Ухвала суду № 121625369, 13.09.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3281/21

Провадження № 1-в/461/200/24

УХВАЛА

13.09.2024 року Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про повернення майна у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12020140050002353 від 18 грудня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361-1 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 12.01.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.361-1 Кримінального Кодексу України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06.06.2024 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 12.01.2024 року було залишено без змін.

02.09.2024 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про повернення йому системного блоку комп`ютера, який останній надавав суду для проведення комп`ютерно-технічної експертизи.

Учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату і час розгляду клопотання.

Відповідно до ч.4ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За змістом п.14 ч.1ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. До питань про будь-які сумніви і суперечності, що виникають при виконанні вироку, які належить вирішувати суду, що ухвалив вирок, відноситься питання щодо речових доказів і документів, якщо їх не вирішено вироком суду.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження листом Галицького районного суду м. Львова від 02.05.2022 року було запропоновано Національному університету «Львівська політехніка» направити на адресу суду системний блок комп`ютера, яким користується ОСОБА_3 для проведення комп`ютерно-технічної експертизи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ст.368 ч. 1 п.12 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

В той же час, судом встановлено, що добровільно наданий ОСОБА_3 системний блок комп`ютера речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні не визнавався.

Засада недоторканності права власності у кримінальному провадженні випливає із поваги до права власності, позбавлення права власності та контролю з боку держави щодо використання власності, які закріплені у ст. 1 Протоколу. Особливе значення цього принципу пояснюється і закріпленням його серед загальних засад кримінального провадження (п. 9 ч. 1 ст. 7, ст. 16 КПК України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено ЄСПЛ у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява № 6833/74 від 13 липня 1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності». Обмеження права власності не тільки має ґрунтуватися на законі, а знаходитись під дією судового контролю і мати тимчасовий характер.

Враховуючи, що добровільно наданий ОСОБА_3 системний блок комп`ютера речовим доказом у кримінальному провадженні не визнавався, на нього ухвалою слідчого судді не було накладено арешт, з метою захисту права власності такий підлягає поверненню ОСОБА_3 , у зв`язку з чим клопотання останнього слід задовольнити.

Керуючись ст.537,539 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про повернення майна у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12020140050002353 від 18 грудня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361-1 Кримінального кодексу України, - задовольнити.

Системний блок комп`ютера, який належить Національному університету «Львівська політехніка» та який добровільно був наданий ОСОБА_3 для проведення комп`ютерно-технічної експертизи, - повернути Національному університету «Львівська політехніка» в особі ОСОБА_3 .

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1