Вирок № 121598056, 13.09.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5729/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030000051 від 08.01.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, Мукачівського району, с. Біласовиця, громадянина України, українця за національністю, неодруженого, з середньою освітою, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2022 до покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 5 років 1 місяць, звільнений 28.10.2022 по відбуттю покарання у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.ч. 1,3 ст.357, ч. 1 ст. 361 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

З`ясовано, що 07 січня 2024 року близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись на АДРЕСА_2 , побачив на тротуарі, жіночий гаманець торгової фірми « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та в цей момент у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з метою особистого збагачення за рахунок викраденого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел та діючи з прямим умислом, таємно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи з корисливим мотивом з метою особистого збагачення, повторно, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, попередньо оглянувши вміст, таємно викрав жіночий гаманець торгової фірми «Balisa», вартість якого складає 507 гривень (п`ятсот сім гривень 00 копійок), всередині якого, знаходилися грошові кошти у сумі 250 гривень, 5 доларів США, що на час події згідно з офіційним курсом НБУ становили 192 гривень (сто дев`яносто дві гривні 00 копійок), при цьому, з корисливих мотивів, а саме подальших розрахунків, усвідомлюючи, що вони йому не належать, незаконно привласнив 2 банківські картки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що відкриті в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я потерпілої ОСОБА_6 , а також особистий, важливий документ потерпілої ОСОБА_6 , а саме: паспорт громадянина України (ID-картка № НОМЕР_3 ) ім`я ОСОБА_6 , що виданий 06.12.2019, після чого разом із указаним майном та документами покинув місце події, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 949 гривень (дев`ятсот сорок дев`ять гривень 00 копійок).

За таких обставин, ОСОБА_4 висунуто обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, ч. 1 ст. 357 КК України, а саме незаконному привласненні офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, та за ч. 3 ст. 357 КК України, а саме незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом.

Так, ОСОБА_4 , 08.01.2024 в період часу з 06 год. 29 хв. по 06 год. 33 хв., маючи у розпорядженні банківську картку № НОМЕР_1 яка відкрита в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_6 , використовуючи банківський автомат самообслуговування (банкомат), що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, переслідуючи прямий умисел, направлений на здійснення протиправних дій в сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп`ютерних мереж і мереж електрозв`язку, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у формі втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи та бажаючи їх настання, порушуючи процедуру отримання дозволу на проведення операцій з використанням інформаційної (автоматизованої) системи, не санкціоновано, тобто самочинно, без дозволу держателя спеціального засобу або уповноваженої особи, втрутився в роботу банківського терміналу самообслуговування, що виразилось у вводі персонального ідентифікаційного номеру вище вказаної платіжної картки (ПІН-коду), встановленого на картку для ідентифікації держателя спеціального платіжного засобу під час здійснення операцій з їх використання, використовуючи дані клієнта АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 , ввів, шляхом випадкового підбору комбінації цифр (дати народження потерпілої), яка виявилась персональним ідентифікаційним номером платіжної картки (ПІН-кодом) та отримав доступ до електронної автоматизованої системи банкомату, через вищевказану банківську картку у результаті чого втрутився у роботу вказаної електронної системи без дозволу ОСОБА_6 , що виразилось у знятті грошових коштів 3 трансакціями з вищевказаного банківського терміналу самообслуговування.

За таких обставин, ОСОБА_4 висунуто обвинувачення, за ч. 1 ст. 361 КК України, тобто у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Так, продовжуючи свій злочинний умисел, 08.01.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи біля банківського автомату самообслуговування (банкомат), що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , маючи у розпорядженні банківську картку № НОМЕР_1 яка відкрита в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом в умовах воєнного стану, таємно, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи з корисливим мотивом та метою особистого збагачення, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, заволодів грошовими коштами, шляхом зняття їх із вказаного банківського автомату, 3-ма трансакціями на загальну суму 18000 гривень (вісімнадцять тисяч 00 гривень), чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

За таких обставин, ОСОБА_4 висунуто обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України - тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.

Так 05.02.2024 ОСОБА_4 25.05.1988 будучи раніше судимим за вчинення майнових злочинів перебував за адресою АДРЕСА_4 , а саме у приміщенні стоматологічної клініки «Натадент». В цей час, при виході з приміщення вищевказаної клініки ОСОБА_4 помітив на столі біля виходу з приміщення мобільний телефон марки «Samsung» моделі Galaxy «S21 FE 5G 6|128 GB Gray» чорного кольору, який лежав без нагляду. В той момент у ОСОБА_4 виник протиправний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, на виконання якого останній, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, діючи повторно, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, викрав мобільний телефон марки «Samsung» моделі Galaxy «S21 FE 5G 6|128 GB Gray» чорного кольору, та сховав до кишені своєї куртки.

Після цього ОСОБА_4 покинув місце події, з викраденим мобільним телефоном розпорядившись останнім на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_4 своїми умисними діями спричинив потерпілій ОСОБА_7 , матеріального збитку на суму 10484 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривень 00 копійок).

За таких обставин ОСОБА_4 висунуто обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України - тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.

В підготовчому судовому засіданні прокурор надав угоду про визнання винуватості, укладену 13вересня2024 року між ОСОБА_4 та прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 .

На підставі наведеного, суд розглянув справу відповідно положень ст. ст. 472, 473, ч.5ст.474 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).

Зі змісту угоди вбачається, що ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме незаконне привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, а саме незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.ч. 1,3 ст.357, ч. 1 ст. 361. При цьому, ОСОБА_4 погоджується на призначення покарання за ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді п`яти років позбавлення волі; за ч.1 ст.357 Кримінального кодексу України у виді один рік обмеження волі; за ч.3 ст.357 Кримінального кодексу України у виді один рік обмеження волі; за ч.1 ст.361 Кримінального кодексу України у виді один рік обмеження волі, на підставі ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі та на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості, згідно з ст.ст.473, 394, 424, 474 КПК України оговорені сторонами.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 13.09.2024 укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просив її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що права, надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст.368 КК України визнав повністю.

Потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України, надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором, про що надав відповідні заяви.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, за ч. 1 ст. 357 КК України, а саме незаконне привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, за ч. 3 ст. 357 КК України, а саме незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та за ч.1 ст. 361 КК України, тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.

Судом, на виконання вимог ст.474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено. В судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і у тому, що угода про визнання винуватості від 13.09.2024 не є наслідком застосування насильства, примусу погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом, відповідно до ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 склад кримінального правопорушення, та які вказують на кваліфікацію діянь за ч.4 ст.185, ч.ч. 1,3 ст.357, ч. 1 ст. 361 Кримінального кодексу України та обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину повністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України.

Кримінальне правопорушення,вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 ч.4ст.185КК Україниє тяжкимзлочином, ч.1 ст.357 кримінальним проступком, за ч.3 ст.357 КК України кримінальним проступком, за ч. 1 ст. 361 КК України кримінальним проступком.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 10.05.2024 вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угод, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим Кримінальним кодексом України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно з ч.5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

За таких обставин, суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості.

З врахуванням вищевказаного, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та роз`яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода укладена 10.05.2024 між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 , про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину добровільно, фактичні підстави для визнання вини наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України, у зв`язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.

За наведенихобставин,угоду належитьзатвердити,а ОСОБА_4 визнати винниму вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.ч. 1,3 ст.357, ч. 1 ст. 361 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.02.2024 ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави строком до 04.04.2024. У зв`язку з внесенням застави у визначеному розмірі, ОСОБА_8 було звільнено з-під варти. Тобто, відносно обвинуваченого діє запобіжний захід у вигляді застави.

Таким чином, враховуючи, що у запобіжних заходів, до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому слід скасувати, а заставу - повернути заставодавцю, у відповідності до вимог ч.11 ст.182 КПК України, згідно якої застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Розподіл процесуальних витрат у кримінальному проваджені, що підтверджуються довідкою про витрати на проведення експертизи, вирішено відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, шляхом стягнення вартості проведеної експертизи із обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі та керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 395, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Угоду про визнання винуватості від 13 вересня 2024 року, укладену між ОСОБА_4 та прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 - затвердити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.ч. 1,3 ст.357, ч. 1 ст. 361 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді п`яти років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.357 Кримінального кодексу України у виді один рік обмеження волі;

- за ч.3 ст.357 Кримінального кодексу України у виді один рік обмеження волі;

- за ч.1 ст.361 Кримінального кодексу України у виді один рік обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 термін перебування його під вартою з 5 лютого 2024 року по 13 березня 2024 року.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку два роки.

На підставі ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 скасувати.

Заставу в розмірі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, що внесена на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області: код ЄДРПОУ 26213408, депозитний рахунок № UA198201720355209001000018501, банк ДКСУ м.Київ МФО 820172, згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.05.2024,повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи №СЕ-19/107-23/794-ТВ від 25.01.2024 у розмірі 1514,56 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 56 коп.), товарознавчої експертизи №СЕ-19/107-23/1945-ТВ від 27.02.2024 у розмірі 1893,20 грн. (одна тисяча вісімсот дев`яносто три гривні 20 коп.).

Речові докази:

- відеозапис з камер спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », які відкопійовано на оптичний диск CD-R з надписом «CD-R», матеріали тимчасового доступу, що перебували у володінні АТ КБ «Приватбанк», які знаходяться на оптичний диск CD-R з надписом «CD-R», оптичний диск марки «My media», на якому наявний запис з камер відеоспостереження магазину Gink Go», що розташований за адресою: АДРЕСА_5 у період часу х 18 год. 00 хв. 05.02.2024 по 20 год. 00 хв. 05.02.2024 - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «Samsung», який упаковано до спец.пакету НПУ PSP1519436 який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_10 залишити у останньої;

- мобільний телефон марки «Iphone» червоного кольору, який упаковано до спец.пакету НПУ PSP1238362 повернути власнику ОСОБА_4 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1