Рішення № 121642892, 16.09.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 р. Справа № 120/7118/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Лимара А.В., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 № 024950009483 від 25.04.2024 щодо відмови у призначенні позивачці пенсії згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язання відповідача 2 призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком з 17.04.2024 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до страхового стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1980 по 19.07.1982 в міському професійно-технічному училищі № 92 м. Сєвєродонецька згідно з атестатом № 5700, виданим 19.07.1982.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка у віці 60 років звернулась до відповідача 2 із заявою від 17.04.2024 про призначення пенсії за віком. Разом з тим, враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви було здійснено відповідачем 1, яким прийнято рішення № 024950009483 від 25.04.2024 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. При цьому зі змісту рішення видно, що до страхового стажу позивачки не був зарахований період навчання 01.09.1980 по 19.07.1982 згідно з атестатом № 5700 від 19.07.1982, оскільки на атестаті відсутній підпис директора училища. Позивачка з таким рішенням пенсійного органу не погоджується та вважає його протиправним.

Ухвалою суду від 05.06.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою вирішено витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області матеріали пенсійної справи позивачки.

17.06.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 1 зазначає, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою від 17.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV). За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Одеській області із прийняттям рішення № 024950009483 від 25.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

Відповідач 1 вказує про те, що на момент звернення за призначенням пенсії позивачка досягнула віку 60 років та згідно з наданих документів її страховий стаж становить 30 років 10 місяці 29 днів. При цьому до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 19.07.1982, оскільки на атестаті № 500 від 19.07.1982 відсутній підпис директора училища. Крім того, відповідач 1 не враховує до страхового стажу період з 01.04.2005 по 31.12.2006, згідно з наявних даних в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду. Також відповідач 1 зазначає, що за період ведення підприємницької діяльності з 01.07.2020 по 31.10.2020, згідно наявних даних в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

21.06.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 років. Разом з тим страховий стаж позивачки згідно з рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Одеській області № 024950009483 від 25.04.2024 склав 30 років 10 місяців 29 днів, що не дає їй права на призначення пенсії за віком.

18.06.2024 та 24.06.2024 до суду надійшли відповіді на відзиви, у яких представник позивача заперечує доводи та аргументи відповідачів, викладені у відзивах, та просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав, наведених в адміністративному позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 17.04.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 25.04.2024 № 024950009483, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Зі змісту рішення слідує, що страховий стаж позивачки становить 30 років 10 місяців 29 днів. Водночас до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 19.07.1982 згідно з атестатом № 5700 від 19.07.1982, оскільки на атестаті відсутній підпис директора училища.

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу щодо відмови у призначені пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ, який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови управління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13- 1 (далі Порядок № 22-1).

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Судом встановлено, що позивачка звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду заяви позивачки відповідач 1 прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для такого рішення став висновок про відсутність достатнього страхового стажу, а саме 31 рік.

При цьому за результатами розгляду відповідачем 1 документів, доданих до заяви, до стажу роботи не враховано період навчання з 01.09.1980 по 19.07.1982, згідно з атестатом № 5700 від 19.07.1982, оскільки відсутній підпис директора училища на атестаті.

Перевіряючи вказані доводи відповідача 1 суд враховує, що згідно із ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто надання атестата № 5700 від 19.07.1982 необхідне у двох випадках: за відсутності

трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній.

З матеріалів справи вбачається, що у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 першим міститься запис про її навчання в період з 01.09.1980 по 19.07.1982 в ТУ № 92 м. Сєвєродонецька, згідно атестата № 5700. Тобто запис відповідає реквізитам атестата.

Крім того, судом встановлено, що атестат № 5700 про закінчення міського професійно-технічного училища № 92 м. Сєвєродонецька підписаний заступником директора училища по навчальній роботі, що був виданий позивачці, а тому не може бути поставлений під сумнів, оскільки відсутнє будь-яке рішення, що свідчить про визнання атестату незаконним або недійсним.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись.

Також згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням наявних доказів, суд вважає, що період навчання з 01.09.1980 по 19.07.1982, згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , підлягає до зарахування до загального страхового стажу позивачки, як такий, що підтверджується даними трудової книжки та іншими документами.

Відтак рішення № 024950009483 від 25.04.2024 за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком є таким, що прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що у зазначеному рішенні пенсійний орган також вказує на відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду в період роботи позивачки з 01.04.2005 по 31.12.2006, згідно з наявних даних в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, а також, що відсутній період ведення підприємницької діяльності з 01.07.2020 по 31.07.2020, згідно з наявних даних в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5.

З наведеного слідує, що при вирішенні заяви позивачки про призначення пенсії за віком, до її страхового стажу не було зараховано також інші періоди трудової діяльності, а не лише період навчання з 01.09.1980 по 19.07.1982, і позивачка в цій частині не оскаржує дій пенсійного органу.

Як зазначено у пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (параграф 25).

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що відповідач 1 неналежно розглянув заяву позивачки від 17.04.2024 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняв передчасне і протиправне рішення за № 024950009483 від 25.04.2024, яким відмовив позивачці у призначенні такої пенсії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Під час розгляду цієї справи, в межах заявлених позовних вимог та доводів позивачки суд надав оцінку тим підставам, що, на думку пенсійного органу, перешкоджали призначенню ОСОБА_1 пенсії за віком.

Разом з тим, у зв`язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачці пенсії вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої дискреційні повноваження, повинен повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

За встановлених обставин справи, зокрема беручи до уваги, що до страхового стажу позивачки також не були зараховані інші періоди трудової діяльності, оцінка яких не охоплюється предметом цього позову, але які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії, зокрема її розміру, і позивачка може надати додаткові документи на їх підтвердження або аргументовано просити пенсійний орган врахувати їх при призначенні пенсії, саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів позивачки у даному випадку суд вважає найбільш ефективним і таким, що не буде суперечити закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області № 024950009483 від 25.04.2024 та покладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як пенсійний орган за місцем проживання позивачки, зарахувати до страхового стажу позивачки період навчання з 01.09.1980 по 19.07.1982 в міському професійно-технічному училищі № 92 м. Сєвєродонецька згідно з атестатом № 5700 від 19.07.1982 та повторно розглянути заяву позивачки від 17.04.2024 про призначення пенсії за віком. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки ухвалою суду від 05.06.2024 про відкриття провадження у справі позивачку звільнено від сплати судового збору, а інших документально підтверджених судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл за результатами розгляду цієї справи не вирішується.

Позивачка також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

У зв`язку з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов`язком.

В силу положень ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а обставини справи не вказують на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення в зобов`язальній частині, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов`язку подати звіт про виконання судового рішення у відповідності до вимог ст. 382 КАС України. При цьому додатково враховуються положення ст. 383 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.04.2024 № 024950009483 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01.09.1980 по 19.07.1982 в міському професійно-технічному училищі № 92 м. Сєвєродонецька згідно з атестатом № 5700 від 19.07.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 );

2) представник позивачки: адвокат Лимар Андрій Вікторович (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: вул. Магістратська, буд. 156 А, офіс. 202, м. Вінниця, 21020);

3) відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012);

4) відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).

Повне судове рішення складено 16.09.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович