Рішення № 121583854, 09.09.2024, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4921/23

Номер провадження 2/585/162/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Євлах О.О., за участі: секретаря Рибіної Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в місті Ромни цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 ,

до

відповідачів: Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,

вимоги позивача: про відшкодування моральної шкоди, -

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. 11 грудня 2023 року ОСОБА_2 ( далі позивач), звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, про відшкодування моральної шкоди.

2. Позов обґрунтував тим, що він 13.08.2023 року о 12 год. 57 хв. у м.Київ на вул. Сорочинська, 27, під час здійснення кур`єрської доставки із закладу «Lviv Croissants» на своєму транспортному засобі «Yamaha Gear 4t ua 06j», д.н.з. НОМЕР_1 , раптово почув сигнал авто патрульної поліції про те, щоб він з`їхав вліво та зупинився. Внаслідок цього він був зупинений співробітниками поліції рядовим ОСОБА_3 та ст.сержантом ОСОБА_4 Причину зупинки в межах ст. 35 ЗУ «Про національну поліції» інспектором ОСОБА_4 не міг йому одразу пояснити, а потім сказав, що «схожий мопед проходив по орієнтуванню» і що «надходять скарги від громадян, що водії на мопедах порушують ПДР». Усвідомлюючи, що дії ОСОБА_4 відходять від чинного законодавства, він почав фіксувати діалог з Інспектором на відеозапис за допомогою особистого мобільного телефону. Крім того, проводився відеозапис з нагрудного відео реєстратора інспектора Бабіна А.М. Попри відсутність в його діях, будь-яких порушень, він надав працівнику поліції свої документи, а саме посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. Інспектором ОСОБА_4 вручено йому копію постанови про адміністративне правопорушення та разом з напарником ОСОБА_3 в патрульному автомобілі обговорювали його, вживаючи нецензурну лексику, і вихваляючись, що ледь винесли відносно нього постанову. Співробітники поліції не лише проявили явну неповагу до нього як до учасника дорожнього руху, а й підтвердили своїми діями незаконність винесеної постанови. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20.11.2023 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Тому внаслідок зазначеної конфліктної ситуації, незаконної зупинки, приниження його честі та гідності, психологічного тиску, вимог про пред`явлення документів, значного позапланового затримання в дорозі, що призвело до стресової ситуації, глибоких душевних страждань, несвоєчасною доставкою замовлення до клієнта, внаслідок чого міг отримати заборону на виконання роботи не зі своєї вини, у зв`язку з протиправною поведінкою працівників поліції йому була заподіяна моральна шкода, для відшкодування якої він звернувся із даним позовом до суду. Заподіяння моральної шкоди полягало у спричиненні моральних переживань зумовлених страхом бути повторно зупиненим працівниками поліції та вчинення ними таких самих незаконних, протиправних, принижуючих її честь та гідність дій, а також необхідністю доводити працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, у порушенні нормального способу життя і робочого графіку, оскільки повинен був підлаштовувати особистий час для підготовки та відвідування судового засідання. Після подій які сталися 13.08.2023 року він довго відновлював свій моральний стан, оскільки, працівники патрульної поліції чинили психологічний тиск на нього за бажання відстоювати свої права, передбачені чинним законодавством України, він мав відновлювати свою успішну репутацію після несвоєчасної доставки не зі своєї вини, ще й до того ж, після завершення спілкування, образили його, обзивали нецензурними висловами, що підтверджується на відео. З урахуванням вимог розумності та справедливості, а також характеру протиправних дій з боку працівників поліції, глибини його душевних переживань та ступеня порушення нормального способу його життя, тривалістю розгляду справи № 585/3439/23, необхідністю постійної підготовки пакету документів, використання послуг копі-центру, упущеної вигоди внаслідок відсутності на робочому місці з причин участі в судових засіданнях в іншому місці, вважає, що достатнім грошовим відшкодуванням завданої йому моральної шкоди є грошова сума у розмірі 10000 грн.

Тому просив стягнути з Держави України через Головне управління Державної казначейської служби у Київській області за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 10000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

3. 28.12.2023 року від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Державної казначейської служи України у Київській області є неналежним відповідачем. Вони не в змозі використати права учасника судового процесу, тому згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами які є в її розпорядженні. У справах про відшкодування шкоди органом державної влади їх посадовою або службовою особою, держава бере участь як відповідача через орган, діями якого заподіяно шкоду. ГУ ДКСУ у Київській області жодних прав та інтересів позивача не порушував, не виступав у правовідносинах з ним жодної шкоди Позивачеві не завдав. Позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, погіршенню стану здоров`я та його причино наслідковий зв`язок. Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами. Сама лише наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так-як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності. Працівник батальйону патрульної поліції не мають права на проведення оперативно-розшукової діяльності, оскільки таким правом наділені виключно підрозділи кримінальної та спеціальної поліції до складу яких, патрульна поліція не відноситься. Таким чином, вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для задоволення. Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

4. 10.02.2024 року від представника Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі, виходячи з наступного. Вимоги та твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявності шкоди та її розміру, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Позовна заява не містить документів, які підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, не обгрунтовано належним чином, з чого він виходив при визначенні розміру суми компенсації за начебто спричинену моральну шкоду, не вказано та не доведено, що особа перебуває у трудових відносинах із роботодавцем, який надає кур`єрські послуги, що в свою чергу позивачу прийшлося відновлювати свою успішну репутацію та був відсутній на робочому місці під час розгляду справи № 585/3439/23. Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

5. 04.07.2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що заподіяння моральної шкоди полягало у спричиненні моральних переживань зумовлених страхом проїжджати блокпости, регулярним переміщенням між м.Київ та Ромни, бути повторно зупиненим працівниками поліції з тих самих підстав, а також необхідністю доводити спочатку працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а потім у судових засіданнях доводити протиправність рішення про притягнення до адміністративної відповідальності; у порушенні нормального способу життя, оскільки позивач змушений був шукати адвоката для отримання нормального способу життя, оскільки Позивач змушений був шукати адвоката для отримання правової допомоги, а також підлаштувати особистий час для зустрічей з адвокатом та відправки поштової кореспонденції. Після події яка сталася 13.08.2023 року позивач довго відновлював свій моральний стан. Після таких дій поліцейських позивач втратив відчуття захищеності, оскільки завданням поліції, відповідно до п.2 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про національну поліцію» є охорона прав і свобод людини, які в даному випадку були грубо порушені. Так, як поліцейським не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Крім того, позивача переживає сильне душевне хвилювання при кожній наступній зупинці його працівниками поліції, та проїзду блок постів, чітко пам`ятаючи відношення поліцейських до нього останнього разу. Обговорення та вживання нецензурної лексики в адресу Позивача відбулось відразу після залишення місця розгляду справи, чим підтверджує причино-наслідковий зв`язок між процедурою розгляду справи та обговоренням. Крім того, співробітники поліції свідомо розраховували, що нагрудний реєстратор вже вимкнено, а Позивач не скористається своїм правом на оскарження постанови, а тому дозволили собі подібну зухвалу поведінку. Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинним рішенням суду порушення законного порядку притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання. Позивач визначив розмір спричиненої йому моральної шкоди в сумі 10000 грн., враховуючи витрати для відновлення своєї честі та гідності у судовому порядку.

Позивач просить стягнути вказану суму безпосередньо з Державного бюджету України і вимог, щодо відшкодування шкоди з органів Державної казначейської служби, як безпідставно вказує відповідач не має. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу України, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.. таким чином, відшкодування моральної шкоди Позивачу має здійснюватися через стягнення грошових коштів за рахунок Держави України, шляхом списання таких коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

6. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити посилаючись на викладені в позові обставини.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Ухвалою суду від 12 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі по даній справі.

8. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 січня 2024 року заяву про відвід судді Євтюшенкової В.І. задоволено, та передано справу до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

9. 08 січня 2024 року ухвалою суді ОСОБА_5 дану справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

10. 31 січня 2024 року провадження по справі було зупинено, та ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2024 року відновлено.

11.Ухвалою суду від 04 липня 2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

12. Судом встановлено, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 листопада 2023 року, визнано протиправною та скасовано постанову про накледння адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7519426 від 13.08.2023 року, про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 126 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення ( а.с.9, 26-32).

13. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишено без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13.11.2023 року по справі № 585/3439/23 залишено без змін (а.с.75- 79).

V. Норми права.

14. За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставіст.13 ЦПК Українирозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою ст.1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Частинами першою та другою ст.23 ЦК України, передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

VI. Оцінка суду.

15. Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, дослідивши аргументи сторін по матеріалам справи, і дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7519426 від 13.08.2023 року, про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 126 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі - Закон) в особи виникає право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, від 5 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 , від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Між скасуванням постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та завданням йому моральної шкоди є причинний зв`язок, такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, скасування постанови про адміністративне правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Суд вважає доведеним наявність у позивача певних моральних страждань, що виявились у переживаннях через ухвалення незаконного рішення працівниками поліції, а також позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, шляхом звернення до суду із позовами про скасування неправомірного рішення, докладання додаткових зусиль для закриття провадження по справі, тобто всі ці фактори тягнуть за собою моральні страждання.

При цьому, суд не бере до уваги як доказ в підтвердження позовних вимог позивача долучений диск з відеозаписом події, яка відбулася 13 серпня 2023 року, оскільки згідно рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 листопада 2023 року даний відеозапис було визнано неналежним доказом, тому під час розгляду даної справи вказаний відеозапис не може враховуватися та оцінюватися судом.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження того, що протиправна поведінка працівників поліції призвела до глибоких душевних страждань та несвоєчасну доставку замовлення до клієнта.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року у справі № 753/10817/16-ц (провадження № 61-9656св19), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості».

Відтак, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди, суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та вважає, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу, з огляду на те, що жодних доказів порушення нормального способу життя у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності не надано.

У рішенні Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті2ЦКУкраїни). Відповідно до частини першої статті170ЦКУкраїни держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

До подібнихправових висновківза аналогічнихфактичних обставиндійшов ВерховнийСуд упостанові від07грудня 2022 рокуу справі№ 461/9982/19 (провадження№ 61-4162св22).

Тому належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав, тобто Департамент патрульної поліції.

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області не може нести відповідальність за неправомірні рішення, дії чи бездіяльність державних органів чи їх посадових осіб, тому не є належним відповідачем по даній справі.

VІІ. Розподіл судових витрат.

16. За змістом статті 141ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову з Департаменту патрульної поліції на користь держави підлягає стягненню 1211.20 грн. судового збору.

З цих підстав,

керуючись статтями ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України , Суд, -

постановив:

1. Позов ОСОБА_2 , до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Держави України на користь ОСОБА_2 , ( РНОКПП НОМЕР_2 ) 1000 ( одна тисяча ) грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди.

3. Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь держави 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) грн.. 20 коп. судового збору.

4. В іншій частині рішення відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня підписання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_2 , мешканець: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, місцезнаходження: 01196, м.Київ, пл.Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 37955989.

Повний текст рішення виготовлено 13 вересня 2024 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ