Ухвала суду № 121652951, 05.09.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39059/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі:

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

підозрюваної - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021, підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2024 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021, підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України та за підозрами: 1) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України; 2) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України;3) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України;4) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України; 5) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212 та ст. 219 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

17.05.2024 було повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ст. 219, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.

27.06.2024 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2024 до підозрюваної ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 15.07.2024 включно.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням сторона захисту оскаржувала його в апеляційному порядку. За результатами апеляційного розгляду в задоволенні апеляційних скарг відмовлено, а вищевказане рішення слідчого судді залишено без змін.

Надалі, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2024 продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 до 08.09.2024 включно.

Одночасно, слідчим суддею визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 000 000, 00 грн.

Слідчий вказує, що завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 не можливе у зв`язку із необхідністю проведення та завершення слідчих та процесуальних дій, які потребують додаткового часу, а саме необхідно:отримати 11 висновків комп`ютерно-технічних експертиз щодо вилучених у ході проведення обшуків електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, ноутбуків;оглянути інформацію, яка міститься на вилучених у ході проведення обшуків електронних носіїв інформації, мобільних телефонах, ноутбуках, що буде отримана після завершення комп`ютерно-технічних експертиз; після отримання висновків указаних вище експертиз провести інші необхідні слідчі (розшукові) дії з урахуванням результатів експертних досліджень, спрямовані на встановлення можливих свідків учинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у цьому провадженні, або співучасників вчинення злочину;здійснити допити осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, серед яких працівники ДП «ВК «Краснолиманська», ТОВ «Краснолиманське», працівники контролюючих органів, та інші особи; встановити інших осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, та у разі достатніх підстав повідомити їм про підозру (-и) у вчиненні кримінального правопорушення;здійснити огляди вилучених під час обшуків документів, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та за необхідності призначити судові експертизи;провести аналіз інформації, отриманої в операторів транспортних телекомунікаційних мереж;прийняти рішення щодо визнання оглянутих речей і документів речовими доказами у кримінальному провадженні;вжити заходів щодо скасування грифів секретності з матеріальних носіїв інформації, які стали підставами для проведення негласних слідчих (розшукових) дій; за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій здійснити детальний аналіз отриманої інформації та вирішити питання про призначення відповідних судових експертиз (за необхідності);здійснити інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на встановлення істини у справі;з урахуванням здобутих відомостей вирішити питання про остаточну кваліфікацію дій підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 ; за результатами зібраних доказів прийняти рішення у порядку ст. 283 КПК України та виконати вимоги ст. 290 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2024 постановленою у справі № 757/29709/24-к строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 9 (дев`яти) місяців, тобто до 17.02.2025.

Враховуючи вказані обставини, сторона обвинувачення звернулась з клопотанням щодо продовження строку тримання підозрюваної ОСОБА_5 під вартою на шістдесят діб в межах строку досудового розслідування, який є об`єктивно необхідний для проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

Так, на теперішній час ризики, які були враховані судом при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують необхідність продовження строку дії застосованого запобіжного заходу.

Слідчий вказує, що підставою для продовження строку тримання підозрюваної під вартою є на його думку, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, а також наявність ризиків, які не зменшились, продовжують існувати та дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, що зазначені в п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що злочини, які інкримінуються підозрюваній, є тяжкими та особливо тяжкими, один з яких передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для неї переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Так, підозрювана ОСОБА_5 , маючи паспорти громадянина України для виїзду за кордон усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон.

Крім того, підозрювана ОСОБА_5 , може залишити територію України, з метою уникнення кримінальної відповідальності, та вчиняти дії, спрямовані на приховування злочинної діяльності.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що під час проведення обшуку за місцем проведення господарської діяльності, в момент коли слідчі не могли потрапити до приміщення, знищувалися речі і документи, а тому у зв`язку з тим, що на теперішній час не встановлено всіх місць зберігання речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, чорнових / електронних записів з алгоритмом дій учасників, у зв`язку з чим, підозрювана, може вжити заходів щодо знищення, спотворення, приховування речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, наразі встановлено, що до складу злочинної організації входили інші особи, у зв`язку з чим, підозрювана, перебуваючи на волі та маючи свободу дій, може повідомляти відомості, які стали йому відомі в ході слідчих дій у цьому провадженні, а також інші важливі відомості, надавати вказівки на знищення, спотворення або приховання будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що створить перешкоду для подальшого викриття фактів злочинної діяльності злочинної організації, встановлення всіх її членів та їх притягнення до кримінальної відповідальності.

Указаний ризик також підтверджується способом вчинення кримінальних правопорушень, яким притаманні вжиття конспіративних заходів діяльності злочинної організації, спілкування між її членами за допомогою месенджерів з шифруванням передачі даних, додаткового знеособлення кожного з учасників злочинної групи під час спілкування, чіткої ієрархії під час координації дій.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає в тому, що, отримавши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрювана володітиме інформацією стосовно характеризуючих, у тому числі біографічних даних експертів, свідків, які надали органу досудового розслідування показання та висновки, які доводять його участь у вчиненні кримінальних правопорушень. Вказані відомості можуть надати останній можливість, як самостійно, так і з використанням кола своїх знайомих, здійснити незаконний фізичний, психологічний тиск на названих осіб, їх підкуп, або шантаж.

Зазначені вище обставини також свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).

Так, у вказаному кримінальному провадженні залишаються не встановленими службові особи Міністерства енергетики України та працівники правоохоронних органів - Державної податкової служби України, які виступали пособниками у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим їм відомі форми та методи проведення досудового розслідування, якими може скористатись підозрювана. Використовуючи свою обізнаність, підозрювана зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі й шляхом спотворення відповідної інформації, що має значення для досудового розслідування у засобах масової інформації, так як у володінні ОСОБА_7 є телевізійний канал та інтернет видання.

Крім того, у підозрюваної наявне рухоме та нерухоме майно, і перебуваючи на волі, розуміючи ризик їх втратити у зв`язку з можливою конфіскацією, підозрювана може спробувати здійснити відчуження чи переоформити майно на третіх осіб, що унеможливить в подальшому досягнення такої мети кримінального провадження, як забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.

ОСОБА_5 , користуючись зв`язками серед службових осіб правоохоронних і державних органів, зокрема Міністерства енергетики України користуючись своїми фінансовими ресурсами, може як безпосередньо так і опосередковано здійснювати тиск на представників сторони обвинувачення та суд з метою незаконного впливу на перебіг досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень.

Також, стороною обвинувачення підозрюваній інкримінується участь у злочинній організації, ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах, легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом у великих розмірах та доведення державного підприємства до стійкої фінансової неспроможності.

Зокрема, учасники злочинної організації, незважаючи на викриття їх діяльності правоохоронними органами, можуть продовжувати планувати та готувати нові епізоди злочинної діяльності, вживаючи при цьому більш ретельних заходів конспірації, методи зв`язку між собою, місця зустрічі, а також залучаючи до виконання протиправних дій нових осіб, які раніше не потрапляли в поле зору правоохоронців.

Отже, не продовження строку застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дає підстави йому вчинити аналогічні кримінальні правопорушення чи стати їх співучасником. Наведене свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним та іншими членами злочинної організації злочинів, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини, а тому з метою запобігання вказаним ризикам, об`єктивно необхідним продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки підозра необґрунтована.

Адвокат зазначив, що сторона обвинувачення не довела належними та допустими доказами те, що у кримінальному провадженні не зменшились ризики або з`явилися нові.

Відтак, ризики є надуманими та не підтвердженими належними доказами.

Окрім цього, адвокат просив в разі задоволення копотання щодо продовження строку тримання під вартою зменшити розмір застави або ж застосувати зпобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрювана підтримала позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судом при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваної з можливо вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, що дає підстави для продовження запобіжного заходу.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя одночасно враховує, що вказані обставини та докази були встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Так, в судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідуваний та суду, що підтверджується тим, що злочини, які інкримінуються підозрюваній, є тяжкими та особливо тяжкими, один з яких передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для неї переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під варто., проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і , зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Окрім цього, посилання сторони обвинувачення на те, що підозрювана, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені нею злочини може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, на думку слідчого судді в певній мірі є допустими.

Однак, на думку слідчого судді, вказаний ризик із плином часу зменшився, але не настільки, щоб виключити вказаний ризик або звести його до малоймовірності.

Також, доводи слідчого є обгрунтованими, що під час проведення обшуку за місцем проведення господарської діяльності, в момент коли слідчі не могли потрапити до приміщення, знищувалися речі і документи, а тому у зв`язку з тим, що на теперішній час не встановлено всіх місць зберігання речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, чорнових / електронних записів з алгоритмом дій учасників, у зв`язку з чим, підозрювана, може вжити заходів щодо знищення, спотворення, приховування речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Важливими є те, що наразі встановлено, що до складу злочинної організації входили інші особи, у зв`язку з чим, підозрювана, перебуваючи на волі та маючи свободу дій, може повідомляти відомості, які стали йому відомі в ході слідчих дій у цьому провадженні, а також інші важливі відомості, надавати вказівки на знищення, спотворення або приховання будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що створить перешкоду для подальшого викриття фактів злочинної діяльності злочинної організації, встановлення всіх її членів та їх притягнення до кримінальної відповідальності.

З врахуванням зазначеного, ризик, передбачений п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України є обгрунтованим.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеним, оскільки отримавши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрювана володітиме інформацією стосовно характеризуючих, у тому числі біографічних даних експертів, свідків, які надали органу досудового розслідування показання та висновки, які доводять його участь у вчиненні кримінальних правопорушень. Вказані відомості можуть надати останній можливість, як самостійно, так і з використанням кола своїх знайомих, здійснити незаконний фізичний, психологічний тиск на названих осіб, їх підкуп, або шантаж.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З врахуваннямм зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що даних про наявність підстав для скасування підозрюваній запобіжного заходу або його зміни на менш м`який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що ризики є сталими та доведеними. Також, слідий суддя враховує тяжкість покарання, обставини вчинення кримінального правопорушення, які лише приводять до висновку, що більш м`який запобіжний захід станом на день розгляду клопотання не може бути застосований.

Разом з цим, що стосується посилання сторони обвинувачення на наявність ризиків, а саме, що підозрювана буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, які передбачені, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя не приймає його до уваги, з огляду на те, що вони мають досить формальне обґрунтування та в контексті кримінального провадження і особи підозрюваної стороною обвинувачення не доведено.

Також, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, який, на думку суду, належним чином, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, а також покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому, судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваною обов`язків, необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 80 000 000,00 грн., з одночасним покладанням обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків з урахуванням вказаних обставин, оскільки розмір застави, який просить суд орган досудового розслідування, на думку суду є надмірним для підозрюваної та не свідчить, що при такому розмірі не буде досянуто належного балансу між цілями досудового розлідування та правами підозрюваної.

Також, після визначення попереднього розміру застави пройшов певний період, а тому з метою дотримання позицій Європейського суду з прав людини необхідно зменшити розмір застави.

Так, слідчий суддя у відповідністі до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, характер та обставини вчинення злочину, так як вони сформульовані в повідомлені про підозру та приходить до висновку про часткову доведеність ризиків.

Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваної, її стан здоров`я, соціальні зв`язки, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, те, що продовження строку тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, з яких не може бути застосовано жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Відтак, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Продовжити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021, строк тримання під вартою, до 03.11.2024 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 80 000 000 (вісімдесят мільйонів) грн. 00 коп., зобов`язавши підозрювану ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в разі внесення застави, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінального провадження, перелік яких має визначити прокурор та довести до відома підозрюваній;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена, як самою підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 03.11.2024 року включно.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваної ОСОБА_5 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_5 , вона вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_11