Ухвала суду № 121583782, 13.09.2024, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5881/24

Провадження № 1-кс/591/2623/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню,

В С Т А Н О В И В :

Володілець майна ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, яке в письмовій заяві підтримала та мотивувала тим, що 15 липня 2024 року Зарічним районним судом м. Суми було накладено арешт в тому числі на мобільний телефон з сім карткою, які раніше були виявленні під час обшуку 08 липня 2024 року на території нафтобази. На думку заявника, потреба в арешті відпала, оскільки орган досудового розслідування мав достатньо часу для проведення відповідних досліджень з телефоном, а подальший арешт безпідставно порушує його права.

Слідчий в письмовій заяві заперечив проти задоволення клопотання, мотивуючи це тим, що майно не втратило значення для провадження як речовий доказ.

Суд, дослідивши надані матеріали, приходить наступних висновків.

Встановлено та не заперечено сторонами, що 15 липня 2024 року по кримінальному провадженню № 42023200000000140, відкритому за ознаками ч.ч. 1, 2 ст. 204, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 366 КК України, було накладено слідчим суддею арешт на згадане майно, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів.

На думку суду, зі змісту ст. 174 КПК України випливає, що скасування арешту майна в контексті цієї норми, можливе за умови наявності певних обставин, які зазначає сторона, що не могли бути відомі суду під час накладення арешту і суттєво впливали б на прийняте судом рішення або якщо вони доведуть, що відпала потреба в такому арешті чи якщо він накладений необґрунтовано.

З досліджених матеріалів вбачається, що вилучення зазначеного майна та накладення арешту на нього вмотивовувалось в першу чергу необхідністю збереження речових доказів, але на думку суду заявником взагалі не обґрунтовано того, що вилучене майно, в розумінні ст. 98 КПК України, втратило своє доказове значення в справі.

Це вбачається з того, що надані суду матеріали, а також характеристики арештованого майна свідчать про те, що зазначені заявником мобільні телефони (один з сім картками) безпосередньо стосуються обставин справи, як належні фігуранту провадження, досудове розслідування стосовно якого триває, а інформація, яка міститься в них (в тому числі знищена) є невід`ємною від самих предметів, що виключає втрату значення для справи цього майна, оскільки воно є джерелом доказів і в подальшому не виключається можливість повторного його дослідження (так само як і не виключається можливість проведення експертних досліджень), а також необхідність пред`явлення суду, тому в задоволенні клопотання належить відмовити.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд виходить і з того, що потреби кримінального провадження, зокрема, які зумовлюють необхідність збереження в належному стані речових доказів (враховуючи невід`ємність інформації від самого майна) та можливість їх повторного дослідження в подальшому, переважають над особистими потребами особи, а передача такого майна володільцю та можливе його використання не гарантують в повній мірі збереження в належному стані доказу, що також виправдовує і тривалість застосованого заходу, враховуючи в тому числі складність провадження, значний обсяг доказів вилучених в провадженні, введений в країні воєнний стан та ускладнення ситуації в області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту мобільного телефону Samsung Galaxy J7, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 , накладеного 15 липня 2024 року по кримінальному провадженню № 42023200000000140, відмовити.

Ухвала не оскаржується, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1