Рішення № 121634150, 16.09.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 вересня 2024 р. Справа № 120/2373/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0868843-2407-0228-UA32040030000083910 від 14.12.2023 року, а тому, з метою його скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

У встановлений судом строк представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності позивача перебуває об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 196,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Інформація про те, що будинок перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому фізичній особі ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано податкове повідомлення-рішення за 2022 рік: ППР № 0868843-2407-0228 від 14.12.2023р. на суму 1235,00 грн. Окрім того, згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків, 24 лютого 2012 року в картку платника був внесений запис в якому міститься інформація про реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, на переконання представника відповідача, Головне управління ДПС у Вінницькій області при прийнятті рішення, діяло на підставі, та в спосіб передбачений законодавством.

У відповіді на відзив позивач вказує, що він з 2020 року має статус фізичної особи-підприємця, а тому, податкова адреса (місце реєстрації), що є визначальною для застосування пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України і прийняття позитивного чи негативного рішення щодо формування та надіслання ППР, - є достовірно відомою відповідачу, як контролюючому органу.

В той же час, згідно запису № 2 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.12.2023 року позивача з 07.07.2020 року взято на облік як платника податків Головним управлянням ДПС у Київській області.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач вважає, що належним суб`єктом, що уповноважений обчислювати податок на нерухомість, формувати та направляти йому відповідне податкове повідомлення-рішення, є Головне управляння ДПС у Київській області.

Окрім того, позивач вказує, що житловий будинок щодо якого відбулось нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є майном, що перебуває в спільній сумісній власності позивача та його дружини.

Враховуючи загальну площу будинку (196 кв. м), норми Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України в частині розміру часток в спільній сумісній власності слід дійти висновку, що кожному співвласнику будинку належить по 50 % від загальної кількості квадратних метрів, тобто по 98 кв. м (196 кв.м / 2 особи).

На переконання позивача, дія норми підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України поширюється на кожного із співвласників житлового будинку і застосовується щодо кожного з них окремо. Оскільки загальна площа житлового будинку, який належить позивачу та його дружині на праві спільної сумісної власності, складає 196 кв. метрів, а кожному з них належить по 98 кв. м відповідно, то база оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - відсутня.

Окрім вказаного, позивач звертає увагу на те, що відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що 24.02.2012 року в картку платника внесено запис, в якому міститься інформація про реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . З наведеної інформації виходить те, що база даних, з якої згенерована ця інформаційна довідка, ведеться необ`єктивно, оскільки вулиця Марії Литвиненко-Вольгемут це нова назва вулиці, яка раніше мала назву " ОСОБА_2 ".

Таким чином, на переконання позивача вулиця, назва якої з`явилась у 2015 році не могла бути внесеною в базу даних у 2012-му році. Такі розбіжності вказують на те, що відповідач використовує у своїй діяльності базу даних, відмінну від першоджерела - Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, що є порушенням вимог п. 70.15 ст. 70 ПК України.

На підставі вищезазначеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом установлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 196,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

14.12.2023 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 0868843-2407-0228-UA32040030000083910, за податковий період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року в розмірі 1235,00 грн.

Вважаючи протиправним прийняте відповідачем рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.3.1, пп.266.3.3 п. 266.3, пп.266.5.1 п. 266.5, пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з ст.2, ч.1 ст.5, ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Згідно з вимогами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/ об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартир / квартири незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири / квартир та житлового будинку / будинків, у тому числі їх часток),- на 180 кв. метрів.

Як слідує з матеріалів справи, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано податкове повідомлення-рішення за 2022 рік, у зв`язку з наявністю в його власності житлового будинку загальною площею 196,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, в свою чергу вважає протиправним дане рішення контролюючого органу, зокрема з тих підстав, що вказаний будинок був придбаний ним під час шлюбу, а тому перебуває у спільній сумісній власності з його дружиною.

Однак, суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб надає підпункт 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, яким встановлено наступне:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Отже, про наявність у фізичної особи об`єктів власності, контролюючий орган дізнається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як слідує з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності позивача перебуває об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 196,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, розмір частки права власності вказано 1, а інформація про те, що будинок перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.

За аналогічних підстав суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що будівництво будинку відбувалось за рахунок належних йому та його дружині на праві спільної сумісної власності коштів, які, в свою чергу, не підтверджені будь-якими доказами.

З вказаного слідує, що позивачу обґрунтовано нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на житловий будинок загальною площею 196,0 кв.м.

Надаючи оцінку посиланням позивача на неналежного суб`єкта владних повноважень, який прийняв спірне рішення та направлення поштової кореспонденції контролюючим органом на адресу, за якою відповідач не був зареєстрований суд зазначає наступне.

Згідно з п.42.1,42.2, 42.3 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Згідно з п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до п.70.7 ст.70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підп.70.2.4 п.70.2 ст.70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація, в тому числі про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.

Таким чином, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов`язаний подати відповідному контролюючому органу заяву для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків або заяву про внесення змін до Державного реєстру, в тому числі щодо місця проживання.

Однак докази того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання, відсутні.

У той же час, позивачем не заперечується, що станом на 06.02.2018 року (дата реєстрації прав на спірний будинок) його податковою адресою була АДРЕСА_2 .

На переконання суду, факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем не позбавляє його обов`язку виконання вищезазначених вимог податкового кодексу в частині повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси.

При цьому, як слідує з матеріалів, долучених позивачем до позовної заяви, право власності на житловий будинок загальною площею 196,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , позивач набув 06.02.2018 року, а податкову адресу змінив 08.08.2018 року, тоді, коли на податковий як платника податків Головним управлянням ДПС у Київській області ОСОБА_1 взято на облік лише з 07.07.2020 року, що свідчить про пропуск останнім строків, визначених статтею 66 КАС України, в які він зобов`язаний був повідомити контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси.

Враховуючи викладені вище обставини та аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, суд зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №826/17798/18, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, зокрема, щодо внесення змін до найменування вулиці за якою обліковувався позивач, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, відповідно до вимог статей 132, 139 КАС України, суд не вирішує питання про стягнення в користь позивача понесених судових витрат (судового збору).

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150)

СуддяЧернюк Алла Юріївна