Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 212/8035/24
2/212/3573/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,-
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Яводчак Олександр Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 працювала в шкідливих умовах на підприємстві відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» внаслідок чого захворіла на професійне захворювання. Звільнена з підприємства 19.01.2024 року відповідно до п.2 ч. 1 ст. 40 КУпП у зв`язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я. Висновком МСЕК від 13.08.2024 року позивачці первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності-з наступним переоглядом. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивачка втратила своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона не має змоги вести звичне життя та страдає на захворювання. Вказує на те, що у зв`язку з отриманням хронічних професійних захворювань порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, остання позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває біль. Наявність даних негативних явищ в житті Позивача свідчить про постійне перенесення нею больових відчуттів та про необхідність проходження лікування, а також вказує на відсутність у Позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя її та зменшення благ, які остання мала до моменту професійного захворювання та втрати професійної працездатності. Тривалий процес лікування позбавляв позивачки можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічних професійних захворювань, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок отриманого хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначилося та позначається сьогодні на душевному та фізичному станах Позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині. Крім того соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, Позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини в Державі, що також завдає моральних страждань Позивачу. Перелічені вище негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес. Отже факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 325 000 гривень 00 копійок.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.08.2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Представниця відповідачаАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙКОМБІНАТ» скористаласяправом наданнявідзиву,у якомупросила відмовитив задоволенніпозову вповному обсязі.Вказала,що покладенняобов`язку відшкодуватизавдану моральнушкоду можемати місцелише заумови,коли шкодабула викликанапротиправною поведінкоювідповідальної занеї особи.Акцентувала увагусуду,що відроботодавця неповинно вимагатисьстворення умовпраці,які практичноне можливозабезпечити.Вимагається лишесприяння зниженнюнегативного впливушкідливих умовнаскільки цеє обґрунтованоможливим.Умови праціна робочомумісці,безпека технологічнихпроцесів,машин,механізмів,устаткування таінших засобіввиробництва,стан засобівколективного таіндивідуального захисту,що використовуютьсяпрацівником,а такожсанітарнопобутові умовиповинні відповідативимогам законодавства(ст.6Закону України«Про охоронупраці»).Відповідно дост.13Закону України«Про охоронупраці» роботодавецьзобов`язанийстворити наробочому місців кожномуструктурному підрозділіумови працівідповідно донормативно-правовихактів,а такожзабезпечити додержаннявимог законодавстващодо правпрацівників угалузі охоронипраці.Відповідно доДержавних санітарнихнорм таПравил «Гігієнічнакласифікація праціза показникамишкідливості танебезпечності факторіввиробничого середовища,важкості танапруженості трудовогопроцесу»,які затвердженіНаказом Міністерстваохорони здоров`яУкраїни від08.04.2014року №248та зареєстрованів Міністерствіюстиції України06.05.2014року за№ 472/25249,робота вумовах перевищеннягігієнічних нормативів(3клас)дозволена тількиза умовизастосування засобівколективного таіндивідуального захистуі скороченнячасу діїшкідливих виробничихфакторів (захистчасом).Таким чином,обов`язокстворити безпечніумови праціне єабсолютним.В певнихумовах виключитинаявність шкідливихвиробничих факторівне єможливим,тому відроботодавця вимагаєтьсяздійснювати превентивнізаходи,які запобігаютьнегативному впливуцих факторів.Звертаю увагу,що упозивачки фактичнатривалість робочогодня буласкорочена тастановила 7годин,позивачка забезпечуваласязасобами колективногота індивідуальногозахисту відповіднодо типовихгалузевих норм.Роботодавець здійснюваввсі заходи,передбачені чиннимзаконодавством,які спрямованіна зменшеннявпливу тадії шкідливихвиробничих факторівна здоров`япозивачки.З оглядуна зазначеневарто зауважити,що позивачкав позовіне зазначає,яким чиномроботодавець повиненбув знизитишкідливий впливвиробничих факторів.В актірозслідування причинвиникнення хронічногопрофесійного захворювання(отруєння)від 10.06.2024року (вп.20)зазначено наступне:осіб,які порушилизаконодавство проохорону праці,гігієнічні регламентиі нормативи,не встановленочерез тривалийчас роботив умовахдії шкідливихфакторів тазміною керівниківструктурних підрозділівта керівниківдільниць.Вказала,що сумаморальної шкодизначно завищената невідповідає засадамрозумності тасправедливості.При визначеннірозміру моральноїшкоди судмає оцінюватикритерії,визначені ст.23ЦК України,зокрема глибинуфізичних тадушевних страждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації.До тогож привизначенні розміруморальної шкодисуд повиненвиходити іззагальних засадрозумності тасправедливості.У постановіВП ВСвід 15грудня 2020року усправі №752/17832/14-цзроблено висновокпро те,як визначатирозмір моральноїшкоди:суд визначаєйого залежновід характерута обсягустраждань (фізичних,душевних,психічних тощо),яких зазнавпозивач,характеру немайновихвтрат (їхтривалості,можливості відновленнятощо)та зурахуванням іншихобставин.Визначаючи розмірвідшкодування,суд маєкеруватися принципамирозумності,справедливості таспівмірності.Розмір відшкодуванняморальної шкодимає бутине більшим,ніж достатньодля розумногозадоволення потребпотерпілої особи,і неповинен приводитидо їїбезпідставного збагачення Звернула увагу, що позивачці встановлено втрату професійної працездатності 07.05.2024р. Як випливає з доданих документів хворіти на хронічне обструктивне захворювання легень вона почала у 2022 році. Відтак, слід враховувати у даній справі відносну нетривалість спричинених захворюванням моральних страждань позивачки, які вона просить компенсувати.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та не заперечувалося стороною відповідача, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». Звільнена з підприємства 19.01.2024 року відповідно до п.2 ч. 1 ст. 40 КУпП у зв`язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я (а.с. 10-12).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10.06.2024 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: відповідно до п. 18 Акту П-4 встановлено, що причиною виникнення професійних стали: Пил переважно фіброгенної дії: Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% (граніт, шамот, слюда-сирець вуглепородний пил та ін.) в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,11 разів (2,18 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 №1596. Важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, перевищувала на 2 кг і складала 9 кг при нормі до 7 кг; періодичне перебування у вимушеній робочій позі 25% зміни при нормі до 60% - згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014року. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: враховуючи роботу ОСОБА_1 в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва підприємства, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи встановити неможливо (а.с. 13-15).
Відповідно до висновку МСЕК від 13.08.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності (з яких: 25% радикулопатія, 30% ХОЗЛ) з 15.07.2024 року з наступним переоглядом 10.07.2026 року , третя група інвалідності, з 15.07.2024 року у зв`язку з професійним захворюванням, інвалідність встановлена з наступним переоглядлм. ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, та праця в умовах виробничого пилу ( а. с. 17 -17 зворотній).
ОСОБА_1 періодично проходить лікування, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з медичних карт амбулаторного (стаціонарного ) хворого та медичними висновками лікарської експертної комісії (а. с. 22-28).
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 2371 КЗпП Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 55 % встановлення третьої групи інвалідності з 15.07.2024 року та третю групу інвалідності з 15.07.2024 року з наступним переоглядом в 2026 році, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, підставу звільнення з підприємства за станом здоров`я на підставі п.2 ч. 1 ст. 40 КУпП, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 280 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 2800 гривень.
Керуючись ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Яводчак Олександр Васильович до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 280000 (двісті вісімдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень.
В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Повний текст рішення складено 16 вересня 2024 року.
Суддя: І. Б. Чайкін
Судове рішення № 121654230, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 16.09.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 212/8035/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: