Рішення № 121666146, 17.09.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3697/24

2/583/965/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

18.07.2024 до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «ЮНІТ КАПІТАЛ» вмотивована тим, що 28.04.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №653856330 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 22000,00 грн, який зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Однак свої зобов`язання за договором відповідачка не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 66098,36 грн, з них: 15214,80 грн заборгованість по кредиту, 50883,56 грн заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. На підставі договорів факторингу право грошової вимоги по вказаному кредитному договору перейшло до ТОВ «ФК «ЮНІТ КАПІТАЛ». Тому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №653856330 від 28.04.2021 у розмірі 66098,36 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

19.07.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи.

15.08.2024 року від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що проти позову заперечує в повному обсязі, оскільки позивач не набув прав кредитора за договором №653856330 від 28.04.2021 року. Зазначила, що з наданих позивачем доказів вбачається, що кредитний договір №653856330 від 28.04.2021 року станом на момент укладення 28.11.20218 року договору факторингу №28/1118-01 не був укладений з відповідачкою. У зв`язку з чим відступлення неіснуючих станом на 28.11.2018 року прав вимоги майнових прав ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за кредитним договором від 28.04.2021 року на користь ТОВ «Таліон плюс», а в подальшому на користь «ФК Онлайн Фінанс» та позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», суперечить ст.514 ЦК України, тобто позивач не набув прав кредитора по договору від 28.04.2021 року по відношенню до відповідачки ОСОБА_3 . Позивачем не надано належних доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №653856330. А відтак, позивачем не доведено наявність права на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №653856330 від 28.04.2021 року. Крім того, заявлений до стягнення розмір заборгованості є необґрунтованим та спірним. Так, за змістом п.1.3 договору №653856330 від 28.04.2021 року вбачається, що відповідачці надано кредит строк на 30 днів від дати отримання кредиту, а саме до 28.05.2021 року. Відтак, зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право кредитодавця нараховувати проценти за кредитним договором. Тобто після 28.05.2021 року банк не мав законних підстав нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором № 653856330 від 28.04.2021 року. Належних доказів продовження строку дії договору матеріали справи не містять, а саме зазначення у розрахунку заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору не може бути оцінене як належний і допустимий доказ волевиявлення позичальника щодо продовження строку дії кредитного договору. На підставі вищевикладеного просить в позові відмовити в повному обсязі.

19.08.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому зазначив, що твердження представника відповідача про те, що позивач не набув прав кредитора щодо відповідача є хибним, адже позивачу позові чітко прописав та описав усі передачі права вимоги і довів дані процеси з точки зору законодавства. В позові позивач чітко зазначав чому загальна сума заборгованості складає 66098,36 грн., вона є чітко обґрунтована і відповідає умовам договору та законодавству. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №653856330 від 28.04.2021, становить 66098,36 грн. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 14.02.2022- 28.06.2024. Сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі вищевикледного просить позов задовільнити в повному обсязі.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 17.09.2024 року розгляд справи призначено на 17.09.2024 року.

Враховуючи, що від сторін у справі клопотань не надійшло, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторонами не надано, сторони не ініціювали перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження після отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст. 19, ст. 274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом в ухвалі про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст.277-279 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України. З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В розумінні ч. 6 ст.279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Установлено, що 28.04.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №653856330, за умовами якого товариство надає позивальникові кредит на суму 22000,00 грн строком на 30 днів, що є дисконтним періодом, (п. 1.2 договору), який може бути продовжено, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (а.с. 11-13).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV3M67E.

Відповідно до п. 1.4 договору сторони договору погодили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати проценти: виключно за період строку, визначеного в п. 1.2 договору 105,85% річний (0,29% від суми кредиту за кожний день користування ним); за умови продовження строку дисконтного періоду 437,27% річних (1,20% в день від суми кредиту за кожний день користування ним); у випадку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів - 620,50% річних (1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування ним).

У додатку №1 до договору встановлено графік розрахунків.

До укладення кредитного договору, 28.04.2021 ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 10).

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» як клієнтом та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» як фактором укладено договір факторингу №28/1118-01, а 28.11.2019, 31.12.2020 та 31.12.2021 додаткові угоди до нього, на підставі яких ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №653856330, укладеним 28.04.2021 з ОСОБА_2 , у розмірі 47201,60 грн (а.с. 32-44).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по договору №653856330 від 28.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 28.10.2021 складала 66098,36 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15214,80 грн, заборгованість за відсотками 50883,56 грн (а.с. 55).

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» як клієнтом та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» як фактором укладено договір факторингу №05/0820-01, а 03.08.2021 та 30.12.2022 додаткові угоди до нього, на підставі яких ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права грошової вимоги (а.с. 47-54).

14.02.2022 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» як клієнтом та ТОВ «ФК «ЮНІТ КАПІТАЛ» як фактором укладено договір факторингу №14/02/2022-01, за яким ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «ЮНІТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги (а.с. 56-61).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбаченостаттею 11 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина першастатті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина першастатті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина першастатті 514 ЦК Українирегулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першоїстатті 203 ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті512, статті514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третястатті 656 ЦК України); (б) дарування (частина другастатті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 653856330 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 28.04.2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. На час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.

Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідачки ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 653856330 від 28.04.2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюю зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 17.09.2024.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко