Ухвала суду № 121601040, 10.09.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 вересня 2024 р. Справа № 120/11736/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якого діє представник Лелях Юрій Олександрович (доручення від 12.06.2024 за № 959772, адреса для листування: АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005) про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2024 до суду надійшла позовна заява за підписом представника позивача Леляха Ю.О., подана від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:

- зобов`язання відповідача зарахувати до страхового пенсійного стажу позивача працю в колгоспі "12 річчя" та колгоспі "Правда" відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.04.1986;

- зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 10.04.2021.

Перевіривши вказану позовну заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку, що заяву належить залишити без руху з огляду на таке.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Щодо оформлення позовної заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У позовній заяві зазначені вищевказані відомості, однак вони викладені, зокрема, російською мовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.1999 у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до ст. 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

За змістом положень ст. 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, однак процесуальні документи оформляються та подаються до суду лише державною мовою.

Означена позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.07.2016 (справа № 21-1092а16), а також в ухвалах від 01.08.2019 у справі 826/10114/17, від 01.07.2019 у справі 243/10706/18, від 22.07.2019 у справі 826/19159/16.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що подана до суду позовна заява з використанням російської мови є такою, що оформлена неналежно та з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України).

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача-суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, для прийняття рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт неправомірності його рішення, дії чи бездіяльності та порушення такими рішеннями, діями або бездіяльністю прав, свобод та інтересів позивача.

Разом з тим заявлені позивачем вимоги вищевказаним нормативним приписам не відповідають.

Так, згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач просить суд зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу працю в колгоспі "12 річчя" та колгоспі "Правда" відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.04.1986 та провести перерахунок та виплату його пенсії за віком з 10.04.2021.

Тобто позивачем сформульовано лише похідну позовну вимогу про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії. У свою чергу, основна позовна вимога про визнання дій/бездіяльності/рішення відповідача протиправними відсутня.

Отже, позивач заявляє вимоги про зобов`язання відповідача до вчинення конкретних дій, але при цьому не пред`являє вимогу про оскарження тих рішень, дій або бездіяльностіпенсійного органу, визнання яких протиправними й зумовлює необхідність покладення судом певних обов`язків на суб`єкта владних повноважень з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

У зазначеному вигляді заявлені позовні вимоги не відповідають положенням ч. 1 ст. 5 КАС України, а також не узгоджуються з повноваженнями адміністративного суду, визначеними у ч. 2 ст. 245 КАС України за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Ще більшої ваги такі недоліки набувають з огляду на положення ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відтак позивачу необхідно конкретизувати, які саме рішення, дії, бездіяльність відповідача позивач вважає протиправними і такими, що порушують його права та законні інтереси, внаслідок яких позивач звертається до суду з цим позовом.

Щодо строку звернення до суду.

Згідно з п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.

При цьому Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

У прохальній частині заявлені позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового пенсійного стажу позивача окремі періоди його трудової діяльності та провести з їх урахуванням перерахунок пенсії позивача за віком з 10.04.2021.

Тобто фактично позивач просить зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію за віком з 10.04.2021.

Відтак спірні правовідносини виникли ще у квітні 2021, тобто у місяці коли відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача шляхом переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, з матеріалів справи видно, що 05.02.2022 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання письмового підтвердження обчислення його пенсії за віком та просив провести розрахунок пенсії з 22.03.2005 по 22.03.2008 відповідно до поданої заяви 12.04.2021 при переході пенсії за віком.

В свою чергу, відповідач надав відповідь від 15.02.2022 № 0200-0218-5/13101, у якій зазначив про те, що пенсія призначена та виплачується позивачу відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач дізнався про порушення своїх прав у спірних правовідносинах, отримавши пенсійні виплати за квітень 2021 року, водночас з цим позовом звернувся до суду лише 05.09.2024, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.

При цьому суд зауважує, що письмові звернення до відповідача не змінюють моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчать лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, право на яке позивач реалізував лише 05.09.2024.

Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Варто також зауважити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду з відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду, з наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення, але не додав до матеріалів позову заяви (клопотання) про його поновлення та докази поважності причин його пропуску відповідно до приписів ч. 6 ст. 161 КАС України.

Щодо сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3028,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн (за кожну немайнову вимогу).

До матеріалів позовної заяви не додано документ про сплату судового збору. Натомість у тексті позовної заяви позивач посилається на те, що він звільняється від сплати судового збору на підставі положень п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону "Про судовий збір".

Однак з таким твердженням позивача суд не погоджується.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Отже, від сплати судового збору звільняються лише ті громадяни, які звернулись з заявою до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, і лише у випадках, передбачених законом. Водночас факт подання позовної заяви до суду представником позивача є свідченням цього.

Будь-яких інших доказів про те, що позивач має право на пільги щодо сплати судового збору згідно із ст. 5 Закону "Про судовий збір" до позовної заяви не надано.

З огляду на викладене позивачу слід надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн за наступними реквізитами:

одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101,

код ЄДРПОУ 37979858,

банк: Казначейство України (ЕАП),

рахунок: UA028999980313181206084002856,

призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

За змістом частини першої, другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням позивачу часу для усунення виявлених судом недоліків, про які зазначено в цій ухвалі.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії.

2. Встановити позивачу (його представнику) строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення (отримання) копії ухвали.

3. Копію ухвали надіслати (вручити) представнику позивача ОСОБА_2 для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Сало Павло Ігорович