Рішення № 121572384, 29.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 рокуСправа №160/16014/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.03.2024 р. №0457500226991 Головного управління ПФУ у Львівській області щодо відмови йому у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити йому з 20.03.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до пільгового стажу за Списку № 2 періоди роботи з 29.07.1994 року по 29.07.1997 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 20.03.2024 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Разом із заявою про призначення пенсії позивачем надавалася (крім трудової книжки) довідка про підтвердження наявного трудового стажу, відповідно до якої його робочі місця атестовані за Списком №1, 2. Позивач вважає, що записи в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 періодів роботи, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах та уточнююча довідка, які надані разом із заявою про призначення пенсії, підтверджують його пільговий стаж. Однак, рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області №045750026991 від 29.0.2024 року відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки відсутній у позивача необхідний пільговий стаж. Позивач вважає, рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, а тому він був змушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та майнових інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся із заявою від 20.03.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 здійснюється відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV. Відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії, ухваленого Головним управлінням ПФУ у Львівській області від 29.03.2024 р. №045750026991 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 06.01.1994 р. по 01.03.1994 р., згідно із трудовою книжкою, оскільки в записі про звільнення його з роботи відсутня підстава звільнення (наказ/розпорядження). До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 29.07.1994 р. по 07.07.1996 р., згідно із довідкою від 01.02.2024 р. №121/40, оскільки посада змінний майстер по ремонту устаткування прокату відсутня у переліку атестованих робочих місць відповідно до наказу від 28.12.1995 р. № 627 (атестовано 30.07.1997 р.); період роботи з 08.07.1996 р. по 29.07.1997 р., згідно із довідкою від 01.02.2024 р. № 121/40, оскільки посада механік дільниці відсутня у переліку атестованих робочих місць відповідно до наказу від 28.12.1995 р. № 627 (атестовано 23.07.1997 р.). Таким чином, вищевказаним рішенням позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, оскільки у нього не має необхідного пільгового стажу роботи. На переконання відповідача-2 зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи можливе лише у разі надання підприємством відповідної довідки, оскільки тільки підприємство на підставі первинних документів визначає умови та характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, найменування списків, куди включається цей період роботи. Враховуючи викладене, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся із заявою від 20.03.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Відповідно до принципу екстериторіальності заяву і документи позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ у Львівській області та прийнято рішення № 045750026991 від 29.03.2024 р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список № 2), оскільки у нього не має необхідного пільгового стажу роботи. Відповідно до вищевказаного рішення вік позивача на момент звернення становив 55 років 02 дні, страховий стаж на момент звернення становив 30 років 03 місяці 02 дні, пільговий стаж за Списком № 1 - 04 місяці 27 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 09 років 09 місяців 07 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 06.01.1994 р. по 01.03.1994 р., згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.06.1986 р., оскільки в записі про звільнення з роботи відсутня підстава звільнення (наказ/розпорядження). До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 29.07.1994 р. по 07.07.1996 р., згідно із довідкою від 01.02.2024 р. № 121/40, оскільки посада змінний майстер по ремонту устаткування прокату відсутня у переліку атестованих робочих місць, згідно із наказом від 28.12.1995 р. № 627 (атестовано 30.07.1997); період роботи з 08.07.1996 р. по 29.07.1997 р., згідно із довідкою від 01.02.2024 р. № 121/40, оскільки посада механік дільниці відсутня у переліку атестованих робочих місць згідно із наказом від 28.12.1995 р. № 627 (атестовано 23.07.1997 р.). З вищезазначеного вбачається, що заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ у Львівській області за результатом якої прийняте відповідне рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган - Головне управління ПФУ у Львівській області. Враховуючи викладене, відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача-1, позицію відповідача-2, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 20.03.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності, заяву про призначення пенсії позивача було розглянуто Головним управлінням ПФУ у Львівській області та прийнято рішення №0457500226991 від 29.03.2024 року про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказаним рішенням встановлено, що вік позивача на дату звернення становить - 55 років 02 дні, страховий стаж становить 30 років 03 місяці 02 дні, пільговий стаж за Списком №1 становить 04 місяці 27 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 09 років 09 місяців 07 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.01.1994 р. по 01.03.1994 р., згідно із трудовою книжкою, оскільки в записі про звільнення з роботи відсутня підстава звільнення (наказ/розпорядження). До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 29.07.1994 р. по 07.07.1996 р., згідно із довідкою від 01.02.2024 р. № 121/40, оскільки посада змінний майстер по ремонту устаткування прокату відсутня у переліку атестованих робочих місць згідно із наказом від 28.12.1995 р. № 627 (атестовано 30.07.1997 р.); період роботи з 08.07.1996 р. по 29.07.1997 р., згідно із довідкою від 01.02.2024 р. № 121/40, оскільки посада механік дільниці відсутня у переліку атестованих робочих місць відповідно до наказу від 28.12.1995 р. № 627 (атестовано 23.07.1997 р.).

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: п.2 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637, також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 цього Порядку №383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Згідно із п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 у спірний період, позивач 02.03.1994 року був прийнятий в Трубопрокатний цех №1 слюсарем-ремонтником ділянки гарячого прокату (кранова бригада) 5 розряду відповідно до наказу № 30 від 02.03.1994 р. З 26.02.1999 року позивач призначений на посаду заступника начальника цеху з обладнання Трубопрокатного цеху №1, тимчасово, строком на три місяці відповідно до наказу № 272-к від 02.03.1994 р.

На підтвердження характеру виконуваної роботи та зайнятості повний робочий день, позивач надав довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, з якої вбачається наступне.

Згідно із довідкою від 01.02.2024 р. № 12/40 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої позивачу, у спірний період він працював повний робочий день у ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»:

-з 29.07.1994 р. по 07.07.1996 р. майстром, старшим майстром по ремонту устаткування (змінний майстер по ремонту устаткування прокату, Трубопрокатний цех №1), що передбачена Списком №2 розділом ІІІ «Металургійне виробництво» (чорні метали), підрозділом 4б «Трубне виробництво (трубопрокатне)», позиція 2040400б-23362, списку пільгових професій, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 р. № 162;

-з 08.07.1996 р. по 14.09.1997 механіком дільниці (механік по ремонту устаткування прокату, Трубопрокатний цех №1), що передбачена Списком №2 розділом ІІІ «Металургійне виробництво» (чорні метали), підрозділом 4б «Трубне виробництво (трубопрокатне)», позиція 2040400б-23362, списку пільгових професій, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 р. № 162.

За наведених обставин матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачами, що у спірний період позивач працював повний робочий день на посаді, яка передбачена Списком №2.

Як вже суд зазначав вище, приймаючи рішення від 29.03.2024 року № 045750026991, відповідач-2 не зарахував період роботи позивач з 29.07.1994 р. по 07.07.1996 р., згідно із довідкою від 01.02.2024 р. № 121/40, оскільки посада змінний майстер по ремонту устаткування прокату відсутня у переліку атестованих робочих місць згідно із наказом від 28.12.1995 р. № 627 (атестовано 30.07.1997 р.); період роботи з 08.07.1996 р. по 29.07.1997 р., згідно із довідкою від 01.02.2024 р. № 121/40, оскільки посада механік дільниці відсутня у переліку атестованих робочих місць згідно із наказом від 28.12.1995 р. № 627 (атестовано 23.07.1997 р.).

Суд вважає помилковими такі висновки пенсійного органу та зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно із Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою КМУ від 01.08.1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно із пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тобто, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Отже, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а зазначає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Позивачем разом із заявою про призначення пенсії було надано копію довідки від 01.02.2024 року № 12/40, якою підтверджується проведена атестація робочих місці у спірний період. Крім того, вказана довідка видана на підставі архівної особової справи (2007 р.), Довідник кваліфікаційних характеристик професій та посад працівників (Чорна металургія), технологічний процес виробництва, розрахунково-платіжні відомості з нарахування та виплати заробітної плати та наказів з атестації робочого місця: №627 від 1995 р. (вперше), №392 від 30.07.1997 р. (вперше), № 666 від 19.07.2000 р. (вперше для старшого майстра по ремонту устаткування прокату Трубного цеху № 1), № 754 від 30.12.1997 р. (вперше), № 727 від 13.08.2002 р.

Враховуючи наведене, з урахуванням позовних вимог позивача, суд вважає безпідставним незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду з 29.07.1994 року по 29.07.1997 року.

За вказаних обставин суд вважає, що рішення відповідача-2 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах від 29.03.2024 року № 045750026991 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд зазначає на таке.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При вирішенні зазначеного спору судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у зразковій справі №360/3611/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ у Львівській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення відповідачем-2.

Таким чином, саме Головне управління ПФУ Львівській області зобов`язано прийняти рішення про призначення пенсії.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов`язаних з розглядом заяви позивача від 20.03.2024 р., а отже права позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не порушені.

Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем-2 оскаржуваного рішення від 29.03.2024 року №0457500226991 пільговий стаж позивача було обраховано без врахування періодів роботи з 29.07.1994 р. по 29.07.1997 р., в свою чергу адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача. Тому суд вважає за необхідне, зобов`язати саме відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 29.07.1994 р. по 29.07.1997 р., та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 у розмірі 484,48 грн. (968,96 грн. : 2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.03.2024 року № 045750026991 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 29.07.1994 р. по 29.07.1997 р., та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, буд.10, м.Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма