повернув йому його велосипед, який свідок взяв на передодні та тривалий час не повертав. Однак, під час розмови, між обвинуваченим та потерпілим почалась словесна перепалка, а у подальшому штовханина, жодної бійки не було. Потім, ОСОБА_3 на землі біля хлопців помітив рюкзак, вважав, що він належить свідку ОСОБА_9 , а тому взяв його, а хлопцям повідомив, що поверне в замін на повернення йому велосипеда, після чого всі спокійно пішли додому.

Будучи вдома, обвинувачений рюкзак не відкривав та його вміст йому не відомий. Через деякий час до квартири ОСОБА_3 прийшли працівники поліції, провели у квартирі обшук, знайшли рюкзак, розпакували його та дістали звідти мобільний телефон, зарядний пристрій. Грошових коштів у рюкзаку не було. Інших речей під час розпакування обвинувачений не бачив, а самостійно вміст рюкзака не перевіряв. Весь час із моменту зазначених подій, ОСОБА_3 перебував разом із свідком ОСОБА_8 .

Судом було здійснено допит свідка ОСОБА_8 , яка також суду повідомила, що 31.12.2021 весь час перебувала разом із обвинуваченим ОСОБА_3 , ввечері на перехресті вулиць Келецька-Шевченка у м. Вінниці, вони помітили раніше не знайомого їм потерпілого ОСОБА_7 . Тоді, між обвинуваченим та потерпілим почалась словесна перепалка, у ході якої як ОСОБА_3 так і потерпілий ОСОБА_7 наносили один одному удари.

Після чого, ОСОБА_3 забрав рюкзак та всі пішли додому. На думку свідка ОСОБА_8 , обвинувачений не мав наміру забирати рюкзак, а зробив це випадково, можливо, разом зі своїми речами.

Рюкзак ніхто не відкривав та його вміст також ніхто не перевіряв, нічого звідти не забирали, а просто залишили в квартирі на кухні, де він пробув до приїзду працівників поліції, які його вилучили та розпакували, потім провели обшук у квартирі. Жодних грошових коштів у рюкзаку не було.

Натомість, допитаний у ході судового провадження свідок ОСОБА_9 , який являється рідним братом потерпілого, повідомив суду категоричну іншу версію подій, зазначивши, що 31.12.2021 в новорічну ніч він разом із братом та обвинуваченим ОСОБА_3 розпивали алкогольні напої в квартирі останнього. У ході спілкуванням між обвинуваченим та потерпілим почався словесний конфлікт, після якої свідок ОСОБА_9 разом із братом пішли додому та вже будучи вдома, потерпілий зрозумів, що забув свій рюкзак у квартирі обвинуваченого, тому вони повернулись за ним, однак двері квартири ніхто не відчинив, а тому ОСОБА_7 звернувся у поліцію.

Таким чином, судом було здійснено допит трьох осіб, які за версію слідства були присутніми під час події, що мала місце 31.12.2021 ними були: обвинувачений ОСОБА_3 , його подруга свідок ОСОБА_8 та брат потерпілого ОСОБА_9 . Кожен із допитаних осіб розповів суду свою версію подій, жодна з яких не відповідає обставинам, викладеним у обвинувальному акті та не відповідає дослідженим у ході судового розгляду матеріалам кримінального провадження.

Фактично єдиною особою, яка могла б повідомити про події, що мали місце 31.12.2021, які інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_3 являється потерпілий ОСОБА_7 , адже останній у своїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 31.12.2021, просить прийняти міри до невідомих осіб, які 31.12.2021 близько 19:00 год. шляхом нанесення тілесних ушкоджень відкрито заволоділи належним йому рюкзаком з грошовими коштами у розмірі 1800 доларів США, мобільним телефоном, чим завдали матеріального збитку.

Судом неодноразово вживались заходи задля забезпечення участі потерпілого ОСОБА_7 у судовому засіданні, однак судові повістки про виклик у судове засідання повертались до суду із відміткою без вручення адресату.

Згідно повідомлення Державної прикордонної служби України, потерпілий ОСОБА_7 05.08.2022 перетнув державний кордон України та станом на теперішній час, не повернувся.

Інформацію про виїзд потерпілого за кордон підтвердив його брат свідок ОСОБА_9 , а також представник потерпілого: захисник ОСОБА_5 , який також зазначив, що наміру повертатись в Україну потерпілий не має.

Систематично у судових засіданнях суд роз`яснював представнику потерпілого: захиснику ОСОБА_5 . необхідність здійснення допиту потерпілого з метою встановлення обставин справі, роз`яснював можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних мереж зв`язку, однак потерпілий ОСОБА_7 зі слів свого захисника, відмовлявся надавати суду покази.

З урахуванням вказаного, судом здійснювався розгляд вказаного кримінального провадження на тих доказах, які були досліджені у ході судового провадження та надані прокурором.

Так, відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 01.01.2022, потерпілий ОСОБА_7 вказав на фотокартку із зображенням ОСОБА_3 , як на особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження та відкрито заволоділа його майном.

По суті, заява про вчинення злочину та протокол впізнання за фотознімками, є єдиними доказами вини ОСОБА_3 у інкримінованому злочині, ці докази, хоча б узгоджуються між собою, але вони не підтверджуються іншими матеріалами кримінального провадження та суттєво різняться із ними.

Свідок ОСОБА_8 хоч і зазначала про те, що ОСОБА_3 наніс удари ОСОБА_7 , однак повідомила, що наміру викрадати його рюкзак він не мав, а забрав його випадково, вдома рюкзак навіть не відривав, нічого звідти не діставав.

Обвинувачений ОСОБА_3 також заперечував, як і саму бійку між ним і потерпілим, так і викрадення рюкзака, оскільки вважав, що він належить свідку ОСОБА_9 та взяв його, що б в подальшому обміняти на свій велосипед, який перебував у свідка. Рюкзак не відкривав, нічого звідти не діставав.

Із показів свідка ОСОБА_9 взагалі не випливає жодних протиправних дій ОСОБА_3 як нанесення тілесних ушкоджень так і викрадення рюкзаку, оскільки він повідомив, що його брат сам випадково забув рюкзак у квартирі обвинуваченого.

Суд не вбачає підстав не враховувати показання свідка ОСОБА_9 , оскільки останній був допитаний судом двічі (звичайний допит, з`ясування не відповідностей), двічі повідомлявся судом про кримінальну відповідальність за завідомо не правдиві показання, двічі приводився судом до присяги, і знову ж таки, двічі його покази були аналогічними та послідовними.

Крім того, під час допиту свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні, було встановлено, що він не підписував жодних протоколів та не приймав участь у жодних слідчих діях, підписи на протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.01.2022 йому не належать. Як зазначив свідок ОСОБА_9 , 01.01.2022 він весь час перебував вдома, оскільки спав після новорічної ночі та ніяким чином не міг приймати участь у слідчих діях.

З урахуванням вказаних обставин, суд не приймає до уваги та не враховує як доказ, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.01.2022, який проводився за участі свідка ОСОБА_9 .

Крім того, судом досліджений висновок експерта № 75/87 від 01.02.2022 відповідно до якої у потерпілого ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження станом на 31.12.2021, які останній отримав 31.12.2021 об 19:00 год. Разом із тим, потерпілий ОСОБА_7 був доставлений до лікарні 31.12.2021 лише 21:58 год., що ставить під сумнів, що саме обвинуваченим ОСОБА_3 були нанесені йому такі тілесні ушкодження.

Відповідно до протоколу обшуку від 01.01.2022, який був досліджений у ході судового розгляду вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 підтверджує те, що він не брав рюкзак потерпілого та не наносив йому тілесні ушкодження.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як вбачається із ст. 121 Конституції України та ст. 36 КПК України, підтримання державного обвинувачення покладається на прокурора.

При цьому, завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

У ст. 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно доч.1,ч.2ст.22КПК Україникримінальне провадженняздійснюється наоснові змагальності,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною обвинуваченняі стороноюзахисту їхніхправових позицій,прав,свобод ізаконних інтересівзасобами,передбаченими цимКодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

При цьому, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

Нормами ст. 26 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Суд у кримінальному провадження вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Статтею 23 КПК України закріплено принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів, зокрема, що суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення та підлягають доказуванню.

При цьому, докази подані тією чи іншою стороною повинні бути належними та допустимими (ст. 85, ст. 86 КПК України).

Крім того, безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, на переконання суду, беззаперечним є те, що саме сторона обвинувачення зобов`язана доводити винуватість особи в межах висунутого обвинувачення поза розумним сумнівом.

Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Так, відповідно до диспозиції ст. 186 КК України, об`єктивна сторона даного злочину характеризується вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, направленим на відкрите викрадення та прагнення одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків, досягти іншої матеріальної вигоди, в основі якого лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок чужого майна та спеціальна мета - безоплатно обернути його на свою або іншої особи користь.

Згідно п. 2, п. 3 Постанови пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, тощо.

Грабіж, як відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Окрім того, грабіж можливо вчинити лише з прямим умислом.

Прямий умисел при вчиненні грабежу виражається у тому, що винний усвідомлює, що вчиняє відкрите вилучення чужого майна, усвідомлює неминучість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді майнової шкоди для потерпілого та бажає їх настання. Тому мотив грабежу завжди є корисливим по відношенню до його предмету, тобто вчиняється з метою збагачення, матеріальної вигоди.

Крім того, мета злочину це бажання особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків. Вона є характерною ознакою умисних злочинів, що вчиняються з прямим умислом. Мета грабежу полягає у заволодінні (привласненні) чужого майна, отриманні майнової вигоди.

Як було встановлено із досліджених доказів, в діях обвинуваченого ОСОБА_3 не було умислу на здійснення грабежу, та, відповідно, матеріальної вигоди для себе, беручи до уваги покази усіх учасників провадження, зокрема самого обвинуваченого, який вважав, що рюкзак належить свідку ОСОБА_9 та взяв він його виключно з метою обміняти на свій велосипед, який перебував у володінні свідка, а свідок ОСОБА_9 взагалі вказав, що потерпілий забув рюкзак в квартирі ОСОБА_3 .

На факт відсутності в діях обвинуваченого умислу матеріальної вигоди вказує також і те, що рюкзак певний час перебував у квартирі ОСОБА_3 , поряд із яким постійно знаходилась свідок ОСОБА_8 , він мав реальну можливість відкрити рюкзак, подивитись на його вміст та безпосередньо розпорядитися речами, які там знаходились, однак, як вказав обвинувачений, свідок ОСОБА_11 , так і було досліджено судом під час огляду відеозапису проведення обшуку, рюкзак перебував в закритому вигляді та знаходився на кухні, під час проведення обшуку на неодноразові запитання працівників поліції про вміст рюкзака, ОСОБА_3 постійно вказував, що його не відкривав, нічого звідти не діставав та надавав пояснення, аналогічні показанням у судовому засіданні.

Обвинувачений неодноразово під час своїх допитів у судових засіданнях та під час проведення обшуку вказував, що рюкзак належав ОСОБА_9 , та він взяв його виключно що б обміняти на свій велосипед, у зв`язку із чим, дії ОСОБА_3 не оцінювались ним, як викрадення чужого майна, що виключає в його діях корисливий мотив.

Зазначене підтверджується і показами свідка ОСОБА_9 , який підтвердив факт його знайомства із ОСОБА_3 до інкримінованих подій і показами свідка ОСОБА_8 , яка вказала, що наміру забирати рюкзак обвинувачений не мав, а вчинив вказані дії випадково.

Матеріали кримінального провадження не містять підтвердження прямого умислу на вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, щодо отримання матеріальної вигоди, оскільки рюкзак знаходився у закритому вигляді, на кухні, ніхто його ховав, а на запитання працівників поліції про його місце знаходження, обвинувачений одразу на нього вказав.

Згідно з вимогамист. 370 КПК Україниобґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 2ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених уст. 374 КПК України.

Суд, безпосередньо, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки досліджені у судовому засіданні докази, зокрема, показання допитаних судом свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші докази, як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи не прямо не підтверджують наявність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК Україниу діях ОСОБА_3 , а саме такого обов`язкового елементу складу злочину, як суб`єктивна сторона злочину, зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією, яка відображена у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.10.2021 справа № 596/1688/18.

На підставі наведеного, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, беручи до уваги, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Так, 21.02.2022 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, затверджений прокурором 18.02.2022.

В подальшому, за результатами судового розгляду, прокурором було змінено обвинувальний акт з метою зміни обсягу обвинувачення без зміни правової кваліфікації, та виключено із обвинувачення ОСОБА_3 вказівку про те, що останній викрав у потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 1800 доларів США, решта обвинувачення залишилась у попередній редакції (обвинувальний акт від 11.07.2024).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст.341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

В обґрунтування зміни обвинувачення, прокурор посилається на допити свідків ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_3 , однак суд зазначає, що допитаний двічі у ході судового провадження свідок ОСОБА_9 жодного разу не надавав суду показів, зазначених прокурором, а навпаки спростував обставини, викладені у обвинувальному акті, обвинувачений також не повідомляв суд про те, що наносив тілесні ушкодження потерпілому та викрадав рюкзак.

Змінений обвинувальний акт прокурором на виконання вимог ч. 2 ст. 338 КПК України було надано обвинуваченому, його захиснику, представнику потерпілого та суду для долучення до матеріалів кримінального провадження.

Відомостей про вручення зміненого обвинувального акту потерпілому ОСОБА_7 суду надано не було, а його представник: захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що можливості вручити обвинувальний акт потерпілому він не має, оскільки тривалий час не підтримує із ним зв`язок.

Вимоги ч. 3 ст. 338 КПК України передбачають, якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов`язаний роз`яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі.

Даний обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням містить зменшення обсягу обвинувачення, оскільки прокурором було виключено грабіж грошових коштів у сумі 1800 доларів США у потерпілого ОСОБА_7 , а тому, суд на виконання норм ч. 3 ст. 338 КПК України здійснював усі заходи для роз`яснення потерпілому його права підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі, однак, як зазначалось вище, останній тривалий час перебуває за кордоном, зі слів брата, повертатись на територію України не планує, із своїм захисником зв`язок тривалий час не підтримує, номер телефону, адреса місця проживання та його електронна адреса, суду не відома.

Поряд з тим, у ході судового провадження, представник потерпілого: захисник ОСОБА_5 зазначаючи про те, що не підтримує зв`язок із потерпілим, повідомляючи про те, що потерпілий ОСОБА_7 не отримував обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням, та повідомив суд, що він як представник потерпілого буде підтримувати обвинувальний акт у первісному обсязі обвинувачення (від 18.02.2022).

Згідно ч. 4 ст. 58 КПК України представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

На думку суду, право вирішувати обсяг обвинувачення яке підтримувати у суді, є виключним і безпосереднім правом потерпілого і не належить до прав представника потерпілого, тим більше коли представник не знає дійсної позиції потерпілого та не спілкується із ним на протязі тривалого часу.

Разом з тим, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, як в первісному обвинувальному акті (від 18.02.2022, який підтримує представник потерпілого), так і у зміненому прокурором обвинувальному акті (від 11.07.2024), не знайшла свого підтвердження у ході судового провадження, а тому, як зазначалось вище, суд приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки стороною обвинувачення та представником потерпілого не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (як за зміненим обвинувальний актом від 11.07.2024, так і у первісному обвинувальному акті від 18.02.2022).

Відповідно ст. 62 Конституції України суд під час розгляду кримінальних проваджень має суворо дотримуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особу тлумачаться на її користь.

Крім того, у ході судового провадження представником потерпілого: захисником ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 50755,52 грн. та моральної школи у сумі 40000 грн., однак вина обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не знайшла свого підтвердження у ході судового провадження, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 106.01.2022 підлягає скасуванню.

Питання, щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведену експертизу № 877-884/22-21 від 10.02.2022 слід віднести на рахунок Державного бюджету України, у зв`язку із недоведеністю вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, крім того, висновок експерта № СЕ-19/102-22/1383-НЗПРАП від 09.02.2022 не стосується даного кримінального провадження, а тому витрати за проведення даної експертизи слід також віднести на рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та за ч. 2 ст. 186 КК України виправдати, у зв`язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_3 є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

У цивільному позові представника потерпілого: захисника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Речові докази, а саме:

?бездротову колонку «TRUST» у корпусі чорного кольору, портативний зарядний пристрій чорного кольору Item23825, мобільний телефон «Хіаомі» у корпусі білого кольору із рожевою кришкою моделі: «М1804С3СG», портативний зарядний пристрій чорного кольору з надписом «hoko», шкіряний чохол чорного кольору круглої форми, портативний зарядний пристрій чорного кольору з логотипом «Хіаомі», блок живлення для USB кабеля, рюкзак синього кольору з надписом «Адидас», які було поміщено до спеціального пакету НПУ ГСУ 7262769 та які зберігаються в камері схову Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повернути потерпілому ОСОБА_7 ;

?речовину рослинногопоходження,яку поміщенодо спеціальногопакету НПУSUD2085701та яказберігається вкамері сховуВінницького районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїу Вінницькійобласті знищити.

Процесуальні витрати за проведені експертизи у сумі 4193,40 грн віднести на рахунок Державного бюджету України.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.01.2022 скасувати.

Запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладеними обов`язками скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вручити копію вироку обвинуваченому та прокурору негайно.

Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя: