Ухвала суду № 121600968, 12.09.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

12 вересня 2024 р.Справа № 120/8413/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому проваджені звіт про виконання судового рішення за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 08.08.2023 вказаний позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2018 року, 01.01.2019 року, 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2023 №ХЛ64519, без обмеження максимального розміру пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 01.02.2018 року, 01.02.2019 року, 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідок від 03.05.2023 №ХЛ64519 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2018 року, 01.01.2019 року, 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження максимального розміру пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суму перерахованої, але неотриманої пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018 року по 01.01.2020 року перерахувати на рахунок Державної казначейської служби України: м. Київ, код банку МФО: 820172; реєстраційний рахунок: UA458201720313281002302018611 - для потреб Збройних Сил України. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати, протягом двох тижнів з дня отримання судового рішення, звіт про його виконання.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

У послідуючому, 01.01.2024 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду від 08.08.2023 у справі №120/8413/23.

11.01.2024 від позивача до суду надійшла заява про накладення штрафу за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі №120/8413/23.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.04.2024 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання судового рішення від 08.08.2023 у справі №120/8413/23. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 08.08.2023 у справі №120/8413/23 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали подати до Вінницького окружного адміністративного суду новий звіт про виконання рішення суду разом із доказами направлення такого на адресу позивача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №120/8413/23 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі за заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

07.06.2024 від позивача до суду надійшла заява про накладення штрафу за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі №120/8413/23.

20.06.2024 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду від 08.08.2023 у справі №120/8413/23.

02.07.2024 до вказаного звіту надійшло доповнення, у якому представник ГУ ПФУ у Вінницькій області зазначає, що на виконання вказаного рішення суду, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії виходячи з 60% від сум грошового забезпечення станом на 1 січня відповідного року. Перераховану пенсію позивач отримає в липні 2024 року, при цьому нарахована сума пенсії на виконання рішення суду внесена відповідачем в підсистему "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ та будуть виплачені після виділення коштів з Державного бюджету України, оскільки нормами ст. 8 Закону №2262 обумовлено проведення пенсійних виплат особам, які мають право на пенсію за цим Законом за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи зазначене представник відповідача просить прийняти звіт про виконання рішення суду у справі № 120/8413/23.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Відтак, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 02.06.2016 примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.

Так, частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено.

Судом встановлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 пенсійним органом проведено з 01.02.2018 року, 01.02.2019 року, 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідок від 03.05.2023 №ХЛ64519 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2018 року, 01.01.2019 року, 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження максимального розміру пенсії.

Виконання відповідачем дій, зазначених у резолютивній частині рішення щодо врахування та виплати позивачу пенсії підтверджено доданими до звіту протоколами про перерахунок за 2018-2022 роки. При цьому, зі змісту таких протоколів слідує, що перерахунок проведено виходячи з 60% сум грошового забезпечення вказаного у відповідних довідках.

Крім того, позивачу також сформовано розрахунок на доплату пенсії за визначений судом період, та внесено до Реєстру судових рішень, що ведеться органами Пенсійного фонду України.

При цьому, як зазначає відповідач, донараховані кошти будуть виплачені в межах затверджених бюджетних призначень та в порядку черговості виконання судових рішень, які набрали законної сили та ухвалені на користь пенсіонерів в аналогічних чи подібних справах.

Відтак встановлені судом обставини вказують на неможливість самостійного та в повному обсязі виконання відповідачем рішення суду у цій справі, що обумовлюється відсутністю коштів державного бюджету для виплати нарахованої позивачу пенсійної заборгованості.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17 та ряду інших, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, оскільки невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення матеріали справи не містять, суд доходить висновку, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 року є виконаним, що свідчить про наявність підстав для прийняття поданого звіту.

Щодо питання накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу, то суд не вбачає підстав для його застосування в даному випадку, з урахуванням того, що відповідачем частково рішення суду виконано, а вини керівника пенсійного органу у невиконанні рішення суду в частині виплати перерахованої суми пенсії не встановлено.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі № 120/8413/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович