Рішення № 121670612, 17.09.2024, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
17.09.2024
Номер справи
380/16111/24
Номер документу
121670612
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 рокусправа №380/16111/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22;код ЄДРПОУ 13322403) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 січня 2024 року №134650023419 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію ОСОБА_1 у встановленому законом порядку з часу звернення із заявою, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 з 01.06.1991 року по 27.08.1991 року та з 01.04.1992 року по 19.04.2000 року;

- стягнути з Відповідачів на користь Позивача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням від 25.01.2024 року відповідач відмовив в призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю відомостей про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації. Також відповідачем не було зараховано до страхового стажу період з 01.06.1991 року по 27.08.1991 року та з 01.04.1992 року по 19.04.2000 року. Представник позивача вважає рішення про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, на електронну адресу суду надіслав відзив на позовну заяву (вх. №17117ел від 26.08.2024 року). У вище вказаному відзиві на позовну заяву представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Згідно поданої заяви про призначення пенсії від 18.01.2024 в матеріалах звернення відсутній документ про те, що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення рф, як одержувач пенсії.

Разом з тим, позивач досягла пенсійного віку 60 років у 2018 році, тобто питання призначення їй пенсії має вирішуватись з урахуванням інформації про факт отримання/неотримання пенсії за попереднім місцем проживання.

Абзацом 9 п. 2.8. Порядку №22-1 передбачено, що громадянами України, які проживають на території АРК та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта.

Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Однак, у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що в свою чергу унеможливлює направлення різних запитів та листів до установ рф.

За вказаних обставин, на теперішній час питання щодо призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов призначення пенсії, законодавчо не врегульовано.

За результатами розгляду заяви позивача, доданих до неї документів та наявних відомостей, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 , заповненій 08.08.1978, а саме:

- з 01.06.1991 по 27.08.1991 року, оскільки запис №14 про звільнення з роботи не завірений відтиском печатки підприємства (організації), чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року;

- з 01.04.1992 року по 19.04.2000 року, оскільки цей період засвідчений печаткою Республіки Молдова, яка не містить перекладу печатки на українську мову.

Таким чином, страховий стаж позивача склав 21 рік 1 місяць 11 днів.

Разом з тим, позивачу відмовлено у призначенні пенсії Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з порушенням вимог п. 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії (перерахунку) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Отже, підстави для визнання дій неправомірними, відсутні.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, на електронну адресу суду надіслав відзив на позовну заяву (вх. №16664ел від 16.08.2024 року). У вище вказаному відзиві на позовну заяву представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Відповідно до ч 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Вік позивача па дату звернення - 65 років 11 міс. 02 дні.

Обов`язковою умовою для призначення такої пенсії за нормами Закону №1058 є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку.

Відповідно до ст. 26 Закону №1058 (зі змінами внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», які набрали чинності з 01.01.2018) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 від 15 до 20 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Дата народження позивача 16.02.1958, тобто вік ОСОБА_1 на дату звернення із заявою від 18.01.2024 про призначення пенсії за віком становить - 65 років 11 місяців 02 дні.

Згідно поданих документів загальний (страховий) стаж позивача становить 21 рік 01 місяць 11 днів.

За доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано періоди згідно трудової книжки від 08.08.1974 НОМЕР_2 :

- з 01.06.1991 по 27.08.1091. оскільки запис №14 про звільнення з роботи не завірений відтиском печатки підприємства (організації), чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993;

- з 01.04.1992 по 19.04.2000, оскільки записи роботи 17 і 18 в цій трудовій книжці зроблено на іноземній мові, а запис роботи 20 записано, що звільнена по власному бажанню за статтею законодавства Республіки Молдови, цей період засвідчено печаткою республіки Молдова, яка не містить перекладу печатки па українську мову.

Крім вищезазначеного, на титульній сторінці трудової книжки від 08.08.1974 НОМЕР_2 , яка додана до позову стоїть штамп із записом - пенсія по віку призначена з 17.08.2014 (запис зроблено па російській мові).

Отже, враховуючи зазначене, згідно поданих документів про стаж відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 січня 2024 року №134650023419 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з наступних підстав:

Згідно поданої заяви про призначення пенсії №600 від 18.01.2024 року в матеріалах звернення відсутній документ про те, що особа не перебував обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації, як одержувач пенсії.

Разом з тим, заявниця досягла пенсійного віку 60 років у 2018 р тобто питання призначення їй пенсії має вирішуватися з урахуванням інформації про факт отримання/неотримання пенсії за попереднім місцем проживання.

Абзацом 9 п.2.8. Порядку 22-1 передбачено, що громадянами України які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заяв довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Однак, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломати відносини з росією, що в свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до установ російської федерації

За вказаних обставин, на теперішній час питання щодо призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов призначення пенсії, законодавчо врегульовано.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи заявниці зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 дата заповнення від 08.08.1974:

- з 01.06.1991 по 27.08.1991 року, оскільки запис №14 про звільнення з роботи не завірений відтиском печатки підприємства (організації), чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року;

- з 01.04.1992 року по 19.04.2000 року, оскільки цей період засвідчений печаткою Республіки Молдова, яка не містить перекладу печатки на українську мову.

Відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з порушенням вимог пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Зазначено, що ОСОБА_1 на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебувала та пенсію не отримує.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону №1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом з матеріалів справи, спірним рішенням до загального страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди роботи заявниці зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 дата заповнення від 08.08.1974:

- з 01.06.1991 по 27.08.1991 року, оскільки запис №14 про звільнення з роботи не завірений відтиском печатки підприємства (організації), чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року;

- з 01.04.1992 року по 19.04.2000 року, оскільки цей період засвідчений печаткою Республіки Молдова, яка не містить перекладу печатки на українську мову.

Відповідно до запису № 14 у трудовій книжці НОМЕР_2 позивач у період з 01.06.1991 по 27.08.1991 працювала чоловічим перукарем в МАП «Роксолана».

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

У постанові по справі від 06 березня 2018 року №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16- а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Таким чином, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 08.08.1974 період роботи ОСОБА_2 з 01.06.1991 по 27.08.1991 року підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.

Щодо твердження відповідача про те, що період роботи позивача з 01.04.1992 року по 19.04.2000 року неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки цей період засвідчений печаткою Республіки Молдова, яка не містить перекладу печатки на українську мову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, підписану 29.08.1995 року та ратифіковану Законом України від 29.10.1996 року № 434/96-ВР (далі Угода в галузі пенсійного забезпечення), ця Угода поширюється на державне пенсійне забезпечення громадян, яке встановлене або буде встановлене кожної з держав. Під пенсійним забезпеченням в цій Угоді маються на увазі всі види пенсій, які призначаються громадянам у відповідності із законодавством України або законодавством Республіки Молдова.

Статтею 8 Угоди в галузі пенсійного забезпечення встановлено, що при призначенні пенсії, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, обчислення трудового (страхового) стажу, накопиченого у відповідності і законодавством України і законодавством Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в дію цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, проводиться по законодавству держави, яка призначає пенсію.

Згідно зі статтею 15 Угоди в галузі пенсійного забезпечення необхідні для пенсійного забезпечення документи, які видані у встановленому порядку на території України і на території Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в силу цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, приймаються без легалізації.

З вищевикладеного слідує, що періоди роботи в Республіці Молдова зараховуються в Україні до страхового (трудового) стажу працівника відповідно до законодавства Україні, водночас документи, які видані у встановленому порядку на території Республіки Молдова, приймаються в Україні без легалізації.

Відтак у разі наявності трудової книжки страховий стаж за періоди роботи до 31.12.2003 року, у тому числі на території Республіки Молдова, встановлюється на підставі відповідних записів у ній.

До 17.08.1993 року в Україні була чинна Інструкції про порядок введення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162, дія якої також поширювалась на Республіку Молдова.

Отже, трудова книжка, яка велася на території Республіки Молдова, приймається в Україні без легалізації, і вона є належним документом про підтвердження відповідного стажу роботу.

Таким чином, пенсійний орган зобов`язаний був зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи на території Республіка Молдова на підставі трудової книжки, яка велася в Республіці Молдова.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для зарахування періоду роботи позивача з 01.04.1992 року по 19.04.2000 року до страхового стажу.

Щодо твердження відповідача про те, що в матеріалах звернення відсутній документ про те, що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення рф, як одержувач пенсії, суд зазначає наступне.

15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII (далі Закон №1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1207-VII, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.7 Закону №1207-VII, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234 затверджено Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя (далі - Порядок №234).

У п.1 Порядку №234 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі особи).

Механізм подання та оформлення документів для призначення (поновлення, перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Згідно з п.1.8 розділу І Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Розділ ІІ Порядку №22-1 визначає перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до пп.9 п.2 розд.ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.

Отже, пп.9 п.2 розд.ІІ Порядку №22-1 визначено, що заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта подається лише тими громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 №1871-IX, особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Як свідчать фактичні обставини справи, у 2022 році позивач повернулася на територію України, зареєструвалася у Львівській області, у зв`язку з чим подала заяву про призначення їй пенсії.

Доказів позбавлення громадянства України позивача не надано, позивач має відповідний паспорт та зареєстрована на території Львівської області.

Відповідно до п. 14-4 розділу VХ Прикінцеві положення Закону №1058-IV установлено, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя.

Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначені положення ч. 2 ст. 7 Закону №1207-VІІ, на виконання даної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 234 затверджено Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (далі - Порядок №234), який визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи).

Згідно п. 3 та п. 4 Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

Суд зауважує, що положення вказаних вище Закону № 1058-VІ, п. 14-4 розділу VХ Прикінцеві положення Закону №1058-IV, Закону №1207-VІІ та Порядку №234 розповсюджуються на осіб, громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території та продовжують отримувати пенсію від держави Україна, подавши при цьому відповідну заяву та документи, докази щодо не отримання пенсії від РФ, тому посилання позивача в даній справі на вказані вище положення норми діючого законодавства на неї не розповсюджуються, спростовуються встановленими обставинами по справі.

Неможливість отримання документів позивача з тимчасово окупованої території не є підставою для відмови у призначенні (поновленні) виплати пенсії, тому враховуючи подану заяву позивачем разом із доданими до неї документами, відповідач зобов`язаний здійснити їх перевірку та винести обґрунтоване рішення відповідно до норм чинного законодавства.

При вирішенні цієї справи суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17, та ще раз наголошує, що відсутність документів не є підставою для відмови у відновленні (призначенні) виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують нарахування заробітної плати, а протилежне позбавляє її права на відновлення виплат.

Згідно п. 4.10 Порядку 22-1 вбачається, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05.11.2014 № 637, установлено, зокрема, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.

Таким чином, враховуючи, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, прибула на територію України з м. Керч, зареєструвалася в м. Львів на неї розповсюджується положення постанови КМУ №637 щодо призначення, поновлення виплати пенсії прирівняною до осіб за статусом як внутрішньо переміщених.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Неможливість отримання документів позивача з тимчасово окупованої території на переконання суду не може обмежувати конституційне право та встановлювати підстави для відмови у призначенні, поновленні пенсії позивача з інших підстав, ніж передбачені Законом № 1058- IV.

Статус внутрішньо переміщеної особи не визначений у жодному міжнародному договорі, за яким Україна мала б зобов`язання. Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об`єднаних Націй «Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)) (див. визначення у п. 35 цього рішення).

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним правом міститься у статті 1 Закону України № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який набрав чинності 22 листопада 2014 року (далі - Закону № 1706-VII).

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії є таким, що не ґрунтується на Законі.

Відтак, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 січня 2024 року №134650023419 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Водночас, щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності рішення про відмову у призначення пенсії від 25 січня 2024 року №134650023419, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з дати звернення та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 969,00 грн.

Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 січня 2024 року №134650023419 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.1991 по 27.08.1991 року та з 01.04.1992 року по 19.04.2000 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08.08.1974:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2024 року про призначення пенсії за віком

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22;код ЄДРПОУ 13322403).

СуддяКухар Наталія Андріївна

Часті запитання

Який тип судового документу № 121670612 ?

Документ № 121670612 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 121670612 ?

Дата ухвалення - 17.09.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 121670612 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 121670612 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 121670612, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 121670612, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 17.09.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 121670612 відноситься до справи № 380/16111/24

Це рішення відноситься до справи № 380/16111/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 121670611
Наступний документ : 121670613