Рішення № 1215897, 22.03.2007, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

СПРАВА № 2-730/2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2007 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Жмуд Н.М., за участю секретаря Клименко О.В., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення аліментів на утримання дітей,

встановив:

01 березня 2007 року позивач звернулась до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в якій зазначила, що з відповідачем по справі вона знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 07 жовтня 1989 року, про що зроблено актовий запис №9. Від даного шлюбу, у неї з відповідачем, народились: син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, та донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, які мешкають з позивачкою та знаходяться на повному її утриманні, бо відповідач матеріальну допомогу не надає. В зв'язку з викладеним позивач звернулась до суду і просить стягнути з ОСОБА_2. аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 березня 2007 року до досягнення дітьми повноліття.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та вказала, що відповідач матеріальну допомогу надавав, але не регулярно. Так наприклад, у грудні місяця 2006 року, відповідач надав 200 гривень, а до цього доньці купили кросівки та спортивний костюм, а синові - сорочку. Однак не дивлячись на це, даної допомоги недостатньо для належного забезпечення дітей. Позивач вказала, що вона працює у Приватно-орендному сільськогосподарському підприємстві імені Щорса і її середній заробіток складає 450 грн., що є недостатнім для забезпечення дітей.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував, про що надав суду свою письмову заяву, в якій зазначив, що інших неповнолітніх дітей на утриманні, він не має, стягнень за виконавчими листами, з нього не проводиться, стан здоров»я він має задовільний, інвалідом не являється. У судовому засіданні відповідач вказав, що матеріальну допомогу позивачу на утримання їх дітей він надає по мірі можливості, хоча добре знає, що обов»язок по утриманню дітей, лежить як на ньому так і на позивачу, з моменту народження дітей і до досягнення ними повноліття.

Виходячи з того, що у досудовому порядку спір між сторонами за даною цивільною справою врегульовано, позивач наполягає на задоволенні її позовних вимог, а відповідач позов визнав повністю, відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, в порядку встановленого ст. 174 цього ж Кодексу та виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що рішення у справі

можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання за наявності для того законних підстав для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ксерокопії паспорту на ОСОБА_1. (а.с.№3-5) та довідки з місця проживання від 16 січня 2007 року (а.с.№11), встановлено, що позивач дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і разом з нею зареєстровані діти - ОСОБА_3, 1993 року народження та ОСОБА_4, 1995 року народження.

Відповідно до ксерокопії свідоцтва про одруження (а.с.№7), встановлено, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07 жовтня 1989 року.

Від вказаного шлюбу вони мають спільних дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження (а.с. №8), та доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження (а.с. №9), які на даний час проживають з позивачем, що підтверджується довідкою з місця проживання позивачки (а.с.№ 11).

Згідно до довідки з місця роботи від 25 лютого 2007 року (а.с.№15), встановлено, що позивач працює водієм на Приватно-орендному сільськогосподарському підприємстві імені Щорса і середній заробіток в нього складає: 116 грн. 13 коп..

Відповідач регулярно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, працездатний. У судове засідання відповідач надав письмову заяву (а.с.№17), в якій вказав, що інших неповнолітніх дітей на утриманні він не має, стягнень за виконавчими листами, з нього не проводиться, інших утриманців не має, стан здоров»я має задовільний, інвалідом не являється.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач у добровільному порядку регулярної матеріальної допомоги на утримання своїх дітей, не надає, в порушення вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України та ч.2 ст.51 Конституції України, в яких зазначено, що: «Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття».

Відповідно до ч.2 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення, відповідача, наявність у відповідачка непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Крім того, судом враховується те, що позивач працює, отримує заробітну плату, але її заробітку не достатньо для матеріального забезпечення дитини, суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (прибутку), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.І ст. 4 Декрету

Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн.50 коп.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, ч.4 ст.130, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 367 ч. 1 ЦПК України, ст.ст. 180, 183, ч.2 ст. 191 Сімейного Кодексу України, п.5 ч.І ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3року народження, уродженця с Дубові Гряди, Сахновщинського району, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, працюючого на Дочірньому підприємстві «Агрофірма Вікторія», юридична адреса: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с Керносівка, - аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, та доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 01 березня 2007 року і до досягнення повноліття, найстаршою дитиною, на користь ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2судовий збір в дохід держави в розмірі 51 гривні.

Стягнути з ОСОБА_2витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн.50 коп. на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області, код:26281249, банк одержувач: УДК в Харківській області, МФО 851011, р/р 35225007000164.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.