Ухвала суду № 121620907, 16.09.2024, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 вересня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/856/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви від 10.09.2024

за позовом: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до відповідача: ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2

про розірвання договору поставки та стягнення авансового платежу в сумі 78261,19 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору поставки та про стягнення 78261,19 грн авансового платежу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №17-02-2022/2 від 17.02.2022.

Дослідивши позовну заяву з додатками, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з огляду на таке.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до статті 124 Конституції Країни правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 ГПУ України, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статтей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Отже, в силу вимог ГПК України фізична особа не може бути стороною у справі, за виключенням випадків коли вона звертається до господарського суду як кредитор з заявою у справі про банкрутство, або є стороною у корпоративному спорі, або якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що здійснюється (або раніше здійснювалася) зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Як убачається зі змісту позовної заяви, останню подано фізичною особою ОСОБА_1 без статусу фізичної особи - підприємця до відповідіча - ОСОБА_2 без статусу фізичної особи - підприємця. Зазначений позивачем правовий статус сторін у спірних правовідносинах впливає на визначення питання підвідомчості поданого на вирішення суду спору.

При цьому, з тексту позовної заяви та наявних в матеріалах позовної заяви додатків вбачається, що учасником правовідносин по договору від 17.02.2022 є фізична особа підприємець ОСОБА_2 , що не підтверджує суб`єктної юрисдикції господарського суду у спірних правовідносинах.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого судом, вбачається, що підприємницьку діяльність суб`єкта господарювання - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зареєстровано 26.12.2027, і станом на 16.09.2024 записи в ЄДР щодо припинення відсутні.

За наведених обставин, позивач порушив приписи пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України, а тому йому необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви, визначивши правовий статус відповідача як фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців) або викласти обґрунтування звернення до суду з визначеним предметом позову саме як до фізичної особи, а також зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників процесу.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною 2 статті 164 ГПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини: передачу готівкових коштів відповідачу в сумі 1900 дол. США 17.02.2022, направлення позивачем претензії 27.02.2023 на адресу відповідача, письмову відповідь відповідача від 06.03.2023 №12.

Проте в порушення вимог пункту 5 частини 3 статті 162, частини 2 статті 164 ГПК України відповідні докази не наведено у переліку документів, що додаються до позовної заяви та не додані до матеріалів справи. Також позивачем не вказано, що копії цих документів не можуть бути подані разом із позовною заявою.

В обґрунтування предметної юрисдикції позивач посилається на прийняття Чернігівським апеляційним судом постанови від 07.02.2024 у справі № 734/2499/23, однак належним чином завіреної копії цієї постанови до позовної заяви не долучено.

Згідно зі статтею 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. При цьому суд звертає увагу, що у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд з власної ініціативи не може збирати докази, що стосуються предмета спору.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, в порушення вимог пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява не містить відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Щодо направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Як встановлено судом, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Нормами статті 42 ГПК України визначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Зважаючи, що відомості про наявність електронного кабінету відповідача відсутні, належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції, поштової накладної з інформацією про поштове відправлення чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Щодо доказів сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлюються в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; при подачі позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено 2 вимоги, а саме: про розірвання договору поставки (1 - немайнова вимога) та про стягнення 78261,19 грн авансового платежу (2 - майнова вимога).

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відтак, сума судового збору, належного до сплати за подачу цього позову, становить 6056 грн (2*3028).

У той же час, положеннями частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зважаючи, що позивачем подано позов в електронній формі через підсистему «Електронний суд», судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, отже належною до сплати сумою судового збору за подання цієї позовної заяви є 4844,80 грн (6056*0,8).

До позовної заяви позивачем надано примірник квитанції № 5079-5127-4856-6006 від 10.09.2024 про сплату 828,33 грн судового збору, що є на 4016,47 грн меншим від суми судового збору, яка підлягає сплаті відповідно до вимог Закону.

Як доказ сплати судового збору за розгляд справи Господарським судом Чернігівської області позивач надав примірники платіжних документів на сплату судового збору за подання позову до Козелецького районного суду в сумі 1073,60 грн (сплачено судовий збір на рахунок одержувача: ГУК у Черніг.обл/тг с-щ Козел/22030101; призначення платежу: "Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Козелецький районний суд Чернігівської області"), а також за подання скарги до Верховного суду в сумі 490,00 грн (сплачено судовий збір на рахунок одержувача: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102; призначення платежу: "Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Верховний суд (Касаційний цивільний суд)").

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, позивач посилається висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі №170/129/21 (пункти 50, 52), згідно з якими судовий збір вважається сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Суд зауважує, що позовна заява про розірвання договору поставки та стягнення авансового платежу подана до Господарського суду Чернігівської області безпосередньо позивачем ОСОБА_1 , а не передана за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області Козелецьким районним судом на підставі відповідного судового рішення, відтак, правовідносини у цій справі не є подібними з правовідносинами, що виникли у справі №170/129/21.

При цьому щодо застосування статті 9 Закону України "Про судовий збір" Велика Палата Верховного Суду виснувала, що судовий збір у цій справі (№170/129/21) є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, а тому суд зобов`язаний перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Так, господарським судом здійснено перевірку зарахування судового збору відповідно до квитанції № 32528798800007095081 від 13.06.2023 на суму 1073,60 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України та з`ясовано, що згідно з даними «Реєстру підтверджень оплати із Казначейства» комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" інформація про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за вказаними платіжним документом відсутня.

Згідно акту № 82/2024, складеного відділом діловодства Господарського суду Чернігівської області 11.09.2024, до бази КП «ДСС» Господарського суду Чернігівської області з Казначейства не надійшло жодного з підтверджень про оплату або повернення судового збору відповідно до квитанції № 32528798800007095081 від 13.06.2023 на суму 1073,60 грн. А відтак Господарський суд Чернігівської області встановив відсутність підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сплаченого позивачем за подання позову до Козелецького районного суду Чернігівської області, що обумовлює необхідність витребування від позивача додатково доказу зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, оскільки за вказаних обставин суд дійшов висновку, що позивачем не додано належних та допустимих доказів, які підтверджують сплату судового збору за подання цього позову у встановленому розмірі.

Такими доказами можуть бути відомості, підтверджені Управлінням Державної казначейської служби України, або довідка Козелецького районного суду Чернігівської області про зарахування судового збору у розмірі 1073,60 грн за квитанцією № 32528798800007095081 від 13.06.2023 до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду письмових пояснень з вказівкою на правовий статус відповідача у справі як фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців) або викладенням обґрунтування звернення до суду з визначеним предметом позову саме як до фізичної особи; доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу; доказів сплати судового збору в сумі 4016,47 грн або в сумі 2942,87 з доказами зарахування судового збору у розмірі 1073,60 грн за квитанцією № 32528798800007095081 від 13.06.2023 до спеціального фонду Державного бюджету України, а також доказів передачі готівкових коштів відповідачу в сумі 1900 дол. США 17.02.2022, копію претензії 27.02.2023 на адресу відповідача, копію письмової відповіді відповідача від 06.03.2023 № 12, копії постанови Чернігівського апеляційного суду від 07.02.2024 у справі № 734/2499/23; зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету учасників, відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Керуючись ст. 162, 163, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків із наданням:

- письмових пояснень з вказівкою на правовий статус відповідача у справі як фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців) або викладенням обґрунтування звернення до суду з визначеним предметом позову саме як до фізичної особи, а також зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників.

- доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу;

- доказів сплати судового збору в розмірі 4016,47 грн або в розмірі 2942,87 з доказами зарахування судового збору у розмірі 1073,60 грн за квитанцією № 32528798800007095081 від 13.06.2023 до спеціального фонду Державного бюджету України;

- доказів передачі готівкових коштів відповідачу в сумі 1900 дол. США 17.02.2022, претензії 27.02.2023 на адресу відповідача, письмову відповідь відповідача від 06.03.2023 № 12 (належним чином оформлені та завірені копії зазначених доказів),

- належним чином оформленої копії постанови Чернігівського апеляційного суду від 07.02.2024 у справі № 734/2499/23;

- відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Надати суду докази направлення відповідачу документів на усунення недоліків позовної заяви.

4. Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі не усунення ним недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 16.09.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Суддя Кузьменко Т.О.