Рішення № 121586802, 10.09.2024, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/876/24

Провадження № 2/368/580/24

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"10" вересня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Варлам Є.Р.

представника позивача адвоката Клапчука Ф.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженню за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицької міської територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майна в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який ним було успадковано після ОСОБА_3 , обґрунтовуючи позов наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1333 га з кадастровим номером 3222282002:03:323:0015, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем ОСОБА_3 був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину своєї матері ОСОБА_3 , проте не оформив своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, до якої увійшли вказані вище житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також: у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно надувається шляхом отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За життя ОСОБА_2 заповіту на належне йому майно складено не було.

Спадкоємицею ОСОБА_2 за законом є дружина ОСОБА_1 . Крім позивача, із спадкоємців першої черги була також дочка ОСОБА_2 . ОСОБА_4 , яка відмовилась від спадщини свого батька шляхом написання заяви про відмову до нотаріуса та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Для оформлення спадщини ОСОБА_2 позивач в установленому законом порядку звернулася до державного нотаріуса чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Мітрохіної В.Є. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Втім, 10.11.2023 року державним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Згідно з постановою, нотаріусом було встановлено, що державна реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не проводилася, у зв`язку з чим правовстановлюючі документи на це майно відсутні. Крім того, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200875042023 від 22.11.2023 року, відомості про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222282002:03:323:0015 відсутні в Державному земельному кадастрі.

Отже, оскільки право власності на спадкове майно не було зареєстроване у встановленому законом порядку та правовстановлюючі документи нього не видавалися, то позивач не може в нотаріальному порядку оформити спадщину ОСОБА_2 та змушена звернутися з даним питанням до суду.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має з`ясовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладеного в п. 23 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, у випадку, коли нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Відсутність правовстановлювальних документів на спірне нерухоме майно не є підставою для відмови у задоволенні позову (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 в рамках справи № 557/1209/16-ц).

Відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №597/1070/15-ц).

Таким чином, за наявності перешкод у оформленні спадкових прав через нотаріуса, спадкоємець може звернутися з позовом про визнання права власності до суду.

Передумовою для подачі позову до суду про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, є відсутність іншого, крім судового, шляху для визнання її права.

Відповідно до ч. 1 ст. Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнана або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Пунктом 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» встановлено, що підставою для державної реєстрації прав, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки документи, що підтверджували б право померлого ОСОБА_2 або його матері ОСОБА_3 на майно, що вказане у цій заяві, у позивача відсутні, то підставою для визнання за позивачем права власності на житловий будинок та земельну ділянку під ним, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є наявні у позивача:

1)довідка КП КОР «Київське обласне БТІ» від 22.09.2023 року щодо відсутності державної реєстрації права власності на житловий будинок станом до 01.01.2013 року;

2)витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200875042023 від 22.11.2023 року;

3)витяг з реєстру будівельної діяльності;

4)технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 17.11.2023 року.

Отже, оскільки нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_2 та відсутні будь-які інші способи для реалізації її спадкових прав, то наявні усі підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове майно ОСОБА_2 в судовому порядку.

Представник відповідача в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах є довідка про отримання судової повістки, причини неявки в суд не повідомив, а тому суд вважає, що представник відповідача в засідання суду не з`явився без поважних причин.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши представника позивача, який не заперечував проти проведення заочного розгляду, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК Українивстановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1333 га з кадастровим номером 3222282002:03:323:0015, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем ОСОБА_3 був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину своєї матері ОСОБА_3 , проте не оформив своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, до якої увійшли вказані вище житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно постанови державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Мітрохіної В.Є. від 10.11.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на зазначене майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України упостанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2ст. 16 ЦК Україниспособом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифікованозаконом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно дост. 9 Конституції України.

Так, відповідно до ч. 4ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Об`єктами права власності є будь-які речі (майно).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст.179 ЦК України).

Статтею 1218 ЦКвстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 3.3 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що «у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди, в основному, задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно».

Також, у даному листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».

За даними технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 17.11.2023 року, роки побудови житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами 1965-1975.

Відповідно до виписки з погосподарської книги станом на 1991-2006 роки власником житлового будинку АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки від 22.09.2023 виданої КП КОР «Київське обласне БТІ» право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Згідно пункту 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст.328,1216 ЦК України,право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, відповідно достатті 1218 ЦК України.

Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається з частини 1 статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною першою статті182, частинами 1,2статті331 ЦК УкраїнитаЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а згідно зістатті 334 того ж Кодексу, право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.

Згідно приписів частини першоїстатті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності з п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання за позивачем, як спадкоємцем за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який ним було успадковано після ОСОБА_3 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ЦК України, керуючись ст. ст. 251-265 ЦПК України, суд, -

в ир іш ив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кагарлицької міської територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майна в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який ним було успадковано після ОСОБА_3 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його (її) проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.09.2024 р.

Суддя І.І. Шевченко