Ухвала суду № 121606875, 13.09.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 вересня 2024 року Київ № 320/36472/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріалами ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №214дп-23 від 15.11.2023 про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №27дк від 30.11.2023 про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області та органів прокуратури з 01.12.2023.

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу міжнародного співробітництва Київської обласної прокуратури (прокуратури Київської області) або рівнозначній посаді прокурора відділу в органах прокуратури України з 01.12.2023.

- стягнути з Офісу Генерального прокурора або Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.12.2023 до моменту винесення рішення у справі або фактичного поновлення на роботі (з розрахунку середньомісячної заробітної плати у розмірі 60000 грн відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII).

- стягнути з Офісу Генерального прокурора з Офісу Генерального прокурора або Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 500 000, 00 (п`ятсот тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак позивачем не було додано до позовної заяви документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 3028 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону №3674-VI у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі №9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Необхідно звернути увагу на те, що у даному випадку позивач не звільняється від сплати судового збору на підставі статті 3 частини 2 пункту 13 Закону України № 3674-VI, оскільки незаконність рішення, дій, бездіяльності органу державної влади підлягає установленню під час розгляду справи, а не є встановленою станом на час звернення до суду.

Крім того, пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01 січня 2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного. Згідно із статтею 23 частиною 3 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Дана правова позиція повністю узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду по справі №761/11472/15-ц від 28.11.2018 року.

Також висновок про необхідність сплачувати судовий збір за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди міститься у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 року по справі №712/23614/12 (адміністративне провадження №К/9901/6856/20).

Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивачем у даному позові заявлено разом з тим, майнову вимогу, а саме стягнення з відповідачів моральної шкоди розмірі 500 000, 00 грн.

Щодо необхідності сплати судового збору суд зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину (постанова Верховного Суду України від 19.08.2014 № 5011-71/2684-2012).

Таким чином, норма ст. 1174 ЦК України допускає настання відповідальності за завдану шкоду незалежно від наявності такого елементу складу цивільного правопорушення як вина.

При цьому, факт неправомірності (незаконності) дій Офісу Генерального прокурора чи Київської обласної прокуратури, що призвели до завдання шкоди позивачу, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Відповідно до п. п. 13 п. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Так, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, у зв`язку з чим, суд зазначає, що відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Суд зазначає, що приписи вказаної статті застосовуються у тому випадку, коли рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень вже визнані незаконними судовим рішенням, яке набрало законної сили; позивач же звертається до суду лише про стягнення шкоди, заподіяними цими рішеннями, діями чи бездіяльністю, а тому приписи п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» до вказаних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до п. 13 ч.2 ст.3 Закону № 3674-VІ встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою особою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

З дослідженої судом позовної заяви та доданих до неї матеріалів справи, не вбачається підстав застосування п.13 ч.2 ст. 3 Закону № 3674-VI, оскільки відсутні вимоги в позовній заяві про відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою особою або службовою особою..., а також відсутні докази заподіяння позивачу саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Як вже зазначалося вище, позивачем заявлено, зокрема, вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 500 000,00 грн.

Так, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, у зв`язку з чим, суд зазначає, що відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, помилково ототожнені позивачем з вимогою про відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади..., що визначено п.13 ч.2 ст. 3 Закону № 3674-VI.

Необхідно звернути увагу на те, що статтею 6 частиною 3 Закону України № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У відповідності до статті 4 частини 1 Закону України № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас, статтею 4 частиною 2 пунктом 2 Закону України № 3674-VI закріплено, що за подання до адміністративного суду позовної позови немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.

Таким чином, ураховуючи немайновий характер даного позову і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, ставка судового збору за подання до суду цього позову становить 1211,20 грн.

Позивач заявляє одну з вимог стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000 грн, а тому відповідно до статті 4 Закону України № 3674-VI під час подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір в сумі 2000,00 грн (500 000,00 х 0,4).

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі Судова влада України за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Крім того, згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний позов звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Отже, позов в адміністративному процесі це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.

Предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Підстави позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто, це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Пунктом 4 частиною 5 статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

Викладення позовних вимог у позовній заяві та обставин на їх обґрунтування формує предмет і підстави позову, і як наслідок, визначає предмет доказування у справі.

Як убачається з позовної заяви, відповідачами у ній зазначено Офіс Генерального прокурора, Київську обласну прокуратуру, Кваліфікаційно дисциплінарну комісію прокурорів.

У зв`язку з цим, позивач повинен визначитися щодо складу і кількості відповідачів та їх залучення до справи як відповідачів та сформулювати позовні вимоги щодо кожного з відповідачів окремо, оскільки позивач не визначився з вимогою поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Офісу Генерального прокурора або Київської обласної прокуратури та і в частині позовних вимог про стягнення моральної школи, позивачем чітко та конкретно не зазначено до кого з відповідачів заявлено дану вимогу.

За цих обставин суд доходить висновку, що позивачу необхідно викласти обставини, якими він обґрунтовує кожну зі своїх позовних вимог з урахуванням наведених судом зауважень.

Суд також звертає увагу позивача, що у позові необхідно чітко та конкретно сформулювати зміст позовних вимог до Офіс Генерального прокурора, Київську обласну прокуратуру, Кваліфікаційно дисциплінарну комісію прокурорів, вказати, які акти, дії чи бездіяльність є протиправними і навести обґрунтування їх протиправності, а також зазначити, які конкретно дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву з наданням часу для усунення зазначених недоліків.

Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви із зазначенням обставин справи, конкретизацією позовних вимог, які позивач просить суд задовольнити з урахуванням всіх вище зазначених зауважень, у відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України та надати докази щодо порушених його прав та свобод з боку відповідача відповідно до норм діючого законодавства, для суду, а також копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи;

- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 2000,00 грн.;

Принагідно суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.160 - 162, ч.1, 2 ст.169, ст.241-243, 248 КАС України, суддя, -

ухвалив:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

4. Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Я.В. Горобцова