Рішення № 121603591, 13.09.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року Справа № 480/4475/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/4475/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, і просить визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2023/000086/1 від 18.12.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000570.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митну вартість імпортованого транспортного засобу позивачем було заявлено на підставі статті 58 МК України за основним методом визначення митної вартості у розмірі 10 300,00 євро (416253,90 грн.), яка складалася з безпосередньої фактурної вартості товару в розмірі 10 000,00 євро та вартості його транспортування до місця ввезення через митний кордон України - у розмірі 300,00 євро.

На думку позивача, відповідач, додатково витребуючи документи, не зазначив які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими і чому неможливо встановити відповідні відомості з уже поданих документів.

За вказаних обставин, вважає, що оскаржувані Рішення та Картка відмови прийняті з порушенням приписів частини 2 статті 19 Конституції України, а також необґрунтовано та недобросовісно, що свідчить про необхідність визнання їх протиправними та скасування.

Ухвалою суду від 30.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що під час проведення перевірки документів наданих декларантом для підтвердження митної вартості товарів, було виявлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме: у рахунку-фактурі/договорі купівлі продажу №72302216 від 04.12.2023 відомості щодо пошкоджень КТЗ відсутні. Разом з тим, в акті про проведення митного огляду від 15.12.2023 №23UA805020014715U9 в розділі наявні пошкодження та ознаки експлуатації: міститься інформація «місцеві пошкодження ЛФП (сколи, подряпини), пошкоджена та забруднена оббивка кабіни водія та сидінь», в графі 31 митної декларації від 15.12.2023 №UА805020/2023/014715 «наявні ознаки експлуатації авто: місцеві пошкодження ЛФП (сколи, подряпини), пошкоджена та забруднена оббив кабіни водія та сидінь».

Зауважує, що зважаючи на те, що подані декларантом документи є неповними і такими, що обчисленню не піддаються, враховуючи ненадання декларантом додаткових документів та пояснень для підтвердження правильності обчисленої ним митної вартості оцінюваних товарів, митний орган дійшов висновку про неможливість використання основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому й про необхідність коригування відповідачем заявленої митної вартості за другорядним методом на основі наявної інформації з програмно-інформаційного комплексу ЄАІС щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.

Відтак, стверджує, що на підставі частини першої статті 55 МК України 1812.2023 відносно заявлених у МД товарів відповідачем законно та обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2023/000086/1.

Ухвалою суду від 18.06.2024 у задоволенні клопотання представника Сумської митниці про призначення у справі № 480/4475/24 судового засідання відмовлено.

Представником позивача подана відповідь на відзив в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах.

Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.12.2023, уповноваженою особою - ТОВ «Суми Автомаксимум», від імені позивача до структурного підрозділу відповідача було подано електронну митну декларацію № 23UA805020014715U9 (далі - МД), згідно з якою відповідачеві пред`являвся до митного оформлення імпортований легковий автомобіль, що був у користуванні, марки MERCEDES-BENZ модель SPRINTER, VIN: НОМЕР_1 , 2014 року виготовлення, тип двигуна дизельний, робочій об`єм циліндрів двигуна 2987 см3, виробник - DAIMLER AG, країна походження DE (далі - ТЗ), опис та характеристики якого зазначалися у графі 31 цієї МД (а.с.13).

Декларантом разом із МД було подано наступні скан-копії документів: рахунку-фактури/зовнішньоекономічного договору від 04.12.2023 № 72302216, в якому вартість ТЗ вказана у розмірі 10 000,00 євро; декларацію митної вартості із проставленими відмітками у відповідних графах; свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 04.12.2023 року № GT684299, в якому зазначено технічні характеристики ТЗ; довідки від 15.12.2023 року про вартість перевезення ТЗ до митного кордону України у розмірі 300 євро; митної декларації країни відправлення № MRN23DE968022084749B3 від 07.12.2023; свідоцтва про видачу транзитних номерних знаків (технічного паспорту) № НОМЕР_2 від 04.12.2023; інформації щодо перевірки дати виробництва від 10.12.2023; висновку про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, № 3052-23 від 15.12.2023 (а.с.17-30).

Митну вартість імпортованого ТЗ було заявлено на підставі статті 58 МК України за основним методом визначення митної вартості у розмірі 10 300,00 євро (416253,90 грн.), яка складалася з безпосередньої фактурної вартості товару в розмірі 10 000,00 євро та вартості його транспортування до місця ввезення через митний кордон України - у розмірі 300,00 євро.

15.12.2023 посадовою особою підрозділу митного оформлення відповідача було направлено електронне повідомлення про необхідність проведення митного огляду ТЗ на заплановані дату і час - 15.12.2023 о 13 год. 15 хв., за результатами проведення якого складено Акт митного огляду від 15.12.2023 року № 23UA805020014715U9.

У подальшому 18.12.2023 посадовою особою спеціалізованого підрозділу відповідача було направлено електронне повідомлення такого змісту:

«... під час проведення перевірки документів, які зазначені у частині другій статті 53 МКУ та надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, були виявлені розбіжності, які можуть мати вплив на визначення митної вартості товару, а саме: у рахунку-фактурі/договорі купівлі продажу Ms 72302216 від 04.12.2023відомості щодо пошкоджень КТЗ відсутні. Разом з тим, в акті про проведення митного огляду від 15.12.2023 23UA805020014715U9 в розділі наявні пошкодження та ознаки експлуатації: міститься інформація «місцеві пошкодження ЛФП (сколи, подряпини), пошкоджена та забруднена оббивка кабіни водія та сидінь», в графі 31 митної декларації від 15.12.2023 №UA805020/2023/014715 «наявні ознаки експлуатації авто: місцеві пошкодження ЛФП (сколи, подряпини), пошкоджена та забруднена оббивка кабіни водія та сидінь». Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч. 2 cт. 53 МКУ є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 cт. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з врахуванням відсутності банківських платіжних документів, керуючись ч. 2-3 cт. 53 МКУ та для визначення ступеня пошкодження транспортного засобу (враховуючи відсутність акту про проведення митного огляду під час перетину митного кордону України), просимо надати такі документи: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Згідно ч.6 cm. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може надати інші додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару» (а.с.31).

У відповідь на вказане електронне повідомлення 18.12.2023 уповноваженою на декларування особою було направлено Відповідачеві повідомлення №278, в якому повідомлялося, що на підтвердження митної вартості транспортного засобу були надіслані всі без виключення існуючі документи, які стосуються митної вартості товару зазначеного у декларації та способу її визначення. А також зазначалося прохання до відповідача закінчити митне оформлення товару у найкоротший термін на підставі наявної інформації. (а.с.32).

Отримавши вказаний лист митного брокера, 18.12.2023 о 14 год. 48 хв. посадовою особою спеціалізованого підрозділу відповідача було направлено чергове електронне повідомлення такого змісту:

«Здійснено порівняння заявленої митної вартості КТЗ з рівнем митної вартості КТЗ з подібними (аналогічними) характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено. Встановлено, що рівень митної вартості оцінюваного КТЗ є значно нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) КТЗ, митне оформлення яких вже здійснено (враховуючи інформацію щодо середньої вартості подібного КТЗ з мережі Інтернет: автосайти країни продажу/відправлення напр. mobile.de, autoscout24.de). У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України, митний орган проводе процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органу та повідомляє, що митна вартість «моторного транспортного засобу для перевезення 10-ти осіб і більше:автобус марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів 2987 cm3., потужність 140 кВт., загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 23, календарний рік виготовлення - 2014», час експорту якого максимально наближений до часу експорту оцінюваного КТЗ, складає 20 800 євро за одиницю транспортного засобу (митна декларація від 04.12.2023 UА400040/2023/040061) Якщо Ви згодні із запропонованою митною вартістю, прошу повідомити митний орган» (а.с.33).

У відповідь на вказане електронне повідомлення, 18.12.2023, уповноваженою на декларування особою, було направлено відповідачеві повідомлення № 279, в якому повідомлялося, що я із запропонованою митною вартістю у розмірі 20800 євро не згоден і що просить закінчити митне оформлення ТЗ в найкоротший термін (а.с.34).

18.12.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2023/000086/1 (далі - Рішення), згідно з яким заявлену декларантом митну вартість скориговано «за резервним методом» і її розмір підвищено з 10 300,00 євро (416 253,90 грy) до 20800,00 євро (844 309,44 грн) (а.с.15)

Також, 18.12.2023 відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000570 (далі - Картка відмови), згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного Рішення (а.с.16).

Не погодившись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

У даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).

У свою чергу згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

З матеріалів справи суд вбачає, що разом з митною декларацією до митного оформлення були надані наступні скан-копії документів: рахунку-фактури/зовнішньоекономічного договору від 04.12.2023 № 72302216, в якому вартість ТЗ вказана у розмірі 10 000,00 євро; декларацію митної вартості із проставленими відмітками у відповідних графах; свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 04.12.2023 року № GT684299, в якому зазначено технічні характеристики ТЗ; довідки від 15.12.2023 року про вартість перевезення ТЗ до митного кордону України у розмірі 300 євро; митної декларації країни відправлення № MRN23DE968022084749B3 від 07.12.2023; свідоцтва про видачу транзитних номерних знаків (технічного паспорту) № TU-K- 0-338/23-00099 від 04.12.2023; інформації щодо перевірки дати виробництва від 10.12.2023; висновку про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, № 3052-23 від 15.12.2023.

Крім того, разом із МД до митного оформлення було подано рахунок-фактуру від 04.12.2023 № 72302216, в якому вартість імпортованого позивачем ТЗ вказана у розмірі 10 000,00 євро. При цьому, рахунок-фактура виступав також і зовнішньоекономічним контрактом, що підтверджено його назвою «Рахунок/договір купівлі-продажу» та й відповідачем у його електронному повідомленні, а також допускається як пунктом 2 частини 2 статті 53 МК України, так і законодавством Німеччини при продажі ТЗ фізичним особам-нерезидентам.

У свою чергу, банківські платіжні документи не подавалися з тих підстав, що розрахунок позивачем та продавцем ТЗ, відбувався у готівковій формі за стандартною практикою Німеччини, адже за її законодавством лише платежі більш ніж на 10000,00 євро проводяться у банківських установах шляхом складення банківських платіжних документів.

В якості документа, що містить відомості про вартість перевезення ТЗ, було подано довідку № б/н від 15.12.2023 року про вартість перевезення ТЗ до митного кордону України у розмірі 300 євро.

При цьому, будь-яких інших документів на момент митного оформлення у позивача не було в наявності.

Разом з тим, на додаткову вимогу позивача, йому було видано продавцем ТЗ касовий чек від 04.12.2023 року № 72302216, в якому вказано, що за Daimler Sprinter 519 CDI з номером шасі: НОМЕР_3 та реєстраційним номером: НОМЕР_4 проведено готівковий платіж на суму 10 000 євро, який отриманий готівкою 04.12.2023.

Окрім того, до митного оформлення було подано також й митну декларацію країни відправлення № MRN23DE968022084749В3 від 07.12.2023, згідно з розгорнутою інформацією якої імпортований позивачем ТЗ дійсно було вивезено з Німеччини на підставі рахунку-фактури від 04.12.2023 № 72302216 та за ціною 10 000,00 євро.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартостівідповідачем вказується, що ним було здійснено порівняння заявленої митної вартості «транспортного засобу для перевезення 10-ти осіб і більше: марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER, тип двигуна - дизельний, робочий, об`єм циліндрів 2987 см3., потужність 140 кВт., загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 23, календарниий рік виготовлення - 2014», з рівнем митної вартості КТЗ з подібними (аналогічними) характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено. Встановлено, що рівень митної вартості оцінюваного КТЗ є значно нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) КТЗ, митне оформлення яких вже здійснено (враховуючи інформацію щодо середньої вартості подібного КТЗ з мережі Інтернет: автосайти країни продажу/відправлення напр. mobile.de, autoscout24.de).

Відповідачем було застосовано другорядний метод визначення митної вартості (резервниий метод), використавши відомості інформаційних ресурсів митних органів (системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів) щодо митного оформлення подібного товару в максимально наближений час до часу експорту в Україну, згідно яких рівень митної вартості складає 20800,00 євро (844 309,44 грн.)

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, суд виходить з наступного.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так для підтвердження вартості товару, що імпортується, позивач надав митному органу: рахунок-фактуру від 04.12.2023 №72302216, в якому вартість імпортованого позивачем ТЗ вказана у розмірі 10 000,00 євро; касовий чек від 04.12.2023 № 72302216, в якому вказано, що за Daimler Sprinter 519 CDI з номером шасі: НОМЕР_3 та реєстраційним номером: НОМЕР_4 проведено готівковий платіж на суму 10 000 євро, який отриманий готівкою 04.12.2023, а також митну декларацію країни відправлення № MRN23DE968022084749В3 від 07.12.2023, згідно з розгорнутою інформацією якої імпортований позивачем ТЗ дійсно було вивезено з Німеччини на підставі рахунку-фактури від 04.12.2023 № 72302216 та за ціною 10 000,00 євро.

У вказаних документах зазначено: прізвище та ім`я позивача, марка та модель транспортного засобу; номер кузова (VIN), сума сплачених коштів.

Отже платіжні документи містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та його ціну.

Надані митному органу зазначені вище документи надають можливість ідентифікувати митну вартість поставленого товару та належність саме цих документів саме до цього вантажу.

З урахуванням викладеного, задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що позивач надав до митного оформлення усі, визначені статтею 53 МК України та необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості, документи, а відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Суд також звертає увагу на те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Частиною 3 ст. 318 МК України, зазначено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

На разі Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року встановлено, що первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1.

1. Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень статті 8 за умови, що:

a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем, крім таких обмежень, які:

i) накладаються або вимагаються законом, чи органами державної влади в країні імпорту;

ii) обмежують географічний район, у якому ці товари можуть бути перепродані; або

iii) не впливають значною мірою на вартість товарів;

b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, для яких вартості не може бути визначено стосовно товарів, що оцінюються;

c) жодна частина доходу за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде безпосередньо або опосередковано продавцю, якщо тільки не може бути зроблене відповідного коригування відповідно до положень статті 8, а також

d) покупець і продавець не пов`язані між собою або, коли покупець і продавець пов`язані, пов`язані то контрактна вартість є прийнятною для митних цілей згідно з положеннями пункту 2.

Зазначення в рішенні митного органу лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

У спірному випадку, судом з матеріалів справи встановлено, що декларантом надано до контролюючого органу усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною угоди і суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості. В свою чергу, відповідачем, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач також не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2020 у справі №803/916/17, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд також вважає безпідставними доводи відповідача, що рахунок-фактура від 04.12.2023 № 72302216 не мітить детальної інформації щодо стану та ступеню пошкодження транспортного засобу, тоді як в акті про проведення митного огляду від 15.12.2023 №23UA805020014715U9 в розділі наявні пошкодження та ознаки експлуатації: міститься інформація «місцеві пошкодження ЛФП (сколи, подряпини), пошкоджена та забруднена оббивка кабіни водія та сидінь».

Рахунок-фактура це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити.

Жодним нормативним документом не передбачено, що рахунок-фактура має містити детальну інформацію та опис стану та ступеню пошкодження транспортного засобу.

Щодо аналізу цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

При цьому, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зауважує, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Так, відповідачем також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Отже, відповідачем при прийняття оскаржуваного рішення не було враховано, що автомобіль, ввезений позивачем має пошкодження, зворотнього відповідачем не доведено.

Водночас, суд також звертає увагу на те, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

Спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Отже, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу (резервного), який застосовано без достатніх на те підстав.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів, оскільки воно не відповідає критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Разом з тим картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що Рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2023/000086/1 від 18.12.2023 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000570 підлягають скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про невідповідність оскаржуваних рішень критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1370,74 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2023/000086/1 від 18.12.2023.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000570.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) суму судового збору у розмірі 1370,74 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька