Рішення № 121603484, 09.09.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/3539/24

2-а/465/222/24

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.

з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАО № 5397907 від 18.05.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що позивач близько 17 год. 00 хв. 18.05.2022 року керував автомобілем Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Гуцульській у м. Львові від вул. Лисенка, здійснив правий поворот на вул. Кривоноса в сторону Високого Замку. Після перетину пішохідного переходу, де полоса була пунктирною, здійснив розворот на 180 градусів і продовжив рух по вул. Кривоноса. Через 300 м. його зупинили працівники патрульної поліції за нібито здійснення повороту ліворуч з вул. Гуцульської. Жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення працівниками поліції на запит позивача не надано, водночас останній зазначає, що адміністративного правопорушення не вчиняв. Як зазначає позивач, допоки він викликав інший наряд, працівники поліції залишили місце зупинки транспортного засобу та поїхали вниз по вул. Кривоноса. До 26.04.2023 року позивач не знав, що постанова була винесена, а в подальшому надіслана до Личаківського відділу ДВС у м. Львові. В рамках виконавчого провадження накладено арешт на грошові кошти позивача. Позивач зазначає, що вказана постанова винесена бездоказово, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв, доказів вчинення правопорушення відповідачем не надано, більш того, така постанова містить недостовірні відомості про місце оформлення адміністративних матеріалів, адже такі складалися, як і зупинка транспортного засобу відбулася на вул. Кривоноса, 1 у м. Львові, а не на вул. Коперника, 1, як зазначено працівниками поліції у постанові про адміністративне правопорушення. Відтак, просить суд скасувати постанову серії ЕАО № 5397907 від 18.05.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 06.06.2024 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 24.06.2024 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа контролюючого органу, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення порушення, що і було зроблено шляхом винесення постанови. При цьому, уточнено, що в ході патрулювання поліцейськими помічено транспортний засіб, яким керував позивач, і після зміни відповідного напрямку руху позивачем та порушення вимог дорожнього знаку, який забороняє повертати ліворуч, такий було зупинено. Після зупинки транспортного засобу було дотримано процедури підготовки та розгляду справи по факту вчинення правопорушення. Щодо наявності відеозапису вчиненого правопорушення представник відповідача зазначає, що відеозапис не є збереженим, Управлінню патрульної поліції не були відомі наміри позивача оскаржувати постанову. У зв`язку з вищенаведеним просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, водночас подав заяву від 15.08.2024 року про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву просив суд справу розглядати за його відсутності.

Відповідно до ч.3ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4ст. 229 КАС Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Так, згідно з ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається із оскаржуваної постанови серії ЕАО № 5397907 від 18.05.2022 року, інспектором УПП у Львівській області Якимовичем Р.О. позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно вказаної постанови правопорушення полягало в тому, що 18.05.2022 року о 17 год. 25 хв. у м. Львові по вул. Коперника, 1 водій не виконав вимоги дорожнього знаку 4.2 ПДР України, чим порушив п. 8.4.г ПДР України.

Частиною 1ст. 122 КУпАПпередбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені, відеозапису вчиненого правопорушення до відзиву не долучено. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5397907 від 18.05.2022 року, яка оскаржується позивачем.

Відповідно дост.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому оскаржувану постанову серії ЕАО № 5397907 від 18.05.2022 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі положень ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2,77,205,241-246,255,286, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.251,288,289,293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5397907 від 18.05.2022 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ - 40108646.

Cуддя Величко О.В.