Ухвала суду № 121591579, 13.09.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

13 вересня 2024 року м. ХарківСправа № 922/330/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши заяву боржника - ОСОБА_1 про скасування судового наказу разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу (вх.№22756 від 10.09.2024), виданого

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю"Бізнес позика"(01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 524, код ЄДРПОУ 41084239) до Фізичної особи - підприємця Чайки Ольги Андріївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 103 136,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

31.01.2022 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю"Бізнес позика"про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Чайки Ольги Андріївни заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань за договором № 084526-КС-002 про надання кредиту від 29.09.2020 у розмірі 103 136,05 грн.

За результатами розгляду вказаної заяви, 07.02.2022 суд видав наказ, копію якого разом із заявою стягувача та доданими до неї документами 08.02.2022 надіслав на адресу місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Чайки Ольги Андріївни, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. 8-го Березня, буд. 23).

16.02.2022 конверт із зазначеними документами повернувся на адресу суду з відміткою працівників пошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

28.08.2024 до Господарського суду Харківської області від боржника через систему "Електронний суд" надійшла заява про скасування судового наказу (вх.№21501 від 28.08.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2024 (Суддя Шатерніков М.І.) заяву Фізичної особи-підприємця Чайки Ольги Андріївни про скасування судового наказу у справі № 922/330/22 повернуто заявнику без розгляду.

10.09.2024 до Господарського суду Харківської області від боржника надійшла заява про скасування судового наказу разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу (вх.№22756 від 10.09.2024).

Клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 07.02.2022 обґрунтовано наступним. Як стверджує боржник, матеріали справи не містять підтверджень отримання ФОП Чайкою О.А. копії судового наказу та доданих до неї документів. Крім того, у заяві зазначено, що оскільки представник боржника - адвокат Лисенко А.О. ознайомився із матеріалами справи №922/330/22 лише 20.08.2024, на думку боржника, саме з 20.08.2024 судовий наказ є отриманим боржником. З огляду на вищевказане, боржник зазначає, що 15-денний строк для подання заяви про скасування судового наказу спливає 04.09.2024. При цьому, заяву про скасування судового наказу було подано боржником 28.08.2024, проте ухвалою суду від 04.09.2024 (Суддя Шатерніков М.І.) вказану заяву повернуто заявнику без розгляду. Зважаючи на вказане вище, боржник просить суд визнати причини пропуску процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу поважними та поновити його.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви про скасування судового наказу у справі № 922/330/22 між суддями та визначено її до розгляду судді Рильовій В.В.

Суд розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу від 07.02.2022, дослідивши наведені в ньому доводи, зазначає таке.

Згідно із частиною 2 статті 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом статті 154 ГПК України передбачено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи 07.02.2022 Господарським судом Харківської області видано судовий наказ у справі № 922/330/22 про стягнення з ФОП Чайки Ольги Андріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес позика боргу в сумі 103 136,05 грн та витрат зі сплати судового збору у сумі 248,10 грн.

Відповідно до частини 1 статті 156 ГПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Положеннями статті 157 ГПК України передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником.

До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Частиною 2 статті 158 ГПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до норм статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ГПК України).

В частині 3 статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Зазначеними нормами чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов`язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строків на подання заяви боржника про скасування судового наказу. Для цього особа, зацікавлена у поданні такої заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.

Водночас інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 119 ГПК України).

З наведеного вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.

Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК певних процесуальних дій (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).

Як вбачається з матеріалів справи, копію судового наказу від 07.02.2022 у справі № 922/330/22 разом із заявою стягувача та доданими до неї документами 08.02.2022 було надіслано на адресу місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Чайки Ольги Андріївни, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. 8-го Березня, буд. 23), в порядку статті 156 ГПК України. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв`язку Укрпошти від 10.02.2022 (а.с.89).

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Положеннями статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" (який є нормативним актом, що визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг) встановлено, що послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Ці Правила (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюють, зокрема, окремі строки та процедури доставки, вручення та зберігання різних поштових відправлень, зокрема й рекомендованих листів з повідомленням про вручення та рекомендованих поштових відправлень з позначкою "Судова повістка", що відповідно, впливає на висновок про можливість отримання скаржником такого поштового відправлення, направленого судом за належною поштовою адресою, та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пункту 94 Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

Відповідно до пункту 99-2 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Отже Правила встановлюють окремі строки та процедури вручення рекомендованих листів та рекомендованих поштових відправлень з позначкою "Судова повістка".

Звідси, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Установлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд зазначає, що факт неотримання боржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судовий наказ від 07.02.2022 для вчинення відповідних дій за належною адресою та який повернувся до суду у зв`язку з його неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Отже, виходячи з вищезазначеного, судовий наказ у справі №922/330/22 від 07.02.2022 є таким, що вручено боржнику 15.02.2022. З огляду на викладене, останнім днем для подання до суду заяви про скасування судового наказу було 02.03.2022, однак жодних заяв чи клопотань в означений період до суду від боржника не надходило.

Доводи боржника про те, що він (відповідач) в особі свого представника адвоката Лисенка А.О. про існування вказаного наказу дізнався тільки 20.08.2024 (з моменту ознайомлення адвоката з матеріалами справи) оцінюються судом критично, з огляду на те, що відносини представництва між боржником і його представником стосуються добросовісності та належності виконання останнім своїх обов`язків представника, неналежне виконанння яких не може слугувати підставами для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Посилання представника боржника на те, що він як представник (адвокат) ознайомився з текстом судового наказу 20.08.2024, як на чинники, від виникнення яких потрібно вести відлік строку на подання заяви про скасування судового наказу, не прояснюють і не виправдовують того, чому боржник не подав таку заяву до суду вчасно (у строк, встановлений ГПК України) (ухвала ВП ВС від 05.10.2023 у справі № 9901/218/21).

Окрім того, ознайомлення адвоката з текстом судового наказу 20.08.2024, не є обставиною, з якою закон пов`язує можливість визнати поважними причини пропуску самою стороною тих чи інших процесуальних строків, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ГПК України, представник свої повноваження здійснює від імені особи, яку він представляє, а відтак, дії або бездіяльність сторони, допущені до вступу у справу нового представника є для нього обов`язковими.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними; недотримання цього визнавалось порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. У рішенні у справі «Смірнова проти України» (заява № 36655/02, п.п. 66-70), констатувавши порушення Україною статті 6 Конвенції, ЄСПЛ зазначив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Суд наголосив на тому, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», заява № 41431/98, п. 46).

Суд ураховує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (пункт 27 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", заява № 24402/02).

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом.

Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Отже, матеріалами заяви не підтверджено наявності поважних причин пропуску строку оскарження судового наказу, а тому суд не знаходить обґрунтованих підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та відмовляє в клопотанні боржника - ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу у справі №922/330/22.

Згідно ч.2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 158 Господарського процесуального кодексу України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 2 ст. 158 ГПК України заява боржника - ОСОБА_1 про скасування судового наказу (вх.№22756 від 10.09.2024) у справі № 922/330/22 підлягає поверненню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 18, 42, 157, 158, 232, 233, 234, 235, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання боржника - ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу (вх.№22756 від 10.09.2024) у справі № 922/330/22 - відмовити.

2. Заяву боржника - ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 07.02.2022 у справі №922/330/22 (вх.№22756 від 10.09.2024)(на 4-х арк. з додатком на 4-х арк.) повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.09.2024 року.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/330/22