Рішення № 121634070, 13.09.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 вересня 2024 р. Справа № 120/18735/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що його довіритель працював суддею Вінницького міського суду Вінницької області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2023 року № 1018/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вінницького міського суду Вінницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року № 63-к позивача відраховано зі штату Вінницького міського суду Вінницької області як такого, що звільнений у відставку.

В подальшому, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10 листопада 2023 року № 023830025720 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01 листопада 2023 року у розмірі 70% від суддівської винагороди, виходячи зі стажу роботи 30 років 07 місяців 03 дні.

Водночас при призначенні позивачу пенсії відповідачем не було враховано період проходження ним військової служби, половину строку навчання в університеті, стаж роботи на посаді стажиста помічника прокурора та помічника прокурора, у зв`язку із чим представником позивача подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заяву, у якій просив зарахувати згадувані вище періоди до суддівського стажу.

Проте листом відповідача від 08 грудня 2023 року заявника повідомлено про те, що відповідно до частини 1 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Відтак підстави для зарахування періоду служби у військово-морському флоті, половини строку навчання на юридичному факультеті, періодів роботи на посаді стажиста помічника прокурора та помічника прокурора у пенсійного органу відсутні.

Не погодившись із такими діями пенсійного органу, представник позивача звернувся з цим позовом до суду із вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу позивача періоду служби у військово-морському флоті (03 роки 01 місяць), половини строку навчання на юридичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Григоровича Шевченка (2 роки 05 місяців 15 днів), роботи на посаді стажиста помічника прокурора Ленінського району м. Вінниці (1 рік), роботи на посаді помічника прокурора Ленінського району м. Вінниці (11 місяців 30 днів), роботи на посаді помічника прокурора м. Вінниці (07 місяців 28 днів);

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згадувані вище періоди роботи, а також з 01 листопада 2023 року здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 86% від розміру місячної суддівської винагороди за останньою посадою відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області від 01 листопада 2023 року № 4-35/0426.

Ухвалою від 21 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків в частині необхідності надання доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Зокрема представнику позивача запропоновано подати докази, які б підтверджували проходження ОСОБА_1 служби у військово-морському флоті, навчання в Київському державному університеті імені Тараса Григоровича Шевченка, роботи на посаді стажиста помічника прокурора Ленінського району м. Вінниці, помічника прокурора Ленінського району м. Вінниці та помічника прокурора м. Вінниці.

Того ж дня представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів. У такому клопотанні представник позивача просив витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області матеріали пенсійної справи його довірителя.

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Також цією ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано у відповідача докази проходження ОСОБА_1 служби у військово-морському флоті, навчання на юридичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Григоровича Шевченка, роботи на посаді стажиста помічника прокурора Ленінського району м. Вінниці, роботи на посаді помічника прокурора Ленінського району м. Вінниці та роботи на посаді помічника прокурора м. Вінниці.

28 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Як зазначає представник відповідача далі, відповідно до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відтак, на думку представника пенсійного органу, законодавством чітко визначено підстави та процедура призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також визначення його розміру.

Так, ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою доповнено статтю 137 на підставі Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", який набрав чинності 05 серпня 2018 року, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід роботи (професійної діяльності), вимоги щодо якого визначено законом та надає право для призначення на посаду судді.

Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що підстави для зарахування періодів служби у військово-морському флоті, половину навчання на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, роботи на посаді стажиста помічника прокурора, роботи на посаді помічника прокурора до стажу роботи, що дає право на призначення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, відсутні.

При цьому розрахований стаж ОСОБА_1 на посадах судді (голови суду, заступника голови суду) склав 30 років 07 місяців 03 дні (з 29 березня 1993 року по 31 жовтня 2023 року).

Відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 12 жовтня 1981 року по 12 листопада 1984 року.

Згідно з дипломом серії НОМЕР_2 , що виданий 20 червня 1990 року (реєстраційний № НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 в 1985 році вступив до Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка і в 1990 році закінчив повний курс названого університету за спеціальністю правознавство. Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 19 червня 1990 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста.

Із записів з трудової книжки серії НОМЕР_4 слідує, що з 01 серпня 1990 року по 01 серпня 1991 року ОСОБА_1 обіймав посаду стажиста за посадою помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці; з 02 серпня 1991 року по 25 березня 1992 року - помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці; з 26 березня 1992 року по 01 липня 1992 року - старшого помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, а з 01 серпня 1992 року по 28 березня 1993 року - помічника прокурора міста Вінниці.

Рішенням ІІ сесії 21 скликання Вінницької обласної Ради народних депутатів від 26 березня 1993 року "Про обрання народних суддів" ОСОБА_1 обрано на посаду народного судді Ленінського районного суду міста Вінниці.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2023 року № 1018/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вінницького міського суду Вінницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2023 року № 63-к позивача відраховано зі штату Вінницького міського суду Вінницької області як такого, що звільнений у відставку.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення йому щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10 листопада 2023 року № 023830025720 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01 листопада 2023 року у розмірі 70% від суддівської винагороди, виходячи зі стажу роботи 30 років 07 місяців 03 дні.

Проте при призначенні позивачу пенсії відповідачем не було враховано період проходження ним військової служби, половину строку навчання в університеті, стаж роботи на посаді стажиста помічника прокурора та помічника прокурора, у зв`язку із чим представником позивача подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заяву, у якій просив зарахувати згадувані вище періоди до суддівського стажу ОСОБА_1 .

Листом відповідача від 08 грудня 2023 року вих. № 20024-18407/М-02/8-0200/23 заявника повідомлено про те, що відповідно до частини 1 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Відтак підстави для зарахування періоду служби у військово-морському флоті, половини строку навчання на юридичному факультеті, періодів роботи на посаді стажиста помічника прокурора та помічника прокурора у пенсійного органу відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 126 Основного Закону незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Підставою для звільнення судді є зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої статті 126 Конституції України).

Особливості організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до пункту 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами), при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Вказана норма пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею. Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

Законодавство, що діяло на час обрання ОСОБА_1 народним суддею (26 березня 1993 року), не регламентувало питань визначення стажу роботи, що дає судді право на відставку.

Частина перша статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі Закон № 2862-XII) лише визначала, зокрема, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.

Натомість, на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді Ленінського районного суду міста Вінниці безстроково (19 червня 2003 року) порядок визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, регламентувався частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ в редакції, чинній на дату обрання ОСОБА_1 на посаду судді безстроково, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно зі статтями 14, 15, 48 Закону СРСР від 30 жовтня 1979 року № 1162-X «Про прокуратуру СРСР» (далі Закон № 1162-X) у редакції, чинній на час перебування ОСОБА_1 на посадах в органах прокуратури, тобто до дати введення в дію Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», прокуратура Союзу РСР очолюється Генеральним прокурором СРСР. Генеральний прокурор СРСР має першого заступника та заступників, що призначаються Президією Верховної Ради СРСР за поданням Генерального прокурора СРСР. Розподіл обов`язків між заступниками провадиться Генеральним прокурором СРСР. У Прокуратурі Союзу РСР утворюється колегія у складі Генерального прокурора СРСР (голова), його першого заступника та заступників за посадою, а також інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Президією Верховної Ради СРСР за поданням Генерального прокурора СРСР. У Прокуратурі Союзу РСР є основні управління, управління та відділи. У складі Прокуратури Союзу РСР утворюється Головна військова прокуратура. Начальниками та заступниками начальників головних управлінь, управлінь та відділів є старші помічники та помічники Генерального прокурора СРСР, які призначаються та звільняються Генеральним прокурором СРСР. Генеральний прокурор СРСР має також помічників з особливих доручень. У основних управліннях, управліннях і відділах є старші прокурори і прокурори, і навіть можуть бути головні спеціалісти-консультанти. Положення про структурні підрозділи Прокуратури Союзу РСР затверджує Генеральний прокурор СРСР. Прокуратура Союзу РСР спільно із зацікавленими міністерствами та відомствами та за погодженням з Центральним статистичним управлінням СРСР розробляє систему та методику єдиного обліку та статистичної звітності про злочинність, розкриття та розслідування злочинів. Прокуратури союзних республік очолюються прокурорами союзних республік. Прокурори союзних республік мають перших заступників та заступників, які призначаються та звільняються Генеральним прокурором СРСР за поданням прокурорів союзних республік. У прокуратурах союзних республік утворюються колегії у складі прокурора союзної республіки (голова) та інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором СРСР за поданням прокурора союзної республіки. У прокуратурах союзних республік є управління та відділи. Начальниками та заступниками начальників управлінь та відділів є старші помічники та помічники прокурорів союзних республік. Прокурори союзних республік можуть мати також помічників з особливих доручень. В управліннях та відділах є старші прокурори та прокурори, а також можуть бути головні спеціалісти-консультанти. Структура Прокуратури Союзу РСР затверджується Президією Верховної Ради СРСР за поданням Генерального прокурора СРСР. Структура та штати нижчестоящих органів прокуратури встановлюються Генеральним прокурором СРСР у межах затвердженої чисельності працівників та фонду заробітної плати.

Роз`яснення поняття «прокурор» наведено у статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1789-XII). Зокрема, під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 47, статті 48, частинах першій четвертій статті 49, статтях 50 і 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2018 року у справі № 9901/602/18 зазначила, що період роботи судді на посадах стажиста та помічника-стажиста прокуратури не охоплюються поняттям «прокурор», визначення якого міститься у статті 56 Закону № 1789-XII, а тому відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді такого періоду роботи (таких посад).

Як слідує із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 , позивач у період із 01 серпня 1990 року по 1 серпня 1991 року обіймав посаду стажиста помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, з 02 серпня 1991 року по 25 березня 1992 року помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, з 26 березня 1992 року по 31 липня 1992 року старшого помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, з 01 серпня 1992 року по 28 березня 1993 року помічника прокурора міста Вінниці.

Водночас, як уже зазначалося, рішенням II сесії 21 скликання Вінницької обласної Ради народних депутатів від 26 березня 1993 року «Про обрання народних суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду народного судді Ленінського районного суду міста Вінниці.

Отже, частина періоду служби ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді помічника прокурора міста Вінниці співпадає в часі із зайняттям посади судді Ленінського районного суду міста Вінниці (з 26 березня 1993 року по 28 березня 1993 року, тобто 3 дні).

Ураховуючи положення пункту 15.3 Регламенту Вищої ради правосуддя зі змінами, згідно з якими при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку стаж роботи судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду, період роботи ОСОБА_1 з 26 березня 1993 року по 28 березня 1993 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.

Отже, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню час роботи ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора з 02 серпня 1991 року по 25 березня 1993 року.

Водночас до загального стажу судді ОСОБА_1 не зараховується стаж роботи на посаді стажиста помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці з 1 серпня 1990 року по 1 серпня 1991 року, оскільки у розумінні Закону № 1162-X така посада не охоплюється поняттям «прокурор».

Далі, в абзаці другому статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на дату обрання ОСОБА_1 на посаду судді безстроково, визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Із копій військового квитка та трудової книжки, долучених до відзиву на позовну заяву, слідує, що позивач проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії з 12 жовтня 1981 року по 12 листопада 1984 року, тобто протягом 3 років 1 місяця.

Крім того, із копій трудової книжки встановлено, що з 1985 року по 1990 рік ОСОБА_1 навчався за денною формою у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка, де отримав вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацію юриста.

Отже, відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання ОСОБА_1 у вищому юридичному навчальному закладі, та період проходження строкової військової служби.

Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.

Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 2862-XII в редакції, чинній на час обрання ОСОБА_1 народним суддею, право на зайняття посади судді районного (міського) суду мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Отже, право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю два роки мають судді, яких було обрано на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання.

Судом встановлено, що після закінчення навчання в 1990 році з 1 серпня 1990 року по 1 серпня 1991 року ОСОБА_1 обіймав посаду стажиста помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці.

Отже, відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII додатково до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді підлягає зарахуванню також 1 рік (із двох років) стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді (а саме робота на посаді стажиста прокурора).

За таких обставин суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді періодів роботи ОСОБА_1 з 01 серпня 1990 року по 01 серпня 1991 року - на посаді стажиста помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, з 02 серпня 1991 року по 25 березня 1992 року - на посаді помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, з 26 березня 1992 року по 01 липня 1992 року - на посаді старшого помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, а з 01 серпня 1992 року по 28 березня 1993 року - на посаді помічника прокурора міста Вінниці, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, а також календарного періоду проходження строкової військової служби з 12 жовтня 1981 року по 12 листопада 1984 року, є протиправними.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача в частині відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді позивача згадуваних вище періодів, а тому задоволенню підлягає також і позовна вимога щодо зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді такі періоди.

Водночас повноваження щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді належить до дискреційних повноважень пенсійного органу, що виключає можливість задоволення вимоги у спосіб, зазначений представником позивача у позовній заяві (із зазначенням кількості років, місяців та днів).

З огляду на викладене суд вважає передчасними і позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 86% від розміру місячної суддівської винагороди відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації від 01 листопада 2023 року № 4-35/0426, оскільки без попереднього визначення відповідачем стажу роботи на посаді судді з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, суд не може визначити відсотковий розмір, з якого слід виходити при нарахуванні позивачу щомісячного довічного грошового утримання.

Більше того, слід звернути увагу й те, що спірні правовідносини між позивачем та пенсійним органом виникли у зв`язку з відмовою зарахувати до стажу на посаді судді окремих періодів роботи, військової служби та навчання, про що свідчить заява представника позивача до пенсійного органу від 23 листопада 2023 року та лист відповідача від 08 грудня 2024 року вих. № 20024/18407/М-02/8-0200/23.

Крім того, до заяви про зарахування окремих періодів до стажу на посаді судді не долучалася й довідка територіального управління Державної судової адміністрації від 01 листопада 2023 року № 4-35/0426, на підставі якої, на думку представника позивача, слід здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача. Відсутня й така у матеріалах справи.

Відтак за відсутності спору між сторонами з приводу відсоткового розміру, з якого слід виходити під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, відсутні й підстави для зобов`язання відповідача здійснювати такий перерахунок.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною 1 якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, позивач при зверненні до суду з позовом немайнового характеру сплатив судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 15 грудня 2023 року.

Задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 536,80 гривень.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 періодів роботи з 01 серпня 1990 року по 01 серпня 1991 року - на посаді стажиста помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, з 02 серпня 1991 року по 25 березня 1992 року - на посаді помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, з 26 березня 1992 року по 01 липня 1992 року - на посаді старшого помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, а з 01 серпня 1992 року по 28 березня 1993 року - на посаді помічника прокурора міста Вінниці, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, а також календарного періоду проходження строкової військової служби з 12 жовтня 1981 року по 12 листопада 1984 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді періоди роботи з 01 серпня 1990 року по 01 серпня 1991 року - на посаді стажиста помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, з 02 серпня 1991 року по 25 березня 1992 року - на посаді помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, з 26 березня 1992 року по 01 липня 1992 року - на посаді старшого помічника прокурора Ленінського району міста Вінниці, а з 01 серпня 1992 року по 28 березня 1993 року - на посаді помічника прокурора міста Вінниці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, а також календарний період проходження строкової військової служби з 12 жовтня 1981 року по 12 листопада 1984 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Рішення суду в повному обсязі складено 13.09.2024

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович