Рішення № 121591386, 03.09.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/792/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко (вул. Вокзальна, 34, кв. 12, м. Рені, Одеська обл., 68800)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лакоса (вул. Тираспольська, 3, кв. 10, м. Одеса, 65045)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Костюкової Ольги Сергіївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 835731,29 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Калітенко С.А.;

від відповідача: Шараг О.В.;

від третьої особи: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Лакоса, в якій, з урахуванням поданої до суду 05.04.2023 заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 77-81, т.2), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 835731,29 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань перед позивачем за договором морського агентування від 01.09.2021 № 01/09/21, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг та сум оплачених позивачем в інтересах відповідача рахунків РФ ДП АМПУ за стоянку баржі HS 83.

Разом з позовом позивачем також було подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 01.03.2024 була повернута заяву без розгляду на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України.

12.03.2024 позивачем повторно було подано до суду заяву про забезпечення позову (а.с. 124-134, т.1), у задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 14.03.2024.

01.04.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 1-76, т.2), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав: між сторонами не було укладено договору морського агентування від 01.09.2021 № 01/09/21, копія якого також відсутня в матеріалах справи; лист ТОВ «Лакоса» від 01.09.2021 № 375, яким останній номінував позивача у якості морського агента баржі «HS 83», що перебуває в акваторії морського порту Рені, не є договором морського агентування у розумінні закону; у листі від 01.09.2021 відповідач просив позивача надіслати примірник договір для його укладення між сторонами, проте позивач відповідного проекту договору відповідачу не надіслав; матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем пропозиції позивача на укладення договору; між сторонами не було досягнуто згоди щодо сфери, характеру і порядку виконання комерційним агентом посередницьких послуг, прав та обов`язків сторін, умов щодо розміру винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкцій, у разі порушення сторонами умов договору, інших необхідних умов, погоджених сторонами; позивачем не надано доказів на підтвердження розміру понесених витрат, про відшкодування яких заявлено у позовній заяві; відповідач звертає увагу на те, що у листі від 01.09.2021 відповідачем зазначалось про номінування позивача як агента шаланди HS-83 та плавкрану ПК-3-63, проте позивач в односторонньому порядку визначив для себе предмет договору морського агентування від 01.09.2021 №01/09/21, який включає надання послуг лише щодо шаланди HS-83, що спростовує доводи позивача про досягнення між сторонами згоди щодо умов договору; як наголошує відповідач, незважаючи на те, що між сторонами не було визначено жодної домовленості та не підписано жодних угод, відповідач, як добросовісний суб`єкт господарювання, здійснював оплату рахунків позивача за період коли ТОВ «Лакоса» було розпорядником баржі «HS 83», а саме за період з 2021 року по 24 травня 2022 року, на загальну суму 270560,86 грн; відповідач вказує, що оплати ним здійснювались з метою недопущення перешкод відповідачу у здійсненні господарської діяльності у порту Рені; як зазначає відповідач, власником баржи «HS 83» є Фізична особа-підприємець Костюкова О.С. та на підставі договірних відносин з третьою особою відповідач був користувачем баржи до 24.05.2022, при цьому позивачу було відомо щодо умов та періоду перебування баржі у користуванні позивача; відповідач зазначає, що позивач також звертався до третьої особи з вимогами про сплату коштів за надані послуги агентування щодо баржі «HS 83», а отже позивач діє недобросовісно, намагаючись отримати кошти одразу від двох суб`єктів господарювання; відповідач стверджує, що дані, які визначені в поданому позивачем афідевіті, не збігаються з фактичними даними, які визначені в позовній заяві та доданих до неї додатках.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 05.04.2024 (а.с. 100-171, т.2), позивач наголосив про таке: у спірних правовідносинах доказом укладення між сторонами договору морського агентування від 01.09.2021 № 01/09/21 є конклюдентні дії обох сторін, які зумовлені таким: номінації позивача листом від 01.09.2021 № 375; надання позивачем послуг морського агентування баржі «HS 83» та відправлення відповідачу актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків на оплату; здійснення відповідачем часткових сплат; відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує обставин щодо номінації позивача як морського агента та щодо отримання від позивача рахунків та актів; позивач звертає увагу суду на тому, що відповідачем без зауважень було сплачено частково рахунки позивача, в яких була включена вартість агентських послуг, а отже відповідач не заперечив щодо розміру винагороди агента; подані відповідачем докази оплати лише частково стосуються послуг, наданих щодо баржі «HS 83», адже позивачем також надавались послуги морського агентування щодо плавкрану ПК-3-63; відповідачу були відомі відомості щодо встановлених тарифів у порту Рені; позивачем, з урахуванням заперечень відповідача, були подані додаткові докази щодо підтвердження обставини понесення витрат, про відшкодування яких заявлено у позовній заяві; позивач наголошує на тому, що ані відповідач, ані третя особа не повідомляли позивача про розірвання між позивачем та відповідачем договору агентування та щодо зміни власника (користувача) баржі «HS 83»; позивач вважає, що подані відповідачем копії договору відповідального зберігання без права користування від 01.01.2022 № 34 та акт приймання-передачі майна від 24.05.2022, які складались між відповідачем та третьою особою, мають ознаки фіктивності; позивач наголошує, що поданий від імені третьої особи адвокатський запит від 20.06.2023 щодо підстав здійснення позивачем агентування баржі «HS 83» спростовує твердження про повернення баржі 25.04.2022; позивач наголошує, що поданий відповідачем до ДП «РМТП» лист від 04.08.2022 про зниження плати за стоянку баржі «HS 83» свідчить про те, що баржа перебувала у користуванні саме відповідача.

15.04.2024 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив (а.с. 8-23, т.3), в яких відповідач відзначив про таке: відповідно до вимог законодавства правовідносини щодо морського агентування можуть виникати лише на підставі письмового договору, який між сторонами не був укладений, при цьому між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов відповідного договору; твердження позивача щодо фіктивності поданих відповідачем доказів є лише припущеннями позивача; зміст адвокатського запиту третьої особи, на який посилається позивач у відповіді на відзив, лише підтверджує ту обставину, що баржа не перебувала у користуванні відповідача на час звернення до позивача.

01.07.2024 від позивача до суду надійшли письмові пояснення (а.с. 91-104, т. 3), в яких останній наголосив, що законом не заборонено укладення договору щодо спірних правовідносин сторін у спрощений спосіб, при цьому згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду договір не може вважатись неукладеним, якщо він повністю або частково виконувався сторонами.

12.07.2024 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи по суті спору (а.с. 105-180, т. 3), в яких остання повідомила суду, зокрема, що: Костюкова О.С. є власником баржі «HS 83» згідно з меморандумом про договір від 01.11.2021; баржа «HS 83» до 10.06.2022 перебувала на реєстрації у Державному судновому реєстрі Республіки Палау, а 22.06.2022 третьою особою було подано заяву до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо проведення державної реєстрації баржі у Державному судновому реєстрі України, проте відповіді на цю заяву третя особа, станом на даний час, не отримала; баржу «HS 83» третьою особою було розмитнено 25.05.2022, а тому відсутні підстави для сплати відповідачем після цієї дати будь-яких платежів; відповідач повернув баржу «HS 83» третій особі за актом 25.05.2022; третя особа вважає, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору морського агентування в силу його відсутності як такого; позивачу було відомо про те, що власником баржі є третя особа, що вбачається з листа самого позивача; третя особа заперечує в повному обсязі щодо позовних вимог позивача та просить суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги до відповідача в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні. Представник третьої особи у судові засідання не з`являвся.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 позовну заяву позивача було залишено без руху із встановленням десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 18.03.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/792/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 11 квітня 2024 року о 14:00.

11.04.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20 травня 2024 року об 11:00.

20.05.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 03 червня 2024 об 11:30.

Протокольною ухвалою від 03.06.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 20 червня 2024 року о 15:15.

У судовому засіданні 20.06.2024 судом було протокольно оголошено перерву до 01 липня 2024 року о 15:00.

У судовому засіданні 01.07.2024 судом було постановлено протоколу ухвалу, згідно з якою суд повернувся до стадії підготовчого провадження, а також залучив Фізичну особу-підприємця Костюкову Ольгу Сергіївну до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Крім цього, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 15.07.2024 о 15:15.

15.07.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу, згідно з якою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03.09.2024 о 14:00.

У судовому засіданні 03.09.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 13, т.1), відповідно до декларації від 19.12.2018 № 34 позивач приєднався до договору № 367 П АМПУ 18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018 (а.с. 14-21, т. 1). Відповідно до умов цього договору, в редакції від 16.02.2022, що набула чинності з 01.04.2022, він врегульовує взаємовідносини ДП «АМПУ» та морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб сайті Адміністрації. Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата портових зборів та спеціалізованої послуги здійснюється морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок Адміністрації у доларах США щодо суден під іноземним прапором і у національній валюті щодо суден під Державним Прапором України на підставі рахунків, своєчасно виставлених адміністрацією. Згідно з п. 8.1. договору він набуває чинності з моменту реєстрації Адміністрацією оригіналу декларації про приєднання, але у будь-якому разі не раніше 01.01.2019 та діє до 31 грудня року такої реєстрації, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

01.09.2021 відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 375 (а.с. 22, т.1), в якому номінував позивача як агента шаланди HS-83 та плавкрану ПК-3-63, які здійснюють свою діяльність у порту Рені. У цьому листі відповідач також просив направити йому договір на агентування. Обставина направлення відповідачем цього листа позивачу відповідачем визнається.

В цей же час, судом встановлено, що окремий договір на агентування позивачем відповідачу для підпису не направлявся, проте обидві сторони виконували його умови, що підтверджується таким.

Так, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 23-46, т.1), у період з грудня 2021 року по грудень 2023 року включно позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату з посиланням на договір агентування від 01.09.2021 № 01/09/21 та номер шаланди HS-83 на загальну суму 952203,99 грн, а саме: від 30.12.2021 № 141 на суму 91903,46 грн; від 28.02.2022 № 33 на суму 41020,88 грн; від 31.03.2022 № 51 на суму 51906,77 грн; від 30.04.2022 № 68 на суму 43379,71 грн; від 31.05.2022 № 132 на суму 44558,92 грн; від 30.06.2022 № 193 на суму 43379,71 грн; від 31.07.2022 № 271 на суму 45148,94 грн; від 31.08.2022 № 333 на суму 44559,05 грн; від 30.09.2022 № 373 на суму 49187,02 грн; від 31.10.2022 № 449 на суму 44559,22 грн; від 30.11.2022 № 498 на суму 43379,52 грн; від 31.12.2022 № 539 на суму 44559,02 грн; від 31.01.2023 № 71 на суму 51274,93 грн; від 28.02.2023 № 122 на суму 47087,08 грн; від 31.03.2023 № 155 на суму 51274,94 грн; від 30.04.2023 № 206 на суму 49879,26 грн; від 31.05.2023 № 263 на суму 51275,32 грн; від 30.06.2023 № 349 на суму 49879,03 грн; від 31.07.2023 № 437 на суму 23859,23 грн; від 31.08.2023 № 541 на суму 3744,28 грн; від 30.09.2023 № 650 на суму 12225,18 грн; від 31.10.2023 № 764 на суму 8073,47 грн; від 30.11.2023 № 868 на суму 7822,54 грн; від 31.12.2023 № 944 на суму 8266,51 грн. Згідно даних рахунків, виставлені позивачем суми складаються з витрат, які підлягають відшкодуванню та агентської винагороди, вартість якої виставлена в розмірі 6666,67 грн на місяць без ПДВ, при цьому у рахунку від 30.12.2021 вартість агентської винагороди становить 26666,67 грн без ПДВ, що згідно з поясненнями позивача обумовлено виставленням цього рахунку відповідачу за чотири місяці наданих послуг. Так, загальна сума агентської винагороди згідно з рахунками позивача становить 176000,08 грн з ПДВ, а сума понесених витрат 776203,91 грн з ПДВ. Також в матеріалах справи наявні складені позивачем за вищевказаний період акти виконаних робіт, які не підписані з боку відповідача (а.с. 47-69, т.1).

Відповідач факт направлення йому цих рахунків і актів позивачем у судовому засіданні не заперечив.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначав про те, що відповідач в оплату вищевказаних рахунків лише частково сплатив кошти по рахунку від 30.04.2022 № 68 в розмірі 24569,24 грн. На підтвердження цих обставин позивач разом з позовом долучив до матеріалів справи платіжну інструкцію від 18.05.2022 № 53 (а.с. 70, т.1), з якої вбачається, що відповідач здійснив оплату на користь позивача в сумі 24569,24 грн з вказанням такого призначення платежу: «плата за агентські послуги згідно з рахунком від 30.04.2022 № 68». З урахуванням вказаного, у первісній редакції позову позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 927634,75 грн.

Під час розгляду справи відповідач, заперечуючи обставину укладення договору агентування з позивачем, надав суду докази сплати на користь позивача грошових коштів за агентські послуги згідно з наступними платіжними інструкціями (а.с. 68-72, т.2): від 18.05.2022 № 53 на суму 24589,24 грн з призначенням платежу «плата за агентські послуги згідно з рахунком від 30.04.2022 № 68»; від 18.05.2022 № 52 на суму 39251,39 грн з призначенням платежу «плата за агентські послуги згідно з рахунком від 31.01.2022 № 7»; від 18.05.2022 № 51 на суму 36738,96 грн з призначенням платежу «плата за агентські послуги згідно з рахунком від 31.12.2021 № 147»; від 04.01.2022 № 2 на суму 91903,46 грн з призначенням платежу «плата за агентські послуги згідно з рахунком від 30.12.2021 № 141»; від 04.01.2022 № 1 на суму 78097,81 грн з призначенням платежу «плата за агентські послуги згідно з рахунком від 30.12.2021 № 140».

За поясненнями позивача, викладеними у заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 77-79, т.2), позивач помилково не зарахував здійснену відповідачем оплату згідно з платіжною інструкцією від 04.01.2022 № 2 на суму 91903,46 грн, яка здійснена щодо наданих послуг по агентуванню баржі «HS-83», що стало підставою для зменшення позивачем розміру позовних вимог на цю суму. З урахуванням вказаного за даними позивача відповідач всього сплатив відповідачу кошти за надані послуги з агентування баржі «HS-83» на суму 116472,70 грн, у зв`язку з чим позивач заявив до стягнення з відповідача 835731,29 грн.

На підтвердження обставини, що інші оплати, на які посилається відповідач, не стосуються послуг з агентування баржі «HS-83», а стосуються наданих послуг щодо плавкрану ПК-3-63, позивач надав суду рахунки від 31.01.2022 № 7, від 30.12.2021 № 140, від 31.12.2021 № 147, які містять відомості щодо їх виставлення по плавкрану ПК-3-63 (а.с. 161-163, т.2).

Далі, на підтвердження обставини понесення витрат в межах агентських послуг зі сплати портових платежів за судно «HS-83» з прапором Палау позивачем надані рахунки Ренійської філії ДП «АМПУ», які виставлені у спірному періоді на загальну суму 8332,78 доларів США та 12615,73 Євро, а також докази оплати цих рахунків позивачем (а.с. 118-160, т.2). При цьому обставина щодо виставлення позивачу рахунків на зазначену суму та їх сплата позивачем підтверджується даними Ренійської філії ДП «АМПУ», які викладені у листі від 09.05.2024 № 901/21-01-03/Вих (а.с. 36-39, т.3). У цьому листі Ренійська філія ДП «АМПУ» також зазначила, що позивачу рахунки виставлялись за період агентування баржі «HS-83» з 01.09.2021 по 31.12.2023. Водночас, ані відповідачем, ані третьою особою не подані суду докази щодо здійснення оплати портових платежів на користь Ренійської філії ДП «АМПУ» у спірному періоді щодо баржи «HS-83».

Між цим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 72-81, т.1), 06.03.2023 позивачем було складено претензію № 2023/03/06/01 на адресу відповідача, в якій позивач вимагав виконати зобов`язання та сплатити кошти за надані позивачем агентські послуги в повному обсязі. У цій претензії позивач заявив вимогу про погашення заборгованості за надані послуги в розмірі 594165,08 грн, за надання яких позивачем були виставлені наступні рахунки: від 31.01.2022 № 7 на суму 47251,39 грн; від 28.02.2022 № 33 на суму 41020,88 грн; від 31.03.2022 № 51 на суму 51906,77 грн; від 30.04.2022 № 68 на суму 43379,71 грн; від 31.05.2022 № 132 на суму 44558,92 грн; від 30.06.2022 № 193 на суму 43379,71 грн; від 31.07.2022 № 271 на суму 45148,94 грн; від 31.08.2022 № 333 на суму 44559,05 грн; від 30.09.2022 № 373 на суму 49187,02 грн; від 30.10.2022 № 449 на суму 44559,22 грн; від 30.11.2022 № 498 на суму 43379,52 грн; від 31.12.2022 № 539 на суму 44559,02 грн; від 31.01.2023 № 71 на суму 51274,93 грн. У судовому засіданні представник позивача підтвердив суду, що рахунок від 31.01.2022 № 7 на суму 47251,39 грн не стосується предмету спору у цій справі, а також те, що позивачем іншої претензії (вимоги) відповідачу до подання позову про погашення спірного боргу не заявлялось. Також, у вищевказаній претензії позивач наголошував, що за його даними з 01.11.2021 власником баржі є третя особа, якою баржу передано у розпорядження відповідача, в цей же час позивач зауважив, що договірні відносини між сторонами не були припинені, відповідач номінацію не відкликав та не повідомляв позивача про зміну розпорядника баржою. Обставина отримання відповідачем цієї претензії не заперечена.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення відповідача до позивача з повідомленням про розірвання договору агентування та/або відкликання номінації позивача як агента баржі «HS-83», яка здійснює свою діяльність у порту Рені.

26.02.2024 ОСОБА_1 , який перебуває на посаді директора ТОВ «Ларус Шиппінг Ко», були надані пояснення, які оформлені у виді нотаріально посвідченого афідевіту (а.с. 71, т.1), зокрема, що: 01.09.2021 позивач отримав від відповідача лист за вих. № 375, в якому останній номінував позивача у якості морського агента баржі HS-83 та плавкрану ПК-3-63, які здійснювали свою діяльність у морському порту Рені; усі попередні домовленості між сторонами здійснювались за допомогою засобів телефонного зв`язку та електронного зв`язку, у тому числі сторони погодили розмір агентської винагороди у розмірі 6666,67 грн з ПДВ на місяць; на підставі вищевказаного листа позивач з урахуванням умов укладеного з ДП «АМПУ» договору було взято на себе договірні зобов`язання щодо морського агентування окремо баржі HS-83 та плавкрану ПК-3-63; за надані послуги позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки, які включали у себе, зокрема, витрати, пов`язані зі сплатою рахунків Ренійської філії ДП «АМПУ»; у період з 01.09.2021 по 31.03.2023 рахунки особисто керівник щомісячно нарочно передав до офісу відповідача, а в подальшому рахунки та акти направлялись через програмне забезпечення «M.E.Doc».

За поясненнями відповідача, баржа «HS-83» у його користуванні перебувала на підставі договірних правовідносин відповідача з ФОП Костюковою О.С. у період з 20.01.2021 по 31.12.2021. На підтвердження цих обставин відповідач долучив до матеріалів справи копії договору фрахтування судна від 20.01.2021 № 20012021 (а.с. 22-31, т.2) та договору від 01.06.2021 № 01/06-21 (а.с. 32-41, т.2). Третя особа, у свою чергу, пояснила суду, що ФОП Костюкова О.С. придбала баржу «HS-83» у власність на підставі меморандуму про договір від 01.11.2021 (а.с. 162-171, т.3). Водночас, як встановлено судом, перелічені договори фрахтування та меморандум про договір складені іноземними мовами російською та англійською, натомість належним чином оформленого перекладу цих доказів на українську мову матеріали справи не містять.

01.01.2022 між відповідачем та третьою особою був укладений договір відповідального зберігання без права користування (а.с. 42-43, т. 2), за умовами якого баржу «HS-83» передано відповідачу на відповідальне зберігання без права його використання відповідачем для своїх потреб та з правом переміщення баржі за рішенням відповідача лише для забезпечення безпеки майна. За актом приймання-передачі від 24.05.2022 ОСОБА_2 прийняла від відповідача баржу «HS-83» (а.с. 20, т. 2).

Відповідно до пояснень відповідача, третьої особи та наявної у справі митної декларації (а.с. 67, т.2), 24.05.2022 баржу «HS-83» було розмитнено на території України.

Згідно з даними Капітану морського порту Ізмаїл (а.с. 56, т.3) до порту не було подано документів щодо зміни власника баржі «HS-83» у період з дати формування служби капітана порту (лютий 2022 року) на час надання відповіді (16.05.2024).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2022 ОСОБА_2 звернулась до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України із заявою про реєстрацію баржі «HS-83» у Державному судновому реєстрі України (а.с. 129-132, т. 3). Доказів проведення реєстрації судна в Реєстрі матеріали справи не містять. В матеріалах справи наявний складений англійською мовою сертифікат реєстрації Республікою Палау судна «HS-83» (а.с. 151, т.3), в цей же час, в матеріалах справи відсутній переклад цього доказу на українську мову.

17.10.2022 ФОП Костюкова О.С. звернулась до ДП «Ренійський морський торговельний порт» з листом (а.с. 133, т. 3), в якому повідомила, що баржа «HS-83» належить їй на праві власності та була розмитнена на території України 24.05.2022, а ТОВ «Лакоса» не має жодного відношення до баржі. З урахуванням вказаного, третя особа просила провести перерахунок послуг по відшкодуванню витрат за доступ до причалу судна за період з 01.06.2022 як для українських суден. У відповіді на вказаний лист третій особі повідомлено (а.с. 128, т.3), що судно знаходиться біля причалу, власником якого є ДП «АМПУ». Між цим, 04.08.2022 відповідач звертався до ДП «Ренійський морський торговельний порт» з листом (а.с. 164, т.2), в якому просив розглянути питання щодо зниження вартості послуг по стоянці баржи «HS-83» біля причалу 2В.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 64-66, т.2), щодо погашення боргу позивач звертався також до ФОП Костюкової О.С. з листом від 22.12.2022 № 22/12-1 щодо ситуації, яка склалась відносно баржі «HS-83». Так, у листі зазначено, що з 01.09.2021 позивач виступає як морський агент вказаної баржі та сплачує виставлені Ренійською філією ДП «АМПУ» рахунки. Позивач зазначив, що Адміністрація буде продовжувати виставляти позивачу рахунки щодо баржі до моменту відкликання відповідачем номінації, при цьому Адміністрація відмовляє позивачу у задоволенні його запитів щодо припинення виставлення рахунків на адресу позивача. У цьому листі позивач пропонував третій особі звернутись до Адміністрації з повідомленням про звільнення позивача від агентування баржі «HS-83» та просив відшкодувати позивачу понесені ним витрати щодо баржі.

Листом від 06.02.2023 за вих. № 37 (а.с. 21, т. 2) відповідач на запит адвоката позивача повідомив про договірні правовідносини з третьою особою щодо баржі «HS-83» та зазначив, що строк дії договору, яким відповідачу баржу передано у користування, закінчився 31.12.2021.

20.06.2023 адвокатом Костюкової О.С. був направлений запит позивачу (а.с. 165, т.2) щодо підстав здійснення позивачем агентування баржі «HS-83» з 01.01.2021 по день звернення.

У відповіді на вищевказаний запит (а.с. 167-169, т. 2) позивач в листі від 28.06.2023 повідомив, що агентування здійснювалось на підставі листа відповідача від 01.09.2021 № 375 та договору, який укладений між позивачем та ДП «АМПУ», про що ОСОБА_2 було повідомлено листом від 22.12.2022. Також позивач звернув увагу на листи відповідача до Ренійської філії ДП «АМПУ» у 2022 році, які стосувались питань щодо розпорядження відповідачем баржою «HS-83». При цьому позивач заперечив обставину використання баржі у власній господарській діяльності.

У листі від 28.06.2023 Ренійська філія ДП «АМПУ» повідомила, що баржа «HS-83» на підставі заявки позивача ошвартована до причалу № 15, при цьому позивач здійснює свою господарську діяльність самостійно (а.с. 126-127, т.3).

У листі від 21.05.2024 (а.с. 70, т. 3) Ренійська філія ДП «АМПУ» повідомила, що з 01.05.2023 на час надання відповіді баржа «HS-83» здійснювала відстій та повідомила, що тариф за відстій погоджений у наступному розмірі: з 01.01.2022 по 31.12.2022 19,27 грн/доба/п.м.; з 01.01.2023 по 31.12.2023 22,81 грн/доба/п.м. (а.с. 70, т.3). Також повідомлено, що вищевказані тарифи відносяться як для суден, які не під Державним Прапором України, так і для суден, які під Державним Прапором України. Між цим, у листах від 04.05.2023 (а.с. 125, т. 3) та від 12.05.2023 (а.с. 118, т. 3) Філією було повідомлено, що на підставі заявки позивача від 01.01.2022, як агента, баржа «HS-83» здійснює відстій без вантажний операцій у причалів, власником яких є Ренійська філія ДП «АМПУ».

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч. 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Статтею 296 ГК України передбачено, що агентські відносини виникають у разі: надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб`єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб`єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Відповідно до ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Згідно з ст. 298 ГК України комерційний агент повідомляє суб`єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб`єкта угоду. Угода, укладена від імені суб`єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб`єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб`єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.

Статтею 301 ГК України визначено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов`язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє. Суб`єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.

Згідно з ст. 304 ГК України агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб`єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб`єкта, якого він представляє. У разі відкликання повноважень комерційного агента суб`єкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором. У разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до припинення повноважень комерційного агента, ці повноваження за згодою сторін можуть бути поновлені.

Відповідно до ст. 20 КТМ України судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є фізична або юридична особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Частиною 1 статті 116 КТМ України передбачено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КТМ України морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників мультимодального перевезення.

Статтею 118 КТМ України передбачено, що судновласник або інший довіритель зобов`язані: а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень. У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною і обов`язковою для довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження.

Відповідно до ст. 119 КТМ України договір морського агентування, укладений на визначений термін, припиняється після його закінчення, якщо умовами договору не передбачено інше. Якщо договір морського агентування укладено на невизначений термін, то кожна із сторін вправі розірвати договір за наявності серйозних причин, які підтверджують його невиконання, сповістивши другу сторону про це не пізніше ніж за три місяці з часу, коли їй стало відомо про такі причини.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Згідно з ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 8 ст. 91 ГПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позиція суду

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за надані позивачем агентські послуги та сум оплачених позивачем в інтересах відповідача рахунків РФ ДП АМПУ за стоянку баржі HS 83.

Як встановлено судом, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що послуги на спірну суму у розмірі 835731,29 грн позивачем надавались на підставі укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору агентування, натомість відповідач обставину укладення цього договору заперечує.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача із листом від 01.09.2021 за вих. № 375 (а.с. 22, т.1), в якому номінував позивача як агента шаланди HS-83 та плавкрану ПК-3-63, які здійснюють свою діяльність у порту Рені, що відповідачем не заперечується. У цьому листі відповідач також просив направити йому договір на агентування, в цей же час судом встановлено, що окремий договір на агентування позивачем відповідачу для підпису не направлявся, проте обидві сторони виконували його умови, що підтверджується вище переліченими дослідженими судом доказами: рахунками, актами, платіжними документами, листами тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.09.2021 по 31.12.2023 Ренійська філія ДП «АМПУ» виставляла позивачу рахунки зі сплати портових платежів за судно «HS-83» з прапором Палау, які в повному обсязі були сплачені позивачем. Доказів здійснення портових платежів за це судно іншими особами у спірному періоді матеріали справи не містять. Також, у період з грудня 2021 року по грудень 2023 року включно позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату з посиланням на договір агентування від 01.09.2021 № 01/09/21 та номер шаланди HS-83 на загальну суму 952203,99 грн, з яких сума агентської винагороди становить 176000,08 грн з ПДВ, а сума понесених витрат 776203,91 грн з ПДВ. В рахунок здійснення часткової оплати за виставленими позивачем рахунками відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 116472,70 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 18.05.2022 № 53 та від 04.01.2022 № 2, які у вказаних відповідачем призначеннях платежу містять посилання на рахунки позивача від 30.04.2022 № 68 та 30.12.2021 № 141, в яких вказаний розмір винагороди позивача. Інші платіжні документи, на які посилається відповідач як на докази оплати послуг агентування баржі HS-83, судом відхиляються, оскільки призначення платежів містять посилання на рахунки, реквізити яких не відносяться до шаланди HS-83.

Отже, з вищевказаного вбачається, що відповідач номінував позивача як агента щодо баржі HS-83, а позивач, прийнявши пропозицію відповідача, надавав послуги агентування судна протягом спірного періоду, які відповідач прийняв здійснюючи часткову оплату рахунків позивача.

Водночас, не зважаючи здійснення часткових оплат на підставі рахунків позивача, відповідач заперечує обставину укладення між сторонами договору агентування баржі HS-83 посилаючись на те, що договір не був укладений у письмовій формі, як це передбачено законом для даного виду правовідносин. З урахуванням змісту заперечень відповідача суд відзначає, що слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи. Зокрема, виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством. Так, відповідно до положень застосованих судом до спірних відносин норм права, агентський договір дійсно має бути укладений у письмовій формі, разом з цим, законом передбачено, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини, а саме: звернення відповідача до позивача з листом, яким відповідач номінував позивача як агента баржі HS-83, що здійснює свою діяльність у порту Рені; прийняття позивачем номінації відповідача та надання послуг щодо агентування баржі у порту Рені, що підтверджується обставиною здійснення позивачем оплат рахунків Ренійської філії ДП «АМПУ» за баржу HS-83 з подальшим виставленням рахунків відповідачу; погодження відповідачем надання та вартості агентських послуг шляхом здійснення часткових оплат рахунків позивача, суд виснує, що між сторонами був укладений договір агентування на невизначений строк.

Щодо посилань відповідача на те, що він не є користувачем баржі HS-83 з 22.05.2022 та належність цієї баржі на праві власності третій особі, суд зазначає про таке. Так, як вже зазначалось судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір агентування баржі HS-83, в цей же час, строк дії договору сторонами не був погоджений. Отже, оскільки договір між сторонами був укладений на невизначений строк, а тому кожна із сторін була вправі розірвати договір, сповістивши другу сторону у строки, що визначені законом. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з пропозицією (повідомленням) про розірвання договору агентування, останній був чинним на момент існування спірних правовідносин. Також суд вважає необхідним зауважити, що пояснення відповідача щодо невикористання ним баржі з 22.05.2022 є суперечливими з наявними у справі доказами, зокрема, з урахуванням змісту листа від 04.08.2022, в якому відповідач звертався до ДП «Ренійський морський торговельний порт» щодо розгляду питання про зниження вартості послуг по стоянці баржи «HS-83». Крім цього, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази наявності договірних відносин між позивачем та третьою особою, на відміну від відповідача, який і здійснив номінацію позивача як агента та, відповідно, узяв на себе зобов`язання перед позивачем оплатити надані послуги.

Щодо тверджень відповідача та третьої особи про те, що з 22.05.2022 баржа перебуває у власності ФОП Костюкової О.С. суд додатково вважає необхідним наголосити, що згідно з ст. 20 КТМ України судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах, а подані на підтвердження обставини власності докази оформлені іноземними мовами англійською та російською без супроводження належним чином посвідченого перекладу на українську мову, при цьому в матеріалах справи відсутні докази проведення реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України. Як зазначалось вище, вже після 22.05.2022 саме відповідач звертався до ДП «РМТП» з листом щодо зниження вартості стоянки баржі, а не третя особа.

Отже, оскільки правовідносини агентування баржі у спірному періоді існували саме між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що саме відповідач є зобов`язаною стороною перед позивачем щодо відшкодування портових витрат, фактично понесених позивачем та щодо сплати агентських послуг.

Водночас, наявні у справі докази не містять даних щодо погодження між сторонами строку здійснення оплати відповідачем рахунків позивача. За цих обставин до спірних відносин підлягають застосуванню положення ст. 530 ЦК України, які визначають, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки обов`язок негайного виконання відповідачем зобов`язання зі сплати рахунків не випливає із договору або актів цивільного законодавства, а іншого сторонами не доведено, суд дійшов висновку, що відповідач мав сплатити заборгованість по рахункам у семиденний строк від дня пред`явлення йому вимоги позивачем.

При цьому, оскільки звернення особи до суду з позовною заявою полягає у реалізації права заявника на захист своїх вже порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, позивач, як особа яка звертається до суду, має довести, що станом на час такого звернення, його права у конкретних спірних правовідносинах були порушені, не визнані чи оспорювані.

Як встановлено судом та вказане було підтверджено представником позивача у судовому засіданні, позивач у спірних правовідносинах звертався до відповідача лише з однією претензією (вимогою) від 06.03.2023 за вих № 2023/03/06/01, в якій позивач вимагав виконати зобов`язання та сплатити кошти за надані позивачем агентські послуги в розмірі 594165,08 грн, за надання яких позивачем були виставлені наступні рахунки: від 31.01.2022 № 7 на суму 47251,39 грн; від 28.02.2022 № 33 на суму 41020,88 грн; від 31.03.2022 № 51 на суму 51906,77 грн; від 30.04.2022 № 68 на суму 43379,71 грн; від 31.05.2022 № 132 на суму 44558,92 грн; від 30.06.2022 № 193 на суму 43379,71 грн; від 31.07.2022 № 271 на суму 45148,94 грн; від 31.08.2022 № 333 на суму 44559,05 грн; від 30.09.2022 № 373 на суму 49187,02 грн; від 30.10.2022 № 449 на суму 44559,22 грн; від 30.11.2022 № 498 на суму 43379,52 грн; від 31.12.2022 № 539 на суму 44559,02 грн; від 31.01.2023 № 71 на суму 51274,93 грн. У судовому засіданні представник позивача підтвердив суду, що рахунок від 31.01.2022 № 7 на суму 47251,39 грн не стосується предмету спору у цій справі.

Отже, оскільки по іншим рахункам позивачем не заявлено вимогу про їх сплату до подання позову, суд дійшов висновку, що станом на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі, строк для виконання зобов`язання відповідачем наступив лише по рахункам, які вказані у вищевказаній претензії.

З урахуванням вищевикладеного та з урахуванням часткових оплат відповідача з вказанням у призначенні платежу конкретних реквізитів рахунків, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги агентування у розмірі 522344,45 грн.

Між цим, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі Серявін та інші проти України, які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко до Товариства з обмеженою відповідальністю Лакоса слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 522344,45 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7835,17 грн.

Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лакоса (вул. Тираспольська, 3, кв. 10, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 22464792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко (вул. Вокзальна, 34, кв. 12, м. Рені, Одеська обл., 68800, код ЄДРПОУ 41105735) борг в сумі 522344 грн 45 коп та судовий збір в сумі 7835 грн 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля