Рішення № 121635960, 16.09.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 рокусправа № 380/13787/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівському районі м. Львова встановити до пенсії з 01.01.2024р. підвищення до пенсії, як реабілітованому громадянину у розміру 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ст.77 пункту «г», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що як репресована особа, яку реабілітовано, має право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, однак на звернення до відповідача, отримала відмову у здійсненні такого нарахування. Вважає таку бездіяльність протиправною та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.06.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 19.07.2024 (вх.№55365) в якому заперечує проти позову повністю та вказує, що згідно з довідкою про реабілітацію від 08.03.2023 №17, яка видана управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_1 разом із сім`єю було виселено на спецпоселення із с. Глуховичі, Пустомитівського району до Кемеровської області, з якого звільнена в 1958 році та на підставі ст.3 Закону №992 була реабілітована. Крім того, згідно з довідкою про реабілітацію від 13.03.2023 №22/2-3462-23, яка видана Львівською обласною прокуратурою, ОСОБА_3 1916р.н., 28.08.1947 разом із сім`єю було виселено на спецпоселення до Кемеровської області, з якого звільнено 24.04.1956 та на підставі ст.3 Закону №992 був реабілітований. Із відомостей зазначених у цих довідках відсутня інформація про встановлений факт переселення та реабілітації позивача. Крім того, позивач станом на 04.07.2024 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, зокрема про зміну надбавки членам сімей реабілітованих не зверталась. Відповідно підвищення до пенсії згідно пункту "г" статті 77 Закону 1788, з 01.09.2008 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення" (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 92 "Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654") репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн. Чинним законодавством не передбачено іншого розміру зазначеного підвищення. Просив відмовити у задоволенні позову повністю

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 з 28.06.1999 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Львівської області як одержувач пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Станом на 01.07.2024 розмір пенсії становить 5353,68, та складається з: 4059,87 - розмір пенсії за віком; 613,86-доплата за понаднормовий стаж; 43,52-надбавка членам сімей реабілітованих; 456,00 компенсаційна виплата 75-річним, що не заперечується відповідачем.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.03.2023 позивач має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Згідно з довідкою № 17 від 08.03.2023 виданої Головним управлінням внутрішніх справ України у Львівській області, 21.10.1947 ОСОБА_4 , 1927 р.н. , ОСОБА_1 1944 р.н. із села Глуховичі Пустомитівського району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 27.01.1948, виселено з конфіскацією майна в Кемеровську область, по політичних мотивах, як члени сім`ї учасника ОУН. Звільненні із спецпоселення 03.07.1958 року із Кемеровської області.

Згідно з довідкою про реабілітацію від 13.03.2023 №22/2-3462-23, яка видана Львівською обласною прокуратурою, ОСОБА_3 1916р.н., 28.08.1947 разом із сім`єю було виселено на спецпоселення до Кемеровської області, з якого звільнено 24.04.1956 та на підставі с.3 Закону №992 був реабілітований.

Відповідно до паспорта серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Глуховичі, Пустомитівського району, Львівської області, українка.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (прізвище після одруження ОСОБА_1 ) одружились, про що в книзі актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис № 5.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на території України на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Нормою ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:

- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958 і ст. 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28.10.1989 "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14.04.1989 "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";

- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 1871 Кримінального кодексу України;

- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (ст. 1 доповнено ч. 3 згідно із Законом №2353-12 від 15.05.1992).

Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон №2235) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Так, серед іншого, змінена назва закону на: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", а також викладено в новій редакції преамбулу та ст.ст. 1, 3, 6 Закону № 962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" .

Зміни набули чинності 05.05.2018.

Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Відповідно до визначення, яке міститься у ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Статтею 4 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" передбачено "поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей".

Законом України від 15.05.1992 №2353-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" з метою вдосконалення дії Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" Верховна Рада України постановила внести доповнення до Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", зокрема доповнити статтю 1 новою частиною третьою такого змісту: "Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами".

Відповідно до довідки Львівської обласної прокуратури від 13.03.023 №22/2-3462-23 ОСОБА_3 ,1916р.ню 28.08.1947 р. вироком Військового Трибуналу військ МВС Львівської області був виселений до Кемерівської області на спецпоселення з конфіскацією майна, звідки звільнений 17.07.1953р.

Відповідно до довідки від 08.03.2023 № 17, виданої Головним Управлінням внутрішніх справ Львівської області, ОСОБА_1 ,1944 р.н., ОСОБА_4 , 1927 р.н., 21.10.1947 із села Глуховичі Пустомитівського району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 27.01.1948 виселені на спецпоселення в Кемерівську область з конфіскацією майна, з якого звільнені 03.07.1958. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи реабілітована, з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Статтею 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» визначено, що репресованою особою є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; членами сім`ї є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.

Так, суд зазначає, що позивачка була репресованою особу разом із батьками.

Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено,- 43,52 грн.

Стаття 28 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум, відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст. 28 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не п.п. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.

Аналізуючи співвідношення підп. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Одночасно з цим суд ураховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у разі невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

За цих обставин суд вважає, що в цьому випадку ефективним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з п. «г» ст. 77 Закону № 1788-XII, як репресованій та згодом реабілітованій особі, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірності вчинених дій, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права.

Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході вирішення спору.

За наведених підстав, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 14, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10, ЄДРПОУ 13814885)- задовольнити повністю .

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області встановити підвищення до пенсії, ОСОБА_1 з 01.01.2024р. як реабілітованому громадянину у розміру 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ст.77 пункту «г», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна