Рішення № 121574174, 11.09.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18146/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.01.2023 по 13.05.2024 в сумі 112 938,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після ухвалення судового рішення відповідач не повідомляв ОСОБА_1 про виконання рішення суду та не повідомляв про необхідність вийти на роботу. У травні 2024 року на особистий мобільний номер ОСОБА_1 надійшов дзвінок з відділу кадрів відповідача з інформацією, що його поновлено на посаді. Оскільки на цей час ОСОБА_1 працює у іншому місці він вирішив написати заяву про звільнення з посади у відповідача. 13.05.2024 ОСОБА_1 перебував в адміністративній будівлі відповідача, отримав наказ про звільнення та йому було пред`явлено наказ від 01.03.2023 № 132-к про його поновлення на посаді. Таким чином, ОСОБА_1 не було відомо про його поновлення на посаді з 01.03.2023 та з того часу його не викликали для фактичного допущення до роботи. До травня 2024 року позивачу не було відомо про існування наказу про поновлення на роботі та йому не було забезпечено доступ до роботи. Таким чином, період з 20.01.2023 (наступний день після рішення суду про поновлення) по 13.05.2024 (день, коли ОСОБА_1 надали наказ про поновлення на посаді) вважається вимушеним прогулом. За цей період має бути стягнуто середній заробіток.

Представником відповідача Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі № 420/12073/22, відповідно до наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 01.03.2023 № 132-к «Про поновлення ОСОБА_1 », скасовано наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 29.07.2022 № 364-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено його на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління з 06.08.2022. Про вказане ОСОБА_1 неодноразово інформовано листами Адміністрації судноплавства від 01.03.2023 № 436/08-1/14-23, від 20.03.2023 № 602/08-1/14-23 та від 14.07.2023 № 1459/08-1/14-23 на адресу для листування: АДРЕСА_1 (доказами надіслання вказаних листів є реєстри відправлених листів Адміністрацією судноплавства за 20.03.2023 та 14.07.2023, а також копією фіскального чеку від 02.03.2023, що свідчить про відправку листа ОСОБА_1 від 01.03.2023 № 436/08-1/14-23) Контактні дані ОСОБА_1 , а саме адресу для листування: АДРЕСА_1 , взято з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі № 420/12073/22, що містить дані про позивача та які знаходиться у особовій справі. Однак, ОСОБА_1 не приступив до виконання обов`язків за своєю посадою, не виходив на зв`язок та не повідомляв про місце свого перебування. Тому з березня 2023 року до травня 2024 року в табелях обліку робочого часу до ОСОБА_1 застосовувалось умовне позначення «неявка з нез`ясованих причин». 02.05.2024 ОСОБА_1 зателефонував до начальника Управління персоналу Ірини Цимбал з мобільного телефону НОМЕР_1 та повідомив про намір звільнитись із займаної посади за угодою сторін. 03.05.2024 ОСОБА_1 використовуючи месенджер WhatsApp направив заяву на звільнення за угодою сторін начальнику Управління персоналу Ірині Цимбал на мобільний телефон НОМЕР_2 , що зафіксовано відповідними скріншотами екрану телефону. Крім того, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі № 420/12073/22 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 420/12073/22, 09.03.2023 та 15.07.2023 виплачувався середній заробіток за час вимушеного прогулу, що виплачується після поновлення на посаді. Тому твердження з позовної заяви, що «У травні 2024 року на особистий мобільний номер ОСОБА_1 НОМЕР_3 надійшов дзвінок з відділу кадрів відповідача з інформацією, що його поновлено на посаді. Оскільки на цей час ОСОБА_1 працює у іншому місці він вирішив написати заяву про звільнення з посади у відповідача» не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 знав про його поновлення на посаді. Таким чином, Позивача було поновлено на роботі наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 01.03.2023 № 132-к «Про поновлення ОСОБА_1 » про що ОСОБА_1 повідомлено належним чином листами від 01.03.2023 № 436/08-1/14-23 та від 20.03.2023 № 602/08-1/14-23, від 14.07.2023 № 1459/08-1/14-23 на адресу для листування: АДРЕСА_1 . Відтак, твердження позивача про тривалу затримку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі № 420/12073/22 не відповідає дійсності та спростовується наведеним.

Позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій він зазначив, що належним доказом відправки наказу про поновлення на посаді міг бути опис вкладення до цінного листа. Проте, відповідачем не надано такого опису. Так само і не надано копій конвертів, які могли повернутись відповідачу за закінченням терміну зберігання. ОСОБА_1 не отримував вказаних листів і не був обізнаний про його поновлення на посаді. Відповідач мав виконати свій обов`язок по поновленню і допуску до роботи ОСОБА_1 . Відповідач мав можливість використати всі доступні способи зв`язку, у тому числі електронна пошта та мобільний зв`язок. Проте, на електронну пошту ОСОБА_1 листи не направлялись. А на мобільний телефон лише у травні 2024 надійшов телефонний дзвінок від відповідача і ОСОБА_1 одразу написав заяву на звільнення, оскільки вже працює на іншому місці роботи.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року по справі № 420/12073/22 визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) від 24.06.2022 № 244-к Про увільнення ОСОБА_1 ; зобов`язано Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.2022 по 05.08.2022; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) від 29.07.2022 № 364-к Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту з 06.08.2022. Стягнуто з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 55148,41 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) від 24 червня 2022 року №244-к "Про увільнення ОСОБА_1 "; зобов`язано Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 червня 2022 року по 05 серпня 2022 року; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) від 29 липня 2022 року №364-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту з 06 серпня 2022 року; стягнуто з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 39 297,37 грн. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

01 березня 2023 року Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України видано наказ № 132-к, яким скасовано наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 29 липня 2022 року № 364-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту з 06 серпня 2022 року (а.с. 11).

Листом від 01.03.2023 року № 436/08-1/14-23, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України повідомила ОСОБА_2 про те, що на виконання рішення суду від 19.01.2023 року по справі № 420/12073/22, відповідно до наказу від 01.03.2023 року № 132-к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту з 06 серпня 2022 року (а. 47-49).

Листом від 20.03.2023 року № 602/08-1/14-23, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України повторно повідомила ОСОБА_2 про те, що на виконання рішення суду від 19.01.2023 року по справі № 420/12073/22, відповідно до наказу від 01.03.2023 року № 132-к ОСОБА_1 поновлено посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту з 06 серпня 2022 року та необхідність прибути до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України для ознайомлення з наказом та надання трудової книжки (а.с. 50-51).

Листом від 14.07.2023 року № 1459/08-1/14-23, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України повторно повідомила ОСОБА_2 про те, що на виконання рішення суду від 19.01.2023 року по справі № 420/12073/22, відповідно до наказу від 01.03.2023 року № 132-к ОСОБА_1 поновлено посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту з 06 серпня 2022 року та необхідність прибути до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України для ознайомлення з наказом та надання трудової книжки (а.с. 52-54).

06 травня 2024 року Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України видано наказ № 175-к, яким звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління із займаної посади 08 травня 2024 року за угодою сторін, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 та ч. 2 ст. 86 ЗУ «Про державну службу» (а.с. 12).

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пп. 3 п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Верховний Суд в постанові від 24.01.2019 року звернув увагу, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.04.2021року по справі № 461/1303/19, від 30.04.2020 року по справі №260/1424/18.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, «...законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення».

У постанові від 21 лютого 2023 року у справі № 380/10648/21 Верховний Суд вказав, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Таким чином, обов`язок Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту з 06.08.2022 вини після прийняття рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року по справі № 420/12073/22.

При цьому, судом встановлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/12073/22 прийнято - 19 січня 2023 року та в цей же день направлене та отримане в електронному кабінеті Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що лише 01 березня 2023 року Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України видано наказ № 132-к, яким скасовано наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 29 липня 2022 року № 364-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту з 06 серпня 2022 року (а.с. 11).

Таким чином, саме період з 20.01.2023 року по 28.02.2023 року (дата, яка передує даті видачі наказу про поновлення на посаді) включно є періодом затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що йому не було відомо про поновлення на роботі та йому не забезпечено доступ до роботи, оскільки позивачу як стороні по справі № 420/12073/22 достеменно було відомо про прийняте судом рішення про поновлення на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту з 06 серпня 2022 року, а також про те, що рішення суду в цій частині звернуте до негайного виконання.

Тобто, позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо отримання інформації про виконання рішення суду по справі № 420/12073/22 та забезпечення допуску до роботи, що є неможливим за відсутності його волевиявлення.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач, ОСОБА_1 , в період з 20.01.2023 року по 13.05.2024 року звертався до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України задля вирішення питання про поновлення на посаді та його допуску до фактичного виконання трудових обов`язків, та того, що в подальшому йому було відмовлено, суду не надано.

Згідно п.5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При цьому, в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року по справі № 420/12073/22 суд встановив, що згідно довідки про доходи № 22 від 02 червня 2023 року середня заробітна плата за останні два місяці роботи позивача становила 330,23 грн..

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.01.2023 року по 28.02.2023 року включно у розмірі 9 246,44 грн. (330,23 грн. х 28 робочих днів).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.01.2023 року по 28.02.2023 року включно у розмірі 9 246,44 грн. (дев`ять тисяч двісті сорок шість гривень 44 копійки), з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) (код ЄДРПОУ 41886120, адреса місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14) про стягнення середнього заробітку, - задовольнити частково.

Стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.01.2023 року по 28.02.2023 року включно у розмірі 9 246,44 грн. (дев`ять тисяч двісті сорок шість гривень 44 копійки), з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук