Рішення № 121591557, 11.09.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024м. ХарківСправа № 922/2087/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугспецтехносервіс" (61044, м. Харків, вул. Боротьби, 6) про стягнення 1'272'121,74 грн за участю представників:

позивача - Мяскова О.Є.;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугспецтехносервіс" про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 1'272'121,74 грн, а саме: пені у розмірі 809'823,54 грн та штрафу у розмірі 462'298,20 грн, у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за Договором від 17.12.2021 № 2112000139. Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

30.07.2024 відповідач подав відзив (вх.№ 19198 від 31.07.2024), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на форс-мажорні обставини, які виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, про що було зазначено відповідачем в листах № 368д від 08 квітня 2022 року та № 382д від 28 квітня 2022 року.

05.08.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 19710 від 06.08.2024), в якій вказав, що в порушення вимог пунктів 8.2. та 8.3. Договору від 17.12.2021 № 2112000139 відповідачем у строк 10 календарних днів від початку настання обставин непереборної сили (форс-мажору) не повідомлено позивачу про настання таких обставин. Крім того, відповідачем не було додано відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами договором.

09.08.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 20132 від 09.08.2024), в яких вказав, що відповідач не є цілком самостійним (одноосібним) виробником товару, який постачається за договором. Так, основним постачальником товару "Стенд пожежний закритого типу не укомплектований СПЗ" було ТОВ "БІЛМАКС" (52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул.Заводська 1/9). Своїх зобов`язань перед підприємством відповідача з постачання стендів зазначене ТОВ своєчасно не виконало. Останню партію товару ("Стенд пожежний закритого типу не укомплектований СПЗ" у кількості 147 шт.) відповідно до видаткової накладної ТОВ "Білмакс" від 31.03.2023 №2489 відвантажили лише 31.03.2023 через вплив форс-мажорних обставин (внаслідок російської агресії проти України). Також відповідач зауважив, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Протокольною ухвалою від 28.08.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 вересня 2024 року о 15:15.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2024 не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для прийняття об`єктивного та законного рішення, беручи до уваги подання відповідачем письмових заперечень та диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе, задовольнити клопотання відповідача про проведення судового засідання без участі його представника.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.

17.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лугспептсхносервіс" (далі - Постачальник, Відповідач) укладено Договір № 2112000139 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у визначений Договором строк передати у власність Покупця "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щити пожежні)" (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Згідно з пунктом 5.7. Договору приймання Покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутності у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів.

Відповідно до пункту 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття Покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього Договору та передача Постачальником Покупцю в повному обсязі передбачених пунктом 5.8. Договору документів.

Пунктом 5.13. Договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Відповідно до Специфікації строки поставки Товарів зазначаються кількістю календарних днів та становлять для поставки Товарів "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щити пожежні)" - 90 календарних днів з дати отримання Постачальником заявки.

Відповідно до Заявки Покупця від 13.01.2022 № 1 Постачальник повинен поставити Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний відкритого типу з ящиком)" в кількості 51 шт. та Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний закритого типу з ящиком)" в кількості 244 шт.

Водночас поставка Товару "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний відкритого типу з ящиком)" в кількості 51 шт. та Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний закритого типу з ящиком)" в кількості 244 шт. відповідно до видаткової накладної № ЛС-050 від 19.08.2022 відбулася 22.08.2022, що підтверджується актом приймання товарів за кількістю та якістю № 575.

Відповідно до Заявки Покупця від 06.09.2022 № 2 Постачальник повинен поставити Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний відкритого типу з ящиком)" в кількості 191 шт. та Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний закритого типу з ящиком)" в кількості 353 шт.

Водночас поставка Товару "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний відкритого типу з ящиком)" в кількості 191 шт. та Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний закритого типу з ящиком)" в кількості 353 шт. відповідно до видаткової накладної № ЛС-066 від 31.03.2023 відбулася 04.04.2023, що підтверджується актом приймання товарів за кількістю та якістю № 997.

Відповідно до пункту 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені Договором.

Згідно з пунктом 7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцяти) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Позивач зазначає, що оскільки Відповідач не поставив Товар, у строки встановлені Специфікацією, тим самим порушивши умови Договору, то в силу вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умов Договору зобов`язаний сплатити на користь Покупця пеню у сумі 809'823,54 грн та штраф у сумі 462'298,20 грн.

Позивач надіслав Відповідачу претензію №1 (№ТОВВИХ-23-7787 від 12.06.2023) про сплату штрафних санкцій.

Проте вказана претензія залишена Відповідачем без задоволення (лист вх. №ТОВВХ-23-14266 від 06.07.2023).

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Специфікації строки поставки Товарів зазначаються кількістю календарних днів та становлять для поставки Товарів "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щити пожежні)" - 90 календарних днів з дати отримання Постачальником заявки.

Відповідно до Заявки Покупця від 13.01.2022 № 1 Постачальник повинен поставити Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний відкритого типу з ящиком)" в кількості 51 шт. та Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний закритого типу з ящиком)" в кількості 244 шт.

Відповідно до Заявки Покупця від 06.09.2022 № 2 Постачальник повинен поставити Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний відкритого типу з ящиком)" в кількості 191 шт. та Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний закритого типу з ящиком)" в кількості 353 шт.

Заявку від 13.01.2022 № 1 відправлено на адресу Відповідача 14.01.2022, а заявку від 06.09.2022 № 2 відправлено на адресу Відповідача 06.09.2022, що підтверджується відповідними списками згрупованих поштових відправлень.

Матеріали справи не містять доказів стосовно дати отримання зазначених вище заявок Відповідачем, а тому суд враховує положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У даному випадку пересилання поштових відправлень відбувалось між обласними центрами України (м. Київ та м. Харків), а тому пересилання мало бути здійснено протягом 3 днів після дня подання поштових відправлень до пересилання в об`єкті поштового зв`язку.

Таким чином поставка товару за Заявкою від 13.01.2022 № 1 мала відбутись до 17.04.2022 включно, а поставка товару за Заявкою від 06.09.2022 № 2 мала відбутись до 08.12.2022 включно.

Водночас поставка Товару "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний відкритого типу з ящиком)" в кількості 51 шт. та Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний закритого типу з ящиком)" в кількості 244 шт. відповідно до видаткової накладної № ЛС-050 від 19.08.2022 відбулася 22.08.2022, що підтверджується актом приймання товарів за кількістю та якістю № 575, чим прострочено виконання на 126 календарних днів.

Поставка Товару "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний відкритого типу з ящиком)" в кількості 191 шт. та Товар "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Щит пожежний закритого типу з ящиком)" в кількості 353 шт. відповідно до видаткової накладної № ЛС-066 від 31.03.2023 відбулася 04.04.2023, що підтверджується актом приймання товарів за кількістю та якістю № 997, чим прострочено виконання на 116 календарних днів.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Щодо посилань Відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні положення містяться у частині 2 статті 218 ГК України.

Положеннями частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Системний аналіз змісту зазначених положень свідчить, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17.

У відзиві на позовну заяву Відповідач фактично як на підставу відсутності своєї вини посилається на форс-мажор, а саме: на початок збройної агресії рф проти України.

Водночас, чинним законодавством та умовами Договору передбачено особливості правового регулювання відповідальності особи за умови настання форс-мажору та підтвердження його настання.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Згідно з пунктом 8.3 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Таким чином, при наявності форс-мажорних обставин сторона, яка попала під дію таких обставин, зобов`язана у встановлений строк (10 календарних днів) письмово повідомити про це контрагента і надати відповідні докази (сертифікат Торгово-промислової палати України).

Невиконання цієї вимоги позбавляє сторону права посилатись у подальшому на форс мажорні обставини.

Згідно правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду, викладених у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21:

- повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;

- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Суд установив, що в порушення вимог пунктів 8.2. та 8.3. Договору Відповідач у строк 10 календарних днів від початку настання обставин непереборної сили (форс-мажору) не повідомив Позивача про настання таких обставин, що визнається Відповідачем.

За таких обставин, несвоєчасне повідомлення Відповідачем Позивача про форс-мажорні обставини позбавляє першого права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, оскільки це прямо передбачено Договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Крім того, Відповідачем не було додано відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами Договором.

Згідно з пунктом 7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцяти) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Суд, перевіривши розрахунки пені, враховуючи положення Специфікації, зазначає, що прострочення Відповідача з поставки товару за заявкою №1 виникло з 18.04.2022, а за заявкою № 2 з 09.12.2022.

Здійснивши перерахунок вказаних нарахувань суд установив, що арифметично вірним є розмір пені в сумі 790'010,76 грн (301'349,16 грн за період з 18.04.2022 по 21.08.2022 + 488'661,60 за період з 09.12.2022 по 03.04.2023).

Перевіривши правомірність та правильність нарахування Позивачем штрафу, суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним.

Водночас відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Суд бере до уваги, що підприємство Відповідача, незважаючи на початок збройної агресії рф проти України та постійні обстріли м.Харкова, не припиняло роботу, хоча в спірний період більшість підприємств міста призупинили свою господарську діяльність, а деякі і зовсім зупинилися, у зв`язку із обстрілами та евакуацією працівників. Матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується Позивачем, що Відповідачем було поставлено Товар в повному обсязі, про що свідчать наявні у справі видаткові накладні та акти приймання товарів за кількістю та якістю. При цьому поставка Товару виконувалась Відповідачем вже під час воєнного стану. Водночас матеріали справи не містять доказів наявності та розміру збитків у Позивача через прострочення поставки Відповідачем Товару за Договором.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для зменшення 790'010,76 грн пені на 50% до 395'005,38 грн та 462'298,20 грн штрафу на 50 % до 231'149,10 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі.

Відтак, враховуючи відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 19'812,78 грн, суд покладає на Відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшення штрафних санкцій).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугспецтехносервіс" (61044, м. Харків, вул. Боротьби, 6; ідент. код 38088364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44; ідент. код 42795490) 395'005,38 грн пені, 231'149,10 грн штрафу та 18'784,64 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44; ідент. код 42795490).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лугспецтехносервіс" (61044, м. Харків, вул. Боротьби, 6; ідент. код 38088364).

Повний текст рішення складено 13.09.2024.

СуддяІ.В. Трофімов