Рішення № 121634099, 16.09.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 р. Справа № 120/1552/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю винесеного ГУ ПФУ в Хмельницькій області рішення від 27.09.2023 № 024650003271, яким відмовлено у призначені позивачу пенсії за віком та зарахуванні до його страхового стажу періоду навчання в середньому професійно-технічному училищі №7 м. Вінниці з 01.09.1976 по 11.07.1979 згідно з дипломом від 11.07.1979 серії НОМЕР_1 , періоду роботи з 02.07.1992 по 29.01.1996 згідно із записом в трудовій книжці від 14 липня 1982 серії НОМЕР_2 та періодів підприємницької діяльності з 26.03.1997 по 13.04.1997, з 16.12.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.10.2004 по 29.02.2004, з 01.11.2008 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.08.2010 по 15.09.2016.

Ухвалою від 14.02.2024 судом відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

22.03.2024 на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові.

Зазначає, що згідно з рішенням від 27.09.2023 № 024650003271 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи 28 років, передбаченого ч. 2 ст. 26 Закону №1058-VI. До страхового стажу позивача не зараховано певні періоди:

- період навчання з 01.09.1976 по 11.07.1979 згідно з дипломом від 11.07.1979 серія НОМЕР_1 , оскільки прізвище особи (російською - ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявника (російською - ОСОБА_3 );

- період з 02.07.1992 по 29.01.1996, оскільки в записі про звільнення з роботи не читається печатка підприємства;

- період підприємницької діяльності з 26.03.1997 по 13.04.1997, з 16.12.1997 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків, з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.10.2004 по 29.02.2004, з 01.11.2008 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.08.2010 по 15.09.2016, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на викладене відповідач 2 вважає, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з чим в позові просить відмовити.

Окрім того у відзиві на позовну заяву відповідач також заявив клопотання про розгляд даної справи з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 01.04.2024 судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача 2 відмовлено.

10.04.2024 на адресу суду від відповідача 1 також надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові.

ГУ ПФУ у Вінницькій області мотивуючи свій відзив вказує, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Відповідач 1 зазначає, що відповідно до рішення від 27.09.2023 № 024650003271, вік позивача на момент звернення становив 62 роки, страховий стаж 14 років 11 місяців 29 днів. До страхового стажу відповідачем 2 не зараховано певні період у зв`язку з наявними недоліками в трудовій книжці позивача та не наданням відповідних документів для підтвердження ведення позивачем підприємницької діяльності.

ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає, що винесене рішення від 27.09.2023 № 024650003271 є правомірним та підстав для його скасування не має.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, таке.

16.08.2021 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Позивачу було видано письмове повідомлення в якому було зазначено, що призначення пенсії неможливо, оскільки трудова книжка серії НОМЕР_2 від 14.07.1982 виписана на прізвище ОСОБА_1 в той час як паспорт громадянина України виписаний на ОСОБА_1 .

В подальшому позивач звернувся до українського бюро лінгвістичної експертизи із заявою про надання експертного висновку щодо ідентичності прізвищ ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

06.08.2021 позивачу було видано висновок, яким підтверджено ідентичність прізвищ ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Надалі позивач звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.07.2023 було встановлено факт належності позивачу трудової книжки серії НОМЕР_3 .

22.08.2023 позивач знову звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) (далі - Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення № 024650003271 від 27.09.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Так, за даним рішенням відповідач 2 визначив страховий стаж позивача із врахуванням пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який становить 14 років 11 місяців 29 днів.

При цьому відповідач 2 в рішенні № 024650003271 від 27.09.2023 не зарахував до страхового стажу позивача такі періоди:

- період навчання з 01.09.1976 по 11.07.1979 згідно з дипломом від 11.07.1979 серія НОМЕР_1 , оскільки прізвище особи (російською - ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявника (російською - ОСОБА_3 );

- період з 02.07.1992 по 29.01.1996, оскільки в записі про звільнення з роботи не читається печатка підприємства;

- період підприємницької діяльності з 26.03.1997 по 13.04.1997, з 16.12.1997 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків, з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.10.2004 по 29.02.2004, з 01.11.2008 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.08.2010 по 15.09.2016, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи, що орган Пенсійного фонду протиправно не зарахував до страхового стажу позивача вищезазначені період та, у зв`язку з цим, протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком , позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови, порядок обчислення, підтвердження та зарахування періодів роботи (трудового стажу) до страхового стажу для призначення пенсії, врегульовані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV), Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 N 1788-XII (надалі Закон N 1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 N 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 N 13-1) (далі - Порядок N 22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 N 637 (далі - Порядок N 637).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Позивач на дату звернення до пенсійного органу (22.08.2023) досяг 62 років, відповідно до рішення від 27.09.2023 № 024650003271 пенсійний вік визначений статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV становить 60 років, а необхідний страховий стаж має становити 28 років.

Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 також визначено, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27.09.2023 №024650003271 про відмову у призначенні пенсії, до страхового стажу позивача не зараховані наступні періоди:

- період навчання з 01.09.1976 по 11.07.1979 згідно з дипломом від 11.07.1979 серія НОМЕР_1 , оскільки прізвище особи (російською - ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявника (російською - ОСОБА_3 );

- період з 02.07.1992 по 29.01.1996, оскільки в записі про звільнення з роботи не читається печатка підприємства;

- період підприємницької діяльності з 26.03.1997 по 13.04.1997, з 16.12.1997 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків, з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.10.2004 по 29.02.2004, з 01.11.2008 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.08.2010 по 15.09.2016, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мотивуючи свою відмову у незарахуванні періоду навчання з 01.09.1976 по 11.07.1979 згідно з дипломом від 11.07.1979 серія НОМЕР_1 , відповідач зазначив, що прізвище особи (російською - ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявника (російською - ОСОБА_3 ).

Суд не погоджується із вищезазначеним з огляду на таке.

Відповідно до інформації зазначеної в листі державного навчального закладу "Вище професійне училище №7 м. Вінниці" ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчався в ПТУ№7 м. Вінниці з 01 вересня 1976 року по 11 липня 1979 року за професією штукатур; лицювальник-плиточник другого розряду. При виписці диплому була допущена помилка, де неправильно зазначене прізвище ОСОБА_1 , а в поіменній книзі зарахування учнів на навчання та в указі про зарахування рахується учень ОСОБА_1 , тому правильно читати в дипломі ОСОБА_1 .

Окрім того, позивач вже встановлював факт приналежності йому трудової книжки в якій слугувала ідентична помилка в його прізвищі, про що свідчить рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.07.2023 по справі №138/1463/23.

Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, про неправомірність висновків відповідача 2 щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1976 по 11.07.1979, оскільки такий період знайшов своє належне підтвердження в процесі розгляду справи.

Щодо незарахування позивачу до страхового стажу періоду з 02.07.1992 по 29.01.1996, суд зазначає наступне.

Відповідач 2 в рішенні вказав, що до страхового стажу незараховується період з 02.07.1992 по 29.01.1996, оскільки в записі про звільнення позивача з роботи не читається печатка підприємства.

Так, з цього приводу суд зважає на те, що на момент заповнення спірного запису трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 (запис № 19 від 29.01.1996) була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Досліджуючи зміст записів трудової книжки ОСОБА_4 від 14 липня 1982 року серії НОМЕР_4 , судом встановлено, що на запису про звільнення позивача під № 19 від 29.01.1996 дійсно наявний відтиск печатки підприємства, який не є читабельним.

Однак суд зазначає, що хоч і печатка під таким записом про звільнення позивача нечитається, проте такі обставини не є достатньою підставою для висновку про незарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому суд враховує, що вказані в трудовій книжці записи зроблено у хронологічній послідовності, містять необхідні відомості про роботу у такий період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дату звільнення з посади, зазначення відомостей, на підстави чого внесені відповідні записи.

Наведене спростовує сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами. Тобто, суд вважає такі записи належними та допустимими доказами для підтвердження трудового стажу позивача.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Поряд із тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тобто, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки або ж іншої документації на підприємстві, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений і у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Таким чином на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків за формальні недоліки, які містить трудова книжка, позаяк такі недоліки не пов`язані із виною позивача.

При цьому, належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в трудовій книжці позивача, матеріали справи не містять, і остання в судовому порядку недійсною не визнавалась. Доказів протилежного відповідачем надано не було.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що не зарахування відповідачем 2 періоду роботи позивача з 02.07.1992 по 29.01.1996 до страхового стажу є протиправним.

Що ж до незарахуваного до страхового стажу позивача період підприємницької діяльності з 26.03.1997 по 13.04.1997, з 16.12.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.10.2004 по 29.02.2004, з 01.11.2008 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.08.2010 по 15.09.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону N 1058-ІVзастрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як вже попередньо наголошувалося судом частинами першою та другою статті 24 Закону N 1058-ІVвизначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту а, б статті 3 Закону N 1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема:

- особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

- особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно зі статтею 56 Закону N 1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою набуття права на трудову пенсію фізичній особі-підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 1 ч. 3-1 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону N 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку N 22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком N 637.

Відповідно до п. 4 Порядку N 637 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи вищенаведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Відповідно до підпункту 2 п. 2.1 Порядку N 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути наступні документи, а саме: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 по справі N 643/20104/15-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності за спірний період, як на єдиний доказ, позивач посилається на довідку, яка видана ГУ ДПС у Вінницькій області від 16.02.2021 за №170/02-32-24-08.

В вищезазначеній довідці зазначено, що гр. ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , перебував на обліку в Могилів-Подільській ДПІ, як фізична особа-підприємець з 01.01.1995 по 15.09.2016. За період з 01.04.2008, 01.01.2010 перебував на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку. За період з 01.01.2013 по 01.04.2013 перебував на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку 2 групи, а з 01.04.2013 по 15.09.2016 перебував на загальній системі оподаткування.

Втім, суд враховує, що зі змісту цієї довідки неможливо підтвердити обставини щодо того, на якій системі оподаткування перебував позивач за період до 31.12.2003 та й сплату страховий внесків за вказаний період, як і не можливо підтвердити те, що починаючи з 01.01.2004 позивач сплачував страхові внески, позаяк згідно зазначених відповідачем обставин згідно індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про сплату страховий внесків відсутні.

При розгляді цієї справи суд акцентує увагу на тому, що будь-яких інших документів, що підтверджують провадження позивачем підприємницької діяльності у спірний період за спрощеною системою оподаткування, а також доказів сплати позивачем страхових внесків до суду не надано, що дозволяє дійти висновку, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження належними доказами згаданих обставин не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу спірних періодів підприємницької діяльності.

Отже, в цій частині вимоги заявленого позову задоволеними бути не можуть у зв`язку з їх не доведенням фактичними доказами.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до пенсійного органу щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 26.03.1997 по 13.04.1997, з 16.12.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.10.2004 по 29.02.2004, з 01.11.2008 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.08.2010 по 15.09.2016 надавши додаткові докази, необхідні для зарахування до його страхового стажу вищезазначених періодів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при вирішенні питання за заявою позивача від 22.08.2023 про призначення пенсії за віком не в повній мірі з`ясувало усі обставини, що стосуються зарахування до його страхового стажу окремих періодів його діяльності, зокрема періоду навчання з 01.09.1976 по 11.07.1979 та періоду роботи з 02.07.1992 по 29.01.1996 та безпідставно не врахувало відповідні періоди до його страхового стажу, суд вважає, що оскаржуване рішення від 27.09.2023 №024650003271 є протиправним та таким, що належить скасувати у відповідних частинах. В іншій частині оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача в частині оскарження дій відповідача 2 пов`язаних із відмовою в призначенні пенсії, оскільки саме по собі часткове скасування рішення є самодостатнім способом захисту порушеного права та фактично включає в себе і висновок суду про протиправній дій пенсійного органу щодо безпідставного неврахування окремих періодів його діяльності до страхового стажу.

Щодо наступної позовної вимоги зобов`язального характеру, то суд враховує, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоду його навчання з 01.09.1976 по 11.07.1979 згідно з дипломом від 11.07.1979 серії НОМЕР_1 , та періоду роботи з 02.07.1992 по 29.01.1996 згідно із записом в трудовій книжці серії НОМЕР_4 .

В решті же позовних вимог необхідно відмовити.

Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422,40 грн. (як за дві вимоги немайнового характеру)

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, тому на користь позивача слід стягнути половину сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.09.2023 №024650003271 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1976 по 11.07.1979 та періоду роботи з 02.07.1992 по 29.01.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1976 по 11.07.1979 згідно з дипломом від 11.07.1979 серії НОМЕР_1 та період роботи з 02.07.1992 по 29.01.1996 згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16.09.24.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403);

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ: 21318350).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович