Ухвала суду № 121662779, 04.09.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/28528/24

Провадження № 1-кс/127/12414/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання т.в.о. керівника відділу Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_3 , про накладення арешту на «шроту соняшникового Українського походження, гранульованого», приналежного ФГ«СКАРБНИЦЯ - АГРО» та які знаходяться у 28-ми залізничних вагонах, в рамках кримінального провадження № 42023020000000128 внесеного до ЄРДР 24.03.2023, за фіксації судового розгляду технічними засобами,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло вищевказане клопотання ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором, про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023020000000128 від 24.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 209 ККУкраїни, у зв`язку із чим постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що невстановлені особи, які діють від імені ФГ «СКАРБНИЦЯ - АГРО» (код ЄДРПОУ 37443419) здійснюють експорт шроту невідомого походження.

ФГ «СКАРБНИЦЯ - АГРО» (код ЄДРПОУ 37443419), зареєстроване та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області, податкова адреса: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соборна, буд., 37, офіс, 301, основний вид діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Проведеним оглядом податкової звітності, а також зареєстрованих податкових накладних ФГ «СКАРБНИЦЯ - АГРО» встановлено, що впродовж 2023-2024 років господарством не подавалась податкова звітність та не реєструвались податкові накладні.

Допитана директор ФГ «СКАРБНИЦЯ - АГРО» (код ЄДРПОУ 37443419) ОСОБА_4 повідомила, що не причетна до діяльності вказаного товариства.

Водночас встановлено, що службові особи ФГ «СКАРБНИЦЯ - АГРО» 27.08.2024 на підстав митної декларації № 24UA401030002678U0 здійснили оформлення експортних операцій з вивезення за межі митної території України шроту соняшникового Українського походження., гранульованого вагою 996,000 тонн.

Також, останні на підстав митної декларації №24UA401030002679U0 здійснили оформлення експортних операцій з вивезення за межі митної території України шроту соняшникового Українського походження., гранульованого вагою 673,600 тонн. та на підставі митної декларації №24UA401030002680U2 здійснили оформлення експортних операцій з вивезення за межі митної території України шроту соняшникового Українського походження., гранульованого вагою 185,350 тонн.

Вказаний товар невідомого походження, власником якого декларується ФГ«СКАРБНИЦЯ - АГРО», оформлений в режимі експорт, однак не перетнув межі території України.

Підстави і мета відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

За результатом проведених слідчих дій встановлено, що вищезазначений товар власником якого декларується ФГ«СКАРБНИЦЯ - АГРО» розміщений у 25 залізничних вагонах. Так у органу досудового розслідування є підстави вважати, що зазначене майно може бути вивезено за межі території України, що може свідчити про незаконні дії вказаного СГД, направлені на легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.

У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

28.08.2024 винесено постанову про визнання шроту соняшникового Українського походження зазначеного в деклараціях № 24UA401030002678U0, № 24UA401030002679U0, № 24UA401030002680U2 речовими доказами.

Необхідність накладення арешту на товарно-матеріальні цінності

ФГ«СКАРБНИЦЯ - АГРО» обґрунтовується тим, що не застосування цього заходу зумовить до вивезення вказаних ТМЦ за межі митної території України за готівкові кошти.

Крім того, санкція ч. 2 ст. 209 КК України, як додаткова міра покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачає конфіскацію майна. Також у кримінальному провадженні можуть бути заявлені цивільні позови про відшкодування збитків, спричинених в результаті протиправних дій вищевказаних осіб.

Метою накладення арешту на майно відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170

КПК України є збереження речових доказів.

Таким чином, іншим способом, ніж накласти арешт на товарно-матеріальні цінності ФГ«СКАРБНИЦЯ - АГРО», неможливо досягти завдань кримінального провадження. Незастосування даного виду заходу забезпечення суттєво зашкодить кримінальному провадженню, призведе до втрати та зникнення речових доказів.

Перелік і види майна, що належить арештувати.

За результатом проведених слідчих дій встановлено, що на території України знаходиться товарно-матеріальні цінності ФГ«СКАРБНИЦЯ - АГРО», які розміщено у 28-ми залізничних вагонах, з номерами: 95468021; 95943148; 95943080; 55019517; 58509266; 95992475; 95671681; 95467783; 95671657; 58522251; 55019657; 95943056; 95943163; 95943155; 95943130; 91102889; 59828749; 58505082; 53213021; 59596189; 53213039; 98225154; 59828756; 58522236; 95582185; 95943114; 95943072; 95943171.

Документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Відомості щодо, права власності на шрот соняшниковий Українського походження, який розміщений в 28 залізничних вагонах підтверджується митними деклараціями.

З огляду на обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза прихованої реалізації товарно-матеріальних цінностей, які є речовим доказом, розгляд вказаного клопотання необхідно провести без виклику осіб, щодо яких вирішується питання про накладення арешту.

Враховуючи вищевикладене, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно, тому слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав за обставин викладених у ньому.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Так,згідно ч.1ст.170КПК Україниарештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу. Арештна комп`ютернісистеми чиїх частининакладається лишеу випадках,якщо вониотримані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення абоє засобомчи знаряддямйого вчинення,або збереглина собісліди кримінальногоправопорушення,або увипадках,передбачених пунктами2,3,4частини другоюцієї статті,або якщоїх наданняразом зінформацією,що наних міститься,є необхідноюумовою проведенняекспертного дослідження,а такожякщо доступдо комп`ютернихсистем чиїх частинобмежується їхвласником,володільцем абоутримувачем чипов`язаний зподоланням системилогічного захисту. Арештможе бутинакладений іна майно,на якераніше накладеноарешт відповіднодо іншихактів законодавства.У такомуразі виконаннюпідлягає ухваласлідчого судді,суду пронакладення арештуна майновідповідно доправил цьогоКодексу. Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1Закону України "Про теплопостачання" істатті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України"Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Проаналізувавши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку.

Відповідно до протоколу огляду від 29.08.2024 вбачається, що слідчим ОСОБА_3 було проведено огляд у м. Батьово Львівської залізниці, який проводився у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження та в ході даного огляду вилучено двадцять вісім вагонів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті. Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогамистатті 234цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченомустаттею 255цього Кодексу.

Як встановлено в ході розгляду клопотання під час проведення огляду 29.08.2024 у слідчого не було добровільної згоди власника майна на проведення огляду. Крім того, встановлено, що слідчий не звертався до слідчого судді із клопотання про проведення обшуку.

Вищенаведене ставить під сумнів обгрунтованість проведеної слідчим слідчої дії та вилучення майна в розумінні ст. 233 КПК України.

Також орган досудового розслідування у поданому клопотанні посилається на те, що арешт вагонів спрямований на збереження речових доказів.

Проте, клопотання подано в межах матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 209 ККУкраїни, де залізничні вагони не можуть виступати об`єктом вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В судовому засіданні, з матеріалів доданих до клопотання не вбачається наявності жодного доказу на предмет наявності підстав для накладення арешту на майно, а також обгрунтування того, що потереби досудового розслідування виправдовують необхідність накладення арешту на майно третьої особи, яка не має будь якого відношення до кримінального правопорушення та статусу у кримінальному провадженні.

Накладення арешту на майно є порушенням гарантованого Конституцією України права власності, що включає в себе володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

В судовому засіданні та з матеріалів клопотання було встановлено, що слідчий в поданому клопотанні просить суд накласти арешт на рухоме майно, яке, як вказано слідчим у клопотанні, є речовим доказом по кримінальному провадженні.

Разом із тим, з досліджених матеріалів клопотання вбачається, що залізничні вагони не можуть виступати предметом вчинення кримінального правопорушення та речовим доказом у вищезазначеному кримінальному провадженні, що відповідно виключає можливість застосування арешту майна на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесено до заходів забезпечення кримінального провадження, тому, для накладання арешту на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обов`язково повинна бути наявна досить обґрунтована підозра.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручаюся у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що слідчим не доведено необхідності такого арешту з посиланням на належні, допустимі докази, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання т.в.о. керівника відділу Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 174, 175 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання т.в.о. керівника відділу Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_3 , про накладення арешту на «шроту соняшникового Українського походження, гранульованого», приналежного ФГ«СКАРБНИЦЯ - АГРО» та які знаходяться у 28-ми залізничних вагонах, в рамках кримінального провадження № 42023020000000128 внесеного до ЄРДР 24.03.2023 залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_5