Рішення № 121607049, 12.09.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 рокусправа № 380/16040/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі судді О. Желік, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900255/2 від 28.03.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900494/2 від 11.06.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.01.2024 року між компанією «Meble VOX Spolka Akcyjna», Польща та ФОП ОСОБА_1 укладено зовнішньоекономічний контракт постачання №UA01/01/2024, відповідно до якого Продавець зобов`язується продавати Покупцю вироби за оплату їх вартості на умовах, передбачених в цьому Контракті. На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №UA01/01/2024, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 1024702231 від 14.03.2024 року покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 7 866, 90 євро. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 27.03.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170025355U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. № 2 меблі дерев`яні для столових та житлових кімнат; тов. № 6 меблі дерев`яні типу спальні). На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №UA01/01/2024, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 1024704179 від 07.06.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 7 138, 58 євро. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 11.06.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170048059U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. № 1 меблі дерев`яні для столових та житлових кімнат; тов. №3 основи матрацні; тов. №7 меблі дерев`яні типу спальні). У двох випадках митного оформлення, за наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару». Також за першою поставкою 27.03.2024 від Львівської митниці надіслано повідомлення декларанту наступного змісту: «У Львівській митниці відсутня інформація щодо оформлення ідентичних товарів. Митна вартість подібних (аналогічних) товарів становить: Товар 2. 4,802 дол. США за кг. Товар 6. 7,46 дол. США за кг». А за другою поставкою 11.06.2024 року від Львівської митниці надіслано повідомлення декларанту наступного змісту: «У Львівській митниці відсутня інформація щодо оформлення ідентичних товарів. Митна вартість подібних (аналогічних) товарів становить: Товар 1. 4,802 дол. США за кг. Товар 3. 14,16 дол. США за кг. Товар 7. 5,58 дол. США за кг». Вказав, що за результатами розгляду поданих декларантом документів відповідачем не прийнято заявлену митну вартість та винесено оскаржувані рішення. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості. Позивач наголошує, що у попередні періоди відповідачем вже приймались рішення про коригування митної вартості, які були визнані судом протиправними, на думку позивача такі рішення суду є преюдиційними. Відтак, вважає оскаржувані рішення митного органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив. Вказує, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваних митних декларацій Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішеннях про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю. Зазначає, що відповідач допускає вільне трактування статті 54 МК України, а саме, частково цитує положення пункту 2 частини 5 вказаної статті, залишаючи поза увагою те, що митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 вказаного Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості лише у випадках, встановлених МК України. Також представник позивача звертає увагу на те, що судова практика Верховного Суду у 2018-2023 роках базується на позиції про безпідставність коригування митної вартості при ввезенні товарів на митну територію України, у разі відсутності визначених у частині 3 статті 53 МК України випадків, під час здійснення контролю документів щодо імпортованих товарів. Позивач стверджує, що ним було надано весь пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можна було підтвердити задекларовану митну вартість за двома поставками. Вказує, що відповідачем не доведено підстав у посадових осіб митниці витребувати документи, оскільки сумніви митниці є необґрунтованими. Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятих ним рішень, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

01.01.2024 між компанією «Meble VOX Spolka Akcyjna», Польща та ФОП ОСОБА_1 укладено зовнішньоекономічний контракт постачання №UA01/01/2024, відповідно до якого Продавець зобов`язується продавати Покупцю вироби за оплату їх вартості на умовах, передбачених в цьому Контракті.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №UA01/01/2024, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 1024702231 від 14.03.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 7 866, 90 євро. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 27.03.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170025355U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. № 2 меблі дерев`яні для столових та житлових кімнат; тов. № 6 меблі дерев`яні типу спальні). Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170025355U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA01/01/2024 від 01.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) №1024702231 від 14.03.2024 року; специфікація №1024702231 від 14.03.2024; банківський платіжний документ щодо товару № 35JBKLО3 від 13.03.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 1 від 01.01.2024; договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №1 від 25.03.2024; довідка про транспортні витрати №1 від 26.03.2024; рахунок-фактура на транспортні послуги № 1024702258 від 14.03.2024; рахунок-проформа на транспортні послуги № 1024800826 від 14.03.2024; платіжний документ, щодо перевезення № 36JBKLО3 від 14.03.2024; автотранспортна накладна (CMR) № 102702231 від 14.03.2024; копія митної декларації країни відправлення № 24PL391010E0902596 від 14.03.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На вимогу митниці декларантом позивача було подано: платіжні інструкції б/н від 14.03.2024, б/н від 15.03.2024, № 36JBKLО3 від 14.03.2024, № 35JBKLО3 від 13.03.2024; проформа № 1024800826 від 14.03.2024, прайс-лист №1 від 01.01.2024, копія МД країни відправлення № 24PL391010E0902596 від 14.03.2024, замовлення та оплата замовлень. Просив визнати митну вартість заявлену за митною декларацією.

27.03.2024 від Львівської митниці надіслано повідомлення декларанту наступного змісту: «У Львівській митниці відсутня інформація щодо оформлення ідентичних товарів. Митна вартість подібних (аналогічних) товарів становить: Товар 2. 4,802 дол. США за кг. Товар 6. 7,46 дол. США за кг».

28.03.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900255/2 в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ). За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін EXW (Ex Works або Франко завод (… назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. До митного оформлення у відповідності до поданих документів умовами поставки відповідно ІНКОТЕРМС є EXW, відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі витрати в у країні відправлення.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.20212 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 за № 984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною 10 статті 58 Митного кодексу України, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються наступні транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно з заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування. Жодних документів про страхування вантажу не надано. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (страхування, митне очищення) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 14.03.2024 №35, від 15.03.2024 № 36, які не можуть бути взяті до ваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-ІХ та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 10 контракту.

Рахунок фактура на транспортне перевезення від 14.03.2024 №1024702258 є неналежною, адже в ній відсутній підпис і прізвище уповноваженої особи.

Поданий до митного оформлення Контракт від 01.01.2024 № 01/01/2024 є неналежним, адже в ньому відсутня печатка однієї із сторін. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином декларантом не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу надіслано: замовлення, платіжні доручення, експортну декларацію, проформу. Декларантом на вимогу надіслано документи, які вже були надані разом з декларацією. Інших документів надіслано не було.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2. ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 2. № UA209230/2024/4630 від 17.01.2024, товар 6. № UA205140/2024/11266 від 15.02.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209170026018U1 та 29.03.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №UA01/01/2024, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 1024704179 від 07.06.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 7 138, 58 євро. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 11.06.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170048059U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. № 1 меблі дерев`яні для столових та житлових кімнат; тов. №3 основи матрацні; тов. №7 меблі дерев`яні типу спальні). Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170048059U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA01/01/2024 від 01.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) №1024704179 від 07.06.2024; специфікація №1024704179 від 07.06.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 37JBKLO6 від 05.06.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 2 від 01.01.2024; договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 06/06 від 06.06.2024; договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № 06/06 від 06.06.2024; рахунок на оплату транспортних послуг № 07/06 від 07.06.2024; автотранспортна накладна (CMR) №1024704179 від 07.06.2024; копія митної декларації країни відправлення № 24PL391010E1919926 від 07.06.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На вимогу митниці декларантом позивача подано: платіжна інструкція № 37JBKLO6 від 05.06.2024; прайс-лист № 2 від 01.01.2024; замовлення та оплата замовлень; копія МД країни відправлення № 24PL391010E1919926 від 07.06.2024. Просив визнати митну вартість заявлену за митною декларацією.

11.06.2024 від Львівської митниці надіслано повідомлення декларанту наступного змісту: «У Львівській митниці відсутня інформація щодо оформлення ідентичних товарів. Митна вартість подібних (аналогічних) товарів становить: Товар 1. 4,802 дол. США за кг. Товар 3. 14,16 дол. США за кг. Товар 7. 5,58 дол. США за кг».

11.06.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900494/2 в графі 33 якого вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ). За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

- відповідно до рахунку-фактури передбачено передоплату за товар. Для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.06.2024 № 37JBKLO6, яка не може бути взята до уваги тому, що у графі «призначення платежу» є посилання тільки на контракт, що не дає змогу ідентифікувати платіжний документ з даною поставкою, оскільки відповідно до п. 4 зовнішньоекономічного контракту від 01.01.2024 №01/01/2024 оплата здійснюється згідно виставленої проформи. Платіжне доручення не містить посилання на проформу, що суперечить умовам контракту. Окрім того, оплата здійснена 05.06.2024, а рахунок фактура виставлена 07.06.2024. Що в свою чергу не дає змоги віднести даний платіжний документ до цієї поставки.

- відповідно до п. 2 контракту термін постачання підтвердженого замовлення складає 30 календарних днів з дня, в якому продавець сплатить покупцю 100% суми, зазначеної у проформі. Проформа до митного оформлення не подана. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень 21 статті 58 Митного кодексу.

Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу надіслано документи, які вже були надані разом з декларацією. Інших документів надіслано не було.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2. ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. № UA209230/2024/33346 від 15.04.2024, товар 3. № UA205030/2024/2346 від 29.03.2024, товар 7. № UA205140/2024/35851 від 30.05.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209170048294U7 та 11.06.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

У зв`язку з незгодою із прийнятим Рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2024/900494/2 від 11.06.2024 позивачем в порядку статті 55 Митного кодексу України подана Заява №1 від 08.07.2024, у якій задля скасування оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. До заяви №1 від 08.07.2024 подано: копію рахунку-проформи № 1024801463 від 03.06.2024; копію додаткової угоди № UA01/2024 до договору № UA01/01/2024 від 01.01.2024.

Враховуючи те, що усі зауваження, які висловлені у Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900494/2 від 11.06.2024 усунуті, та долучені додаткові документи, позивач просив митний орган взяти цю заяву до розгляду, прийняти додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів та, у відповідності до пункту 9 статті 55 Митного кодексу України, винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900494/2 від 11.06.2024.

Проте заява № 1 у порядку ст. 55 МК України листом Львівської митниці від 15.07.2024 № 7.4-2/15-02/13/19562 не була задоволена.

Позивач із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст.53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

Частиною 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оцінено відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

При цьому, у спірному епізоді митного оформлення товарів позивача, Львівською митницею застосовано другорядний метод визначення вартості товарів, що ввозяться, та обчислено митну вартість товарів на підставі попередніх митних декларацій.

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази судом встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170025355U0 від 27.03.2024 року.

До вказаної митної декларації позивачем долучено такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA01/01/2024 від 01.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) №1024702231 від 14.03.2024; специфікація №1024702231 від 14.03.2024; банківський платіжний документ, щодо товару № 35JBKLО3 від 13.03.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 1 від 01.01.2024; договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №1 від 25.03.2024; довідка про транспортні витрати №1 від 26.03.2024; рахунок-фактура на транспортні послуги № 1024702258 від 14.03.2024; рахунок-проформа на транспортні послуги № 1024800826 від 14.03.2024; платіжний документ, щодо перевезення № 36JBKLО3 від 14.03.2024; автотранспортна накладна (CMR) № 102702231 від 14.03.2024; копія митної декларації країни відправлення № 24PL391010E0902596 від 14.03.2024.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170048059U0 від 11.06.2024.

До вказаної митної декларації позивачем долучено такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA01/01/2024 від 01.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) №1024704179 від 07.06.2024; специфікація №1024704179 від 07.06.2024; банківський платіжний документ, щодо товару № 37JBKLO6 від 05.06.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 2 від 01.01.2024; договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 06/06 від 06.06.2024; договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № 06/06 від 06.06.2024; рахунок на оплату транспортних послуг № 07/06 від 07.06.2024; автотранспортна накладна (CMR) №1024704179 від 07.06.2024; копія митної декларації країни відправлення № 24PL391010E1919926 від 07.06.2024.

Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність у відповідача правових підстав надіслання вимоги про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді цієї справи в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17.

Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 810/5295/17.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Також суд звертає увагу про те, що відповідачем не спростовано наступні аргументи позивача, які посадова особа митного органу наводила у рішеннях про коригування митної вартості товарів:

Щодо умов поставки EXW Інкотермс, то суд зауважує, що з огляду на обрані позивачем умови поставки Інкотермс-2020 (EXW), продавець зобов`язаний поставити товар шляхом надання його у розпорядження покупця в узгодженому пункті, в названому місці поставки незавантаженим на будь-який транспортний засіб для перевезення. Продавець зобов`язаний поставити товар в узгоджену дату чи в межах узгодженого періоду. Умови поставки EXW не передбачають обов`язкового страхування вантажу, а тому страхування товару не проводилось. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Таким чином, у митного органу немає підстав вимагати документи щодо операцій, які не виконувались сторонами контракту та які не є обов`язковими при зазначених у митній декларації умовах поставки. Щодо митного очищення товару, то необхідно звернути увагу на п. 4.6 Контракту постачання № UA01/01/2024 від 01.01.2024: «Сторони підтверджують, що право власності на Вироби переходить від Продавця до Покупця після успішного завершення експортного митного оформлення Товару Продавцем, відповідно до EXW Czarnkow, Incoterms 2020». Отож, у даному випадку витрати на оформлення експорту покладаються на продавця товару.

Щодо твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях про те, що банківські платіжні документи не відповідають вимогам законодавства України, то суд зазначає.

Відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах. У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит - місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента.

Згідно із п. 34 Постанови Правління НБУ, надавач платіжних послуг отримувача в разі отримання повідомлення з усіма заповненими реквізитами зараховує кошти в іноземній валюті на відповідний рахунок отримувача (у разі його відсутності на власний транзитний рахунок). Зарахування коштів в іноземній валюті здійснюється надавачем платіжних послуг отримувача відповідно до дати валютування, зазначеної в повідомленні, або не пізніше дня, наступного за днем отримання банком/небанківським надавачем платіжних послуг отримувача виписки з кореспондентського рахунку від банку-кореспондента/виписки з розрахункового рахунку з урахуванням у ній цього переказу на користь отримувача.

Кореспондентський рахунок - банківський рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Перекази за банківськими платіжними документами № 35 від 14.03.2024, № 36 від 15.03.2024 проводились на кореспондентський рахунок банку PKO Bank Polski SA, який відкритий в українському банку АТ КБ «Приватбанк». Вказані банківські платіжні документи підтверджують SWIFT-переказ.

Декларантом позивача до митного оформлення було надано також дві платіжні інструкції № 35JBKLО3 від 13.03.2024 та № 36JBKLО3 від 14.03.2024. Відповідно у цих банківських платіжних документах у графі «Призначення платежу» вказано номер рахунку отримувача коштів - Meble VOX Spolka Akcyjna, а саме: НОМЕР_1 , що повністю співпадає з рахунком контрагента, вказаним у зовнішньоекономічному договорі № UA01/01/2024 від 01.01.2024.

Враховуючи викладене, банківські платіжні документи № 35 від 14.03.2024, № 36 від 15.03.2024 разом із № 35JBKLО3 від 13.03.2024 та № 36JBKLО3 від 14.03.2024 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ФОП Колодій на рахунок контрагента Meble VOX Spolka Akcyjna оплату за товар, що поставляється та транспорт. Отже, зазначені банківські документи можливо ідентифікувати із даною поставкою товарів.

Щодо відсутності підпису і прізвища уповноваженої особи у рахунку-фактурі на транспортне перевезення.

Суд зазначає, що одержувач жодним чином не має впливу на спосіб формування документів, які надходять разом із вантажем на митну територію України і є підставою як для пропуску через кордон прикордонними і митними органами, так і для завершення митного оформлення в місці прибуття. Рахунок-фактура на транспортне перевезення №1024702258 від 14.03.2024 містить прізвище та ім`я уповноваженої особи, а саме Magdalena Zentkowska. Більше того, відсутність підпису впливає на визначення митної вартості товарів. Декларантом до митного оформлення були подані товаросупровідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Рахунок-фактура на транспортне перевезення є повністю проплачений, про що свідчить долучений банківський платіжний документ. Таким чином, транспортні витрати підтверджувались також і іншими поданими митниці документами.

Щодо відсутності печатки у контракті.

Господарський кодекс України, а саме ч. 1 ст. 58-1, передбачає, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Також стаття 128 Господарського кодексу України, яка визначає особливості статусу громадянина як суб`єкта господарювання, не містить вимог щодо обов`язкової наявності печатки в суб`єкта господарювання. Використовувати печатку чи ні у господарській діяльності суб`єкт вирішує самостійно.

Зовнішньоекономічний договір №UA01/01/2024 від 01.01.2024 містить назву, номер договору (контракту), дата та місце його укладення; предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів; ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; рекламації та гарантії якості; форс-мажорні обставини. Більше того, вказаний договір містить реквізити сторін і, зокрема прізвища та ім`я представників від продавця та їхні підписи. Вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товарів.

Щодо тверджень відповідача про надання знижки покупцю.

Відповідно до п. 2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) № UA01/01/2024 від 01.01.2024 підтвердженням замовлення є складання продавцем фактури-проформи для покупця із зазначенням остаточної ціни виробів. Пунктом 2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено що ціна виробів узгоджуються сторонами при підписанні цього Контракту. Прайс-лист на вироби є Додатком №1 до Контракту. Отже, ціна виробів узгоджена сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) у рахунку-проформі № 1024800774 від 05.03.2024. Тому вказане зауваження посадової особи митного органу не впливає на числові значення митної вартості. Більше того, позивачем до митного оформлення було надано платіжний документ № (MUR) 35 від 14.03.2024 на суму 7 866, 90 Євро, який підтверджує здійснену покупцем оплату за товар. Позивачем було долучено рахунок-проформу № 1024800774 від 05.03.2024.

Щодо графи «призначення платежу» у платіжному дорученні.

Суд вкотре наголошує, що відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах. Підпунктом 10 пункту 14 Постанови №216 зазначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити призначення платежу.

Відповідно до пункту 15 Постанови №216 платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Відтак, законодавством України, а зокрема, і вищевказаним нормативним актом не передбачено, що таке «повнота інформації», оскільки це оціночне твердження, а таким чином немає згадки щодо обов`язкового зазначення у графі «Призначення платежу» реквізитів як і контракту, так і рахунку-фактури. У банківському платіжному документі № 37JBKLO6 від 05.06.2024 у призначенні платежу наявне посилання на контракт №UA01/01/2024 від 01.01.2024.

Вказана платіжна інструкція містять дату операції, суму операції в євро, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна сума за товар (7138, 58 EUR) на час митного оформлення була повністю проплачена. Враховуючи вищенаведене, зазначений банківський платіжний документ можливо ідентифікувати із даною поставкою товарів.

Щодо терміну оплати.

Оплата за товар у сумі 7138, 58 EUR здійснювалась на підставі рахунку-проформи № 1024801463 від 03.06.2024. Отже, загальна сума за товар (7138, 58 EUR), яка зазначена як у рахунку-фактурі, так і у рахунку-проформі на час митного оформлення була повністю проплачена. Тому незрозумілим є яким чином умови оплати впливають на визначення складових митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Безпідставність позиції митниці про розбіжність в строках оплати, як підстава невизнання заявленої митної вартості неодноразово встановлювалась Верховним Судом. Так, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 зазначено: «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості».

У постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 Верховний суд роз`яснив, що застосування вищенаведеного підходу пов`язане з тим, що: « [..] цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій».

Щодо рахунку-проформи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Відтак, очевидно, товар є об`єктом купівлі/продажу. Остаточна ціна, яка підлягає сплаті зазначається у рахунку-фактурі (інвойсі), який був долучений декларантом до митного оформлення товарів (інвойс № 1024704179 від 07.06.2024 р.) та по якому проводились оплати за товар. При цьому згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Усі витрати, які поніс ФОП Колодій за зовнішньоекономічним контрактом включені у заявлену митну вартість.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митних деклараціях, на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.

Доказом неправомірності дій відповідача є те, що згідно з п.2 ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

Суд зауважує, що при винесенні рішень про коригування митної вартості товарів на ідентичні товари митний орган визначав різну митну вартість товару. Зокрема:

Товар з кодом УКТ ЗЕД 9403500000, країна походження PL:

- у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900255/2 від 28.03.2024 6,8950 євро/кг за 3 методом.

- у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900494/2 від 11.06.2024 5,1888 євро/кг за 3 методом.

Товар з кодом УКТ ЗЕД 9403601000, країна походження PL:

- у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900255/2 від 28.03.2024 4, 4549 євро/кг за 3 методом.

- у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900494/2 від 11.06.2024 4, 4653 євро/кг за 3 методом.

Суд зазначає, що при винесенні оскаржених рішень у всіх випадках митниця здійснювала коригування митної вартості товарів незаконно, використовуючи як джерело інформації митні декларації, які не відповідають вимогам ст. 60 Митного кодексу України, а саме: не враховано розбіжності у торгових марках, співрозмірність ввезених товарів на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Не враховано й відповідачем те, що позивач здійснював імпорт впродовж 2021-2023 років ідентичних товарів (меблі дерев`яні для столових та житлових кімнат код УКТ ЗЕД 9403601000 та меблі дерев`яні типу спальні код УКТ ЗЕД 9403500000), на які Львівською митницею виносились Рішення про коригування митної вартості товарів. Однак такі рішення були скасовані у судовому порядку. У зв`язку із скасуванням рішень було зроблено аркуші коригування до вищевказаних митних декларацій, у яких вже вказана вартість імпортованого товару за ціною контракту. Проте, митний орган не бере такі митні декларації позивача при визначенні митної вартості товару.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача деяких витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 у справі № 160/1329/19.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 968, 96 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900255/2 від 28.03.2024.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900494/2 від 11.06.2024.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЖелік О.М.