Рішення № 121591637, 05.09.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/876/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача Татаринова О.С. за довіреністю, відповідача адвоката Плахи О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Черкаської філії до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про стягнення 4314570 грн. 95 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Черкаської філії через систему «Електронний суд» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (далі відповідач) про стягнення, на підставі типового договору про розподіл природного газу від 01.12.2023 року, 4118741 грн. 03 коп. боргу, 175911 грн. 42 коп. пені, 19918 грн. 50 коп. 3% річних, що разом становить 4314570 грн. 95 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу об`єктів відповідача за грудень 2023 року понад замовлену річну потужність.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/876/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.08.2024 року.

Відповідач в особі свого представника подав через систему «Електронний суд»:

24.07.2024 року заяву (вх. № 11752/24, а.с. 40-44), в якій визнав повністю заявлені позовні вимоги, у зв`язку з чим просив повернути позивачу з Державного бюджету 50 % сплаченого ним судового збору та розстрочити виконання рішення суду на один рік з моменту прийняття рішення рівними частинами;

15.08.2024 року клопотання (вх. № 12763/24, а.с.52), в якому повідомив про часткову сплату заборгованості у розмірі 2118741 грн. 43 коп., просив долучити до матеріалів справи відповідні докази сплати - платіжну інструкцію № 552 від 12.08.2024 року.

Представник позивача подав суду 15.08.2024 року клопотання (вх. № 12786/24, а.с.58), в якому підтвердив часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 2118741 грн. 43 коп., просив долучити до матеріалів справи відповідні докази, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 2000000 грн. боргу, 175911 грн. 42 коп. пені, 19918 грн. 50 коп. 3% річних, що разом становить 2195829 грн. 92 коп., повернути судовий збір у розмірі 25887 грн. 43 коп., решту судового збору стягнутим з відповідача.

Ухвалами суду від 15.08.2024 року, 27.08.2024 року підготовче засідання відкладено на 05.09.2024 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 05.09.2024 року клопотання ( вх. № 13731/24, а.с.77), в якому повідомив про часткову сплату заборгованості у розмірі 2000000 грн., просив: долучити до матеріалів справи відповідні докази сплати - платіжну інструкцію № 5684 від 23.08.2024 року, закрити провадження в частині сплаченого боргу, розподілити судові витрати.

В підготовчому судовому засіданні 05.09.2024 року представник позивача підтвердив сплату відповідачем основного боргу за договором, просив стягнути решту позовних вимог пеню та 3% річних, представник відповідача просив закрити провадження у справі в частині стягнення боргу, решту позовних вимог визнав та просив розподілити судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Фактично відповідач визнав позовні вимоги, в зв`язку з чим суд відповідно до приписів ст.ст. 182, 185 ГПК України може закінчити підготовче засідання з прийняттям судового рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України, у підготовчому засіданні 05.09.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані представниками сторін заяви по суті справи і з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з таких підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» послуги з розподілу природного газу в Україні здійснюються на підставі та умовах Договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається між Оператором ГРМ та споживачем на невизначений строк з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829 та розміщеному на офіційному порталі Верховної Ради України в мережі Інтернет за адресою: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15; на офіційному веб-сайті Регулятора (НКРЕКП) та Оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою: https://ck.grmu.com.ua та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності у газеті «Черкаський край» від 06.12.2023 року № 49.

Договір укладається на безстроковий період, з метою забезпечення фізичної доставки обсягів природного газу, що належать Споживачу (його постачальнику), до межі балансової належності об`єкта Споживача та можливості санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи, є однаковими для всіх споживачів України, укладається шляхом підписання Заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є підписана Споживачем заява-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору. Аналогічні положення містить пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ.

01.12.2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», як Оператор ГРМ, та відповідач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», як споживач, уклали договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 1937 до умов договору розподілу природного газу (далі Договір, а.с. 11-14 ), п.2.1. якого Оператор ГРМ зобов`язався надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язався прийняти послугу та сплатити її вартість у розміри, строки та порядку, визначені цим Договором.

У Договорі передбачено усі його істотні умови, зокрема:

п.п.6.1,6.2 оплата вартості послуги здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, та є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення

п.6.3 - величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до Договору;

п.6.5 (абз.4) Споживач зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату;

п.6.6 - оплата вартості послуг здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати. Остаточний розрахунок за надані послуги проводиться Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до Акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів;

п.6.8 - послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, підтверджуються підписаним між Сторонами Актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем;

п. 7.4. - Споживач зобов`язаний, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором;

п.8.2. - у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Заява-приєднання містить наступні дані: точці комерційного обліку об`єктів газоспоживання ПрАТ «Черкаське хімволокно» присвоєно персональний ЕІС-код суб`єкта ринку природного газу 56ХQ000005О0Х00Е; величина річної замовленої потужності об`єкта Споживача на перший і другий календарний рік з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем складає: 2023 (перший календарний рік) 2 751 933,08 м3, 2024 (другий календарний рік) 35 191 557,00 м3.

Із Акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 31.12.2023 року (а.с. 17) вбачається, що позивачем надано послуги з розподілу природного газу об`єктів відповідача в обсязі 2751933,00 м3 (1/12 річної замовленої потужності) на суму 1882322 грн. 17 коп., які відповідач погодив без зауважень та оплатив 26.01.2024 року платіжною інструкцією № 64 (а.с. 18).

Крім того, у грудні 2023 року позивачем надано послуги з розподілу природного газу понад замовлену річну потужність в обсязі 10407516,130 м3 на суму 7118741 грн. 03 коп., що погоджені сторонами у іншому акті приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 31.12.2023 року (а.с. 19).

На виконання п.6.5. Договору, позивач направив відповідачу рахунок на оплату №АУ000003799 від 31.12.2023 року на суму 7118741 грн. 03 коп.(а.с.20), який відповідачем отримано та частково оплачено на суму 3000000 грн. (28.03.2024 року -1000000грн згідно платіжної інструкції №218; 18.04.2024р року - 1000000 грн згідно платіжної інструкції №97, 02.05.2024 року 1000000 грн згідно платіжної інструкції №118, а.с. 21-23).

За розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві (а.с.14), заборгованість відповідача на момент звернення до суду становила 4118741 грн.03 коп., також за порушення строків оплати наданих послуг позивач нарахував до стягнення 175911 грн. 42 коп. пені, 19918 грн. 50 коп. 3% річних.

Після відкриття провадження у справі № 925/876/24 відповідач платіжними інструкціями: № 552 від 12.08.2024 року, №5684 від 23.08.2024 року сплатив на користь позивача 4118741 грн. 03 коп. боргу.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору про розподіл природного газу від 01.12.2023 року, вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов`язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності. Також перебувають у сфері регулювання Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС), Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2494 від 30.09.2015 (Кодекс ГРС), Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП України № 2496 від 30.09.2015 (далі-Правила).

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За вимогам ст. 264 ГК України передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) приєднаними мережами у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про ринок природного газу розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 Правил визначено, що діючий постачальник постачальник природного газу, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу; ЕІС-код (Energy Identification Code) персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його вузла обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи); оператор газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою.

Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 року внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до Договору відповідно), згідно з якими з 01.01.2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Відповідно до п. 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови НКРЕКП від 07.10.2019 року № 2080, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Газовим роком у розумінні положень глави 1 розділу І Кодексу ГРМ є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

За вимогам ст. 264 ГК України передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) приєднаними мережами у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено договір про розподіл природного газу від 01.12.2023 року, шляхом підписання відповідачем заява-приєднання до нього, який сторонами виконувався. Позивач на виконання вищевказаного договору у грудні 2023 року надав послуги з розподілу природного газу понад замовлену річну потужність на загальну суму 7118741 грн. 03 коп., які відповідач погодив без зауважень та оплатив частково у сумі 3000000 грн. до відкриття провадження у даній справі та 4118741 грн. 03 коп. після відкриття провадження у справі № 925/876/24.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З врахуванням даної норми процесуального закону провадження у справі в частині стягнення 4118741 грн. 03 коп. боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі п. 8.2 Договору - 175911 грн. 42 коп. пені та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 19918 грн. 50 коп. 3% річних, що складають предмет спору.

Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, 3% річних суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.

Розрахунок пені, 3 % річних, проведений позивачем відповідає умовам Договору, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», арифметично і методологічно виконаний правильно, визнані відповідачем тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, яка обґрунтована складним фінансовим становищем суд оцінює критично, оскільки основна сума боргу у розмірі 4118741 грн. 03 коп. відповідачем сплачена, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд підстав для неприйняття визнання позову відповідачем не вбачає, приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 175911 грн. 42 коп. пені, 19918 грн. 50 коп. 3% річних задовольняє.

Пунктами 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення 4118741 грн. 03 коп., приписи ч. 1 ст.7 Закону України Про судовий збір, поданим позивачем клопотанням про повернення судового збору, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у розмірі 49352 грн. 45 коп. у зв`язку із закриттям провадження у справі та 1211 грн. 20 коп. у зв`язку із визнанням відповідачем позову, що разом становить 50563 грн. 65 коп.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню решта сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 233, 236-240, 255, 256, 331 ГПК України, ч. 1 ст.7 Закону України Про судовий збір господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження в частині вимог про стягнення 4118741 грн. 03 коп. боргу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно, ідентифікаційний код юридичної особи 00204033, місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, проспект Хіміків, 76 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ідентифікаційний код юридичної особи 45314134, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 - 175911 грн. 42 коп. пені, 19918 грн. 50 коп. 3% річних, 1211 грн. 20 коп. судових витрат.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ідентифікаційний код юридичної особи 45314134, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 50563 грн. (п`ятдесят тисяч п`ятсот шістдесят три) грн. 65 коп., сплачений за платіжною інструкцією № 115 від 28.06.2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.09.2024 року.

Суддя В.М. Грачов