Рішення № 121583922, 12.09.2024, Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/804/23

Номер провадження 2/954/113/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 рокусмт Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Гром О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 вказуючи на те, що 06.11.2008 року остання підписала Заяву б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Розмір кредитного ліміту збільшувався до 50000грн. Однак відповідач порушив умови кредитного зобов`язання і має станом на 13.03.2023 року заборгованість в сумі 44868,37грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 37574,15грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит 7294,22грн.А тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 44868,37грн. та сплачений по цьому позову судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу без участі представника банку.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, просить розглянути справу без її участі. У Відзиві заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що повністю розрахувалася з Приватбанком, не отримувала від банку повідомлень про зміну умов кредитування та про сплату заборгованості. Вважає надані банком документи не підтверджують наявну заборгованість, просить відмовити у задволенні позову.

Вивчивши доводи позову, позицію відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов`язків публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", у зв`язку з чим, на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 21.05.2018 року було змінено найменування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ "ПриватБанк".

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що 06.11.2008 року ОСОБА_1 підписала Заяву б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно інформації, викладеній в цій заяві, відповідач підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав, крім заяви від 06.11.2008 року, яка підписана відповідачем, надав розрахунок заборгованості за договором № б/н від 06.11.2008 року, заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 09.08.2020 року, не підписану відповідачем, довідку про умови кредитування, Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Виписку за договором № б/н за період 06.11.2008 21.03.2023 щодо ОСОБА_1 .

Згідно наданого банком розрахунку, існує заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 13.03.2023 року в сумі 44868,37грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 37574,15грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит 7294,22грн.

Заяву ОСОБА_1 від 06.11.2008 року про оформлення кредитки та про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанку», яка підписана відповідачкою, розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку за договором № б/н за період 06.11.2008 21.03.2023 щодо ОСОБА_1 , з яких вбачається, що позичальник користувалася грошима та частково сплачувала заборгованість, суд вважає достатніми доказами для підтвердження того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини та факту отримання відповідачем кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Як вбачається із матеріалів справи, в заяві від 06.11.2008 року, за якою відповідачка отримала кредит, не міститься строку повернення кредиту (користування ним), відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), інших сум за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «Приватбанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник та заборгованості за простроченим тілом кредиту), стягнути з ОСОБА_1 складові його повної вартості, зокрема, відсотки за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.11.2008, посилається на Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 09.08.2020 року не підписана відповідачем.

На думку суду, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 06.11.2008 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів) чи відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанком належним доказом укладеним сторонами договору бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За такихобставин,враховуючи відсутністьу заявівід 06.11.2008 року домовленості сторін щодо зміни умов користування кредитом, зміни розміру відсотків та їх збільшення, подані банком Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанком не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, частково здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором та не надала суду доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення вищевказаної заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомуст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за відсотками слід відмовити.

Щодо іншої заборгованості (тіло кредиту), то суд вважає, що належними та допустимими доказами позивачем підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів у розмірах, зазначених у виписці банку по заборгованості відповідача, а тому на користь позивача з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.11.2008 року у розмірі тіла кредиту 37574,15грн.

У зв`язку з викладеним суд відхиляє клопотання відповідача про визнання неналежними доказами виписку по картковому рахунку відповідачки та розрахунок заборгованості. Також суд враховує, що відповідачка не надала суду будь-який інший розрахунок заборгованості за тілом кредиту та не зверталася з клопотаннями про призначення судово-економічної експертизи. Відсутні і підстави направлення справи за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідачем на користь позивача підлягають стягненню також судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2247,66грн.

На підставі ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 ), заборгованість за кредитним договором від 06.11.2008 року в сумі 37574,15грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2247,66грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Нововоронцовський районний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.В. Гончаренко