Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року, місто Звягель Житомирської області
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,
(Справа № 285/3695/24, провадження у справі № 2/0285/1298/24)
розглянув у спрощеному порядку без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юніт Капітал (далі - ТОВ «ЮнітКапітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №557282585 від 19.03.2020 р. в розмірі 15 619,00 грн.
В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 19.03.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №557282585 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 6000 грн. строком на 29 днів зі сплатою 0,85 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Додатковою угодою №19 від 28.11.2019 року строк дії договору було продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою від 31.12.2020 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2021 р. та договір факторінгу від 28.11.2018 року викладено в новій редакції.
Відовідно до Витягу з реєстру прав вимоги №85 від 23.06.2020 року до Договру факторінгу від 28.11.2018 року (у редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ Таліон Плюс отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 14 293 грн.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
14.02.2022 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №14/02/2022-01, відповідно до якого право вимоги по кредитному договору №557282585 від 19.03.2020 р. перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Оскільки, станом на день пред`явлення даного позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань згідно з кредитними договором, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 19.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін.
Відповідач у поданому відзиві позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк звернення з таким позовом до суду. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту виконання договору, а саме щодо надання коштів, укладання кредитного договору відповідно до вимог законодавства, а також відсутні відомості щодо передавання права вимоги позивачу до нього.
Позивач не скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено,що 19.03.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №557282585 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 6000 грн. строком на 29 днів зі сплатою 0,85 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. (а.с.13-15)
Також встановлено, що згідно платіжного доручення від 19.03.2020 року ТОВ Манівео швидка фінансова допомога перерахувала на картку №4149-43ХХ-ХХХХ-0708, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , 6 000 грн (а.с.21, 30,31)
Частиною 1статті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей526,527,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з частиною 1статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2статті 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина 5статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Так, на підтвердження існування договірних відносин між ТОВ Манівеошвидка фінансовадопомога тавідповідачем, позивачем по справі було надано кредитний договір №557282585 від 19.03.2020. Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором QKA93Y95 о 15:30 год 19.03.2020 р. (а.с.14).
Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та відповідачем ОСОБА_1 ..
Статтею 1077ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.1082ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст.517ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Встановлено, що 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Додатковою угодою №19 від 28.11.2019 року строк дії договору було продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою від 31.12.2020 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2021 р. та договір факторінгу від 28.11.2018 року викладено в новій редакції. (а.с.37-40, 51-56)
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. (а.с.60-65)
14.02.2022 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №14/02/2022-01, відповідно до якого право вимоги по кредитному договору №557282585 від 19.03.2020 р. перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Таким чином, як вбачається зі встановлених обставин, ТОВ «Юніт Капітал» набув статусу кредитора ОСОБА_1 за кредитним договором №557282585 від 19 березня 2020 року, укладеним останнім з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оскільки право грошової вимоги від якого перейшло спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», потім до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», і вже на підставі Договору факторингу №14/02/2022-01 року перейшло до нього.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач надав реєстр прав вимоги, у якому міститься інформація щодо заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 15 619 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 6 000 грн., та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 9 619 грн. 00 коп. (1 479 грн за користування кредитом 29 днів та 8 140 грн. за прострочення виконання зобов`язань на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України).
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не надав доказів того, що він сплатив заборгованість за тілом кредиту, адже кошти у розмірі 6 000 грн. були перераховані на його банківський рахунок.
Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані ч.2 ст.625 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Згідно п.4.3 Договору сторони визначили, що після строку кредитування (29 днів) позичальником сплачуються проценти, які є процентами в розумінні ч.2ст.625 ЦК України. Розмір цих процентів визначено сторонами у п.1.4 та п.1.5. Договору та згідно розрахунку заборгованості складає 8 140 грн. (а.с.33,34,42)
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом в сумі 1479 грн за 29 днів та проценти нараховані унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування (29 днів), є обґрунтованими.
Разом з тим, у пункті 8.38 постанови від 18.03.2020 № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
Суд вважає, що встановлений у п.1.4. та п.1.5. Кредитного договору розмір процентів, що нараховані за частиною другою статті 625 ЦК України, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а тому з врахуванням зазначеного, зменшує заборгованість за процентами з 8 140,00 грн до розміру заборгованості за тілом кредиту, а саме до 6 000,00 грн.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно ізпостановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано лише з 01 липня 2023 року.
Відтак, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки такі строки продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX на строк дії карантину.
Зазначене узгоджується з висновком викладеним у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 541/564/21 провадження № 61-18933 св 21.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням повністю задоволення позовних вимог.
При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
В даному випадку, суд приходить до висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній цивільній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.
У зв`язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2000 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов Товариства зобмеженою відповідальністюЮніт Капітал до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимидоговорами задовольнити часткова.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністюЮніт Капітал (01024, місто Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №557282585 від 19.03.2020 в розмірі 13 479 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністюЮніт Капітал судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду
Повне судове рішення складено 12 вересня 2024 року.
Головуючий
Судове рішення № 121586056, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області) було прийнято 12.09.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 285/3695/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: